Характеристика та зміст галузевих принципів кримінального процесу України

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. В.І. ДАЛЯ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПРАВОЗНАВСТВА

 

До захисту  допущена

Керівник доцент, к.ю.н Кузнєцов О.О.

«____» ___________________________ 2012 р.

 

Курсова робота

З дисципліни : «Кримінальний процес»

Тема : ГАЛУЗЕВІ ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 

 

 

 

Студента 4 курсу

Гр. ЮІ - 192

Вінярського Владислава Олеговича

 

 

Луганськ

2012

 

План

 

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Поняття галузевих принципів кримінального процесу України………………5 

2. Система принципів Кримінального  процесу України………………………….9 

3.Характеристика та зміст галузевих принципів кримінального процесу               України……………………………………………………………………….......13

3.1 Принцип презумпції невинуватості………………………………………...13 

3.2 Принцип забезпеченості  доведення вини………………………………….18

3.3 Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист…………………………………………………………………………22

3.4 Принцип публічності…………………………………………………….....29

3.5 Принцип всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин справи…………………………………………………………………….......33 

Висновок…………………………………………………………………………….42

Список використаної літератури…………………………………………………..43             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

З прийняттям Конституцiї  України створено правову основу для реалiзацiї можливостей демократичного шляху розвитку суспiльства, побудови правової держави. Саме в Основному Законі одержали свiй прояв такi найважливiшi ознаки правової держави, як прiоритет прав та iнтересiв особи над правами та iнтересами держави, взаємна  вiдповiдальнiсть держави i особи, пов'язанiсть держави правом,  прiоритет права над законом, незалежний суд як гарант прав особи.  Так, ст. 3 Конституцiї проголошує людину, її життя i здоров’я,  честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпеку найвищою соцiальною  цiннiстю, а утвердження i забезпечення прав i свобод людини -  головним обов'язком держави. Правова держава, таким чином, є  формою обмеження влади правами i свободами людини, що виступають противагою всесиллю державної влади. 

Однак прiоритет прав людини не знiмає з неї вiдповiдальностi за  належне використання своїх прав i свобод. Складається особливий  правовий зв'язок i взаємна вiдповiдальнiсть держави i громадянина,  яка не порушує свободи останнього, а лише прагне розумно поєднувати свободи всiх iндивiдiв суспiльства.  Вiдповiдно до ст. 8 Конституцiї в Українi визнається i дiє принцип  верховенства права. Права i обов'язки людини визнаються такими, що  дiють безпосередньо. Це означає, що законодавець зобов'язаний розробляти тiльки правовi, справедливi закони, такi, що вiдповiдають  природним правам людини. При прийняттi нових законiв або внесеннi  змiн до чинних законiв не допускається звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод (ст. 22 Конституції України). Людина i громадянин  можуть здiйснювати свої права i свободи, а також захищати їх у разi  порушення, посилаючись на Конституцiю України, незалежно вiд  того, чи конкретизованi вони у чинному законодавствi. 

У таких умовах надiйним гарантом прав i свобод особи стає незалежний суд, який у цивiлiзованих суспiльствах уособлює дiйсне  право, справжню справедливiсть, оскiльки чинить правосуддя, яке  є способом забезпечення прав i свобод особи.  Кримiнально - процесуальне законодавство має розроблятися  вiдповiдно до конституцiйних засад судочинства, якi обумовлюють  регулювання кримiнально-процесуальних вiдносин таким чином,  щоб здiйснення прав i законних iнтересiв особи  поставилося у залежнiсть вiд дiяльностi органiв попереднього слiдства чи суду i мало  надiйний механiзм для реалiзацiї правозахисту. Для цього правова  держава повинна мати систему процедур, механiзмiв, iнститутiв, що  гарантують захист суб'єктивних прав людини.

Для сучасного  розвитку державності це стає можливим за умови наявності таких iнститутiв та регуляторів, яким були б притаманні ознаки цивiлiзованостi i загальнолюдських цiнностей, своєрiдних соцiальних орiєнтирiв, якi вiдтворюють закономiрностi суспiльного життя. Концентрований вираз вимог суспiльної моралi, що вiдповiдає певному перiоду розвитку держави, мiститься саме у принципах - приписах вищого ступеня нормативностi, якi вiдображають напрямки соцiальної орiєнтацiї суспiльства.

