Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання

ВІННИЦЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

 

ІНСТИТУТ МАТЕМАТИКИ, ФІЗИКИ І ТЕХНОЛОГІЧНОЇ  ОСВІТИ

 

КАФЕДРА ІННОВАЦІЙНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ

 

Допущено до захисту Завідувач кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті __________ доц. Кадемія М. Ю. «_____» __________________ 2011 р.

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

Професійна  підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання

 

 

 

Виконала: студентка групи 5-Г Сосновська Т. А. Науковий керівник: ____ ст. викл. Шевченко Л. С. Консультант: _____________ доц. Атаманюк В. В. Рецензент: ________ д.п.н., проф. Коломієць А. М.

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця-2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Сучасний стан розвитку суспільства міцно пов’язаний з  процесом перегляду парадигми щодо реформування сучасної професійної  освіти, шляхів і методів її вдосконалення, впорядкування нових педагогічних та інформаційних технологій. Особливо актуальним є питання формування культури проектування, яка нині входить до багатьох сфер загальноосвітньої практики у вигляді проектних методик навчання.

На сучасному етапі  розвитку освіти не тільки визначаються тенденції щодо розвитку освітнього процесу загальноосвітньої школи, а й віддається перевага оновленню  виховного процесу. Визначною рисою  сучасності є якісне зростання педагогічного  професіоналізму та компетенції. В зв’язку з цим актуальним нині є таке навчання, що ґрунтується не тільки на фундаментальних знаннях в певній галузі, скажімо, в педагогіці, психології, а й у культурі особистості, котра включає проектну діяльність.

Оновлення змісту підготовки в навчальних закладах становить основу стратегічних завдань, визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Це зумовлює необхідність реалізації Концепції професійної освіти, Законів України «Про освіту», «Про професійну-технічну освіту», Національної доктрини розвитку освіти в Україні тощо. Сучасний етап розвитку професійно-технічних навчальних закладів пов’язаний з необхідністю розв’язання проблеми підвищення інтелектуального рівня пізнавального і творчого потенціалу учнів. Пошук засобів для розвитку пізнавальних і творчих здібностей, підвищення ефективності навчання є проблемою загальною для багатьох країн.

Високі технології, автоматизація  і комп’ютеризація виробничих процесів швейної промисловості вимагають від робітничих кадрів високої кваліфікації. Для професійної діяльності працівників цієї галузі характерним є ускладнення трудових функцій, необхідність оперативного відтворення та оновлення знань і вмінь, зростання значущості теоретичних знань..

У процесі дослідження ми звернулися до праць багатьох науковців різних галузей педагогічної науки, зокрема закономірностей формування професійних та особистісних якостей фахівця (Б.С. Гершунський, І.А. Зязюн та інші), теорії професійно-технічної освіти (С.Я. Батишев, Р.С. Гуревич, О.С. Дубинчук, МЛ. Махмутов, Н.Г. Ничкало та ін.), закономірностей теоретичного навчання (В.Ю. Биков, С.У. Гончаренко, та ін.), закономірностей трудового навчання (технологій) (В.В.Чебишева, С.А.Шапорзинський, Ю.О. Якуба та ін.).

Коли в процесі трудового навчання в загальноосвітній школі будуть використані критичне мислення, метод проектів, індивідуалізація та диференціація навчання та інші інноваційні технології, це сприятиме: поліпшенню засвоєння навчального матеріалу, зменшенню часу розв’язання стандартних завдань, сформованості практичної спрямованості знань учнів, поліпшенню поведінкового, емоційного, позитивного ставлення до трудового навчання та інших предметів, що вивчаються в школі, підвищенню інформаційної культури учнів, розвитку їхньої пізнавальної і творчої активності.

Не всі проблеми навчання учнів вирішені. Так, однією з актуальних тем є проблема використання інноваційних технологій на уроках трудового навчання (технологій) в процесі підготовки учнів старших класів до майбутньої діяльності. Зокрема, це використання інноваційних методик навчання в навчально-виховному процесі у СЗШ.

Таким чином, актуальність проблеми вдосконалення навчально-виховного  процесу професійної підготовки фахівців, її недостатня теоретична розробленість  та потреби практики зумовили вибір теми дипломної роботи: «Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання».

Мета роботи: полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад, експериментальній перевірці використання інноваційних методик навчання в процесі вивчення предмету «Трудове навчання» (технології).

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що рівень професійної підготовки учнів можна підвищити за умов: використання інноваційних технологій на уроках трудового навчання у СЗШ.

Для досягнення мети і  перевірки гіпотези були сформульовані  такі завдання:

1) Проаналізувати навчальну, науково-теоретичну та методичну літературу з теми дослідження.

2) Виявити методики впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес при підготовці учнів на уроках трудового навчання (технологій), варіативний модуль «Конструювання і моделювання швейних виробів».

3) Розробити дидактичне забезпечення для проведення занять трудового навчання (технологій) учнів старших класів засобами інноваційних технологій та перевірити його вплив на рівень професійної підготовки учнів під час вивчення варіативного модуля «Конструювання і моделювання швейних виробів».

Об’єкт дослідження: процес формування знань і умінь учнів старшої школи на уроках трудового навчання (технологій) обробки тканини.

Предмет дослідження: шляхи, форми методи, прийоми та засоби застосування інноваційних технологій на уроках трудового навчання (технологій) у професійній підготовці учнів старших класів.

Загальна методологія роботи базується на положеннях теорії пізнання, вченні про взаємозв’язок теоретичної та практичної діяльності, використанні інноваційних технологій навчання. У дослідженні ми спиралися на методологію професійної педагогіки, принципи дидактики професійного навчання, а також сучасні вітчизняні та зарубіжні концепції використання сучасних інноваційних технологій навчання в професійній освіті.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, що стосуються професійної педагогіки, психолого-педагогічних закономірностей професійного навчання, методичних розробок змісту й організації професійного навчання з використанням інноваційних технологій.

