Правове регулювання праці молоді та жінок

Державне регулювання  повинно обмежуватися чітко визначеними сферами, а саме: захистом прав і законних інтересів працівників, охороною їх життя та здоров’я, охороною праці жінок, неповнолітніх дітей, інвалідів та інших соціально вразливих груп робітників.

У регулюванні інших  питань державний вплив повинен мати виключно рекомендаційний характер, широко поширеному мають стати типові нормативні акти. Такі питання, як тривалість робочого дня, порядок надання вихідних днів та відпусток, форми організації і системи оплати праці, заохочувальні заходи та заходи відповідальності тощо, повинні визначатися на рівні локального, індивідуально-договірного або колективно-договірного регулювання, із застосуванням державних рекомендацій. За таких умов адміністрації підприємств спільно з профспілковими комітетами мають досить широке коло прав щодо встановлення за рахунок власних коштів додаткових, порівняно з встановленими законом, трудових та соціально-побутових пільг для працівників свого колективу або для окремих категорій громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ МОЛОДІ

 

3.1. Правове регулювання охороні праці молоді

 

Згідно ст. 187 КЗпП України, неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Умови праці неповнолітніх на виробництві повинні відрізнятися від умов праці дорослих працюючих. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідної професії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання їх праці, хоч за загальним правилом на неповнолітніх повністю поширюється законодавство про працю, а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.

З метою охорони здоров’я неповнолітніх ст.188 КЗпП України не допускає прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Як виняток, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років при письмовій згоді одного з батьків або особи, що їх замінює. Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення ними двадцяти одного року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу неповнолітніх) та щорічного обов’язкового медичного огляду до досягнення ними 21 року [38, с. 20].

Для прийняття на роботу молоді місцеві органи державної виконавчої влади визначають в межах Закону України „Про зайнятість населення” квоту робочих місць [15, ст.5]. Ці місця використовуються для направлення на виробництво осіб, які закінчили загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше 18 років.

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена у судовому порядку.

Праця молоді віком до 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах заборонена.

 

неповнолітнього на даному підприємстві, в установі, організації.

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Список таких робіт затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України №46 від 31 березня 1994 р. [16]. В ст.190 КЗпП передбачена заборона залучення неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Такі норми містяться в Наказі Міністерства охорони здоров’я України №59 від 22 березня 1996 р., яким, зокрема, передбачається, що:

• до тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються;
• робота неповнолітніх з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу;
• вага окремого вантажу, який можуть підіймати та переміщувати неповнолітні, не повинна перевищувати наведені нижче граничні норми. Див. Додаток 2.

Що стосується заробітної плати неповнолітніх, то при скороченій тривалості робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Для осіб молодше 18 років передбачені спеціальні норми виробітку. Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення навчальних загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах, та на визначені ним строки можуть затверджуватись норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодження з профспілковим комітетом.

 

 

3.2. Особливості праці молоді. Граничні норми підіймання та переміщення речей неповнолітніми.

 

Здатність до праці може проявитися у людини досить рано. Навіть малу дитину можна навчити і зацікавити виконувати нескладну роботу, наприклад, поливати квіти, підмітати та ін. Однак зрозуміло, що в юридичному розумінні здатність до праці виникає з досягненням певного віку.

Відомо, що в XIX ст.. часто на виробництві використовували дитячу працю, адже вона була дешевою. Лише в 1847 році в результаті боротьби робітників за свої права в Англії було видано закон, що встановлював для жінок і підлітків 10-год. робочий день. Це був великий успіх, проте дитячу працю продовжували застосовувати ще досить широко, а була вона виснажливою та тяжкою.

Відповідно до ст.1 Конвенції  про права дитини (прийнята ООН  в    1989 р., набула чинності для України в 1991 р.) "дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше". "Держави-сторони визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку" (ст.32).

Сучасні міжнародні документи  дозволяють приймати на роботу осіб з 16-річного віку.

Робота з документом: ст. 188 КЗпПУ ("Не допускається прийняття  на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.").

Українське законодавство  під "молоддю" розуміє осіб від 15 до 28 років.

Закон, дозволяючи брати неповнолітніх на роботу, встановлює особливі правила їх роботи, захищає їх інтереси, охороняє здоров'я та можливості подальшого розвитку.

Особи до 18 років приймаються  на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку проходять обов'язковий медичний огляд. На заяві особи до 16 років батьки або особи, що їх замінюють, повинні письмово виразити своє відношення до працевлаштування дитини.

Неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються  у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами встановленими законодавством України. [Додаток 1].

Короткочасна робота це 1-2 підняття та  переміщення протягом однієї  години робочого часу, встановлено для відповідної категорії підлітків.

Календарний вік визначається числом повних років що відраховується від дати народження.

У вагу вантажу включається  вага тари і упаковки.

Докладене м’язове зусилля  при утриманні або переміщенні  вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничну норму ваги вантажу його тривалість не більше 3хв, подальший відпочинок не менше 2хв [Додаток 2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, досліджуючи питання правового регулювання охорони праці жінок, молоді та інвалідів в Україні, я з‘ясував, що основними нормативно-правовими актами в цій сфері є, по-перше, Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про охорону праці”, Основи законодавства України про охорону здоров‘я, спеціальні положення, правила, стандарти, інструкції тощо.

Зокрема, за Конституцією України, якщо розглядати окремі категорії працівників, (ст. 24) жінки мають рівні з чоловіками права щодо праці та винагороди за неї. Працюючі жінки мають можливість поєднувати працю з материнством [1]. Система норм з охорони праці жінок має особливий характер. Одна група цих норм, з огляду на особливості жіночого організму забороняє залучення й застосування жіночої праці на важких, небезпечних і нічних роботах, обмежує застосування праці жінок у нічний час. Інша група передбачає охорону праці жінок у зв'язку з материнством. Це встановлення знижених норм виробітку вагітним жінкам відповідно до медичного висновку, а працівниці, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дитину-інваліда, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України) [2]. Додаткові пільги для жінок у зв'язку з материнством передбачають надання відпусток і перерв для годування дитини та ряд інших.

 

Отже, молодь – це майбутнє держави, життєво важлива складова успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому, охорона праці неповнолітніх потребує значної уваги з боку влади.

Соціальне становище молоді дає можливість передбачити майбутнє суспільства. Тому проблемам молоді держава має приділяти значну увагу, в тому числі й засобам регулювання її правового статусу.

Чинне законодавство про працю передбачає полегшені умови праці також для працівників з пониженою працездатністю. До таких осіб належать інваліди та пенсіонери. Відповідно до закону власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів згідно з медичним висновком, встановити на прохання інваліда неповний робочий час (день чи тиждень) та створити пільгові умови праці. Залучати інвалідів до надурочних робіт, праці в нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 172 КЗпП України, ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") [2, 11].

Таким чином, можна сказати, що державну політику та гарантії охорони праці жінок та молоді варто розвивати далі, визначивши конкретні механізми реалізації трудових прав цих категорій працівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Конституція України: із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІУ від 08.12.2004 р. -- К.: Велес, 2006.

 

2. Кодекс законів про  працю України: Офіц. видання. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002.

 

3. Закон України «Про  охорону праці»  Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1992.

 

4. Закон України «Про  загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату  працездатності» Відомості Верховної  Ради України. - 1999. - № 28.

 

5. Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків" від 08.09.2005

 

6. Закон України «Про  реабілітацію інвалідів в Україні»  від 06.10.2005 р. № 2961-ІУ.

 

7.Закон України «Про  загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28.

 

8. «Основи законодавства  України про охорону здоров'я»  Відомості Верховної Ради України  (ВВР), 1993, N 4.

 

9. Закон України «Про  забезпечення санітарного та  епідемічного благополуччя населення»  Відомості Верховної Ради України  (ВВР), 1994, - № 27.

 

10. Закон України «Про  пожежну безпеку»  Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1994, № 5.

 

11.Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.  Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 21.

 

12. Закон України «Про  реабілітацію інвалідів в Україні»  від 06.10.2005 р. Відомості Верховної  Ради України. -- 2006. -- № 2 - 3.

 

13. Положення про медичний  огляд працівників певних категорій,  затвердженим наказом Міністерства  охорони здоров'я України від  31 березня 1994 р. № 45 Бюлетень  законодавства і юридичної практики  України. -- 1997. -- № 11--12.

 

14. Постанова Кабінету  Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення" Офіційній вісник України. -- 1997. -- № 46).

 

15. Закон України „Про  зайнятість населення” Відомості  Верховної Ради (ВВР), 1998, № 11-12.

 

16. Перелік важких робіт  і робіт із шкідливими і  небезпечними умовами праці, на  яких забороняється застосування  праці неповнолітніх. Наказ Міністерства  охорони здоров'я України від  31.03.94 № 46.