Батьківство в умовах сучасних соціокультурних змін українського суспільства

 

ВИПУСКНА   РОБОТА

 

ТЕМА:Батьківство в умовах сучасних соціокультурних змін українського суспільства

 

 

 

Виконавець:

студентка групи СЦ-09-1з 

 

Керівник :

к.с.н.,

доц. кафедри  галузевої соціології

 

Рецензент: ГОРОДЯНЕНКО 

к.с.н., доцент кафедри  теорії та

історії соціології 

Допускається до захисту:

зав. кафедри соціології

д.і.н., проф. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2013 
Реферат

 

Випускна робота: 

Перелік ключових слів:

Об’єктом  роботи є

Предмет роботи:.

Мета роботи:.

Методи: 

Отримані результати: досліджені теоретичні аспекти та емпіричні характеристики сучасного батьківства, виявлені установки українських чоловіків щодо батьківства.

Результати дослідження  можуть бути використані в навчальних курсах  «Соціологія молоді» , «Соціологія сім’ї», а також у  роботі комітету в справах сім’ї та молоді.

 

Аннотация

 

Выпускная работа, студентки четвертого курса                   (ДНУ, социально-гуманитарный факультет). Кафедра отраслевой социологии: «Отцовство как социокультурный феномен». Исследуются особенности отцовства в рамках социокультурного пространства. Работа интересна для профессионалов, занимающихся делами семьи и молодёжи, а также для дальнейших теоретических разработок.

 

 

 

Resume

 

The bachelor research of the fourth course            ( DNU, socially-humanitarian faculty). Department of the branch of sociology «Paternity as sotsiokul'turnyy phenomenon». The features of paternity are probed within the framework of sociokul'turnogo space. The work is interesting of youth & family department for more longer theoretical working out.

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

У сучасному суспільстві відбувається ломка традиційної системи статевої стратифікації, яка приводить до зміни гендерних ролей, у тому числі і батьківських. Внаслідок цього проблеми сім'ї як соціального інституту і соціальної системи, питання сімейного виховання, впливи сім'ї на розвиток особи дитини і дорослого, функції сім'ї стають все більш актуальними. Існує безліч досліджень ролі матері, впливи материнства на розвиток особи жінки і дитини. Їх спектр дуже широкий: від вивчення вагітності до дослідження впливу емоційного відношення матері до дитини на його розвиток. В той же час роль батька в розвитку дитини, його вихованні і соціалізації, різні аспекти цієї проблеми мало   вивчені,   не дивлячись на   їх   актуальність   і   практичну значущість.

Учені, що досліджують проблеми виховання дітей у сім'ї, приділяють величезну увагу відносинам дитини і матері, забуваючи про існування батька. Виходять книги про сімейне виховання, в яких батько взагалі не згадується. Це відбувається через те, що в абсолютно різних суспільствах поширена установка: чоловік не призначений, не пристосований для виховання дитини (Кочубей Б.І., 1990). Хоча вже в 1953 році вийшла книга американських педагогів Інгліша і Фостера «Батьки це теж батьки», а також виходили періодичні публікації, наприклад, «Батько - забутий батько».

Зростання інтересу до проблеми батьківства почався на початку 80-х років і був пов'язаний з  переоцінкою ролі жінки в сім'ї  і, зокрема, демографічними змінами  в американській сім'ї. Даною проблемою  займалися такі вчені і дослідники як Б.І. Кочубей, І.С. Кон, Г. Крайг Т.А. Гурко, З.Х. Сараліева, І.Г. Остроух, м. Вест і М. Каннер, Н Чадороу, Ю.Є. Альошина, Г.Г. Філіппова, Є. Здравомислова, М.Г. Воронцова, Л.М. Прокоф'єва та М.Ф. Валетас та ін. Інтерес до батьківства формувався, коли батько виконував роль єдиного годувальника в родині. Зараз цей інтерес зменшився, адже рівень розлучень досяг 50%, а 1/3 всіх дітей народжуються в неповних сім'ях.

