Роль вітамінів в житті людини

тваринні - печінка, кров.

Дія 
 Служить джерелом вільних метильних груп. Покращує ліпідний обмін, знижує рівень холестерину в крові. 
 Бере участь в окисних процесах, підвищує засвоєння кисню тканинами, усуває гіпоксію, прискорює відновні процеси, збільшує тривалість життя клітин. 
 Стимулює роботу надниркових залоз, печінки. Захищає печінку від цирозу. 
 Здійснює синтез білків. Підвищує вміст креатінфосфатів в м'язах і глікогену в печінці та м'язах (креатинфосфат грає важливу роль у нормалізації фенкціональной здатності м'язів і в оптимізації енергетичних процесів у цілому). 
   Має протизапальні, антигіалуронідазні властивості, дає судинорозширювальний та гангліоблокуючий ефекти.Стимулює імунні реакції. 
 Володіє детоксикуючими властивостями, знижує потребу в алкоголі і запобігає похміллю.

Добова потреба 
 Точна добова потреба людини в пангамовій кислоті не встановлена, але орієнтовно вважається, що для дорослої людини вона складає 1-2 мг на добу.

Вітаміном С

Вітамін С, або аскорбінова кислота, зміцнює імунітет людини,  бере участь у процесах формування червоних клітин крові - еритроцитів і зміцнює стінки судин. Також, разом з вітамінами А і Е, вітамін С є потужним антиоксидантом, тобто ефективно протидіє руйнуванню клітин організму вільними радикалами. 
Вітамін С відіграє важливу роль у підтримці зовнішньої фізичної краси. Наявність цього вітаміну в організмі, в достатній кількості, дозволяє нормалізувати синтез колагену, речовини, що бере участь в підтримці здорового тонусу шкіри, а також попередити розвиток варикозного розширення вен. 
 Добова потреба в цьому вітаміні для дорослого чоловіка складає близько 75-100 міліграм на добу. Для людей, що займаються важкою фізичною працею, спортсменів, і під час хвороб цей показник становить - 200 міліграм. Для дітей до 10 років - не більше 45 міліграм. Вітамін С міститься в капусті (як свіжої, так і квашеною), цитрусових, картоплі, шипшині, ягодах чорної смородини, шпинаті, щавлі, кропі, петрушці, зеленій цибулі і горошку, солодкому перці. 
 Слід знати, що вітамін С руйнується при тепловій обробці, а значить, для отримання його в достатній кількості, намагайтеся включати в свій раціон якомога більше сирих овочів.

Вітаміном D бере участь у процесах кальцієвого і фосфорного обміну в організмі людини. Інакше кажучи, від цього вітаміну цілком залежить нормальний ріст і формування кісткової системи. Крім того, вітамін D впливає на сприйнятливість організму до захворювань шкірних покривів і серця.  Добова потреба у вітамінах цієї групи дуже неоднозначна. Вона залежить від рівня вироблення організмом свого вітаміну D. Це відбувається в шкірі, під впливом сонячного світла. У цілому, при повноцінному харчуванні і великій кількості сонячного світла - організм отримує достатню кількість цього вітаміну. 
 Що стосується повноцінного харчування, то вітамін D міститься у великій кількості в риб'ячому жирі (230 міліграм на двох чайних ложках), лососі, макрелі, тунці, а також у печінці тріски. 
 У значно меншій кількості він присутній у більш традиційних продуктах: молоці, яйцях, вершковому маслі, грибах і петрушці. 
Вітамін E (токоферол, антистерильний), з грецької означає «народження немовляти» і указує на роль цього вітаміну в репродукції.

Відомо чотири форми  токоферола – альфа, бета, гамма і дельта. Всі ці близькоспоріднені з'єднання схожі за хімічною структурою з хлорофілом – зеленим пігментом рослин. Токофероли запобігають окисленню ненасичених жирних кислот, сприятливо діють на функцію статевих залоз, стимулюють діяльність м'язової системи.Токофероли (лінолева, ліноленова та арахідонова кислоти) містяться в рослинних оліях: бавовняній, кукурудзяній, соняшниковій. Їх знайдено у квасолі, зеленому горошку, шпинаті, абрикосах та персиках. З тваринної їжі вітамін Е можна отримати, включивши в свій раціон яєчні жовтки, м'ясо, печінка, молоко і вершкове масло. 
Дозування

Добова потреба організму  людини в них 12-15 мг. Токофероли застосовують для лікування атеросклерозу, екзем, трофічних виразок, задавнених ран. Препарати альфа-токоферолу необхідні для нормальної лактації, розмноження, зокрема збереження вагітності, для лікування гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця.

Вітамін E накопичується  головним чином в жировій тканині.

Вітамін Е в людському організмі має антиоксидантні властивості, тобто захищає клітини від ураження вільними радикалами. Особливо це виражене стосовно еритроцитів (клітин крові). Достатнє забезпечення організму вітаміном Е відповідає за такі важливі показники крові, як її згортання і здатність переносити кисень і поживні речовини до клітин, що покращує стан всього організму. Крім того, вітамін Е сприяє зміцненню стінок судин та запобігає утворенню тромбів. 
Також він забезпечує нормальну роботу імунної системи і відіграє чималу роль у запобіганні діабету, хвороби Альцгеймера і ракових захворювань. 
 Вітамін К — є жиророзчинним вітаміном, що запасається в невеликих кількостях у печінці, він руйнується на світлі й у лужних розчинах.

