Теоретичні проблеми кримінально правової кваліфікації групових злочинів

Аналогічні рішення щодо визначення співучасті за попередньою  змовою в елементарній формі приймали вищі судові органи і стосовно інших  категорій кримінальних справ. Однак  у них є певні особливості, які, на думку автора, доцільно висвітлити. Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 07.10.94 р. «Про судову практику в справах про хабарництво» вказано, що хабар слід вважати одержаним групою осіб за попереднім зговором, якщо у вчиненні злочину як співвиконавці брали участь дві і більше посадові особи, які домовилися про спільне одержання хабара як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання. Це положення цілковито відповідає наведеним нами вище висновкам про співвиконавство та момент виникнення домовленості як необхідні ознаки форми співучасті, що розглядається. Однак дещо ускладненою, на думку автора, є ч 2 зазначеного пункту, в якій розкривається поняття співвиконавства.

Зокрема, Пленум Верховного суду України робить висновок, що співвиконавцями слід вважати посадових осіб, які одержують хабар за виконання чи невиконання дій, які кожен з них міг чи повинен був виконати з використанням посадового становища і далі для кваліфікації одержання хабара як злочину, вчиненого групою осіб за попереднім зговором, не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати (або не виконувати), обумовлені з тим, хто дав хабар, дії, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в одержанні хабара бере участь кілька посадових осіб. На перший погляд, у наведеному положенні певним чином розширюється поняття співвиконавства, коли йдеться про розподіл ролей між співвиконавцями. Проте це не так. Тут підкреслюється, що незалежно від того, які дії (йдеться про дії, пов'язані зі службовим становищем) мав виконати кожен із співучасників, усі ці дц необхідно визнати як такі, що спрямовані на отримання хабара, тобто вчинення одного, спільного, злочину. Цим положенням Пленум Верховного суду підкреслив також, що виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої особі влади чи посадового становища залишається за межами об'єктивної сторони «одержання хабара» і за необхідних умов може становити самостійний склад злочину.

Неточним, на думку автора, є положення, наведене у п. 14 постанови  Пленуму Верховного суду України  № 6 від 12.04.96р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів», у якому роз'яснюється, що виготовлення з метою збуту, а  також збут підроблених грошей чи державних цінних паперів належить кваліфікувати як вчинені за попереднім зговором групою осіб тоді, коли у злочині брали участь як співвиконавці двоє і більше осіб, котрі попередньо про це домовились, у тому числі й у разі розподілу між ними ролей, і далі коли виготовлення або придбання проводилось одним, а збут іншим.

У цьому разі Верховний  суд, на думку автора, не врахував тієї обставини, що і виготовлення, і збут є злочинами із самостійним складом, які через свою органічну єдність  знайшли відображення в диспозиції однієї статті КК України Відповідно і виконання складу зазначених злочинів за попередньою змовою групою осіб можливе при співвиконавстві об'єктивної сторони — виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи цінних паперів, або збуту підроблених грошей чи цінних паперів. Говорити про співвиконавство при двох самостійних складах злочину, на думку автора, було б помилкою. Таким чином, для наявності такої форми співучасті, як співучасть за попередньою змовою в елементарній формі, крім загальних ознак, притаманних співучасті, потрібно встановити а) співвиконавство, співвинність у вчиненні злочину двох чи більше осіб, б) попередню, тобто до початку виконання об'єктивної сторони конкретного складу злочину, змову про його вчинення

Таким чином, для наявності  такої форми співучасті, як співучасть за попередньою змовою в елементарній формі, крім загальних ознак, притаманних  співучасті, потрібно встановити:

а) співвиконавство, співвинність у вчиненні злочину двох чи більше осіб;

б) попередню, тобто до початку  виконання об'єктивної сторони конкретного  складу злочину, змову про його вчинення.

Вчинення злочину за попередньою  змовою групою осіб означає спільне  вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про  спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину  заздалегідь - означає дійти згоди  щодо його вчинення до моменту виконання  його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також  у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28 ККУ, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. 

Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 ККУ) визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення. З буквального розуміння цього визначення специфічними ознаками даного прояву співучасті у злочині є:

- наявність серед співучасників  принаймні двох осіб, діяння яких  пов'язані з безпосереднім вчиненням  злочину;

- наявність попередньої  змови між зазначеними вище  співучасниками, тобто досягнення  ними домовленості про спільне  вчинення злочину заздалегідь  — до початку злочину.

Конкретизація і уточнення  змісту першої ознаки пов'язані з  вирішенням принципового питання: чи повинні  особи, вказані в ч. 2 ст. 28 ККУ. обов'язково бути співвиконавцями злочину?

Правозастосовча практика, сформована на основі КК 1060 р. (стосовно змісту кваліфікуючої ознаки "за попереднім зговором групою осіб), та теорія кримінального права дають на це питання ствердну відповіді.

При цьому можливий технічний  розподіл функцій, за якого кожен  співучасник виконує певну роль, Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

Відповідно до ч.2 ст.28 ККУ злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення. Таким чином, специфічними ознаками даного прояву співучасті, визначеними на нормативному рівні, є:

а) наявність серед співучасників  принаймні двох осіб, спільність діянь  яких дозволяє визнавати цих співучасників "групою осіб";

б) наявність попередньої  змови між зазначеними співучасниками, тобто досягнення ними домовленості про спільне вчинення злочину  заздалегідь — до початку злочину.

У межах, з'ясування, кримінально-правового  змісту першої специфічної ознаки необхідно  вирішити принципове питання; які види співучасників мав на увазі законодавець, вживаючи для характеристики поняття "група осіб" формулювання "декілька осіб (дві або більше)"? Можливі, очевидно, два різні підходи до вирішення цього питання,

Перший підхід полягає  а тому, що під декількома особами (двома або більше) законодавець розуміє кількох (принаймні двох) співучасників будь-якого виду. Такий  підхід ґрунтується, зокрема, на тому, що на відміну від ч.1 ст.28 ККУ, у якій прямо йдеться про декількох виконавців, в ч.2 ст.28 ККУ вид співучасників конкретно не визначений.

Другий підхід передбачає, що, вживаючи в ч.2 ст.28 ККУ формулювання "декілька осіб (дві або більше), законодавець, як і в ч.1 ст.28 ККУ має на увазі принаймні двох виконавців (співвиконавців).

Отже, кількох співучасників  як групу осіб, можна сформулювати таким чином: а) при вчиненні злочину  за попередньою змовою групою осіб принаймні два співучасники діють (мають діяти) як співвиконавці; б) у  більшості випадків взаємодія між  співвиконавцями носить традиційний (простий) характер, тобто полягає в спільному виконанні ними діяння (частини діяння), яке передбачене як обов'язковий компонент об'єктивної сторони відповідного юридичного складу злочину; в) в окремих випадках взаємодія між співвиконавцями може бути ускладненою, тобто передбачати певний розподіл функцій між ними в процесі безпосереднього вчинення злочину; прикладом такої взаємодії є умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, коли окремі співвиконавці "хоча І не вчинювали дій, яким безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу"

Кримінально-правовий зміст  другої специфічної ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб має бути уточнений стосовно часу та змісту такої змови.

За часом змова має  розглядатись як попередня, якщо домовленість про спільне вчинення злочину  досягнута співучасниками (потенційними співвиконавцями злочину) до початку  виконання хоча б одним із них  діяння, яке передбачене як обов'язковий  елемент об'єктивної сторони юридичного складу відповідного закінченого злочину.

За змістом попередня  змова в розумінні ч.2 ст.28 ККУ наявна, якщо в зазначений вище час між співучасниками досягнута домовленість, в межах якої вирішені основні питання, що стосуються події злочину (зміст діяння, орієнтовний час та місце його вчинення), а також визначені хоча б у загальних рисах ролі кожного із співучасників у безпосередньому вчиненні злочину. При цьому домовленість щодо змісту діяння має бути конкретизованою настільки, щоб можна було зробити висновок принаймні про вид злочину, який має бути вчинений у співучасті.

