Поняття права людини на працю та державнi гарантii цього права

Фахівці радять звернути увагу на такі основні показники: стаж роботи на ринку (краще - не менше трьох років), популярність і репутація (про це легко дізнатися від колег чи з інтернету), кількість закритих вакансій, грамотна презентація працівниками свого агентства, рівень їхнього сайту тощо[6]. Особливу увагу при виборі агентства слід звернути і на спектр послуг, які воно надає. Серед найпопулярніших: рекрутинг, аутсорсинг, консалтинг і прелімінаринг.

Рекрутинг — це безпосередньо пошук і підбір кваліфікованих спеціалістів вищої та середньої ланки. Аутсорсинг — це повноцінний кадровий супровід компанії у ролі зовнішньої кадрової служби.

Консалтинг — консультації по трудовому законодавству і управлінню персоналом. Прелімінаринг — відбір потенційних працівників серед перспективних студентів.

На ринку  кадрових та рекрутингових агентств, як і всюди, є свої «правила гри». Важливу роль відіграє індивідуальний підхід до клієнта та принцип конфіденційності інформації, оскільки часто звертаються люди, які в цей момент уже працюють в іншій компанії[24]. Окрім цього, агентства працюють з конфіденційною інформацією самих фірм. Особлива увага приділяється відповідальності компанії перед клієнтами, її гнучкості по відношенню до клієнта.

Не менш важливо  й те, хто саме працює в агентствах. Очевидно, в країні немає жодних навчальних закладів, які б готували професійних працівників кадрових чи рекрутингових агентств. Підбір персоналу агенції залежить в основному від напрямку роботи. Якщо ж говорити про середньостатистичного працівника галузі, то в кадрових і рекрутингових агентствах працюють люди з психологічною освітою та досвідом роботи в підборі персоналу.

Як визначити солідність комерційного агентства або пропозицій послуг з працевлаштування? У наш  час і фірми з ліцензією  можуть виявитися кримінальними. Про це нам відомо із засобів масової інформації, що оповідають про поставки повій і рабів за кордон під виглядом вигідної роботи за рубежем. Наданням послуг в пошуках роботи на внутрішньому ринку можна займатися і без ліцензії. Для відсіювання дрібних шахраїв і аферистів зверніть увагу на наявність сучасного офісу, засобів зв'язку, юридичної і поштової адрес; довідайтеся про прізвища, імена, по батькові керівників. Відвідування підвалів, необладнаних приватних квартир, неохайний вигляд співробітників мають вас насторожити. Не залишайте підозрілим людям копії свого паспорта і, тим більше, сам паспорт або інші важливі документи. Ви ризикуєте як мінімум тим, що на ваше ім'я протягом доби буде зареєстровано підприємство, про існування якого ви навіть і не запідозрите. Ведіть для себе записи — де, коли, у кого ви заповнювали анкети й заяви, постарайтеся отримати завірені копії цих документів.

Отже, приватні фірми з працевлаштування в наш  час мають важливу роль у нинішньому суспільстві. Вони забезпечують роботою саме за запитом, враховуючи будь-який ваш плюс, тоді як державні служби зайнятості нехтують кваліфікацією, досвідом шукача роботи. Тому діяльність цих фірм набуває все більших масштабів у житті сучасних громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Пріоритетним соціальним правом є право на працю. Кожна людина потребує цього права задля забезпечення своєї сім’ї і себе гідними умовами життя. Вона реалізує це право спираючись на державу, яка, в свою чергу, покликана забезпечити безперешкодне використання даної людської можливості

В умовах, що склалися в Україні, проблеми формування ринку праці  набули таку гостроту і глобальність, що підіймають статус зайнятості до національних масштабів і потребують відповідного відношення до регулювання трудових відносин в умовах боротьби з безробіттям.  Держава встановлює ряд юридичних гарантій.

