Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання

Т. Кошманова виділяє два типи «кейсів», які використовують у навчальному  процесі. Перший тип - це детальний (до погодинної хронології) щоденний опис виконання певних дій чи операцій учня за принципом: коли? де? і як? Другий тип передбачає обговорення короткої і конкретної навчальної ситуації, події, яка, наприклад, відбулася з учнем на педагогічній практиці [5, с. 157-159].

«Кейс»-метод використовують для того, щоб допомогти майбутньому кваліфікованому робітникові зрозуміти специфіку професійних ситуацій (взаємовідносини, види відповідальності, клімат навчання, мотивацію). Це сприяє формуванню вмінь розв’язання проблемних ситуацій, допомагає адаптації учня до майбутньої професійної діяльності.

Проте «кейс»-метод має певні недоліки: недостатньо досліджений у педагогіці; не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань; вимагає більших затрат часу; потребує від вчителя певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу «кейсової» ситуації; вчитель повинен вміти відмовитися від власних суджень та упереджень.

Метод портфоліо

Портфоліо - метод навчання, оцінювання і атестації, який широко застосовується в освіті. У педагогічній практиці відомі такі види портфоліо: «робочий портфоліо», «шоукейс портфоліо» і «портфоліо для записів» [5, с. 148-152]. Найчастіше у практиці підготовки майбутніх кваліфікованих робітників використовують «робочий порт фоліо»: учень збирає матеріал для атестації, вчитель трудового навчання (технологій) має можливість оцінити рівень його професійного зростання протягом певного часу.

Залучення учнів до атестації  й оцінювання допомагає їм оволодіти  власним учінням, розвиває почуття  власної відповідальності за цей  процес. Велику роль у застосуванні методу портфоліо у ЗОШ приділяють викладачеві, який виконує роль фасілітатора (помічника). Саме він допомагає у розвитку самооцінки та самоаналізу учнів, рефлексивному обговоренню продуктів їхньої діяльності. Від роботи викладача, від його вміння позитивно ставитися до помилок учнів, толерантно з ними спілкуватися залежить результат цього методу.

Оскільки метод-портфоліо використовується у ЗОШ, можна проводити портфоліо-конференції, на яких відбувається атестація цього виду учнівської роботи. Фактично викладач разом зі своїми учнями проводить спільний аналіз та оцінювання вмінь і здібностей учнів. З’явилася можливість вивчити ідеї, інтереси, звички, загальні здібності і ставлення до навчальних цілей, і що найголовніше, встановити цілі самокерування і самовдосконалення.

1.2. Методи і засоби професійної  підготовки учнів старших класів

Творчість людини у будь-якій сфері її діяльності часто буває  пов’язана не лише зі створенням чогось принципово нового, а й може проявлятися на виконавчому рівні, тобто в новому переосмисленні й новому баченні вже існуючого об’єкта чи образу. Для того щоб успішно реалізувати завдання, що виникають у процесі планування і створення об’єкта, необхідно не лише чітко усвідомити мету розробки того чи іншого об’єкта, мету тієї чи іншої проблеми, а й оволодіти методами їх виконання. У роботах Ю. Столярова, Д. Камського [6, с. 129] всі педагогічні знахідки, різноманітні і традиційні методи розвитку здібностей та інтересу учнів до трудового навчання (технологій) в групи, кожна з яких найпродуктивніша на певному етапі роботи.

Кожен із методів, які використовуються у практиці трудового навчання (технологій), може бути використаний у різних формах: масовій, груповій, індивідуальній. При цьому засобом упливу цих методів може виступати як слово, так і дія. Використання будь-якого з методів передусім підпорядковане єдиній меті: розвитку технічно-творчих здібностей, які включають у себе розвиток творчого мислення, вміння у кожному конкретному випадку ставити передумову, обирати серед них проблему, розв’язувати її, робити висновки.

Пояснювально-ілюстративні методи досить часто використовуються на заняттях з трудового навчання (технологій) з виховною метою. Це лекції, розповіді з демонстраціями слайдів, фотографій та інших ілюстративних матеріалів, захист учнями розроблених ними проектів, екскурсії на виробництво тощо. Використання цих методів не лише спрямоване на повідомлення учням нових відомостей, а й на створення певного емоційного мікроклімату, робить зі учнів активних співучасників процесу пізнання. Досвід роботи вчителів трудового навчання (технологій) показує, що технічна творчість дає учням не тільки практичні знання, а й зацікавлює їх тайною пізнання, показує, що на сучасному рівні технологічних процесів є різні підходи до вирішення проектно-технологічних завдань. Успіх цих методів часто визначається не лише ерудицією вчителя трудового навчання, а, головним чином, наявністю чудових наочних посібників, систематизованих ілюстрацій, що показують шляхи формування та розвитку змісту тих чи інших понять та уявлень про технологічні процеси [7; 8; 9].

