Правове регулювання праці молоді та жінок

 

 

Центральна спілка споживчих  товариств України

УКООПСПІЛКА

Полтавський кооперативний  технікум

 

 

 

 

 

 

Циклова комісія

юридичних дисциплін

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Трудове право»

на тему:

«Правове регулювання праці молоді та жінок»

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента  3 курсу,ПР-31 групи,

спеціальність  «Правознавство»,

денної форми навчання

Соколенка Олександра Вікторовича

 

Науковий керівник:викладач

Дудецький Володимир Михайлович

 

 

 

 

 

Полтава - 2011

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП....................................................................................................................3

 

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ПОЛОЖЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ...5

                    1.1. Поняття охорони праці...............................................................5

                    1.2.Правові засади охорони праці в Україні...................................10

 

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ  

                    ПРАЦІ ЖІНОК. ГАРАНТІЇ ПРИ ВЛАШТУВАННІ НА

                    РОБОТУ.............................................................................................14

                    2.1. Правове регулювання праці жінок...........................................14

                    2.2. Гарантії для жінок при припиненні трудових відносин….....18

                    2.3. Проблеми охорони праці жінок. Робота в нічний час, в

                           шкідливих умовах .....................................................................19

 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ МОЛОДІ…………............25

                    3.1. Правове регулювання охорони праці молоді…....................25

                    3.2. Особливості праці молоді. Граничні норми підіймання та

                           переміщення речей неповнолітніми………..………………..27

                ВИСНОВКИ.........................................................................................................30

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................32

 

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Поняття «охорона праці», можна тлумачити в трьох змістах. В найширшому розумінні охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. В більш вузькому розумінні вся галузь трудового права охороняє працю робітників та службовців. У вузькому змісті охорону праці розуміємо як правовий інститут Особливої частини галузі трудового права України.

Актуальність цієї теми зумовлюється необхідністю детальнішого теоретичного обґрунтування спеціальної охорони праці жінок, молоді та інвалідів як однієї із основних гарантій їхніх прав та свобод і законних інтересів.

Головною метою дослідження матеріалу по темі курсової роботи є співставлення умов, щодо охорони праці, які надає держава жінкам і неповнолітнім із тими умовами в яких працюють наші жінки, неповнолітні.

Об’єктом дослідження даної теми, є суспільні відносини, що виникають при додержанні правил охорони праці, відносини держави із жінками – працівниками, молоддю при наданні їм спеціальних пільг, умов праці та інше.

Завдання, які ставляться в цій роботі, обумовлені поставленою метою і полягають у тому, щоб: співставити умови щодо охорони праці, які надає держава жінкам і неповнолітнім із тими умовами в яких працюють наші жінки, неповнолітні.

 

Структура даної роботи включає в себе вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

В Україні створена та працює законодавча база з питань праці. Законодавство України про працю складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Основний закон держави – Конституція України – в статті 43 визначає, що кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом [1]

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих. Окремими главами регулюється праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю [2].

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві [4].

Умови праці неповнолітніх на виробництві, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років, повинні відрізнятися як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відданість у більшості з них відповідної професії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання їх праці, хоч за загальними правилами на повнолітніх повністю поширюється законодавство про працю а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.

Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх, і виявляє турботу про здоров’я молодого покоління. Законодавчо це закріплено, зокрема в ст. 43 Конституції України. Законом України «Про охорону праці» заборонено застосування праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах [3, ст. 11]. Неповнолітні, тобто особи що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користується пільгами [2,ст. 187]. Стаття визначає рівність прав неповнолітніх у трудових правовідносинах порівняно з правами повнолітніх

 

 

 

РОЗДІЛ І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ПОЛОЖЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

1.1. Поняття охорони  праці

 

Охорона праці за своєю  сутністю є турботою про людину у  процесі використання її праці і  розглядається як охорона працездатності людини. З іншого боку, відносини  щодо охорони праці — невід'ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності громадян.

Охорону праці і здоров'я  громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. Так, Конституція України одним з основних соціальних прав громадян визначає право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, встановлює, що використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Право на охорону здоров'я закріплено і в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Охорона здоров'я —  це система заходів, спрямованих  на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних  функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при  максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя, а здоров'я — стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Право на охорону здоров'я  досить широке поняття за колом суб'єктів, за оцінкою факторів впливу на здоров'я, за завданнями правового регулювання.

Закон України "Про  охорону праці" визначає, що охорона  праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі саме трудової діяльності (а не праці, як це було передбачено раніше).

Зміст охорони праці  розглядають у соціальному, технічному, медико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони  праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соціального змісту охорони праці належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві. Запобігання шкідливим наслідкам потребує встановлення юридичних гарантій:

• надання технічним  та санітарним правилам сили правових норм;

• запровадження нагляду та контролю за додержанням норм з охорони праці;

• встановлення відповідальності за невиконання норм з охорони  праці.

Техніко-економічний  аспект охорони праці має бути спрямований на удосконалення засобів  праці, техніки та технологій.

Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насамперед при нормуванні праці.

Юридичний аспект охорони  праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону  здоров'я, на належні, безпечні і здорові  умови праці. Охорона праці в  юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер. Норми цього інституту захищають інтереси різних суб'єктів права: а) роботодавців та працівників, які перебувають з ними у трудових правовідносинах; б) членів виробничих кооперативів;        в) студентів, які проходять виробничу практику; г) громадян, які відбувають покарання за вироком суду, в період їх роботи в організації та ін. Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Державна політика у  сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних  і здорових умов праці, запобігання  нещасним випадкам та професійним захворюванням. До основних правових принципів у сфері охорони праці в Україні належать:

• пріоритет охорони  життя та здоров'я працівників  перед економічними інтересами;

• повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• компетентність діяльності щодо забезпечення охорони праці;

• двосторонній зобов'язуючий (і працівника, і роботодавця) характер діяльності щодо додержання норм з охорони праці;

• встановлення єдиних вимог  з охорони праці для всіх підприємств  та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності  та видів діяльності;

• встановлення та гарантування заходів самозахисту прав працівників  на здорові та безпечні умови праці;

• обов'язковість відшкодування  шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

• соціальне страхування  ризику втрати працездатності та трудового  доходу у зв'язку з нещасним випадком чи професійним захворюванням.

Загальним об'єктом охорони  праці є працездатність як специфічна якість особи, тому для трудового  права важливе значення має оцінка професійної працездатності особи (якісна характеристика здатності до певних видів діяльності та кількісна  характеристика допустимих обсягів навантаження). Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад, для неповнолітніх, жінок, інвалідів).

Обмеження (заборони) виконання окремих видів трудової діяльності реалізуються як при прийнятті на роботу, так і у процесі здійснення трудової діяльності особи (наприклад, за наслідками медичних оглядів окремих категорій працівників тощо). Зниження трудового навантаження може виявлятися у встановленні певного режиму праці та відпочинку, зниженні норм виробітку, забороні залучення до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, виконанні роботи за сумісництвом тощо.

Таким чином, як міжгалузевий інститут охорона праці є цілісною системою норм різної галузевої належності, що регулює спеціальні заходи з охорони здоров'я окремих категорій громадян, зайнятих у сфері праці, від несприятливого впливу виробничих факторів на їхню працездатність.

Останнім часом у  сфері охорони праці визначаються стандарти вимог, які є обов'язковими для всіх роботодавців, удосконалюється механізм управління національною системою охорони праці, державного нагляду за додержанням законодавства щодо охорони праці в Україні.