Корекцiйна логопедична робота при спастичнiй дизартрiї

Додаткові артікуляційні  вправи для губ:

Піднімання лише верхньої губи – оголюються лише верхні зуби.

Зволікання вниз нижньої  губи – оголюються нижні зуби.

Показати зубки (одночасно  піднімається вгору верхня губа і опускається вниз нижня губа). Імітація полоскання зубів. Закусити нижню губу верхніми зубами. Закусити верхню губу нижніми зубами. Чергування двох попередніх рухів. Вібрація губ (пирхання коня).

При видиху утримувати губами олівець або скляну (пластмасову) трубочку.

Додаткові вправи артикуляцій  для язика:

Піднімання і опускання  спинки язика при широко відкритому роті.

Присмоктування до піднебіння спинки язика.

Піднімання і опускання  широкого кінчика язика усередині  ротової порожнини: до верхніх ясен, до нижніх ясен.

Загинання вузького кінчика  язика вгору і вниз: до носа і  підборіддя, далі на верхню і нижню  губу, потім на верхні і нижні  зуби.

Почергове загинання  вузького кінчика язика усередині  ротової порожнини до альвеол  верхніх і нижніх зубів.

Жолобок усередині ротової  порожнини.

Уточнення артикуляційного  і слухового образу правильно  вимоввяємих звуків;

Комплексні вправи на уточнення образу артикуляції правильно  вимовних звуків (на прикладі звуку [у]):

1) знайомство з картинкою "Мебель" і бесіда по її вмісту:

– Що змальоване на картинці?

– Зима, завірюха, вітер.

– Як вітер виє?

– [у-у-у].

– Правильно. [у-у-у]. Який звук ми чуємо?

– [у-у-у];

2) уточнення артикуляції  звуку [у]. Логопед пропонує дитяті  поглянути в дзеркало і виголосити звук [у].

– Що роблять губи, коли ми виголошуємо звук [у]?

– Губи витягнуті трубочкою.

– Мова доторкається до зубів чи ні?

– Ні, він відсунутий назад.

– Доклади руку до горла  і повтори звук [у]. Тремтить твоя шийка?

– Так, тремтить.

– Правильно, значить, звук [у] виголошується голосом;

3) потім розглядується  ще декілька тематичних картинок  для закріплення чіткої вимови  звуку [у];

4) повторення звуку  [у] в складах. Можна використовувати  складові таблиці.

"Бу-бу-бу" – сидить  ворон на дубу. "Су-су-су" –  я овечок пасу. "Ду-ду-ду" – я по вулиці йду. "Гу-гу-гу" – вліз на радугу-дугу;

5) дитині пропонуються  картинки, він повинен вибрати  лише ті, які починаються на  букву "у";

6) дитині пропонується  самому придумати слова, в яких  є звук [у]. [23,c.37]

Усунення недоліків просодичної сторони мови Просодия – це складний комплекс всіх виразних засобів звучної мови, що включає:

1) мелодику – підвищення  і пониження голосу при вимовленні  фрази що додає мові різні  відтінки (співучість, м'якість, ніжність  і т. п.) і дозволяє уникнути монотонності. Мелодика присутня в кожному слові звучної мови, і оформляють її явні звуки, змінюючись по висоті і силі;

2) темп – прискорення  і уповільнення мови залежно  від вмісту вислову з врахуванням  пауз між мовними відрізками;

3) ритм – рівномірне чергування ударних і ненаголошених складів (тобто наступних їх качест: довготи і стислості, підвищення і пониження голосу);

4) фразовий і логічний  наголоси – виділення паузами,  підвищенням голосу, більшою напруженістю  і довготою вимови групи слів (фразовий наголос) або окремих слів (логічний наголос) залежно від сенсу вислову;

5) тембр мови (не змішувати  з тембром звуку і тембром  голосу) – звукове забарвлення,  що відображає експрессивно-емоциональні  відтінки ("грустний", "веселий", "похмурий" тембр і т. п.).

За допомогою цих  засобів виразності здійснюється в  процесі спілкування уточнення  думок і виразів, а також емоционально-вольових стосунків.

Завдяки інтонації думки  набуває закінчений характер, вислову  може надаватися додаткове значення, що не міняє його основного сенсу, може змінюватися і сенс вислову. Інтонаційно невиразна мова може бути наслідком пониженого слуху, недорозвинення мовного слуху, неправильного мовного виховання, різних порушень мови. Дитя повинне уміти правильно використовувати інтонаційні засоби виразності, щоб передати у власній мові різні відчуття і переживання.