Державна гарантія права на працю полягає у проведенні певної соціальної політики, спрямованої на створення робочих місць і надання їх тим, хто шукає роботу і бажає працювати. Держава повинна намагатись забезпечити усіх працездатних громадян роботою. Перші кроки у цьому напрямку вже зроблено. Держава на конституційному рівні закріпила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Поряд з Конституцією дане право, а також: соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами цього права, закріплено у Кодексі законів про працю України, Законі України «Про зайнятість населення». Можна сказати, що основа правового регулювання зайнятості вже є.

Однак аналіз чинного  законодавства в сфері зайнятості свідчить, що воно вимагає певного  удосконалення і доповнення з  метою більш ефективного врегулювання визначених питань, які ще не дістали  свого юридичного втілення. Вирішення ситуації потребує втручання в проблему законодавчого органу, який за допомогою нормотворчого процесу усуне прогалини в законодавстві. А також людина повинна сама допомагати державі, шукаючи різні способи для вигідного працевлаштування

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій держава утворила службу зайнятості. За своїм призначенням державна служба зайнятості виконує роль своєрідного посередника – допомагає громадянам знайти роботу, а роботодавцю – потрібну робочу силу. Також існує ряд комерційних організацій,  які надають послуги у сфері працевлаштування. Іноді послуги цих організацій є ефективнішими, ніж діяльність державної служби зайнятості, але існує елемент ризику натрапити на шахраїв.

Пріоритетним завданням наступного періоду має стати забезпечення продуктивної зайнятості, адже чисельність зайнятого населення зростає. Саме тому держава повинна прикласти більше зусиль у розвиток законодавства та реально гарантувати право на вибір роботи, не змушуючи при цьому людину звертатися до різного роду організацій, які реалізують свою політику окремо від держави.

Попри державні гарантії,  людина має право вільно обирати працю, не зазнаючи при цьому ні обмежуючих, ні дискримінуючих елементів.    Забезпечення свободи праці стосується всіх суб'єктів трудового права. Зміст цього принципу виявляється у вільному вираженні волі суб'єктів щодо укладання, зміни і припинення трудового договору. Але сьогодні принцип свободи праці не процвітає, на відміну від дискримінації працюючих.

Ситуація складна, але  не безнадійна. Послідовність у проведенні економічних реформ, створення законодавчої бази і належний контроль за дотриманням усіх законів – запорука того, що життєвий рівень громадян зростатиме, а їхній соціальний захист неухильно поліпшуватиметься.  Лише тоді ми відчуємо на собі захищеність і будемо переконані у світлому завтра.

 

 

 

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 

 

Практичне завдання № 1

Відповідно до наказу по універмагу від 22.09.2005 року були прийняті на роботу з випробуванням на протязі 1 місяця, економіст планового відділу  Іванова, електромонтер Ковальов, зав. секцією взуття Петров. До роботи вони приступили 28.09.2005 року. Наказом від 25.10.2005 року Іванова була звільнена як така, що не витримала випробування; випробування Ковальову продовжено на 9 днів, так як він хворів, про результати випробування Петрова наказу не видавалось і він продовжував працювати.

Дати юридичну характеристику діям роботодавця з точки зору чинного законодавства.

Вирішення задачі

Згідно ч.1 ст.28 КЗпП, якщо протягом строку випробування встановлено  не відповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або  уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати з ним трудовий договір…

Громадянка Іванова  наказом від 22.09.05 була прийнята на роботу з випробуванням протягом одного місяця. Наказом від 28.09.20005р. вона приступила до виконання роботи і наказом  від 25.10.2005р. була звільнена як така, що не пройшла випробування.

Виходячи з правової норми та юридичного факту дії роботодавця є правомірними, бо Іванова не впоралась із обов’язками покладеними на неї. Це стало причиною звільнення.

Згідно з ч.3 ст.27 КЗпП, якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або із інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Ковальов  захворів під  час випробувального строку. Протягом 9 днів хвороби він не працював. За це йому було продовжено випробувальний строк.

