Підозрюваний як суб’єкт кримінального процесу

Для забезпечення цього права  необхідно створити реальні можливості для зміни місця проживання підозрюваного, його паспортних даних і, навіть, у  виключних випадках – для зміни його зовнішності. Такі заходи можуть бути впроваджені тільки за наявності політичної волі посадових осіб та належного фінансування з боку держави.

Окрім прав зазначених в  ст.43-1 КПК підозрюваний також має право користуватися рідною мовою, передбачене ст.19 цього кодексу. Підозрюваному, який не володіє мовою якою ведеться судочинство забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в встановленому порядку.

Ю.П. Аленін зазначає, що підозрюваний також має ті ж самі права при призначенні та пред'явленні матеріалів експертизи, що й обвинувачений, передбачені ст.ст. 197, 202 КПК. Така думка відповідає логіці закону, однак в зазначених статтях про підозрюваного не йдеться. Тому необхідно внести зміни в КПК для юридичного закріплення відповідних прав підозрюваного [50, 70].

Аналізуючи інші нормативно-правові акти, що регулюють права підозрюваного, перш за все, необхідно звернути увагу на закон України «Про попереднє ув’язнення» від 30 червня 1993 року. Стаття 9 цього закону встановлює права осіб, взятих під варту, а саме:

• на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту;
• на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту та оскарження їх у суді;
• на роз'яснення його прав;
• на ознайомитися з правилами тримання під вартою;
• на щоденну прогулянку тривалістю одна година;
• на одержування передачі або посилки та грошових перекази і передач;
• на придбання харчів та речей;
• на користування власними речами;
• на справляння релігійних обрядів;
• на восьмигодинний сон в нічний час;
• на звернення зі скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб;
• взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років;
• взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Проблема забезпечення прав підозрюваних осіб, які тримаються в ІТТ та СІЗО не втрачає своєї  актуальності протягом багатьох років. Не дивлячись на позитивні тенденції реформування законодавства щодо затриманих осіб, яке відбуваються у векторі його гуманізації, практика діяльності міліції змінюється досить повільно. Вона й досі надто часто не відповідає цим нормам законодавства. Тому з’являється чимало свідчень про нові й нові випадки незаконного затримання громадян міліцією або випадки корупції.

2007 році зафіксовані численні  випадки надзвичайних подій в установах системи виконання покарань.

Однією з найгучніших  подій стали заворушення в  Ізяславській колонії № 31 (Хмельницька  обл.) у січні 2007 року.

14 січня 2007 року майже  всі засуджені Ізяславської колонії  № 31 (більше 1200 осіб) оголосили голодування  на знак протесту проти, як  вони зазначили, свавільного накладення  дисциплінарних стягнень, побиття  і принизливого поводження з  боку персоналу, поганого харчування  і медичного обслуговування.

Низка смертей у Київському СІЗО протягом 2007 року (більше 20 станом на початок листопаду 2007 р) привернула увагу ЗМІ до умов перебування  в ізоляторі та до причин, які  спричинили смертельні випадки. Цими випадками  переймалась і Уповноважений  Верховної Ради України з прав людини. Велика смертність і захворюваність в ІТТ підтверджується і статистичними даними (див. додаток 1).

За результатами моніторингу Омбудсман вкотре наголошує на наявності порушень прав осіб, які тримаються у Лук’янівському слідчому ізоляторі та справедливо скаржаться на приниження їхньої людської гідності через неналежні умови тримання. Це пов’язано передусім зі значною скупченістю в камерах. Понад 200 осіб не забезпечені установленою законом нормою жилої площі, в деяких камерах тримається майже по 40 осіб, а в окремих з них усупереч визначеним законом 2,5 квадратних метра на одного ув’язненого припадає менше 1 кв. метра жилої площі.

Про значну кількість порушень прав осіб які тримаються в ІТТ  та СІЗО свідчать і рішення Європейського суду з прав людини, винесені проти України.

Показовим є те, що до сьогодні залишається невиконаним зобов’язання України, надане при вступі до Ради Європи у 1995 році, про підпорядкування кримінально-виконавчої системи Міністерству юстиції, рекомендації які з року в рік надаються правозахисними організаціями не виконуються. Все це не сприяє створенню позитивного іміджу нашої державі на світовій арені, особливо факти брутального порушення прав громадян та не виконання зобов’язань взятих перед Радою Європи [80].

Така ситуація потребує не тільки значної зацікавленості з  боку науковців, та працівників відповідних  структур, а і з боку громадськості  та влади. Тільки за такого комплексного підходу можливе змінення принизливої  ситуації системного порушення прав людини, зокрема підозрюваної у вчиненні злочину.

Як і будь-який суб’єкт  кримінального процесу, підозрюваний наділений певними обов’язками  відповідно до його процесуального статусу.

В КПК немає норми яка  містить перелік обов’язків підозрюваного, але їх можна виокремити з положень інших статей кодексу, згідно яких підозрюваний зобов’язаний:

• з’являтися за викликом особи, що проводить дізнання, слідчого і прокурора якщо щодо нього обраний запобіжний захід — підписка про невиїзд (ст.151 КПК);
• не ухилятися від дізнання і досудового слідства (ст.148 КПК);
• не перешкоджати проведенню розслідування шляхом вчинення незаконних дій (ст.148 КПК);

У випадку невиконання  зазначених обов’язків до підозрюваного  можуть бути застосовані відповідні санкції. Так, у випадку неявки без поважних причин підозрюваний може бути підданий приводу. При невиконанні обраного ним запобіжного заходу, наприклад, у вигляді підписки про невиїзд, до підозрюваного може бути обраний більш суворий запобіжний захід.

Стаття 10 закону України  «Про попереднє ув’язнення» встановлює обов’язки осіб, взятих під варту. Такі особи зобов’язані:

• додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
• дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
• бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення, а також поміж собою;
• не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;
• бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення.

Отже, підозрюваний як і будь-який суб’єкт кримінального процесу відповідно до свого процесуального статусу наділений правами та обов’язками, які закріплені:

• в міжнародно-правових актах;
• в Конституції України;
• в КПК України;
• в законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

В КПК немає норми яка  містить перелік обов’язків підозрюваного, але їх можна виокремити з положень інших статей кодексу та закону України «Про попереднє ув’язнення»

Висновок до першого розділу

Підводячи підсумки проведеного  дослідження ми дійшли до таких висновків.

Конструкція статті 43-1 КПК  України містить внутрішнє протиріччя та суперечить принципам традиційної  логіки, згідно яким поняття не повинно  містити в собі коло. У зв’язку  із цим підстави для визнання особи  підозрюваним пропонується класифікувати  на матеріальні (формальні) та процесуальні (юридичні).

До матеріальних (формальних) підстав визнання особи підозрюваним відносять:

• висновок органу кримінального переслідування про можливу винність особи у вчиненні злочину;
• інформацію про причетність особи до скоєння злочину, яка обумовила виникнення підозри;
• об’єктивні дані, оформлені належним чином факти протиправної поведінки (докази), які дозволяють обґрунтовано запідозрити особу у вчинені злочину;
• психологічну підозру слідчого , яка сформувалась у нього на основі тих чи інших<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14