Венеричні захворювання

Зміст

1. Венеричні захворювання

• Визначення
• Класифікація

2. Види венеричних захворювань:

• М'який шанкер
• Сифіліс
• Прихований сифіліс
• Хвороба Рейтера
• Венерична гранульома
• Венерична четверта хвороба
• Гарднерельоз
• Герпес
• Гонорея
• Кондиломи
• Мікоплазмоз (уреаплазмоз)
• Трихомоніаз
• Трихомоноз
• Уреаплазма
• Хламідійний кон'юнктивіт
• Хламідіоз
• Цитомегаловірус
• Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), СНІД
• Вірусні гепатити B, C, D

 

 

 

 

 

 

 

Венеричні захворювання

Захворювання, що передаються  статевим шляхом (ЗПСШ) — клас інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.

Інфекції, які передаються лише статевим шляхом, у вітчизняній медицині виділяють у групу венеричних захворювань. На відміну від венеричних захворювань, ЗПСШ передаються й  іншими шляхами: парентеральним (гепатит B), прямим контактним (короста), вертикальним (ВІЛ).

Класифікація

До ЗПСШ відносяться:

• бактеріальні інфекції: пахова гранулема (донованоз), м'який шанкр, сифіліс, венерична лімфогранулема, хламідіоз, гонорея, мікоплазмоз, уреаплазмоз
• вірусні інфекції: ВІЛ, генітальний герпес, загострені кондиломи, викликані папіломавірусом людини, гепатит B, цитомегаловірус (герпесвірус людини тип 5), контагіозний молюск, Саркома Капоші (герпес тип 8)
• протозойні інфекції: трихомоніаз
• грибкова інфекція: кандидоз (молочниця)
• паразитарні захворювання: фтиріаз, короста

М'який шанкр

М`який шанкр – захворювання, що передається статевим шляхом, що характеризується болючою виразкою в місці проникнення збудника (переважно на зовнішніх статевих органах) і регіональним гнійним лімфодентом.

Етіологія:

Хворіють в основному молоді чоловіки. Збудником є палочка  м`якого шанкру Haemophilus ducreyi, грамвід`ємна бактерія. Зараження відбувається, в основному, статевим шляхом. Збудник  виділяється з поверхні м`якого  шанкру.

Поширення:

Захворювання широко розповсюджене  в країнах, що розвиваються з тропічним  і субтропічним кліматом, особливо в перенаселених міських кварталах  та в портових містах. Захворювання стає актуальним для українців у  зв`язку зі збільшенням можливостей  міграційних процесів (туризм, відпочинок, робочі поїздки).

Розрізняють такі форми м'якого шанкра:

• воронкоподібний м'який шанкр, при якому глибока виразка розташована в шийці головки статевого члена;
• гангренозний - характеризується гангренозна розплавленням тканин на голівці статевого члена у зв'язку з приєднанням фузоспіріллеза або анаеробної інфекції;
• діфтероідние - при якому виразки покриті зеленувато-сірим нальотом фібринозний, обумовленим приєдналася зараженням ложнодіфтерійной паличкою;
• імпетігенозний - клінічно схожий з імпетиго;
• серпінгінозний - атипова форма м'якого шанкра, при якій виразка гоїться рубцем з одного краю і збільшується з іншого;
• фолікулярний - атипова форма, при якій виникають множинні маленькі виразки зі злегка піднятими краями і глибоким ущільненим дном, що зумовлено проникненням збудника в протоки сальних залоз або в волосяні фолікули;
• змішаний - спостерігається при одночасному зараження сифілісом і м'яким шанкр, коли виразка, характерна для м'якого шанкра, потім набуває рис твердого шанкра.

Патогенез:

Інкубаційний період 4-7 діб. Первинний  елемент: папула з червоним вінчиком, згодом виникає пустула, ерозія, а  згодом і виразка. Виразка викликає біль та болюча при пальпації. Паховий  лімфаденіт (як правило, односторонній) розвивається в половини хворих, переважно  через 1-2 тижні після появи виразки.

Лікування:

Після початку лікування (через 3-7 діб) відбувається епітелізація виразки. Захворювання добре піддається лікуванню. Слід віддеференційовувати виразки  при м`якому шанкрі від сифілісу та герпесу. Тому необхідні обстеження крові на ці захворювання.

Сифіліс

Сифіліс - хронічне інфекційне захворювання. При сифілісі уражається шкіра, слизові  оболонки, внутрішні органи, опорно-рухова, імунна, нервова системи. Збудник - бліда  трепонема. Найбільш частий шлях інфікування сифілісом - статевий, при різних формах статевих контактів.

