Корекцiйна логопедична робота при спастичнiй дизартрiї

"Найди відмінності". Дитині  показуються дві картинки, на  яких потрібно знайти декілька  відзнак, дитя повинне їх виявити.

"Збери грибочки". На малюнку  змальовуються "заховані" у  лісі гриби. Дитя повинне знайти всі зображення грибів. Також можна "збирать" шишки, різні овочі, фрукти, знаходити зображення тварин і так далі

"Угадай, що заховане?". Дитяті  показуються зображення предметів  заштрихованих різними лініями.  Він повинен взнати, що змальовується на малюнку.

"Забери зайве". Логопед розкладає  перед дитиною 5–7 предметів,  просить його відвернутися і  у цей момент додає ще 5 предметів.  Дитя повинне прибрати предмети, що знов з'явилися.

"Ланцюжок". Логопед складає  "ланцюжок" з 7–8 предметів.  Дитя запам'ятовує і відвертається. Логопед міняє місцями два предмети. Дитя повинне відновити послідовність ланок ланцюжка.

"Чарівні кольорі". Дитя вчиться  змішувати фарби так, щоб вийшли  нові кольори, наприклад, якщо  змішати синій і жовтий кольори,  то вийде зелений. [31,c.307]

Розвиток крупної і  дрібної моторики. Взаємозв'язок кинестетичних функцій і функцій мовного розвитку обумовлює включення вправ на розвиток крупної і дрібної моторики в програму мовного розвитку дітей.

Так, традиційно використовуються танці, ритміка, лікувальна фізкультура. Такі вправи допомагають дитяті навчитися володіти м'язами свого тіла. Дефект мовного розвитку надає вплив і на м'язові реакції дитяти, заподіюючи дитяті психологічний дискомфорт. Усуваючи патологічні кинестетичні реакції, можна полегшити подальше формування мови дитяти поліпшити його психологічний достаток, закласти хорошу основу для навчання письма і читанню. Для дітей страждаючих спастичною формою дизартрії, найбільш коштовними є вправи на розслаблення і зняття м'язової напруги.

Таке дитя повинне навчитися  самоконтролю над правильним кинестетичним  устроєм.

Для цього спочатку він повинен  навчитися розпізнавати свої м'язові  затиски і напругу а потім  знімати їх за допомогою спеціальних  вправ.

Вправи на розпізнавання м'язової напруги робляться з метою навчити дитину визначати патологічно напружені групи м'язів в своєму організмі, оскільки підвищений тонус став для нього звичним. Приведені нижче вправи слід застосовувати з обережністю, оскільки неправільноє їх виконання може привести до спастичності м'язів, проявам синкинезій. Вправи не повинні повторюватися багато разів, не можна добиватися значних посилень м'язової напруги.

"Похмура людина". У дитини  із спастичною дизартрієй часто  підвищений тонус кругового м'яза  рта, із-за чого губи його сильно напружені і зімкнуті. Логопед просить ще більше стулити губи, показати, як чоловічок сердиться, після чого просить розвеселити людину, витягнувши губи в посмішці. Перший час можна пальцями розсовувати губи. Вправа робиться перед дзеркалом.

"Незнайка". Якщо у дитини  напружені плечі, логопед просить  підняти їх ще вище, як у  Незнайки, і затримати таке положення  на короткий час. Дитя повинне  відчути дискомфорт від неправільного  положення плечей. Потім йому  пропонується опустити плечі  – допомогти Незнайці правильно тримати поставу.

"Індик". Така вправа  робиться, якщо у дитини напружені  шийні м'язи. Потрібно показати йому зображення індика, попросити його так само втягнути голову в плечі, напружити шию, потім відкинути голову і розслабити м'язи шиї.

Вправи на розслаблення м'язів

"Колобок". Вправа  на скидання м'язової напруги  шиї. Дитя сидить, тримає голову  прямо. Логопед легким підштовхуванням направляє голову в різні боки, голова дитини нахиляється під тягарем власної ваги.

"Шлагбаум". Дитя  сидить, спершись ліктями об стіл. По черзі опускає ("кидає") від ліктя праву і ліву руки  під тягарем власної ваги.

"Риба-кит". Логопед пропонує дитині повільно, без напруги відкрити рот так, як це робить величезний кит, що живе глибоко під водою. При правильному виконанні завдання нижня щелепа опускатиметься повільно, під власним тягарем, без зусилля.

"Кулька". Дитя знаходиться  в положенні сидячи, плечі розпрямлені голова випрямлена – вдих (імітує надуту кульку). Потім по команді логопеда "кулька здувається": дитя "роняє" грудну клітку, плечі, м'язи спини розслабляються, голова нахиляється – видих.

"Ліниві ручки". Логопед  піднімає розслаблені руки дитяти, а дитя "роняє" їх. Руки повинні падати під тягарем власної ваги, без м'язової напруги.