Робота над розвитком  інтонаційної виразності мови ведеться в основному шляхом наслідування. Логопед при заучуванні віршів, при  переказах сам користується емоційно виразною мовою і звертає увагу на виразність мови дитяини.

Поступово діти, чувши  правильну, виразну мову, і в самостійній  мові починають використовувати  потрібні інтонації. [37,c.467]

2.3 Третя стадія  корекційної логопедичної роботи  при спастичній дизартрії 

 

На даному етапі ставляться завдання постановки, автоматизації і диференціації звуків мови. Логопедична робота включає:

1) формування фонемного  аналізу і синтезу;

2) розвиток артикуляційної  моторики;

3) корекція звукопроізношення,  постановка звуків і їх автоматизація.

Формування  фонемного аналізу і синтезу. Логопедична робота по формуванню фонемного аналізу і синтезу проводиться з врахуванням складності різних форм звукового аналізу і синтезу в наступній послідовності.

1. Пізнавання звуку  на тлі інших звуків, на тлі слова. Виділення явних з ряду звуків. Пізнавання голосних на тлі складу і односкладових слів. Пізнавання голосних на тлі багатоскладових слів. Виділення приголосних з ряду інших звуків. Пізнавання приголосних на тлі багатоскладових слів.

2. Виділення першого і останнього звуку в слові, визначення місця звуку (початок, середина, кінець).

Виділення першого ударного голосного з двоскладових слів.

Виділення останнього ударного голосного із слова.

Визначення місця ударного голосного в слові (початок, середина, кінець).

Виділення першого приголосного звуку з складу і односкладових  слів.

Виділення першого приголосного звуку з багатоскладових слів.

Виділення останнього приголосного звуку з односкладових і багатоскладових  слів.

Визначення місця приголосного звуку (почало, середина, кінець).

3. Визначення послідовності  звуків.

У ряді голосних: ау, уа.

У зворотному складі: ам, ар, аж.

У прямому відкритому складі: пе, ле, ті.

У закритому складі типа: рак.

Робота над фонемним аналізом слів сприяє більшій ефективності процесу автоматизації. Уміння чітко і швидко визначати звукову структуру слова є необхідним для правильного і швидкого протікання етапу автоматизації. Автоматизація звуків дуже важка для дітей з дизартрією.

В процесі автоматизації  звуків проводиться і розвиток просодичної сторони мови: робота над наголосом при автоматизації звуку в складах, словах; робота над логічним наголосом в процесі автоматизації звуків в реченнях; робота над інтонацією при закріпленні вимови звуку в реченнях, зв'язній мові.

Поряд з розвитком фонетіко-фонематичною сторони мови здійснюється і збагачення словника, його систематизація, формування граматичної будови мови.

Розвиток артикуляційної моторики. На завершальному етапі корекції вимовної сторони мови до вправ артикуляції пред'являються ті ж вимоги, що і на попередній стадії. Звертається увага на швидке перемикання артикуляційного устрою, уміння фіксувати на достатній час потрібну позу артикуляції.

Корекція звукопроізношення: постановка звуків і їх автоматизація. Система роботи по формуванню звукопроїзносительної сторони мови включає декілька етапів:

1) підготовчий;

2) етап постановки  відсутніх звуків;

3) етап автоматизації  поставлених звуків, введення їх  в самостійну мову;

4) етап диференціації  звуків.

Кожен з перерахованих  етапів відрізняється за змістом і прийомам логопедичної роботи.

Підготовчий етап передбачає комплекс спеціальних вправ, що розвивають рухливість апарату артикуляції. Сюди входять: масаж апарату (застосовується з метою поліпшення проведення нервових імпульсів, збільшення здатності перемикання з одного устрою артикуляції на іншій) артикуляції, гімнастика артикуляції і так далі. [6,c.139]

Етап постановки відсутніх  звуків включає використання основних способів постановки звуку.

1. По наслідуванню  – з опорою на слуховий образ, на зорове сприйняття артикуляції. Логопед звертає увагу на рухи мовних органів, вібрації голосових зв'язок, характер струменя повітря, що видихається.