Під загальною назвою вітамін K поєднується більша група  близьких за своїм хімічним складом  й дією на організм речовин (від вітаміну K1 до K7).

Вітамін K необхідний для вироблення у печінці протромбіну та інших речовин, що беруть участь у зсіданні крові. Він утворюється в організмі людини кишковою мікрофлорою. Сприяє зміцненню капілярів та припиненню кровотеч. Значна кількість цього вітаміну міститься у білокачанній капусті, гарбузах, щавлі, печінці, шпинаті. Є він у картоплі, томатах, горосі, яйцях, моркві, буряках. Добова потреба у вітаміні значно збільшується при гепатитах, цирозі печінки, жовчокам'яній недузі, хворобах кишечника, кровотечах, а також при тривалому застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.

Із цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну K, що існують у природі: вітамін K1 і вітамін K2.

Вітамін K1 — речовина, яка синтезується в рослинах і знаходиться в листі.

Вітамін K2 — речовина, яка переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишечнику, а також клітинами печінки тварин. Вітамін K можна виявити у всіх тканинах тварин.

У природі вітаміном K1 особливо багаті зелені частини рослин, які дають від 50 до 800 мкг вітаміну K1 на 100 г їжі.

Нікоти́нова кислота́ (ніацин, вітамін PP, вітамін B3) — розчинний у воді вітамін; необхідний для багатьох реакцій окислення у живих клітинах.

В організмі  людини нікотинова кислота перетворюється в нікотинамід, який зв'язується з коензимами кодегидрогенази I і II (НАД і НАДФ), які переносять водень, приймає участь в метаболізмі жирів, протеїнів, амінокислот, пуринів, тканинному диханні, глікогенолізі, синтетичних процесах.

Нікотинова  кислота, нікотинамід та ніацин являють  собою різні хімічні сполуки, однак вони є єдиними ланцюгом біохімічного перетворення вітаміну в організмі. Від так у більшості випадків їх називають, як синоніми вітаміну В₃.

За структурою PP є похідним гетероциклічної сполуки  піридину. Вітамін В3 у значних  кількостях знаходиться у житньому хлібі, гречці, квасолі, м'ясі, печінці, нирках. Добова норма для дорослої людини 15-20 мг. Всмоктується вітамін РР у тонкій кишці простою дифузією. З ентероцитів він потрапляє в кров, якою переноситься в печінку та інші органи. У клітинах нікотинова кислота перетворюється в НАД⁺ і НАДФ⁺. Біосинтез НАД⁺ із нікотинаміду здійснюється таким методом:

а)нікотинамід+фосфорибозилпірофосфат→нікотинамід-мононуклеотид+Н₄Р₂О₇;

б) нікотинамід-мононуклеотид+АТФ  → НАД⁺+пірофосфат. Процес утворення НАД+ здійснюється під впливом специфічних пірофосфорилаз, розміщених як у цитоплазмі, так і в мітохондріях.

Біологічні  функції

У складі НАД⁺ і НАДФ⁺ ніацин бере участь в обміні речовин. Є приблизно сотня нікотинамідзалежних ферментів. НАД⁺ і НАДФ⁺ є коферментами багатьох дегідрогеназ, необхідних для вироблення енергії в клітині: виступають акцепторами і проміжними переносниками атомів водню на початкових стадіях окиснення вуглеводів, жирних кислот, амінокислот, гліцерину, на стадії циклу Кребса і в термінальних стадіях дегідрування в дихальному ланцюзі та монооксигеназному ланцюзі.

Таким чином, вітамін  В₃ бере участь в енергозабезпеченні клітин і в знешкодженні шляхом окиснення природних та чужорідних речовин (монооксигеназний ланцюг окиснення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Антивітаміни

 

Антивітаміни — речовини, що здатні пригнічувати дію вітамінів і викликати стан авітамінозу навіть за умов достатнього забезпечення організму вітамінами.

Антивітаміни  найчастіше блокують активні центри ферментів, витісняючи з них відповідні вітаміни, що виконували роль коферментів. До недавнього часу антивітамінами вважались речовини — структурні аналоги вітамінів, які після введення в організм викликали стан гіпо- або авітамінозу.

Зараз серед  антивітамінів розрізняють дві  групи:

• 1) речовини, структурно подібні до нативних вітамінів;
• 2) речовини, що відрізняються за структурою від вітамінів, але здатні модифікувати хімічну природу вітамінів і пригнічувати їх біологічну дію.

Отже, антивітаміни можуть мати різні структуру та механізм дії на нативні вітаміни, тому до антивітамінів можна віднести і деякі ферменти, що мають здатність розщеплювати або зв'язувати вітаміни і цим позбавляти їх здатності проявляти свою дію. Наприклад, тіаміназа розщеплює молекулу вітаміну В1, аскорбатоксидаза розщеплює вітамін С, авідин зв'язує біотин в біологічно неактивний комплекс.

