Теоретичні проблеми кримінально правової кваліфікації групових злочинів

У теорії і на практиці це питання вирішується притягненням до кримінальної відповідальності такого правопорушника як виконавця злочину  без ознак співучасті, поза залежністю від його фактичної ролі в підготовці і вчиненні злочину.

Неосудний чи малолітній ні при яких умовах не може визнаватися  співучасником і нести кримінальну  відповідальність. Однак використання таких осіб іншим суб'єктом не виключає його кримінальної відповідальності.

Кількість і якість співучасників  може деякою мірою впливати на форму  чи вид співучасті, але не може змінювати  її сутності в цілому. Дане положення  має важливе значення при кваліфікації таких злочинів, як масові заворушення, бандитизм, де можуть виникати питання: чи є такі дії злочинними в остаточному  підсумку; хто і за що конкретно  повинний відповідати?

Чинний Кримінальний кодекс України у ст. 28 ККУ дав визначення важливих для теорії кримінального права і для правозастосовчої практики понять: вчинення злочину групою осіб; вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; вчинення злочину організованою групою; вчинення злочину злочинною організацією. Таке визначення на законодавчому рівні здійснено вперше» оскільки в Кримінальному кодексі України від 28 грудня 1960 р. зміст цих понять не розкривався.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 28 ККУ він передбачає наступне: змова на спільне вчинення злочину у співвиконавців відсутня взагалі. Це означає, що домовленість між ними про спільне виконання злочину є окремий елемент співучасті і не має місця, а спільне вчинення злочину відбувається або спонтанно, або шляхом ситуаційного узгодження дій одного співвиконавця з діями іншого.

Зі сказаного випливає, що спільність, крім об'єктивних моментів, припускає, як відзначалося, також наявність  визначеної психічної спільності. Причому  дане питання саме і виникає при  співучасті у вузькому змісті цього  слова. Адже коли мова йде про співвиконавство чи про співучасть у формі злочинної організації, констатація спільності, як правило, не становить труднощів. Не становить труднощів констатація спільності і при співучасті у вузькому змісті слова, коли має місце змова між співучасниками. Значно складніше, коли така змова відсутня. У такому випадку дослідження питання про наявність чи відсутність психічного зв'язку між декількома суб'єктами, діяння яких сприяють настанню одного злочинного результату, переноситься з зовнішньої, об'єктивної сфери в сферу внутрішню, у сферу дослідження психічних процесів, що протікають у свідомості кожного з них.

Ця стаття визначає основні  положення щодо відповідальності суб'єктів  злочину, які діють спільно. Вона передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації  групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої  змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

Отже, група осіб без попередньої  змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного  вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо.

Співвиконавство без попереднього порозуміння передбачає відсутність між учасниками злочину попереднього зговору. Воно, як правило, виявляється у приєднанні однієї особи до злочинної діяльності, яку вже почали інші особи.

Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусилль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомі між собою.

Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання  об'єктивної сторони злочину або  долучатися до злочину, вчинення якого  іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких  осіб мають бути погоджені стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати,що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої  змови не виключає можливості змови  між членами такої групи під  час виконання ними об'єктивної сторони  злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Відсутність попередньої  змови не виключає можливості змови  між членами такої групи під  час виконання ними об'єктивної сторони  злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому  про характер спільних дій, розподіляти  ролі, узгоджувати свою подальшу (у  т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови  характерна для вчинення злочинів, передбачених статтями 293, 294 ККУ. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. З ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. З ст. 405, ч. З ст. 406 ККУ). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак якщо вона мала місце, то їх дії (за відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як вчинені групою осіб.

Ситуативна злочинна група  — це група осіб, що включає двох і більше осіб, які об’єднались  з метою вчинення злочину. Така група  утворюється на основі існуючої малої  неформальної групи і об’єднанням  людей з метою вчинення злочинної  діяльності під впливом емоцій або  певних сприятливих обставин. У ситуативній  групі відсутня чітка психологічна і функціональна структура. У  свою чергу, ситуативні злочинні групи  за ступенем узгодженості (домовленості) розподіляються на групи без попередньої змови і на групи за попередньою змовою.

За ступенем узгодженості спільних дій та організованості (мається  на увазі, що йдеться про групу, то вона, з точки зору загальної соціології, вже є організованою) на нижчому  рівні знаходяться так звані  ситуативні злочинні групи.

У ситуативній групі без  попередньої змови ролі учасників  заздалегідь не розподіляються, всі  учасники цієї групи виступають виконавцями. Злочин такою групою вчиняється практично  без будь-якої попередньої підготовки. Кожен з учасників групи проявляє ту чи іншу активність залежно від  свого антисоціального характеру  і ставлення до злочинних дій. Така група є конгломератом, учасники якого реалізують індивідуальну  антисоціальну спрямованість за сприятливих умов.

Основними ознаками ситуативної  групи без попередньої змови  є: 1) наявність спільної мети вчинення злочину; 2) згода всіх осіб, які об’єдналися, взяти участь у вчиненні злочину; 3) відсутність чіткої психологічної  і функціональної структури групи; 4) відсутність розподілу ролей  до початку злочину; 5) відсутність  будь-якої особливої підготовки до початку злочину.

У ситуативній групі без  попередньої змови ролі учасників  заздалегідь не розподіляються, всі  учасники цієї групи виступають виконавцями. Злочин такою групою вчиняється практично  без будь-якої попередньої підготовки. Кожен з учасників групи проявляє ту чи іншу активність залежно від  свого антисоціального характеру  і ставлення до злочинних дій. Така група є конгломератом, учасники якого реалізують індивідуальну  антисоціальну спрямованість за сприятливих умов.