Шляхи інфікування:

Зараження сифілісом відбувається через дрібні генітальні або екстрагенітальні дефекти шкіри, або через епітелій слизової оболонки при контакті з  твердим шанкр, ерозивні папулами на шкірі і слизових оболонках статевих органів, порожнини рота, широкими кондиломами, містять значну кількість блідих трепонем.

У слині бліді трепонеми можуть перебувати лише у випадку, коли є  висипання на слизовій оболонці порожнини  рота.

Сифілісом можна заразитися через  сперму хворого за відсутності у  нього видимих ​​змін на статевих органах.

Рідко зараження сифілісом може відбутися при тісному побутовому контакті, у виняткових випадках - через  предмети побуту. Можливе зараження  сифілісом через молоко годуючої жінки, хворий на сифіліс. Випадків зараження  сифілісом через сечу і піт не відмічено. Сифіліс з моменту зараження є загальним інфекційним захворюванням, яке триває у нелікованих хворих багато років і відрізняється хвилеподібним перебігом зі зміною періодів загострення.

Під час загострення хвороби  на слизових оболонках, шкірі, у внутрішніх органах спостерігаються активні  прояви сифілісу.

Однією з основних причин змін клініки, тривалості інкубаційного періоду, прихованого перебігу сифілісу, є  часте застосування антибіотиків, зміна  імунного статусу організму й  інші фактори. Класичне протягом сифілісу характеризується чергуванням активних проявів захворювання з прихованим періодом. Класифікація перебігу сифілісу розділяється на інкубаційний період, первинний, вторинний і третинний  періоди.

Первинний сифіліс - стадія сифілісу c появою твердого шанкра і збільшенням лімфатичних вузлів.

• Сіронегативний первинний сифіліс - сифіліс з негативними серологічними реакціями протягом курсу терапії.
• Первинний сіропозитивний - сифіліс з позитивними серологічними реакціями.
• Первинний прихований сифіліс - сифіліс з відсутністю клінічних проявів у пацієнтів, які почали лікування в первинний період хвороби і незакінчений його.

Вторинний сифіліс - стадія сифілісу, обумовлена ​​гематогенним поширенням збудників (трепонем) з первинного вогнища, що виявляється поліморфними висипаннями (розеоли, папули, пустули) на шкірі і слизових оболонках.

• Свіжий вторинний сифіліс - період сифілісу з множинними поліморфними висипаннями на шкірі і слизових; нерідко спостерігаються залишкові ознаки твердого шанкра.
• Вторинний рецидивний сифіліс - період вторинного сифілісу, який виявляється нечисленними поліморфними згрупованими висипаннями і, іноді, ураженням нервової системи.
• Вторинний прихований сифіліс - вторинний період сифілісу, протікає латентно.

Третинний сифіліс - наступна за вторинним сифілісом стадія з деструктивними ураженнями внутрішніх органів і нервової системи з виникненням у них сифілітичних гум.

• Активний третинний сифіліс проявляється активним процесом утворення горбиків, дозволяються з утворенням виразок, рубців, появою пігментації.
• Прихований третинний сифіліс - сифіліс у осіб, які перенесли активні прояви третинного сифілісу.

Прихований сифіліс - сифіліс, при якому серологічні реакції позитивні, але відсутні ознаки ураження шкіри, слизових і внутрішніх органів.

• Ранній прихований сифіліс - прихований сифіліс, з моменту зараження яким пройшло менше 2 років.
• Пізній прихований сифіліс - прихований сифіліс, з моменту зараження яким пройшло більше 2 років.
• Неуточнений прихований сифіліс - хвороба з невстановленої давністю.

Сифіліс побутовий - сифіліс, інфікування яким відбувається побутовим шляхом.

Природжений сифіліс - сифіліс, при якому інфікування відбулося від хворої матері в період внутрішньоутробного розвитку.

Сифіліс трансфузійний - при переливанні донорської крові хворого сифілісом у реципієнта розвивається трансфузійний сифіліс. Можливе інфікування медичного персоналу при огляді хворих сифілісом, під час оперативного втручання, проведенні лікувальних процедур, при розтині трупів (особливо немовлят з раннім вродженим сифілісом).

Сифіліс обезголовлений - інфікування відбувається при попаданні трепонеми безпосередньо в кров (через рану, при дослідженні крові). Характерно відсутність твердого шанкра.