"Ганчірна лялька". Дитині пропонується зіграти  роль ганчіркової ляльки. Логопед  виконує різні рухи руками, плечима  і головою дитяти, яке прагне  шляхом максимального розслаблення мускулатури не перешкоджати діям логопеда. Потрібно уникати виконання руками і ногами дитини синхронних рухів.

Пальчиковая гімнастика. У головному мозку "представительства" речедвігательних нейронів і нейронів пальців рук знаходяться поруч і надають один на одного стимулюючу дію.

Морфологічне і функціональне  формування мовних зон кори головного  мозку здійснюється під впливом  кинестетичних імпульсів, що поступають від рук. Цим фактом обумовлений  цілеспрямований розвиток ручної моторики в цілях активізації мовної функції дитини. Тому необхідно починати удосконалювати ручну моторику дітей якомога раніше.

Для цього використовують такі дидактичні матеріали, як пластилін, мозаїка конструктор. Застосовують методи малювання, штрихування, обведення контурів наочних зображень, вирізування фігурок по контуру і так далі

Діти з дизартрієй можуть зазнавати на перших порах  труднощі при виконанні вправ, тоді їх можна замінювати масажем пальців, використовувати для завдань  крупніші предмети, застосовувати пасивну пальчиковую гімнастику.

Зразкові вправи

"Солдатики". Дитя  кладе гроно руки на стіл  долонею вниз і по черзі  піднімає пальці. При успішному  виконанні можна ускладнити завдання  і піднімати пальці не по  черзі, а по команді логопеда, також можна збільшити темп виконання вправи.

"Кто сильніше?". Дитя по черзі зчіплює парні  пальці рук і тягне їх в  різні боки.

"Лошадки". Дитя кладе  гроно руки на стіл і, спираючись  великим пальцем, намагається  змалювати тупіт копит по черзі  стукаючи подушечками об поверхню столу.

"Окуляри". На прохання  логопеда дитя утворює першим  і другим пальцями два кружки, а потім сполучає їх.

"Учені". Руки зчеплені  в "замок". По команді логопеда: "Встали!" діти піднімають пальці  вгору; по команді "Сіли!" пальці опускаються.

"Дві ворони". Другий, третій четвертий і п'ятий пальці обох рук притиснуті один до одного. Не відокремлюється, вони кінчиками доторкаються до першого пальця. Дитя намагається змалювати каркаючих ворон.

Розвиток мовної моторики. На даному етапі розвитку мовної моторики проводяться вправи на розвиток мімічної мускулатури, розвиток рухів нижньої щелепи, губ, мови. Для успішного розвитку моторики артикуляції необхідно визначити положення органів артикуляцій при вимовленні того або іншого звуку. Таке положення визначається під керівництвом мовної інструкції логопеда. Це допомагає уточненню кинестетичних відчуттів. Необхідність розвитку рухів м'язів особи обумовлена тим, що при дизартріях у дітей спостерігається слабкий тонус лицьових м'язів, нижня щелепа прочинена, обличчя амімічно. Все це приводить до нечіткої і змащеної мови. Особливо це помітно в злитому мовному потоці. У дітей із спастичною формою дизартрії переважають тонічні спазми мовної мускулатури особливо кругового м'яза рота. Це приводить до спастичної напруги губ, внаслідок чого страждають звукопроізношення в цілому і губні звуки зокрема. Скорочення гортані перешкоджає вібрації голосових в'язок, внаслідок чого важко утворення дзвінких голосних. Таким чином, дітям страждаючим спастичною формою дизартрії, рекомендується розвивати спочатку ті м'язи особи, тренування яких не викликає тонічного спазму, і лише потім переходити до проблемних органів артикуляції. Вправи на розвиток мімічних рухів "Зобрази емоцію". Дитині пропонується змалювати різні емоції людини: смуток, веселість і так далі Логопед показує картинку із зображенням певної ситуації і коментує її, супроводжуючи опис мімічними рухами.

"Мигалки". Логопед  пропонує дитині закрити обидва  очі, зажмурити обидва очі,  по черзі зажмурювати ліве  і праве око.

"Тигр". Дитині пропонується вискалити зуби як це зробив би тигр.

"Обезянка". Дитя  чистими вказівними пальцями  розтягує рот, змальовує мавпочку, що дратується.

Вправи на розвиток рухів  артикуляцій. Гімнастика для губ  і щік. Надування обох щік одночасне. Надування щік поперемінно. Втягування щік в ротову порожнину. Зімкнуті губи витягуються вперед трубочкою (хоботком), а потім повертаються в нормальне положення. Оскал: губи розтягуються в сторони, щільно притискаються до ясен, оголюються обидва ряди зубів. Чергування: "оскал"– "хоботок" ("посмішка"-"трубочка"). Втягування губ в ротову порожнина при розкритих щелепах.

