Правове реглювання охорони праці

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. Поняття охорони праці
1. Охорона праці жінок
2. Охорона праці неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю
2. Законодавство України з охорони праці

Висновок до розділу

РОЗДІЛ 2 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

2.1. Законодавство Європейського Союзу з охорони праці

2.2. Досвід європейських країн в сфері охорони праці

Висновок до розділу

РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ  ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ  НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ 

3.1. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці

3.2. Удосконалення та проблемні питання застосування охорони праці

Висновок до розділу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  обраної теми: Кожна людина, кожний індивід для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття, інших негативних наслідків. Тому для усунення таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих.

Отже актуальністю моєї дипломної роботи є правове регулювання  охорони праці в Україні.

Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці її правовому регулюванні приділяється серйозна увага. Вчені інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчають проблеми створення  безпечних та не шкідливих умов праці. Адже саме за таких умов людина здатна працювати високопродуктивно. Питання щодо забезпечення умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації і людства.

Умови праці розглядалися в працях Аристотеля (387)-322 рр. до н.е.), Гіппократа (400-377 рр. до н.е.).

М.В. Ломоносов (1711-1765) написав основоположні праці про безпеку в гірництві. Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вчені Д.П.Ні кольський (1855-1918 рр.) О.О.Прес (1857-1930), В.О. Левицький (1867-1943 рр.),                        М.О. Вендорчик (1857-1933).

Правовою основою щодо охорони праці є Конституція  України, Закону України “По охорону  праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про  пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, а також Кодекс законів про Працю України.

Правове регулювання  охорони праці знайшло відображення, в нормах глави ХІ “Охорона праці” (ст.ст. 153-113), глави ХІІ “Праця жінок” (ст.ст. 174-186) , глави ХІІІ “Праця молоді” (ст.. 187-200) КзпП.

Охорона праці  пов'язана з різними галузями науки, такими, як медицина, токсикологія, фізіологія, біологія, біохімія, хімія, механіка, електротехніка, фізика, психологія, епідеміологія, правознавство, а в  останні десятиріччя з'явилась нова наука — ергономіка, що вивчає методи взаємодії техніки і людей. Традиційно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи. Використовувався навіть термін «адаптація на робочому місці». Ергономіка розробляє досить ефективні заходи щодо адаптації праці до людини, внаслідок чого працівник ставиться у можливо найсприятливіші умови по виконанню функціональних завдань.

Детальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

З охороною праці  тісно пов'язана також низка  правових норм, що відносяться до інших  галузей права України. Це норми  цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина; норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці; норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки. 
        Тому правове регулювання охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих — жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

Мета і завдання дипломного дослідження. Мета дипломного дослідження полягає в розробці нових підходів та наданні аргументованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.

Для досягнення поставленої  мети в дипломної роботи були поставлені наступні дослідницькі завдання:

• визначити місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України;
• визначити зміст права на охорону праці;
• охарактеризувати сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні;
• виробити конкретні пропозиції щодо можливості використання зарубіжного досвіду з питань охорони праці;
• охарактеризувати державний нагляд і контроль та громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці;
• розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.

Об’єктом  дослідження є суспільні відносини в сфері охорони праці.

   Предметом дослідження є правове регулювання охорони праці в Україні

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Так, методологічну основу дипломного дослідження становлять такі методи наукового пізнання, як формально–логічний, системно–структурний, логіко–семантичний, порівняльно–правовий та історико–правовий.

Науково–теоретичним підґрунтям дипломної роботи стали праці українських і російських вчених у сфері трудового права, права соціального забезпечення, теорії держави та права: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, В.С.Андрєєва, М.Й. Бару, Я.І.Безуглої, Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, М.І.Іншина, Р.І. Кондратьєва, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, К.Ю. Мельника, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.І. Шамшиної, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та інших.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно–правові акти, закони України, нормативно–правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів кожен розділ містить по два підрозділи, також перший підрозділ першого розділу містить ще два підрозділи, які розкривають охорону праці жінок, неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю, висновків до кожного розділу та загального висновку до дипломної роботи, а також список використаних джерел.

Головною метою охорони  праці є створення на кожному  робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Важливе місце в охороні праці  належить саме законодавчому регулюванню  охорони праці. Останнім часом  створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, Великобританією, іншими країнами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ  РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

1.1 Поняття  охорони праці

 

Конституція України до числа соціальних прав включає право  кожного на охорону здоров'я, медичну  допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном "охорона праці". При цьому термін "охорона праці" вживається в двох значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття "охорона праці" відносяться "ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства" (Прокопенко B.I. Трудове право України: Підручник. - X.: Фірма "Консум", 1998. - С. 360). У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.

Терміном "охорона праці" у вузькому розумінні завжди визначалося  створення для працівників здорових та безпечних умов праці. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи". Виходячи зі змісту закону та інших зазначених вище нормативно-правових актів, більш доцільно, на нашу думку, замість терміна "охорона праці" у вузькому розумінні вживати термін "охорона здоров'я працівників на виробництві", оскільки фактично метою таких заходів є саме охорона здоров'я працівника, збереження його працездатності на виробництві під час виконання трудових обов'язків.

Останнім часом вимоги з охорони здоров'я часто не дотримуються підприємствами різних організаційно-правових форм, які використовують працю найманих працівників. Чимало керівників підприємств безвідповідально ставляться до обов'язків щодо створення здорових і безпечних умов праці, часто розглядають ці питання як другорядні.

Такий стан охорони здоров'я  на виробництві пояснюється передусім важким економічним становищем держави, а також іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами, які полягають у зносі основних виробничих фондів, у тому, що немає зацікавленості власників у поліпшенні умов і безпеки праці, в некомпетентності більшості персоналу в питаннях охорони здоров'я, в низькій трудовій і технологічній дисципліні, в недостатній ролі органів нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю й охорону здоров'я у процесі праці. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює понад 3,4 млн чоловік. Забезпеченість працюючих засобами індивідуального захисту не перевищує 40—50%. Щорічні виплати на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю працюючих, сягають 400 млн грн. Особливу тривогу викликає зростання кількості аварій з груповими нещасними випадками. Під час аварій у 2006 p. було травмовано 712 працівників, з-поміж яких 279 — смертельно.

В Основних напрямах соціальної політики йдеться про необхідність реформування системи охорони праці, основною метою якої є істотне зниження рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшення чинників шкідливого впливу на організм працюючих і вивільнення працівників з шкідливих і важких умов праці. Хоча у Основних напрямах і вживається традиційний термін "охорона праці", але по суті мова йде про охорону здоров'я та працездатності працівників.

Для цього передбачається: завершити формування системи управління охороною праці на регіональному і виробничому рівнях для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, видів діяльності; здійснити перегляд законодавчих і нормативних актів з питань охорони праці з урахуванням вимог нормативних актів Європейського Союзу; прийняти законодавчі акти про об'єкти підвищеної небезпеки і про безпеку промислової продукції; перейти до територіально-галузевого принципу здійснення державного нагляду за охороною здоров'я в процесі праці; забезпечити стабільне фінансування заходів щодо питань охорони здоров'я тощо. На жаль, деякі з цих заходів так і залишаються на папері.