Постійно зростає роль позадомашніх виховних інститутів - дошкільних дитячих установ і шкіл, трудових колективів, засобів масової інформації і тому подібне - та вплив сім'ї і батьків у формуванні особи дитини, в збереженні і передачі культурних традицій, звичаїв, загальнолюдських цінностей не зменшується, а навпаки різко зростає відповідальність батьків в створенні сприятливих умов для розвитку активної і творчої особи дитини. Ще однією тенденцією розвитку інституту батьківства, що відзначаються, в умовах трансформації інституту сім'ї в сучасній Україні є наростання варіативної батьківських практик, ускладнення взаємин між соціальним батьківством та біологічним, що також потребує детального вивчення.

Думка про слабкості і  неадекватності «сучасних батьків» - один з найпоширеніших стереотипів  суспільної свідомості. Усюди вчені  і публіцисти констатують про  роль безбатченка, меншовартості і бідності батьківських контактів з дітьми в порівнянні з материнськими, про педагогічну некомпетентність, невмілість батьків, про незацікавленість і нездатність батьків здійснювати виховні функції, особливо догляд за маленькими дітьми. Однак інтерпретують ці факти різні вчені по-різному. Одні вважають, що відбувається швидке, неухильне і чревате небезпечними наслідками ослаблення батьківського початку. Інші схильні думати, що так було завжди, що батьки ніколи не грали важливої ​​ролі у вихованні дітей та сьогоднішні тривоги відображають лише зрушення в стереотипах масової свідомості.

Проблема батьківства особливо актуальна у зв’язку з появою принципу егалітаризму у сімейних стосунках, поширенням активності жінок у всіх суспільних сферах тощо, а також у зв’язку з особливим впливом радянського суспільства на чоловічу роль взагалі і батьківство у тому числі, однак ця проблема майже не вивчена в соціологічній літературі. Для нашої країни дана тема особливо актуальна через історичні причини, особливості впливу тоталітарної держави на чоловічу роль взагалі і батьківство, зокрема. У зв'язку з цим нам представляється дуже важливим актуалізувати і досліджувати проблему батьківства.

Серед західних вчених-класиків, які  займалися даною проблематикою, можна відмітити  Енгельса Ф. (виникнення сім’ї), поміж сучасних західних вчених: О. Тоффлер, Е. Бьорджесс, Думбляускас В., Лапідус Г.В. (особливості бáтьківства) та інші [51;24;35]. Серед російських соціологів, які тим чи іншим чином аналізували проблему батьківства, можна відзначити таких вчених як: Голод С.І., Гурко Т. А. (історико-соціологічний аналіз сім’ї ) [16-17; 21-22], Євсєєнкова Ю. В., Портнова А.Г. (структурний феномен бáтьківства) [6; 25], Кон І.С. (етнографія батьківства) [28-32],  Семенов Ю.І. (проблеми розвитку сім’ї) [44]. З історичної точки зору батьківство розглядали Маяк І.Л., Гіро П., Золотухіна М.В. [37;15;27].

На сучасному етапі розвитку соціологічної думки, можна відмітити  наступних українських вчених, які  займаються розробкою проблематики батьківства: Безпалько О. В. (батьківські  стилі виховання) [5], Міхєєва А. Р. (сучасне бáтьківство) [38], Голубєва І.Є., Середюк А.М., Тимченко О.І., Гордієнко С.М., Братусь Б.С., Крівєнок В. (репродуктивне здоров’я чоловіків) [18; 46; 19; 7; 34]. Але не дивлячись на зацікавленість різних дослідників даною проблематикою, необхідно відмітити, що вона ще потребує значної розробки для більш глибинного її дослідження як на теоретичному, так і на практичному рівні.

Мета випускної роботи – виявлення  особливостей батьківства у сучасному соціокультурному просторі.