Гімнастика для щелеп. Опускання і піднімання нижньої  щелепи. Рух нижньої щелепи управо. Рух нижньої щелепи вліво. Поперемінний рух нижньої щелепи управо і вліво.

Гімнастика для язика. Висовування широкої мови "лопатой", своїми бічними краями язика стосується кутів рота. Якщо широкий язик не виходить, то пропонується поплескати по спинці язика шпателем "пожевать" язик (можна виголошувати при цьому "пя-пя-пя", "мя-мя-мя"), сильно подути на висунутий язик, протяжно виголосити звук і посміхнутися.Висовування язика жалом. Якщо цей рух не відразу удається, пропонують просунути кінчик язика між стислими і витягнутими губами, потягнути язик за відсовуваним пальцем або олівцем, рухати кінчик язика управо і вліво.Почергове висовування язика то "лопатой", то "жалом". Висунути язик, зробити його спочатку "лопатой", а потім "жалом". Сильне висовування язика з рота, а потім найбільш можливе глибоке втягування його углиб ротовій порожнині так, щоб кінчик язика став непомітним. Рухи висунутого язика управо і вліво (маятник). Кругове облизування губ кінчиком язика (злизати варення з губ). Облизування зубів під верхньою і нижньою губою (почистити зубки). Піднімання і опускання широкого кінчика язика на верхню на нижню губу. Уперти кінчик язика в праву, а потім в ліву щоку, натиснути на горбок (поклацувати горішки). Порахувати зубки з внутрішньої сторони. [34c.257] 

 

2.2 Друга стадія  корекційної логопедичної роботи  при спастичній дизартрії 

 

Основним вмістом цієї стадії є закріплення позитивної динаміки розвитку речедвігательного  апарату, виділення з мовного  потоку правильно вимовних звуків.

Слід робити позитивний акцент на правильному вимовленні дитям  звуків, при утворенні яких органи найменш спастични. Надалі саме від них стане можливою постановка і автоматизація проблемних звуків. Ведеться активна робота над виробленням слухового, зорового і кинестетичного контролю, розвитком фонемного

Даний етап включає роботу по наступних направленнях:

1) продовження роботи  над мовним диханням;

2) розвиток моторики  артикуляції;

3) уточнення артикуляційного  і слухового образу правильно  вимоввяємих звуків;

4) усунення недоліків  просодичної сторони мови.

Продовження роботи над мовним диханням. На даному етапі корекції дихання можна використовувати голосові вправи, вводити мовні вислови на довгому видиху. Розгледимо кожну характеристику голосу окремо. Висота голосу – підвищення і пониження тону, перехід від високого голосу до низького, і навпаки. Сила голосу – вимовлення звуків в певній гучності (голосно – нормально – тихо), а також уміння виголошувати звук повнозвучно. Тембр голосу – якісне забарвлення голосу (дзвінкий, тьмяний, тремтячий, глухий і т. д.).

Зразкові вправи

"Бик і теля". Логопед пропонує дитяті змалювати, як мукає бик, а як теля.

"Музічна драбинка". Логопед бере зображення драбинки  з п'ятьма сходинками і вирізану  з картону ляльку. Лялька пересувається  по драбинці і співає пісеньку: "Вот, іду я вгору" (з кожною  сходинкою звук підвищується). Тепер лялька спускається: "Вот, іду я вніз" (звук знижується). Спробуй і ти так заспівати.

"Довге слово". Логопед  пояснює дитині, що одне і теж  слово можна сказати коротко,  а можна довго. Дитя повинне  придумувати слова і виголошувати  їх з різною протяжністю.

"Повтори вірш". Логопед  спочатку читає вішр повністю, а потім по одній строчці.  Дитя повинне повторювати кожен  рядок на одному видиху. [20,c.71]

Розвиток моторики артикуляції. На другій стадії продовжується робота над формуванням устрою артикуляції, розвивається кинестетичний і слуховий контроль, вводяться складніші, в порівнянні з першим етапом, вправи, закріплюються навики, досягнуті на попередньому етапі. Надалі участь голосових складок визначається дітьми і без використання тактільних відчуттів руки.

Таким чином якщо на початкових стадіях виконання артікуляційних вправ використовувалася полімодальная  афферентация (опора на зорове, тактильнє  сприйняття, кинестетичні відчуття), то на подальших стадіях правильність виконання вправ грунтується переважно на кинестетичних відчуттях.

Розвиток артікуляційної моторики проводиться в процесі  артікуляційної гімнастики. При проведенні артікуляційної гімнастики використовуються ігрові прийоми. Спочатку логопед, використовуючи ігровий прийом, показує вправу і описує її. Потім вправа виконується дитям під контролем логопеда.