Правове реглювання охорони праці

До акту додаються  пояснення очевидців, потерпілого, а також у разі необхідності паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, що оформлені  актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта. Акт надсилається потерпілому, або особі, яка представляє його інтереси; керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головному спеціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові з нагляду за охороною праці; профспілковій організації, підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

Нещасний випадок, про  який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосереднього начальника чи власника підприємства, або якщо втрата непрацездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року, протягом десяти діб від дня подання заяви. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок  чи незгоди потерпілого або іншої  зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1998 р. № 923 Комітетові по нагляду за охороною праці і Міністерству охорони  здоров'я України надано право  роз'яснювати вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Порядок розслідування  та облік нещасних випадків невиробничого характеру, тобто не пов'язаних з трудовими відносинами, які трапилися з громадянами на території України з втратою працездатності не менше ніж на один день, визначений Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 421.

Відповідно до цього  положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки з тяжкими для здоров'я наслідками. Якщо такі нещасні випадки сталися з громадянами під час прямування на роботу чи з роботи (пішки, на громадському чи власному транспорті), а також під час виконання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі в спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуються організацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність людей на відповідній території незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і пенсії за інвалідністю.

Кожний нещасний випадок  невиробничого характеру реєструється лікувально-профілактичними закладами в окремому журналі за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України. Протягом доби лікувальний заклад зобов'язаний надіслати місцевому органу виконавчої влади повідомлення за встановленою формою.

Рішення про необхідність розслідування нещасного випадку приймається керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копію повідомлення організації, що повинна проводити розслідування.

Керівник організації  не пізніше наступного дня після  надходження рішення зобов'язаний утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб. До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідного лікувально-профілактичного закладу та страхової організації, якщо потерпілий був застрахований, а також представники організації, відповідальної за додержання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок¹.

Розслідування нещасного випадку провадиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії, і його результати оформляються актом за формою НТ. Акт складається у трьох примірниках, підписується головою і членами комісії і затверджується керівником організації.

Облік нещасних випадків в цілому ведеться відділом (службою) охорони праці місцевого органу виконавчої влади за відповідними формами державної статистичної звітності за підсумками кожного кварталу і за рік.

Організація, відповідальна  або зобов'язана забезпечити безпечну життєдіяльність людини на території чи об'єкті, де стався нещасний випадок, здійснює запропоновані комісією заходи щодо усунення причин подібних випадків. Про здійснення зазначених заходів керівник організації у письмовій формі повідомляє відділ (службу) охорони праці місцевого органу виконавчої влади.

Власник або уповноважений  ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків (ст. 173 КЗпП).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Удосконалення та проблемні питання застосування охорони праці.

 

В Конституції України  та у загальних принципах міжнародного права визначено, що людина її життя  і здоров’я недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю кожен має право на належні безпечні та здорові умови праці. Тобто держава зобов’язана забезпечити всім працюючим захист здоров’я та життя у процесі трудової діяльності.

Загальні принципи державної  політики у сфері охорони праці визначені законодавством України спрямовані на створення належних, безпечних та здорових умов праці запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, адаптацію трудових процесів до спроможності працівника з урахуванням стану його здоров’я і психологічного стану, що узгоджується з принципами захисту здоров’я працівників визначеними у конвенціях Міжнародної організації праці директивах Європейського Союзу.

У той же час системні зміни суспільного устрою економіки  соціальної сфери особливості державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про охорону праці існуючого розподілу повноважень між органами, що його здійснюють та інші фактории сьогодні зумовлюють необхідність перегляду та реальної оцінки стану законодавства та системи правових заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у трудовому процесі.

У цьому контексті  правоохоронні органи завданням  яких є боротьба зі злочинами утому  числі з порушеннями вимог  законодавства про охорону праці, не можуть залишатись байдужими до обговорення проблем правового регулювання у галузі охорони праці, оскільки діяльність з розкриття і розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці безпосередньо пов’язана з пошуком, аналізом та застосуванням відповідних норм законодавства.

У різний час, досліджуючи  проблеми методики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства  про охорону праці (І.М Бєляєва, Ш.К. Вахітов, В.К. Глістін, М.С. Грінберг, І.Ю. Єрмаков, С.А. Квелідзе, Н.Л. Потапова, М.П. Яблоков та ін.) кримінально-правової охорони безпечних умов праці (О.О. Батуринська, В.І. Борисов, А.П. Бороданков, М.С. Брайнін, В.К. Глістін, М.С. Грінберг, С.А. Квелідзе, П.В. Кобзаренко, І.П. Лановенко, П.С. Яні та ін.) усі безвиключення автори приділяли увагу поточному стану та перспективам вдосконалення законодавства у галузі охорони праці, що свідчить про значущість проблеми. Разом із тим беручи до уваги той факт, що більшість наукових розробок, присвячених даній тематиці відбувалась майже тридцять років тому, а отже, деякі їх положення, зокрема, щодо стану правого регулювання у галузі охорони праці вже об’єктивно не відображають сучасний стан законодавства, дане питання присвячене огляду сучасного стану законодавства у галузі охорони праці та перспектив його вдосконалення, адже це питання сьогодні цікавить широке коло суб’єктів, діяльність яких пов’язана із його застосуванням.

