Шпаргалка по "Охране труда"

Проведення медичних обов'язкових  оглядів здійснюється за рахунок  власника. Він надає кошти на організацію  медоглядів, виділяє приміщення для  проведення медоглядів, забезпечує працівників медичними і санітарними книжками та бланкаминаправлениями на медогляди. На період проходження працівниками медоглядів за ними зберігаються місце роботи і середній заробіток.

Для належної організації  медогляду власник сприяє створенню  або поліпшенню матеріально-технічної  бази медико-санітарних частин, лікувально-профілактичних закладів для проведення медоглядів, направляє працівників на медогляд і здійснює контроль за строком його проходження.

Працівники зобов'язані  проходити обов'язкові медичні огляди. Якщо працівник ухиляється від його проходження, то власник може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.

15. Охарактеризуйте  фінансування охорони праці.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

 Згідно 21 статті Закону України “Про  охорону праці”: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

 На підприємствах,  в галузях і на державному  рівні у встановленому Кабінетом  Міністрів України порядку створюються  фонди охорони праці.

 Такі ж фонди  можуть створюватись органами  місцевого і регіонального самоврядування  для потреб регіону.

 На підприємстві  кошти вказаного фонду використовуються  тільки на виконання заходів,  що забезпечують доведення умов  і безпеки праці до нормативних  вимог або підвищення існуючого  рівня охорони праці на виробництві.

 Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв’язанням проблем охорони праці.

 Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком. Фонд охорони праці включає:1.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів фонду охорони праці підприємств, установ, організацій (далі підприємства) чи спеціально виділених цільових коштів з інших джерел з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці. 2.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів галузевого фонду охорони праці.3.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів регіонального фонду охорони праці.

 Фінансування заходів, спрямованих на приведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підтримку досягнутого та підвищення існуючого рівня стану охорони праці можуть здійснюватись на підприємствах, як правило, за рахунок:а) витрат виробництва за такими елементами:

- матеріальні  затрати на удосконалення технологій  та організацію виробництва, винахідництво  та раціоналізацію, підтримку основних  виробничих фондів у робочому  стані, утримання засобів колективного  захисту тощо;б) амортизація основних фондів;в) капітальних вкладень;г) банківського кредиту;д) кошторису видатків бюджетних організацій і установ;е) фонду охорони праці.

16.Відповідно до Закону України  „Про охорону праці" (ст. 46) громадський  контроль за додержанням законодавства  про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборчих органів і представників.Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

17. Охарактеризуйте органи державного нагляду за охороною праці.

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших актів про охорону праці здійснюють:

- Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої  влади з нагляду за охороною  праці; 

- Спеціально уповноважений  державний орган з питань радіаційної  безпеки; 

- Спеціально уповноважений  державний орган з питань пожежної  безпеки; 

- Спеціально уповноважений  державний орган з питань гігієни  праці.

Органи державного нагляду  за охороною праці є незалежними  від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій  і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів  України.

 Державні  інспектори або контролери органів  державного нагляду мають право:

- відвідувати в будь-який  час підприємства, що контролюються,  перевіряти стан охорони праці,  знайомитися з документацією  та отримувати інформацію і  пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;

- видавати керівникам  підприємств, керівним посадовим  особам міністерств, комітетів,  об'єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці  працівникам держадміністрацій  приписи (розпорядження), обов'язкові  для виконання про виявлені  порушення і недоліки в галузі  охорони праці і про строки  їх усунення;

- призупиняти роботу  підприємства або об'єкта, де виявлені  небезпечні для життя та здоров'я  працюючих порушення норм і  правил охорони праці;

- притягати до адміністративної  відповідальності працівників, винних  у порушенні законодавчих та  інших нормативних актів про  охорону праці;

- подавати позов до  прокуратури для притягнення  до кримінальної відповідальності  винних у порушенні вимог охорони  праці, що призвело до матеріальних  збитків або завдало шкоди  працюючим;

- надсилати роботодавцям  або відповідальним посадовим  особам подання про невідповідність  окремих посадових осіб займаній  посаді або про накладання  на них стягнення за порушення  вимог охорони праці.

18. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

безперешкодно відвідувати  підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фіз. осіб, які відповідно до законодавства використовують найману  працю, та здійснювати в присутності  роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства  з питань, віднесених до їх компетенції;  одержувати від роботодавця і  посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних  питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;  видавати  роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юрид. та фіз. осіб, які відповідно до законодавства використовують найману  працю, міністерствам та іншим центральним  органам виконавчої влади  обов'язкові для виконання приписи  про  усунення порушень і недоліків в  галузі ОП безпечної експлуатації об'єктів  підвищеної небезпеки;  забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання  певних робіт, застосування нових небезпечних  речовин, реалізацію продукції, а також  скасовувати або припиняти дію  виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють  загрозу життю працюючих;  притягати  до адміністр. відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства  про охорону праці;

надсилати роботодавцям подання  про невідповідність окремих  посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури  для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.  Рішення посадових  осіб спец. уповноваженого центрального органу викона. влади з нагляду  за ОП за необхідності обгрунтовуються  результатами роботи та висновками експертно-технічних  центрів, дослідних, випробувальних лабораторій  та інших підрозділів (груп) технічної  підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють  згідно із законодавством як незалежні  експертні організації. Наукова  підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.

19. Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці. 
Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини. 
До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать: 
- відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах; 
- оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам; 
- громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці; 
- адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство . На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог безпеки на робочих місцях і ділянках під час виконання трудових і виробничих процесів. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі. 

20. Як проводиться  навчання з питань охорони  праці?

    Навчання та інструктажі працівників із питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності. Усі працівники, що приймаються на роботу, та в процесі роботи проходять на підприємстві навчання, інструктаж із питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварій. Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в термін, встановлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на рік. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах — на керівників цих підрозділів. Контролює виконання цих завдань відділ охорони праці. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання та перевірку знань, забороняється.

Навчання та перевірка  знань посадових осіб і спеціалістів

Усі посадові особи, відповідно переліку посад, до початку виконання  своїх

обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять  навчання і перевірку знань із питань охорони праці.

Навчання роботодавців (керівників підприємств і установ та їх заступників),

що безпосередньо відповідають за організацію охорони праці  на підприємстві чи установі, проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл Держгірпромнагляду на проведення такого навчання. На підприємствах навчання з питань охорони праці організує відділ охорони праці підприємства, залучаючи до цього працівників відділу охорони праці та спеціалістів, що пройшли навчання і перевірку знань у навчальних закладах, або в установах Держгірпромнагляду. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів наказом по підприємству створюється комісія, очолювана роботодавцем (заступником роботодавця) або керівником служби охорони праці. До комісії входять керівники (їх заступники) служби охорони праці, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці, а також представники профспілкового комітету (комітетів).

Посадові особи та спеціалісти  невеликих підприємств, де неможливо  провести навчання та утворити комісію  по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних закладах або на близьких за їх профілем виробництва підприємствах, а перевірку  знань — в комісіях при місцевих органах Держгірпромнагляду.