До проблематики принципів кримінального процесу  зверталася значна кількість дослідників, в тому числі Ю.М. Грошевий, В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленін, М. С. Строганович, В.М. Тертишник та інші.

Отже, актуальність дослідження галузевих принципів  кримінально-процесуального права  зумовлена тим, що кримінальний процес України як діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення кримінальних справ, їх розслідування, судового розгляду регламентується нормами кримінально-процесуального права. Тому принципи кримінального процесу України як основоположні начала цієї діяльності також повинні бути закріплені в кримінально-процесуальних нормах найбільш загального характеру, бо інакше вони не регулюватимуть правову діяльність і відповідні правові відносини. Таким чином, першою і найважливішою ознакою поняття принципів кримінального процесу є їх нормативно-правовий характер, закріплення цих основоположних начал у законодавстві.

 

 

1. Поняття галузевих принципів кримінального

процесу України

Сам термiн «принцип» у перекладi з латинської означає начало,основу. Широке розумiння принципу як основи становлення буття послужило причиною наявностi в юридичнiй лiтературi численних дефiнiцiй принципу права. В одних визначеннях звертається увага на те, що принцип - категорiя об'єктивна, в iнших юридичний принцип трактують як основну iдею i навiть поняття, яке виражає сутнiсть права.

Стосовно кримiнального судочинства найбiльш поширеним є розумiння принципiв як закрiплених у законi визначальних, фундаментальних положень щодо закономiрностей i найбiльш суттєвих властивостей кримiнального процесу, якi обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав i свобод людини i громадянина, а також для врегулювання дiяльностi органiв та посадових осiб, якi ведуть кримiнальний процес.

Прийняття нової  Конституцiї України обумовлює  необхiднiсть розроблення нової системи принципiв (засад) кримiнального процесу, якi б вiдповiдали змiнам у соцiальнiй орiєнтацiї суспiльства. З огляду на це залишається актуальним вирiшення проблемних питань щодо наявностi принципiв, притаманних окремим стадiям кримiнального процесу.

Кримiнальний  процес, як i всi iншi процеси, протiкає  у часi i просторi.

Вiн являє  собою систему стадiй, що послiдовно  змiнюють одна одну i мають визначене коло завдань, пiдсумкових документiв, суб'єктiв, якi беруть у ньому участь. Тому логiчно буде стверджувати, що певному типу вiдносин притаманнi свої закони, вiдтворенi в уже вiдомих сутнiсних характеристиках - принципах.

Значення принципiв  як норм вищого ступеня нормативностi полягає перш за все у тому, що кожне рiшення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, пiдлягає скасуванню, а одержана iнформацiя не має доказового значення. У пізнавальному планi знання принципiв сприяє правильному розумiнню змiсту звичайних правових норм. Нерiдко доцiльнiсть i порядок їх практичного застосування визначається через норму принцип. У подiбних випадках принцип виступає як оцiночний критерiй правильностi реалiзацiї правових норм i засiб для застереження вiд механiчного застосування того чи iншого правового положення.

Значення принципiв  полягає також у тiй ролi, яку вони вiдiграють у ходi подолання прогалин у законодавствi. Будучи своєрiдними цiннiсними орiєнтирами, принципи використовуються у разi правозастосування за аналогiєю. Вони вносять впорядкованiсть i при субсидiарному застосуваннi права (цивiльний позов у кримiнальному процесi)¹.

Вагомий внесок у розробку поняття принципів  кримінального процесу зробив М. С. Строгович, який зазначав, що такими слід вважати найважливіші й визначальні правові положення, на яких базується кримінальний процес²

А. Л. Ривлін при  визначенні принципів зробив акцент на переломленні загальнотеоретичного поняття в сфері кримінального процесу, вказуючи, що начала «...регламентують найбільш загальні й найбільш важливі сторони організації та діяльності органів правосуддя»³.

Приблизно таку саму думку висловив і В. Я. Чеканов⁴.

Досліджуючи проблему кримінально-процесуальних принципів, Я. О. Мотовиловкер дійшов висновку, що ними є «...закріплені основні начала діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, права й обов'язки учасників всього кримінального судочинства, які виражають його політичну спрямованість, його найбільш важливі риси»⁵.