Дослідження відповідних  положень ст. 28 чинного Кодексу включає  декілька аспектів. Найбільш актуальними  серед них на наш погляд, є наступні:

• з'ясування особливостей законодавчого визначення зазначених вище понять;
• вирішення питань щодо співвідношення між ними;
• уточнення основного змісту поняття;
• виявлення окремих проблем практичного застосування кожної частин ст. 28 ККУ та можливих варіантів їх вирішення.

Специфічні ознаки того різновиду  співучасті у злочині, який передбачений ч. 1 ст. 28 ККУ, дають підстави зробити висновок: в основі різновиду лежить співвиконавство у злочині у власному (вузькому) розумінні цього поняття. У правозастосовчій практиці та теорії кримінального права такий різновид співучасті у злочині, як правило, називається співвиконавством без попередньої змови чи співвиконавством без попереднього порозуміння.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ККУ злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (дві або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Виходячи з буквального  розуміння цього визначення специфічними ознаками даного прояву співучасті у  злочині є:

• наявність серед співучасників принаймні двох осіб, які вчиняють злочин як виконавці;
• відсутність у виконавців попередньої змови на вчинення даного злочину.

Зміст першої ознаки має  бути певною мірою уточнений і  конкретизований, З урахуванням  положень ч. 2 ст. 27 ККУ він передбачає, наступне:

• при вчиненні злочину принаймні два співучасника діють не просто як виконавці, а як спів ви конав ці злочину. Це означає, що кожний а них повністю або частково вчиняє діяння, яке входить до об'єктивної сторони складу того Злочину, що скоюється ними у співучасті;
• вказане вище діяння співвиконавець, може вчинити безпосередньо сам або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

Зміст другої ознаки може бути конкретизований за принципом "від  противного'".

2. Особливості кримінальної відповідальності за вчинення злочинів групою осіб за попередньою змовою

Складнішою є співучасть за попередньою змовою, точніше її дві форми: співучасть за попередньою  змовою в елементарній формі та організована група.

У Кримінальному кодексі  ознака вчинення злочину групою без  попередньої змови передбачена  у 5 складах злочинів (у статтях 121, 152, 296, 317), групою за попередньою змовою у складах (у статтях 110,115, 127, 143, 144, 146, 149, 157, 160, 171, 185 —192, 199 —201, 206 —209, 212, 216, 233, 234, 248, 258, 262, 278, 289, 292, 300, 301, 305 —313, 318, 352, 355, 358, 359, 361, 362, 368, 374, 408, 410 ККУ).

У ч. 2 ст. 28 КК України зазначається, що злочин визнається вчиненим за попередньою  змовою групою осіб, якщо його і спільно  вчинили кілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку  злочину, домовилися про спільне  його вчинення.

Співучасть за попередньою  змовою в елементарній формі, як зазначає М. І. Бажанов, позбавлена будь-яких ознак, що свідчать про її стійкість. Тут наявна звичайна змова між кількома особами про вчинення злочину. Йдеться про спільне виконання об'єктивної сторони (співвиконавство чи співвинність).

Для констатації вчинення злочину групою осіб за попередньою  змовою необхідно, щоб домовленість мала місце до початку виконання  об'єктивної сторони складу злочину. Момент домовленості може бути віддалений від моменту вчинення злочину  на будь-який строк. Домовленість може бути здійснена в будь-якій формі: словесній, письмовій, конклюдентній. Злочин розпочинається вже за наявності  змови на його вчинення. Мінімальна кількість виконавців — два суб'єкти. Максимальна кількість їх не обмежена. Крім виконавців, можлива наявність  інших видів співучасників: організатора, підбурювача, пособника.

Вчинення злочину за попередньою  змовою групою осіб є кваліфікуючою  ознакою багатьох злочинів: умисного вбивства (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК), грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), інших  корисливих посягань на власність тощо. У всіх інших випадках вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є обставиною, що обтяжує покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

Ситуативна група за попередньою  змовою характеризується тим, що співучасники такої групи, на відміну від попередньої  групи, заздалегідь узгоджують дії  кожного співучасника. У такій  групі можливий завчасний розподіл ролей і необхідна підготовка до безпосереднього вчинення злочину. Так, основними ознаками ситуативної  групи за попередньою змовою є: 1) наявність спільної мети вчинення злочину; 2) згода всіх осіб, які об’єдналися, взяти участь у вчиненні злочину; 3) наявність функціональної структури; 4) наявність розподілу ролей до початку злочинну; 5) наявність певних підготовчих дій.

Ситуативні злочинні групи  охоплюються п. п. 1, 2 ст. 28 КК України, згідно з якими у першому випадку  йдеться про просту форму співучасті — співвиконавство, а в другому — про складну форму співучасті.

Співучасть за попередньою  змовою в елементарній формі, як зазначає М І Бажанов, позбавлена будь-яких ознак, що свідчать про її стійкість Тут наявна звичайна змова між кількома особами про вчинення злочину Йдеться про спільне виконання об'єктивної сторони (співвиконавство чи співвинність). Типовою для розкриття сутності зазначеної форми співучасті можна вважати постанову Пленуму Верховного суду України № 12 від 25 12 92 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності»', де у п 25 роз'яснюється, що крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство і вимагання належить кваліфікувати як здійснені за попередньою змовою групою осіб тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи. Як бачимо, Верховний суд прямо звертав увагу практики на необхідність для визнання злочину вчиненим групою за попередньою змовою лише співвиконавства. Тому правильним буде висновок, що всі співучасники при такій формі співучасті мали безпосередньо виконувати дії, передбачені у відповідній статті Особливої частини КК України як об'єктивна сторона того чи іншого злочину.