Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2013 в 22:10, курсовая работа
Держава упорядковує процес здійснення господарської діяльності, контролює її законність, обмежує можливі негативні прояви такої діяльності. В механізмі державного регулювання економіки на цьому етапі розвитку широко застосовується такий засіб, як ліцензування окремих видів господарської діяльності. Введення ліцензування в Україні зумовлено змінами в характері впливу держави на суспільні відносини, що складаються в сфері господарської діяльності. Ліцензування дозволяє додержуватися балансу інтересів суб’єктів господарювання, з одного боку, споживачів та держави, з іншого.
ВСТУП……………………………………………………………………………
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНА ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………….
1.1. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки………………………………………………………..
1.2. Поняття ліцензування господарської діяльності…………………
1.3. Основні категорії ліцензування господарської діяльності……….
1.4.Відмежування ліцензування від суміжних правових понять……..
1.5. Нормативно-правова основа ліцензування господарської
діяльності…………………………………………………………………
РOЗДІЛ II ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛІЦЕНЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………
2.1. Порядок видачі та переоформлення ліцензій……………………...
2.2. Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності та контроль за їх додержанням……………………………………………………………….
2.3. Відповідальність за порушення ліцензійного законодавства……..
РОЗДІЛ III СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛІЦЕНЗУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………….
3.1.Призначення та зміст спеціального порядку ліцензування……….
3.2. Види діяльності, для яких встановлений спеціальний порядок
ліцензування……………………………………………………………………
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………
Умови, принципи, стратегія та специфіка ліцензування діяльності каналів мовлення визначені: Законом України від 21 грудня 1993р.«Про телебачення і радіомовлення», Законом України від 23 вересня 1997р.«Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Законом України від 1 червня 2000р. «Про радіочастотний ресурс України». Порядок, правила та процедура ліцензування регулюється Положенням про порядок ліцензування телерадіомовлення, що затверджено рішенням Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення від 7 липня 2003р. №938. Особливості ліцензування кабельного, ефірно-кабельного та супутникового мовлення регулюється Положенням про особливості ліцензування кабельного, ефірно-кабельного та супутникового мовлення, що затверджено рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 9 квітня 2003 р., Положенням про умови конкурсу на отримання ліцензії, яке затверджено рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 16.04.2003 р..
Закон України від 18 листопада 2003 р. «Про телекомунікації» передбачає здійснення деяких видів діяльності у сфері телекомунікацій на підставі ліцензії. Ліцензуванню підлягають наступні види діяльності у цій сфері:
- надання фіксованого
телефонного зв’язку з правом
технічного обслуговування та
експлуатації
- надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;
- технічне обслуговування і експлуатація мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, надання в користування каналів електрозв’язку.
Метою регулювання у
сфері телекомунікацій є
Відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», «Про телебачення і радіомовлення», «Про підтвердження відповідності» розроблені Ліцензійні умови провадження діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, Ліцензійні умови провадження діяльності у сфері телекомунікацій з технічного обслуговування і експлуатації мереж теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, надання в користування каналів електрозв’язку, які затверджені наказом від 10 листопада 2004 р. №984 Міністерства транспорту та зв’язку України.
Встановлення спеціального порядку надання ліцензій у сфері телекомунікацій відповідає вимогам Європейського Союзу. Такий порядок видачі ліцензій у сфері телекомунікацій відповідає сучасному рівню розвитку телекомунікацій, встановлює додаткові гарантії споживачам щодо якості та доступності телекомунікаційних послуг. Існуюча правова база чітко регулює відносини між учасниками ліцензійного процесу телекомунікацій, створює умови для розвитку конкуренції у зазначеній сфері, а також сприяє інтеграції до Європейських і глобальних телекомунікаційних мереж та участі України у створенні загальноєвропейського інформаційного суспільства.
На рівні європейського законодавства не існує визначення видів діяльності у сфері телекомунікацій, що підлягають ліцензуванню, швидше існує опис діяльності, по відношенню до якої держави - члени ЄС можуть зберігати певні обмеження. До таких видів діяльності належать: проводовий зв'язок, мобільна телефонія та мобільна комунікація, міжабонентский радіотелефоний зв'язок, супутниковий зв'язок, користування кабельними мережами.
Ціль спеціального порядку ліцензування діяльності каналів мовлення та у сфері телекомунікацій, як на нашу думку, є їх життєво важлива роль для суспільства в цілому і для економіки зокрема (економічної безпеки держави) та широке коло контингентів обслуговування.