У працях інших  авторів також містяться визначення процесуальних принципів, які по суті не відрізняються від наведених вище.

Наприклад, Ч. С. Касумов визначає критерії кримінально-процесуальних 

принципів таким  чином: принцип — це основоположне  начало, яке визначає сутність, зміст  всього процесу, характерні його ознаки; повинен випливати з завдань судового провадження і сприяти їх реалізації; відображати демократизм кримінального провадження; повинен бути закріплений у кримінально-процесуальному законі; може реалізовуватися в одній або кількох процесуальних стадіях, але обов'язково — в стадії судового розгляду; повинен бути тісно взаємопов'язаний з іншими принципами, при цьому не втрачаючи свого змісту.⁶

Найбільш обґрунтованим  здається визначення поняття принципу кримінального процесу в роботах М. М. Михеєнка. До критеріїв визначення принципів кримінального процесу він відносить таку сукупність ознак: 1) це найбільш значимі, загальні вихідні положення й ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального процесу, що визначають його цілеспрямованість, побудову в цілому, форму і зміст його стадій і інститутів; 2) вони виражають у даній державі правові і політичні ідеї, що стосуються завдань, способів формування і здійснення правосуддя в кримінальних справах; 3) вони мають бути закріплені в нормах права; 4) вони повинні діяти у всіх або декількох стадіях кримінального процесу й обов'язково в центральній його стадії — стадії судового розгляду; 5) порушення якого-небудь з них тягне незаконність процесуальних рішень і дій та обов'язкове їхнє скасування⁷.

Даний підхід найбільш повно відображає сучасний стан розвитку кримінально-процесуального права в нашій країні.

Порушення норм права, в яких містяться положення  того або іншого принципу, є однозначним порушенням і самого принципу. У зв'язку з цим зміст п'ятого критерію співзвучний з положенням ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Призначення принципів  права полягає в тому, що вони забезпечують однакове формулювання норм права, а також їх вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання й інших форм правового впливу (інформаційного, психологічного, тощо). Дія принципів права не обмежується тільки через правову систему або механізм правового регулювання, вони, крім того, безпосередньо впливають на виникнення і стабільне існування конкретних правовідносин, природних прав людини⁸.

Таким чином, принципи (засади) кримінального процесу –  це закріплені в законі панівні в  державі політичні і правові  ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах, які визначають спрямованість і побудову кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування вироку та інших рішень у справі.

Це визначення принципів  має не лише теоретичне, а й практичне значення. Наприклад, у ході судового провадження у кримінальній справі уповноважені особи та громадяни постійно застосовують положення принципів, не завжди розуміючи їх сутність, що може призвести до недооцінки важливості принципів та збільшення порушень при веденні кримінальних справ⁹. При вивченні справ, рішення по яких було скасовано, встановлено, що основною причиною їх анулювання було саме недодержання вимог кримінально-процесуальних принципів. У будь-якому випадку порушення положень, закріплених у принципах, повинно вести до скасування будь-якого рішення, прийнятого органом дізнання, слідчим, прокурором і суддею (судом).

Отже, з вище викладеного можна зробити такий  висновок, що галузеві принципи - принципи, характерні тільки для окремої галузі права (наприклад, щодо кримінального процесу це презумпція невинуватості обвинуваченого, публічність, забезпеченості доведення вини,забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист, всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин справи).

 

2. Система принципів Кримінального  процесу України

Серед процесуалістів існують різні позиції з приводу  структури принципів кримінального процесу. Так, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор і В.П. Шибіко розділяють принципи кримінального процесу на конституційні й інші¹⁰. І.В. Тирічев визнав за необхідне більш детально підійти до розгляду принципів, що виходять з норм Конституції, ймовірно, визначаючи їм більш високе положення, представляв систему принципів кримінального процесу, у свою чергу, у такий спосіб: 1) принципи кримінального процесу, джерелом яких є права та свобода людини і громадянина, закріплені в Конституції; 2) принципи кримінального процесу, джерелом яких є норми Конституції про судову владу; 3) власне процесуальні принципи, закріплені в нормах Кримінально-процесуального кодексу.