Реалізація висунутої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких  завдань:

• дослідити основні теоретико-методологічні підходи до вивчення батьківства;
• проаналізувати феномен батьківства у рамках соціокультурного виміру;
• визначити основні характерні риси сучасного батьківства;
• розкрити вплив репрдуктивного здоров’я як об’єктивного фактора, що впливає на реалізацію батьківства;
• виявити суб’єктивні характеристики сучасного батьківства на підставі власного емпіричного дослідження.

Об’єктом  роботи є  батьківство  як соціокультурний феномен.

Відповідно, предмет роботи – характерні особливості сучасного батьківства.

Методи, які були використані при  написанні роботи: узагальнення, логічний аналіз, аналогія, первинний та вторинний аналіз емпіричних матеріалів, змістовний аналіз наукових публікацій з проблем дослідження, метод роздаткового анкетування.

Емпіричну базу даної роботи складають:

Указом Президента 2008 рік було оголошено  роком підтримки національного усиновлення, а 2009 рік  в Україні оголошено роком молоді. Останні соціологічні дослідження в Україні свідчать, що 19 % сімей готові розглядати питання про усиновлення, а 21 % припускають, що можуть узяти в свою сім’ю дитину під опіку.

До того ж за даними судової статистики (I півріччя 2008), у структурі цивільних справ позовного провадження, що перебували на розгляді судів, майже третину становили справи, що виникли з договорів, – 254 тис., або 31,6 % (27,7 %); справи за спорами, що виникли із сімейних відносин, – 183,2 тис., або 22,8 % (26,2 %); із житлових відносин – 96,4 тис., або 12,0 % (12,3 %); щодо захисту права власності та інших речових прав – 84,3 тис., або 10,5 % (9,6 %); про спадкове право – 73,9 тис., або 9,2 % (6,2 %); про відшкодування шкоди – 56,1 тис., або 7,0 % (8,8 %).

 4. Результати власного опитування, проведеного методом анкетування у квітні цього року. Вибірка випадкова двохступенева: на першому етапі відбирали респондентів за статтю; на другому – за наявністю дітей. Опитано 300 чоловік, з них 24,7% чоловіків у віці з 18 до 29 років; 40,7% чоловіків у віці 30 – 39 років, 25,3% чоловік у віці від 40 до 49 років; 6,0% чоловік у віці 50-59 років та 3,3% чоловік у віці 60 та більше років.

Робота складається з вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, додатка.

 

Глава 1. Теоретико-методологічні підходи щодо визначення батьківства

 

Перш за все необхідно зазначити, що батьківство можна розглядати з точки зору двох підходів в залежності від того, хто вважається відправною точкою вивчення – дитина або батько. Перший підхід є більш розповсюдженим, принаймні в соціально-педагогічній науковій літературі, при розгляді питань, що пов’язані з батьківством, але, враховуючи обрану для випускної роботи тему, будемо розглядати батьківство саме з точки зору іншого підходу, в якому відправною точкою є батько. Отже, перш за все  необхідно визначити, що ж таке батьківство. Взагалі у радянській та вітчизняній соціології сім'ї  цей термін вживався досить рідко, лише декілька досліджень було присвячено батьківським ролям в радянській родині [16, с.27]. Частіше було прийнято говорити про функцію виховання, яка реалізується батьками. «Сімейне виховання» це поняття, яке перетинається з «батьківством», але не збігається з ним. Батьківство визначається І.С.Коном як система взаємопов'язаних явищ: батьківські почуття, любов до дітей; специфічні соціальні ролі і нормативні приписи культури; обумовлена тим і іншим реальна поведінка, відношення батьків до дітей, стиль виховання і таке інше [32, c.50]. У західній літературі для інтерпретації феномену батьківства використовуються два терміна. Перший з них – parenthood  використовують спеціалісти, які аналізують інституційні характеристики батьківства. Другий  parenting вживається для розкриття саме батьківських ролей, враховуючи відхилення від схвалених у даній конкретній культурі моделей поведінки з дітьми [22, c.72].