У роботі вчителя трудового навчання (технологій) ілюстрації мають розкривати найцікавіші та конкретні питання, які виникають в учнів. Але треба пам’ятати, що учні відчувають потребу не лише в консультації, а й у використанні необхідної літератури. Застосовуючи пояснювально-ілюстративний метод, на уроках трудового навчання (технологій) важливо дотримуватися наступного: не вводити нових понять формально, спиратися лише на прийняті класифікації, широко використовувати ілюстративні матеріали, заохочувати учнів до роботи з технічною літературою, формувати вміння захищати власні судження та проекти, допомагати учням чітко й точно формулювати висновки, стежити за правильним використанням технічних термінів та понять [10, с. 123; 11].

Репродуктивні методи. У психології поняття репродукції включає в себе відтворення утриманого в пам’яті. Стосовно роботи на уроках трудового навчання (технологій) репродуктивні методи включають спільні дії майстра та учнів у відтворенні технологічного процесу, необхідного для отримання об’єкта праці. Репродуктивні методи найчастіше використовуються на початку засвоєння певної теми [12, с. 111].

Алгоритмічні  методи пошуку технічних рішень. Формулюючи завдання в загальному вигляді, учні часто пов’язують їх із необхідністю, наприклад, підвищувати продуктивність праці тощо. Тому необхідно допомогти учням перейти від загального завдання до конкретного, тобто до елементарних складових, виконання яких не викликає особливих утруднень. Такий підхід до розв’язання різного роду завдань дозволяє чіткіше планувати послідовність виконання певних робіт на уроках виробничого навчання. Головна методична ідея при цьому полягає у виробленні певного стереотипу у «стратегії поведінки» учня, який виконує проектно-технологічне завдання. Розробка того чи іншого виробу здійснюється «зверху-вниз», технологія виготовлення проводиться «знизу-вверх». При цьому не йдеться про повне відокремлення проектних завдань від технологічних, що забезпечує потребу у виготовленні технологічних карток на окремі деталі, потім виготовлення, складання, регулювання та інші операції – до повного конструювання готового зразка виробу [13, c. 47; 14, c. 123].

Дослідницькі  методи. На основі творчої діяльності професійних конструкторів розроблено низку спеціальних методів, які можна рекомендувати для розвитку технічно-творчих здібностей учнів на уроках виробничого навчання. Ці методи поділяються на дві групи: перші пов’язані зі змістом роботи, другі – із загальною стимуляцією і виробленням у майбутніх кваліфікованих робітників якостей, необхідних для успішної роботи в умовах, наближених до виробництва.

Метод пошуку аналогів. Загальновідомо, що людині властиве наслідування: сам розвиток і навчання дитини – це процес довгострокового наслідування дорослих. Наочно цей метод виявляється і в процесі виробничого навчання. Метод пошуку аналогів ґрунтується на тому, що в основу нової конструкції може бути покладена вже існуюча. Якщо проаналізувати метод аналогів, то він складається з таких етапів: спочатку пропонується повний, а потім частковий пошук аналогів форм або операцій. У процесі трудового навчання (технологій) потрібно якомога більше використовувати наочні засоби, тобто діючі моделі, механізми, навчальні фільми, плакати, тому що власний досвід учнів може бути ще не досить великим і їм ніде брати аналоги.

Метод реконструкції. Цей метод протилежний попередньому і базується на внесенні змін до існуючого об’єкту, у його структуру та функції. Використання цього метода пов’язане з пошуком нових оригінальних розв’язків. Учням пропонується відома конструкція, і вони повинні створити нову, протилежну за структурою чи функцією. При використанні цього методу головним є дати дітям повну свободу. Зате на підсумковому етапі роботи кожен варіант необхідно проаналізувати й оцінити згідно з вимогами науки й техніки.

Метод комбінування – це створення моделей за допомогою поєднання деталей або окремих функцій з інших конструкцій. Цей метод тісно пов’язаний з двома попередніми і спрямований на пошук нових підходів. У техніці дуже багато об’єктів побудовано саме за допомогою комбінування елементів вузлів, блоків із різних конструкцій, а в результаті одержується зовсім нова конструкція [15; 16; 17].

У повсякденному житті часто  бувають ситуації, коли застосовувати  якийсь певний метод не можливо. Тоді використовують метод цільового експериментування. Психологи, які вивчають творчу особистість, установили, що у багатьох винахідників конструктивні ідеї часто виникають при «контакті» з думками інших. Поряд із цим існує евристичний метод, суть якого полягає у використанні при пошуку розв’язання проблемних завдань завчасно підготовлених запитань. Винахідник відповідає на ці запитання і в зв’язку з ними аналізує своє завдання [18, с. 44; 19, с. 32]. Аналіз винахідницької діяльності дозволяє прийти до висновку, що в методі контрольних запитань виникає потреба, коли інші методи при виконанні пошукових завдань не дають результатів.