2. Механічний спосіб  постановки з використанням допоміжних  засобів (шпателя, зонда і т.  д.). З механічною допомогою артікуляторним органам додається певне положення. При міжзубній вимові звуку [с] кінчик язика опускається вниз за нижні різці за допомогою шпателя. При цьому виникають певні кинестетичні роздратування, які допомагають створити передумови для самостійного виконання потрібної артикуляції.

3. Постановка від інших  звуків правильно вимовних, без  механічної допомоги. Наприклад,  звук [ш] можна поставити від  звуку [с]. Пропонується виголосити  звук [с] і підняти кінчик язика  вгору.

4. Постановка звуку від артікуляторного устрою. Наприклад, звук Ш можна поставити від "чашечки". Дитяті пропонують зробити "чашечку" поза ротовою порожниною, потім прибрати її в середину рота і подути на мову.

5. Змішаний спосіб  постановки, коли використовуються  різні способи.

У дітей із спастичною формою дизартрії при постановці звуку найчастіше використовуються змішані способи. Лад постановки звуків, їх автоматизації визначається локалізацією спастичності. Тому насамперед ставляться ті звуки при утворенні  яких мовні органи найменш спастичні.

Етап автоматизації  поставлених звуків, введення їх в  самостійну мову характеризується вживанням  мовних вправ, метою яких є вироблення у дитини уміння вживати в самостійній  мові поставлені звуки. З фізіологічної  точки зору автоматизація звуку є виробленням нового умовного рефлексу на рівні мовнорузової мускулатури. У дітей, страждаючих спастичною формою дизартрії, цей процес значно утруднений. Це пов'язано з тим, що патологічна іннервація висока схильність органів артикуляції наростанню м'язового тонусу загальмовують процес позбавлення від стереотипної неправільного вимови звуків, нав'язують спотворення устрою артикуляції. Тому процес автоматизації звуків у таких дітей займає в два рази більше часу, чим в інших.

Спочатку автоматизується звук в складах, оскільки склади є морфологічно більш простими, чим слова, і не несуть смислового навантаження, у зв'язку з цим у дитини не виникає стереотипного устрою артикуляції. Зручно користуватися різними складовими таблицями.

Автоматизація щілистих звуків починається з прямих відкритих складів, потім продовжується в зворотних і закритих складах. При закріпленні звуків змичок і аффрікат послідовність інша: спочатку звук автоматизується в зворотних складах, а потім – у прямих відкритих. Пізніше відпрацьовується вимова звуків в складах із збігом приголосних. [11,c.99].

На цьому етапі велике місце займає робота по імітації складів  з відпрацьовуваним звуком: спочатку – складів без збігів, потім  – складів із збігом приголосних.

У роботі по автоматизації  складів враховується подальша голосна. Спочатку для автоматизації пропонуються склади з голосним а, а потім – з голосними артикуляція яких близька до звуку, який автоматизується.

Автоматизація звуків в  словах спочатку здійснюється з опорою на склади (со, сом). На початкових етапах проводиться закріплення вимови слів, в яких даний звук знаходиться на початку слова; потім – слів, в яких звук знаходиться в кінці і середині слова. Спочатку звук автоматизується в словах простої звукослогової структури, потім – у словах із збігом приголосних.

На наступному етапі  проводиться автоматизація звуку  в словосполученнях, чистомовках, в  реченнях, зв'язній мові. Спочатку пропонуються речення з помірним включенням звуку, надалі автоматизація проводиться  на мовному матеріалі, насиченому даним звуком.

Диференціація звуків –  етап по формуванню правильного звукопроїзношенія, направлений на розвиток уміння відрізняти даний звук від близьких по звучанню або по місцю і способу освіти. Процес відбувається в тій же послідовності, що і автоматизація. Спочатку ізольовано, потім в складах, словах, словосполученнях, реченнях. Особлива увага звертається на диференціацію фонетично близьких звуків. [11,c.87] 

 

 

Висновки

Повноцінний розвиток особи  дитини неможливий без виховання  у нього правильної мови. Проте виконання цього завдання пов'язане з певними труднощами, що є наслідком надзвичайної складності самого явища мови. Мовну функцію дитя опановує поступово шляхом наслідування вимови звуків і слів дорослих.

Опанування правильної вимови більшості звуків відбувається у нього не відразу, а через проміжні звуки. Чим частіше в сім'ї звертають увагу на виховання у дитяти правильного звукопроїзношення, тим швидше воно формується і нормалізується.