Таким чином, конкретизований  кримінально-правовий зміст специфічних  ознак вчинення злочину за попередньою  змовою групою осіб зумовлює наступний  загальний висновок: ч.2 ст.28, як і  ч. 1 ст.28 ККУ, передбачає окремий різновид такої форми співучасті, як співвиконавство. Однак в даному разі це співвиконавство за попередньою змовою (співвиконавство з попереднім порозумінням), у межах якого взаємодія між співвиконавцями може носити як традиційний (простий) характер, так і передбачати певний розподіл функцій (бути ускладненою).

Конкретизація та уточнення  другої специфічної ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб стосуються часу та змісту такої  змови.

За часом змова може розглядатися як попередня, якщо домовленість про спільне вчинення злочину  досягнута співучасниками (потенційними співвиконавцями злочину) до початку  виконання хоча б одним Із них  діяння, що входить до об'єктивної сторони  складу відповідного закінченого злочину.

Таким чином, специфічні ознаки різновиду співучасті у злочині, передбаченого ч. 2 ст. 28 ККУ, дають підставу зробити висновок: в основі такого різновиду лежить співвиконавство у злочині у широкому розумінні цього поняття. У правозастосовчій практиці та теорії кримінального права цей різновид співучасті у злочині, як правило, називається спів виконавством за попередньою змовою чи співвиконавством з попереднім порозумінням.

Співучасть, як різновид злочинної  діяльності не створює якихось особливих  і самостійних підстав кримінальної відповідальності. Частина і ст. 2 КК передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке  містить склад злочину, передбачений цим кодексом (див. коментар до ст. 2 КК). Із цього випливає, що підставою  кримінальної відповідальності за співучасть є наявність специфічного складу співучасті у злочині в діях усіх співучасників.

Згідно із законом (ч. 1 ст. 29 КК) виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею  Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Тут діє загальне правило щодо підстав - кримінальної відповідальності і кваліфікації вчиненого злочину.

РОЗДІЛ  3. Кримінально-правова кваліфікація групових злочинів

Груповим називається  злочин, у спільному вчиненні якого  безпосередньо брали участь двоє чи більше осіб.

Кримінальне законодавство  України передбачає відповідальність за різні види групових злочинів. Тут  ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів — зґвалтування, хабарництва та всіх інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні навмисного злочину (ст. 26 KK).

Другим різновидом групового  злочину є вчинення злочину групою осіб, або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 143, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 157, ч. 3 ст. 161, ч. 2 ст. 177, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 318, ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404 КК та ін.).

Попередній зговір означає, що двоє чи більше осіб заздалегідь, або  напередодні домовились про спільне  вчинення злочину. Ця домовленість може бути укладена за досить тривалий час  — за кілька днів, тижнів чи місяців  до вчинення злочину. Вона може бути досягнута  і за кілька годин чи хвилин до початку  вчинення злочину. Слова закону "за попереднім зговором групою осіб" вказують лише на те, що ця ознака має місце  в діях осіб, які до початку вчинення злочину домовилися про спільні  дії. Цю підвищену суспільну небезпечність  вчинення злочину за попереднім зговором групою осіб відзначив Пленум Верховного Суду України в постанові "Про  судову практику в справах про  корисливі злочини проти приватної  власності". В ній вказано, що викрадення належить кваліфікувати як вчинене  за попереднім зговором групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину  брали участь за домовленістю як співвиконавці  дві і більше особи. З цього  роз'яснення Пленуму випливає, що діяння може кваліфікуватися як вчинене  за попереднім зговором групою осіб, якщо:

1. у вчиненні злочину брали участь кілька осіб (дві чи більше особи), які діяли як співвиконавці злочину; в діях двох осіб, один з яких був підмовником (чи пособником), а другий — виконавцем.
2. зговір про вчинення злочину спільно, загальними зусиллями був складений до початку вчинення злочину. Якщо зговір про спільне вчинення злочину виник вже в процесі вчинення злочину, під час вчинення діяння, то воно не може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки у цьому випадку не було попередньої змови. [7, 126]