Спеціальний порядок ліцензування господарської діяльності в електроенергетиці здійснюється відповідно до Закону України від 16 жовтня 1997 р. «Про електроенергетику», Закону України від 20 жовтня 2000 р. «Про природні монополії», Положення про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 1999 р. № 753, Інструкції про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, яку затверджено постановою Національною комісією регулювання електроенергетики від 6 жовтня 1999 р. № 1305.
Ліцензування діяльності
в електроенергетиці
Відповідно до діючого
законодавства в
Ліцензування у сфері
інтелектуальної власності
Можна припустити, що саме сталий характер застосування у вказаних цивільно-правових відносинах вказаної термінології змотивувало законодавця включити до переліку ч.2 ст.2 Закону про ліцензування ліцензування у сфері інтелектуальної власності, аби не допустити на практиці змішування різних явищ позначених одним і тим самим терміном.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 12 липня 2001 р. „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
Крім того, ліцензування страхової діяльності регулюється Законом від 7 березня 1996р. „Про страхування”; діяльності по наданню фінансових кредитів за рахунок залучених коштів - Законом від 20 грудня 2001р. „Про кредитні спілки”; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення - Законом від 9 липня 2003 р. „Про недержавне пенсійне забезпечення”; діяльності із залучення коштів фізичних осіб – установників управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю – Законом від 19.06.2003 р. „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.
Порядок здійснення зазначених
видів діяльності регламентують
відповідні Ліцензійні умови, затверджені
розпорядженнями Державної
Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов’язкові для виконання у сфері надання фінансових послуг як на день отримання ліцензії, так і під час здійснення такої діяльності.
Органом ліцензування по здійсненню вказаних видів діяльності є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі Держфінпослуг).
Для отримання ліцензії на право здійснення фінансових послуг фінансова установа зобов’язана виконати вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють відповідний вид діяльності. Так, Ліцензійні умови провадження страхової діяльності містять вимоги щодо організаційно-правової форми фінансової установи; реєстрації; початку страхової діяльності; досвіду роботи працівників та керівництва, щодо технічного забезпечення; розміру статутного фонду страховика та внесків страховика до статутних фондів; формування, обліку і розміщення страхових резервів; ведення бухгалтерського обліку; проведення аудиторських перевірок та фінансового моніторингу предмету діяльності.
Плата за видачу ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів; кредитних спілок; з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб встановлена розпорядженням Держфінпослуг від 29 грудня 2003р. №188 «Про встановлення плати за видачу ліцензії». Розмір плати за кожний рік користування ліцензією становить від 10 тис.грн. до 200 грн., за переоформлення ліцензії та за видачу дубліката ліцензії стягується від 20 тис. грн. до 100 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2005р. №286 «Про встановлення розміру плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування» встановлена разова плата за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування, яка становить від 12 тис. до 30 тис. грн.
Положення Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту" передбачають ліцензування діяльності з надання освітніх послуг.
Здійснення ліцензування діяльності з надання освітніх послуг регулюється Порядком ліцензування освітніх послуг (далі-Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпень 2003 р. № 1380". Ліцензування освітніх послуг є процедурою проведення ліцензійної експертизи, прийняття рішень, їх оформлення, видачі, переоформлення ліцензій, видачі їх дублікатів, а також про припинення рішень про обмеження діяльності суб'єктів у сфері освіти.
Відповідно
до п.3 зазначеного Порядку
1) у сфері дошкільної освіти: догляд за дітьми дошкільного віку; розвиток, виховання, навчання дітей дошкільного віку; корекція психологічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку;
2) у сфері загальної середньої освіти: надання початкової загальної освіти; надання базової загальної середньої освіти; надання повної загальної середньої освіти;
3) у
сфері позашкільної освіти -
навчання за художньо-
4) у сфері професійно-технічної освіти: курсове професійно-технічне навчання; первинна професійна підготовка; перепідготовка робітників; підвищення кваліфікації робітників; підготовка (в тому числі первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, які прибули в Україну на навчання;
5) у сфері вищої освіти: підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями); військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу; перепідготовка за спеціальностями; спеціалізація, розширення профілю (підвищення кваліфікації); підготовка іноземців до вступу у вищі навчальні заклади; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців; підготовка до вступу у вищі навчальні заклад.
Юридичні особи (далі - навчальні заклади) та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право розпочати діяльність з надання вище зазначених послуг після отримання відповідної ліцензії, а відокремлені структурні підрозділи (філії, відділення) - після проведення ліцензування (внесення їх до ліцензії навчального закладу).
Информация о работе Ліцензування певних видів господарської діяльності