Отже, відповідно до правової норми можна зробити висновок, що дії роботодавця є правомірними, тому що законом передбачено продовження  випробувального строку.

Згідно ч.1 ст.28 КЗпП, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжив працювати, то він вважається таким. Що не пройшов випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Зав. Секцією взуття Петров, закінчивши випробувальний строк, продовжив працювати в універмазі. Роботодавець жодних наказів чи розпоряджень не застосував до Петрова.

Виходячи з вище наведеного, дії роботодавця є правомірними і Петров на законних підставах може продовжити працювати на посаді зав. секцією взуття. 

Практичне завдання № 2

Зінов'єва подала заяву  про прийом її на роботу продавцем до магазину в галантерейний відділ. При оформленні документів вияснилось, що Зінов'єва ще не досягла 18 років і в зв'язку з цим з нею неможливо укласти договір про повну матеріальну відповідальність. Враховуючи ці обставини, Зінов'євій було відмовлено в прийомі на роботу.

Чи має право роботодавець відмовити Зінов'євій в прийомі  на роботу за зазначеними мотивами?

Згідно ч.1 ст.22 КЗпП, забороняється не обґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також згідно ст.. 135-1 КЗпП, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством,

 Установою, організацією  з працівниками(що досягли вісімнадцяти  річного віку, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Зінов’єва не досягла  вісімнадцятирічного віку. З цієї причини їй було відмовлено у прийнятті на роботу, так як для зайняття нею бажаної посади, необхідно укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

 Відповідно до правових норм та юридичного факту Зінов’єва отримала обґрунтовану відмову у прийнятті на роботу. Це означає, що для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, особі необхідно досягти повноліття. Претендент на робоче місце повнолітньою не являється. Договір такої форми із Зінов’євою укласти не можливо. Така умова автоматично позбавляє її зайняти бажану посаду. З цього випливає, що дії роботодавця є цілком правомірними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Болотіна   Н.   Б.   Трудове   право   України:   підруч.  -   3-тє   вид,   стер.-  

       К.: Вікар, 2005.- С.725

2. Волошин М.  П. Вольтер  www.ulti.kiev.ua/content/вольтер .

3. Дискримінація   на   ринку праці    www.5dp.com.ua/content/view/3742/39
4. Эренберг    Р.  Дж.,   Смитт   Р.  С.   Современная     экономика     труда.  

Теория   и  гос.    политика.    -     М.:   Изд-во    МГУ,   1996.    -  777с.

5. Жернаков В.   Свобода    праці   як    принцип   сучасного   трудового

права України. // Право України. – 1999. – №3. – С. 34

6. Журнал «Відділ кадрів»//Взаєморозуміння з персоналом. - 2003 - №3(90)

7. Загальна   декларація   прав людини, прийнята 10 грудня  1948 року//    Права      людини:     Міжнародні    договори    України. Декларації, документи. – К. , 1992.

8. Закон України № 803-ХІІ “Про зайнятість населення”// ВВР України. - 1991. - № 14. - Ст. 170.

9. Карпенко   Д.   А.   Гарантии    трудовых   прав.   – К. ,   1987.   –    87 с.

10. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту Кодексу України про працю // Право України. - 1998. -    №3. - С. 41 - 44;
11.    Кодекс  законів   про   працю України:   Офіц. видання. —   К.,   2001.
12.    Конституція    України     від     28    червня    1996р.    №254    к/ВР – 96
13. Кучма М. І.,  Хлистова Є. А.  Гарантии и компенсации. - М.:            Профиздат, 1978. – С. 150
14.    Лившиц   Р.З.,   Никитинский   В.И.    Принципы   советского   трудового

        права // Советское государство и право. - М.; Наука, 1974. - 8. - с.31-39

15.     Маврин   С. П.    Принципы   трудового   права   в   условиях    рыночной

        экономики // Правоведение. — 1992. — № 2.

16.    Проект    Трудового   кодексу. Реєстр. №   1108    від   14 грудня  2007р.,