Для вирішення поставлених завдань  використано такі методи дослідження: аналіз психологічної, педагогічної, методичної та спеціальної літератури; узагальнення досвіду; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент.

Теоретичне  значення роботи полягає в: обґрунтуванні шляхів використання інноваційних технологій навчання в процесі професійної підготовки учнів старшої школи на уроках трудового навчання (технологій); визначенні методів впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес ЗОШ; виявленні шляхів застосування інноваційних технологій під час вивчення варіативного модуля «Конструювання і моделювання швейних виробів».

Практичне значення дослідження полягає в розробці методичного забезпечення для вчителів трудового навчання (технологій) засобами інноваційних технологій.

Результати  роботи можуть бути використані під час розробок занять з використанням інноваційних технологій навчання для учнів старшої школи, розроблення навчально-методичного забезпечення процесу професійної підготовки на уроках трудового навчання (технологій).

Апробація результатів роботи здійснена шляхом виступів автора на звітній науково-практичній конференції інституту математики, фізики і технологічної освіти «Актуальні проблеми математики, фізики і технологічної освіти».

РОЗДІЛ 1

ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ  ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

1.1. Сутність інноваційних педагогічних  технологій

Інноваційні процеси  в освіті виникали в різні історичні  періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності показує, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з’явились у педагогічній науці відносно недавно. Їх поява обумовлена розширенням міжнародного співробітництва в галузі педагогіки. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з’являються нові поняття, наприклад, «інноватика».

Якщо в 60-70 роки XX століття термін «інновація»  використовувався періодично, то у 80-90 роки в дослідженнях Б. Гершунського, В. Гінецінського, С. Гончаренка, В. Журавльова, В. Краєвського, І. Лернера, О. Пєхоти, М. Скаткіна, С. Сисоєвої, В. Шубинського та інших вчених він не лише використовується, а й обґрунтовується. В їхніх роботах висуваються проблеми теоретико методологічного характеру, які відносяться до інновацій і творчої діяльності педагога.

Інновації – новостворені (застосовані), чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.

Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об’єктом права інтелектуальної власності. У широкому розумінні освітні інновації – це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, які суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

Педагогічні інновації – це процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, котрий оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.

Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу  до учня як одного з принципів організації навчально-виробничої роботи. Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість. Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає його організацію на засадах глибокої поваги до особистості майбутнього кваліфікованого робітника, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії.

Навчання як процес цілеспрямованої  передачі і засвоєння певного  досвіду можна здійснювати по-різному, обираючи відповідну форму навчання. Категорія «форма навчання» належить до основних у дидактиці. М. Скаткін, І. Лернер, В. Дяченко визначають загальні форми навчання (фронтальна, групова, індивідуальна), та конкретні (урок, семінар, екскурсія, тощо). І. Бурлака, В. Вихрущ пропонують поряд із загальнородовим поняттям «форма організації навчання» видові - «форма навчальної діяльності». Ю. Мальований трактує «форми навчальної діяльності учнів на занятті» як одну із складових змісту категорії «форми навчання». Розрізняють такі форми навчальної діяльності учнів: фронтальна, парна, індивідуальна та групова. Вони пронизують увесь навчальний процес. Ці форми відрізняються одна від одної кількістю зайнятих учнів і способами організації роботи.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток дитини. Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала белланкастерська система (походить від прізвищ пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера). Розвиваючи ідеї Я. Коменського, автори цієї системи запропонували систему взаємного навчання. Заняття проводилися у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10-15 осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями), які щодня одержували завдання від учителя і працювали з молодшими. Учні у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками, однак їхніх знань було недостатньо для подальшого навчання.

Групова діяльність як вид  навчальної діяльності учнів багатофункціональна, вона включає наступні функції: навчальну, розвивальну, виховну, організаційну, мотиваційну.

У процесі групової навчальної діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь перш за все тому, що слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж під час фронтальної роботи [1, с. 75]. Групова форма роботи на заняттях сприяє досягненню виховної функції навчання, тому що допомагає формуванню колективізму, моральних та гуманних якостей особистості. Цьому сприяють і особливості організації групової роботи, і розподіл функцій та обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємоконтроль і взаємооцінка у процесі навчання.

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової форми роботи, підміняти нею інші форми (індивідуальну, фронтальну) навчання, а також абсолютизувати її було б великою помилкою. Реальний навчальний процес має поєднувати різні форми навчальної діяльності.

Методика групової роботи

Нині розроблено багато інноваційних методик (робота в малих  групах, дискусії, турніри, диспути, дебати, «міні-уроки», навчання як систематичне дослідження, «синектика», ділові ігри, імітаційні ігри, ситуаційні вправи, задачі, проблеми, вправи та ін). Ці методики можна застосовувати як для викладання, засвоєння нового матеріалу, так і для перевірки знань учнів. Розглянемо лише ті з них, які, на нашу думку, відповідають навчальній меті, які зможуть застосувати вчителі трудового навчання (технологій) на уроках трудового навчання (технологій).

Навчання як систематичне дослідження

Впродовж останніх десятиліть однією із загальновизнаних у зарубіжній педагогіці навчальних цілей є розвиток раціонального, критичного мислення. Тому у педагогічних та психологічних працях останніх років особливу увагу приділено формуванню мислення, цілеспрямованому розвиткові інтелектуальних умінь, тобто навчанню розумовим вмінням, процесам пізнавального пошуку [2, с. 42-44].