Про роль батька у розвитку дитини говорив ще З. Фрейд. Так у межах психоаналітичного напрямку 3. Фрейд виділяв наступні найважливіші аспекти взаємин батька й дитини: 1) батько як втілення сили, об'єкт захоплення й любові; 2) батько як об'єкт реалізації потреби в безпеці й захисті; 3) батько як авторитет, що карає за провини й у такий спосіб регулює поведінку, а надалі формує моральні установки дитини [25, с.48]. Але пізніше дослідження впливу сім'ї на дитину зосередилися в основному на вивченні взаємин матері і дитини (М. Кляйн, Дж. Боулбі та ін.) Однак, на наш погляд, саме вивчення відносини батька до дитини і впливу батьківства на чоловіка дозволить уточнити багато хто, можливо, менш очевидні, тому маловивчені, але теоретично вже позначені З. Фрейдом, К. Г. Юнгом, Ш. Бартом, С. Матейчик аспекти впливу батьківства на розвиток особистості, таким чином внести ясність в деякі проблеми дитячої та сімейної психології, психології розвитку, а також психології особистості. У зв'язку зі значними змінами в системі гендерних ролей, що відбулися в суспільстві за останні 50 років, більш соціальна, ніж материнська, батьківська роль зазнає серйозних змін, що призводить до утворення операціонального вакууму батьківської ролі в нових умовах, появи нових форм активності батьків, що свідчить , на думку Ш. Барта, про формування нової гендерної системи, до переоцінки або уточненню суспільством батьківських функцій, подальшої диференціації гендерних ролей. Проблеми, що пов’язані з батьківством, обговорювалися авторами з різними акцентами, в залежності від тих чи інших течій. У Німеччині та США ця проблема вже розробляється і ведуться дослідження в широкому спектрі як теоретичних, так і прикладних проблем, проте єдиної точки зору на даний феномен не існує. Батьківство досліджується як соціальна роль, статус, в рамках дослідження уявлень і стереотипів, в рамках гендерної психології, в рамках психології особистості, як фактор, що впливає на зміни особистості, особистісних характеристик, більшість досліджень проводяться в рамках дитячої психології, досліджується вплив батька на розвиток особистості дитини [12, 14]. Для нашої країни дана тема є особливо актуальною в силу історичних причин, особливостей впливу тоталітарної держави на чоловічу роль взагалі і батьківство зокрема і одночасно з цим майже не вивченою. Тому нам представляється дуже важливим актуалізувати і досліджувати проблему впливу батьківства на розвиток особистості як дитини, так і самого батька. Вивчення даної теми охоплює широке коло проблем: психофізіологічних (Є. П. Ільїн, І. С. Кон), історичних (І. С. Кон, Ш. Барт, А. Герхард), соціальних (Т. А. Гурко, І. Ф. Дементьєва, В. Ф. Анурін, Б. Бім, К. Кенфільд, Т. Холдрен, М. Ферлінден, Е. Фтенакіс, Х. Вернек), різних аспектів сімейної психології (Х. Вернек, Х. Петрі, О. Вейнингер, Д. Віннікот, І. В. Гребенников, І. С. Кон, Л. Кемерон-Бендлер, П. Попова, Г. Г. Філіппова, П. Ігл), а також психології особистості (Дж. Вільямс, К. Кенфільд, Е. Еріксон, Б. Пфау-Еффінгер, А. Маслоу, І. С. Кон, Х. Вернек, Е. Фтенакіс, Р. Ріхтер, К. Бергман) і дитячої психології (Л. С. Виготський, Г. Ріттіг, М. Шпівак, Ф. Дольто, Г. Дік-Рід, І. С. Кон, Р. Кемпбелл, М. В. Осорина).