У першу чергу мова йде про правоохоронні органи, які прямо зацікавлені у тому, щоб нормативно-правова база у галузі охорони праці відповідала сучасним реаліям, і тому активно долучаються до розробки відповідних законопроектів,  пропонують внесення змін та доповнень до існуючого законодавства, адже результати моніторингу та правозастосовчої практики свідчать про реальну необхідність коригування законодавства з охорони праці.

Так, серед іншого, сьогодні потребує додаткового нормативно-правового  регулювання діяльність органів, які  наділені контрольно-наглядовими повноваженнями та мають право здійснювати дозвільні процедури, оскільки їх робота супроводжується чисельними порушеннями, що виявляються у ході перевірок в порядку нагляду; негативним чином на стан законності у галузі охорони праці та безпеки виробництва впливають факти дублювання функцій органів, які здійснюють нагляд таконтроль за додержанням вимог законодавства про охорону праці; зберігається проблема надлишкового адміністрування з боку держави, а заходи, що вживаються для оптимізації повноважень органів державної виконавчої влади, які виконують контрольно-наглядові функції, не є достатніми.

Тому правоохоронні  органи, усвідомлюючи необхідність системних  змін, які неможливі без удосконалення  законодавства, беруть активну учать  у підготовці проектів законів,  які спрямовані на вдосконалення  законодавства у галузі охорони праці. Така участь у правотворчості має велике значення, оскільки сприяє оперативному підвищенню якості законодавства, у тому числі, й шляхом усунення порушень законоположень вже на етапі підготовки правових актів.

Зважаючи на те, що вдосконалення законодавства у галузі охорони праці та практика його застосування належать до пріоритетних напрямів державної політики, згадані питання наразі є предметом обговорення усіма зацікавленими державними органами та громадськими організаціями, серед яких представники Держгірпромнагляду,  профільних Комітетів Верховної Ради України, Генеральної прокуратури,  Міністерства охорони здоров’я, Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, громадських організацій.

17.11.2010 року у Верховній  Раді України було проведено  парламентські слухання «Про  стан промислової безпеки та  охорони праці» де було розглянуто  актуальні питання проблеми та  визначено основні напрями удосконалення діючого законодавства. За результаттами парламентських слухань було внесено відповідний Проект Постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан промислової безпеки та охорони праці» який наразі перебуває на доопрацюванні у профільному Комітеті Верховної Ради.

Завдяки багатьом аспектам вбачається можливим детальніше зупинитися на рекомендаціях щодо вдосконалення  законодавства у галузі охорони  праці, які мають важливе значення для правоохоронних органів, які  здійснюють розкриття і розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці.

Так, Верховній Раді України  рекомендовано забезпечити прийняття  Трудового кодексу України, законів  про промислову безпеку, про професійний  розвиток персоналу на виробництві, про соціальний діалог, про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування та інших законодавчих актів, спрямованих на адаптацію законодавства України до міжнародних норм.

Кабінету Міністрів  України ініціювати питання щодо реформування органів державного нагляду за додержанням законодавчих та інших нормативно-правих актів з охорони праці передбачивши оптимізацію їх організаційної структури, перехід від принципу реагування на порушення правил безпеки та страхові випадки до нагляду за реалізацією роботодавцями ефективної системи управління професійними ризиками на підприємствах.

Розробити та внести на розгляд  Верховної Ради України законопроекти, щодо адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці, приховування від розслідування та обліку у встановленому порядку нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, несвоєчасне проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці:

- про внесення змін  до Закону України про основні  засади здійснення державного  нагляду,контролю, у сфері господарської  діяльності, на підставі Конвенцій  Міжнародної організації праці  №81 та №129 щодо виведення державного  нагляду з промислової безпеки та охорони праці зі сфери дії закону;

- відповідно до Закону  України «Про охорону праці»  вирішити питання про створення  структурних підрозділів з охорони  праці у центральних органах  державної виконавчої влади, органах  виконавчої влади Автономної Республіки Крим та виконавчих комітетах органів місцевого самоврядування.

Прийняти Постанови  Кабінету Міністрів України:

- про внесення змін  до постанови Кабінету Міністрів  від 04.06.2008 року №502 щодо виведення  зі сфери її дії органів  Держгіпромнагляду та Держнаглядпраці;

- про затвердження  концепції змістової та структурної  побудови нормативно-правових актів  з охорони праці та програми  їх розробки на методологічній  основі, яка б відповідала сучасним  економічним та трудовим відносинам, з урахуванням вимог міжнародної організації праці та директив Європейського союзу у цій галузі;

- про затвердження  нової редакції Порядку розслідування  та ведення обліку нещасних  випадків, професійних захворювань  і аварій на виробництві.