Сифіліс нервової системи – нейросифіліс: ранній - давність хвороби до 5 років, пізній - більше 5 років.

Розрізняють такі форми  раннього Нейросифілісу:

• прихований латентний сифілітичний менінгіт;
• гострий генералізований сифілітичний менінгіт;
• сифілітична гідроцефалія;
• ранній менінговаскулярний сифіліс;
• сифілітичний менінгомиєлит.

Форми пізнього нейросифіліс:

• пізній прихований сифілітичний менінгіт;
• пізній дифузний менінговаскулярний сифіліс;
• сифіліс судин мозку (васкулярної сифіліс);
• Гумма мозку;
• прогресивний параліч.

Сифіліс вісцеральний - сифіліс, при якому уражені внутрішні органи (серце, головний мозок, спинний мозок, легені, печінка, шлунок, нирки).

Сифіліс злоякісний - важко протікає сифіліс з масивним ураженням внутрішніх органів і нервової системи, характерним для третинного сифілісу.

У первинному періоді з'являється  перший клінічний ознака сифілісу - твердий шанкр (у тому місці, де бліда  трепонема проникла в організм). Твердий шанкр - пляма червоного  кольору, що перетворюється на папули, потім - в ерозію або виразку, що виникає  на місці проникнення блідої трепонеми  в організм. Твердий шанкр частіше  локалізується на статевих органах (у жінок часто на шийці матки), що говорить про статеве зараженні; значно рідше спостерігаються внеполовие шанкр, які можуть розташовуватися  на будь-якій ділянці шкіри або  слизових оболонках: губах, мигдалинах, на шкірі лобка, стегон, мошонки , живота. Через 1-2 тижні після появи твердого шанкра починають збільшуватися  найближчі до нього лімфатичні вузли.

Зникнення твердого шанкра говорить про те, що сифіліс перейшов у  латентну стадію, під час якої в  організмі йде бурхливе розмноження  блідих трепонем. Вторинний період сифілісу настає зазвичай через 5-9 тижнів після появи твердого шанкра (первинної  сіфіломи) і триває без лікування 3-5 років.

Перебіг вторинного сифілісу хвилеподібне: період активних проявів змінюється прихованою формою сифілісу.

Для прихованого періоду характерна відсутність клінічних ознак  сифілісу і тільки позитивні серологічні  реакції крові свідчать про плин інфекційного процесу.

Клінічні ознаки третинного сифілісу можуть проявитися через багато років  після тривалого безсимптомного перебігу хвороби з моменту інфікування  сифілісом. Головною причиною, що впливає  на формування третинного сифілісу, є  відсутність або неповноцінне лікування  хворих більш ранніми формами  сифілісу.

Аналізи на сифіліс складаються  з клінічних та лабораторних даних:

• дослідженні на бліду трепонем;
• дослідженні крові на РВ (реакцію Вассермана);
• РИФ (реакцію імунної флюоресценції);
• РИБТ (реакцію іммобілізації блідих трепонем).

Діагностика сифілісу первинного періоду проводиться шляхом дослідження відокремлюваного твердого шанкра, пунктату регіонарних лімфатичних вузлів.

У діагностиці сифілісу вторинного періоду досліджується матеріал папулезних, пустульозні елементів, ерозивних і гіпертрофічних папул  шкіри і слизових оболонок.

Аналізи на сифіліс бактеріоскопічні методи (мікроскопічним) проводяться  за допомогою виявлення блідої трепонеми  в темнопольному мікроскопі.

До трепонемним методам  діагностики сифілісу відносяться:

• реакція Вассермана (RW);
• реакція імунофлюоресценції (РІФ).
• RW (Реакція Вассермана) має велике значення для підтвердження діагнозу сифілісу при наявності активних проявів хвороби, виявлення прихованого (латентного) сифілісу, ефективності проведеного лікування сифілісу. Також RW важлива для профілактики вродженого сифілісу.

Реакція Вассермана позитивна у 100% хворих сифілісом вторинного періоду, при ранньому природженому сифілісі, у 70-80% хворих третинним сифілісом.

Трепонемним методом аналізів на сифіліс  є також реакція імунофлюоресценції (РІФ). РИФ є самим високочутливим методом діагностики сифілісу і  стає позитивною вже при первинному серонегативного сифілісі.

РИФ позитивна при вторинному сифілісі, природженому сифілісі в 100%, при третинному сифілісі - в 95-100%, при пізніх формах сифілісу (внутрішніх органів, сифілісу нервової системи) - в 97-100%.