Структурно  подібні антивітаміни є антиметаболітами, бо при взаємодії з апоферментами  утворюють неактивний ферментний комплекс, нездатний до продовження реакції. Багато з них застосовується в лікувальній справі. Так, антивітамін (антагоніст) вітаміну К застосовується для пригнічення згортання крові з метою профілактики тромбозів; сульфаніламіди як антагоністи ПАБК — для лікування інфекційних захворювань; птеридини (антивітаміни фоліацину) — для лікування лейкозів; гідразид ізонікотинової кислоти (антивітамін нікотинової кислоти) — для лікування туберкульозу.

Деякі антивітаміни застосовуються для викликання експериментальних  моделей гіпо- або авітамінозів. Наприклад, антивітамін вітаміну В1 гідрокситіамін використовують в експериментах для відтворення тіамінової недостатності. Аналогічно дезоксипіридоксин та гомопантотенова кислота викликають в експериментальних тварин відповідні гіповітамінози В6 і В3.

Доцільно підкреслити, що антивітаміни, які структурно подібні до нативних вітамінів (структурно подібні антивітаміни) є різновидністю антиметаболітів, до яких відносять ще антагоністи гормонів, ферментів, медіаторів нервової системи та інші. Антивітаміни широко застосовують в медицині.

Авітаміно́зи (грец. ά — «без» і вітамін) — захворювання людей і тварин, що розвиваються внаслідок тривалого недостатнього забезпечення одним (моноавітамінози) або кількома (поліавітамінози) вітамінами. Недостатнє забезпечення організму вітамінами зумовлюється їх відсутністю в їжі (первинні А.) або порушенням їх обміну і засвоєння при деяких захворюваннях (вторинні А.).

Спочатку вітамінна  недостатність проявляється в загальному нездужанні (гіповітамінозний стан) і лише з часом набуває рис певного А. — рахіту, цинги, курячої сліпоти, бері-бері, пелагри тощо.

У с.-г. тварин А. розвиваються під час стійлового утримання, особливо наприкінці. Вони призводять до яловості, абортів, до затримки росту і навіть загибелі молодняка, порушень мінерального обміну. Здебільшого тваринам бракує вітамінів A, D і B₁, якими й треба штучно збагачувати корми, особливо для молодняка та племінної худоби.

Недостатність вітаміну А

Гіпоавітаміноз  А зазвичай зумовлюється порушенням всмоктування жирів та жиророзчинних продуктів при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо тонкої кишки. Можливий розвиток «курячої сліпоти», погіршення зору у темряві з порушенням кольорового зору, сухість шкіри та слизових оболонок, особливо очного яблука. При цьому зустрічаються різні інфекційні ускладнення — фурункульоз, трахеобронхіт, цистит. У важких випадках можуть розвинутися психічні порушення, анемія.

Лікування

В легких випадках призначають перепарат вітаміну А — ретинолу ацетат внутрішньо або в/м по 50 000-100 000 МО масляного розчину.

Недостатність вітаміну В₁

Недостатність вітаміну В₁ (тіамін) — хвороба бері-бері,що характеризується ураженям периферичних нервів,серцево-судинної,травної та м’язової систем.

Недолік вітаміну В призводить до дуже неприємних наслідків: запори, порушення роботи шлунку, порушення  координації рухів, депресивні стани, слабкість м'язів, підвищення рівня «шкідливого» холестерину в крові, пошкодження нервових тканин, анемія. 
 Надлишок же даного вітаміну не призводить ні до яких негативних наслідків, за винятком випадків нетипової алергії на нього.

Гіпоавітаміноз  В₁ у тяжкій формі найчастіше зустрічається у теплих країнах. Прояви авітамінозу можливі при захворюваннях тонкої кишки з порушенням всмоктування, хронічному алкоголізмі. Хвороба характеризується ознаками неврастенії зі слабкістю, втомлюваністю, порушенням пам'яті та сну, болем у ділянці серця. Типове ураження периферійної нервової системи — поліневрит і до розвитку паралічей, дистрофія міокарда із серцевою недостатністю.

Лікування

тіаміну бромід по 1 мл 6% або 5% розчина в/м щоденно.

Недостатність вітаміну В₂ (рибофлавін)

Нестача у вітаміні В2 приводить до падіння інтенсивності тканинного дихання і обміну речовин загалом, а отже, і до сповільнення зростання молодих тварин.Також його засвоєння порушується при хронічних ентеритах, захворюваннях печінки, хронічному алкоголізмі. При гіпоавітамінозі відмічаються ангулярний стоматит, дистрофічні зміни шкіри з ураженням носогубних складок, носа, вуха, мошонки. Ці ділянки шкіри виглядають почервонілими, лущаться, шкіра має сальний вигляд. Можуть розвинутись анемія, ураження очей (зниження світлової чутливості та присмеркового зору, вогнищеві помутніння рогівки), глосит.