Досліджуючи діяльність учнів під час уроків трудового навчання, ми маємо справу зі специфічною формою практичної діяльності. За характером – це експеримент, за спрямуванням – виробнича діяльність, за завданням – навчання і виховання. Експеримент такого роду є для учнів засобом впровадження у своїй діяльності їх власних практичних знань, що наочно обґрунтовують шляхи переходу від пізнання законів натуральної природи до пізнання особливостей їх дії в умовах техніки і матеріального виробництва.

Навчально-виробничий технічний експеримент, виступаючи як результат засвоєння  теоретичних знань і трудових навичок, є потужною єдиною ланкою теорії та практики в політехнічній освіті учнів. Він вочевидь демонструє взаємозв’язок науки і виробництва. Навчально-виробничий експеримент як процес технічно-творчої діяльності вимагає від учнів, крім знань основ природничих наук, трудових умінь і навичок, ще й ґрунтовного ознайомлення з характером і специфікою виробництва, стосовно якого здійснюється експеримент.

Застосування будь-якого із перерахованих  методів у діяльності учнів з  метою розвитку технічно-творчих  здібностей на уроках трудового навчання (технологій) залежить від матеріально-технічної  бази, тобто наявності демонстраційних стендів, технічних засобів навчання, різноманітних наочних посібників, установок, діючих моделей, технологічного устаткування.

1.3. Метод проектів у професійній підготовці

Сучасна освіта постійно вдосконалюється, що виявляється у виникненні не лише нових методів навчання, а й великої кількості педагогічних течій, систем і технологій. На основі критичного аналізу педагогічного досвіду й результатів шкільної практики науковцями обґрунтовано поняття «педагогічна технологія». Сьогодні розрізняють близько 500 навчальних технологій, які поділяються на виховні та соціально-виховні. Серед найсучасніших навчальних технологій виділяють інтерактивні, проблемного навчання, проектні тощо.

У методичній і науковій літературі не існує чіткого розмежування між термінами «метод проектів» і «проектна технологія», зазвичай вони ототожнюються. Утім, перший термії швидше відображає історичний аспект щодо розвитку навчальної технології як системи педагогічних методів і прийомів роботи вчителя й учнів, ніж сучасний стан проектної діяльності учнів у загальноосвітній школі. Тому, погоджуючись і науковцями, які досліджують проектну діяльність школярі) (О. Коберник та ін. [20, с. 55]), ми вважаємо, що в сучасній шкільній практиці метод проектів як система форм і методів організації учнів є педагогічною технологією.

Проектна технологія орієнтована  не лише на інтеграцію фактичних знань, а й на їх застосування і внаслідок  цього формування відповідного учнівського  досвіду.

Проектна технологія – це система навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють розв’язати певну проблему шляхом самостійних, колективних, інтерактивних дій учнів і обов’язкових презентацій результатів роботи.

Проектну технологію науковці часто  визначають як модель особистісно орієнтованого  навчання. Це зумовлено тим, що в центрі проектної технології як певної системи завдань і методів взаємодії учителя й учнів знаходиться учень як рівноправний суб’єкт такої взаємодії. Проектна технологія передбачає систему взаємопов’язаних завдань, які виконують учні. Причому діяльність учнів має низку суттєвих ознак:

• самостійна робота;
• елементи дослідно-пошукової діяльності;
• інтерактивна взаємодія учасників проекту;
• наявність запланованого кінцевого результату у вигляді об’єкта проектування [21, с. 28].

Проектна технологія дає відповідь на запитання, як (за допомогою яких методів, прийомів, засобів) досягти поставленої мети на певному уроці трудового навчання, визначаючи певну послідовність застосування різноманітних моделей особистісно орієнтованого навчання.

Модель особистісно  орієнтованого навчання – це найкоротший шлях від початкових умов до запланованих результатів. У змісті такої моделі закладено комплекс методів і засобів навчання, але чільне місце в ній належить особистості учня, оскільки саме він повинен стати суб’єктом процесу пізнання, іншими словами, методи й засоби навчання в проектній технології мають бути підпорядковані головній меті – розвитку особистості школяра через залучення його до проектно-технологічної діяльності, що передбачає самостійну роботу над проектом.

Для того, щоб з’ясувати, які переваги має така технологія щодо традиційної методики, слід зауважити, що відмінність між ними в царині освіти аналогічна відмінності між технологією та ремісництвом у галузі виробництва – по суті це відмінність між високопродуктивним машинним виробництвом і порівняно малоефективною ручною працею.