Ліцензування певних видів господарської діяльності

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше як через три місяці з дати прийняття рішень про відмову у видачі ліцензії. Зазначена поведінка є протиправною, тому, як вважається, що така підстава відмови у видачі ліцензії повинна позбавляти заявника права на повторне звернення до органу ліцензування про видачу ліцензії на той же вид діяльності, на нашу думку, на більш тривалий термін, а саме, на один рік. Така заборона вважається доцільною і направлена, перш за все, на виконання функцій ліцензування.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності  заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Як на нашу думку, така підстава відмови у видачі ліцензії, є наслідком не протиправної діяльності заявника, а скоріше невідповідності заявника саме цим ліцензійним умовам, що встановлені для виду господарської діяльності, вказаної в заяві про видачу ліцензії, тому і передбачена можливість повторного звернення із заявою про видачу ліцензії без зазначення строку, але  після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Однак, з метою підвищення обґрунтованості висновків органів  ліцензування при відмові в видачі ліцензії, як уявляється, доцільно було б передбачити обов’язкове надання органом ліцензування заявнику письмового висновку (заключення) про невідповідність його ліцензійним вимогам.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону про ліцензування рішення  про відмову у видачі ліцензії заявник може оскаржити у судовому порядку.

У ч.2 п.6 Листа Вищого арбітражного суду України „Про Закон України  ”Про ліцензування певних видів господарської  діяльності” від 13.вересня 2000 р. №01 – 8/493  із змінами, внесеними згідно з  Листом Вищого арбітражного суду від 25 січня 2001 р. № 01 – 8/ 78, зазначено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено лише з підстав, вміщених у Законі про ліцензування. Крім того, зазначається, що суб’єкт господарювання щодо якого прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії, вправі звернутися до господарського суду із заявою про визнання такого рішення недійсним та/або про спонукання органу ліцензування видати ліцензію. Предметом спору в господарському суді може бути також і залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду. Якщо протягом зазначених у статті 11 Закону про ліцензування строків органом ліцензування не буде надіслано (не буде видано) суб’єкту  господарювання рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії, останній так само не позбавлений права на звернення до господарського суду з позовом про спонукання цього органу видати ліцензію.

Рішення господарського суду про визнання недійсним рішення  про відмову у видачі ліцензії та/або щодо спонукання органу ліцензування видати ліцензію не замінює самої  ліцензії, оскільки здійснення ліцензування не віднесено до повноважень судового органу [96, Cт.42]. Тому вважається, при повторному зверненні до органу ліцензування, у таких випадках, до заяви про видачу ліцензії крім всіх необхідних документів обов’язково повинно бути додано зазначене рішення суду.

Орган ліцензування приймає  рішення про видачу ліцензії у  строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати находження заяви та документів, що мають до неї додаватись, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, передбачені інші строки видачі ліцензії на окремі види діяльності. Так, рішення про видачу ліцензії у сфері надання фінансових послуг уповноважений орган приймає не пізніше тридцяти днів з дня надходження заяви, для здійснення господарської діяльності з надання освітніх послуг такий строк не може перевищувати двох місяців.

Повідомлення про прийняття  рішення про видачу ліцензії направляється  заявнику в письмовій форми протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Орган ліцензування відповідно до ст. 14 Закону про ліцензування, повинен оформити ліцензію в строк не пізніше трьох робочих днів після пред’явлення заявником документа про сплату необхідної суми за видачу ліцензії. Таким чином, Закон про ліцензування встановлює різні строки прийняття рішення про видачу ліцензії та видачі ліцензії.

За видачу ліцензії  справляється  плата,  розмір  та  порядок зарахування  якої  до  Державного  бюджету  України  встановлюються Кабінетом Міністрів  України. Плата за видачу ліцензії вноситься  після  прийняття  рішення про видачу ліцензії.

Ч.3 ст.15 Закону про ліцензування встановлено розмір плати за ліцензію  на  провадження  діяльності  з  організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30 000 євро за кожний рік користування такою ліцензією: на кожну особу,  що провадить діяльність  з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах; на кожний  пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності; на кожний електронний сервер - при провадженні  діяльності  з організації   та   проведення   азартних   ігор   в   електронному (віртуальному) казино; на кожний  гральний  зал  -  при  провадженні  діяльності   з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

 Розмір плати за  видачу ліцензії, порядок зарахування  також встановлено Постановою  Кабінетом Міністрів України  від 29 листопада 2000 року №1755 „Про  затвердження термін дії ліцензії  на провадження певних видів  господарської діяльності, розміру  і порядку зарахування плати за її видачу” з наступними змінами та доповненнями.

Як нагальне правило, плата за її видачу стягується у  розмірі двадцяти неоподаткованих  мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування виступає центральний  орган виконавчої влади або п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо видачу ліцензії здійснює місцевий орган виконавчої влади. Відповідно до п.4 постанови плата за видачу ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового  справляється у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Якщо заявник  протягом 30 календарних днів з дня  направлення йому повідомлення про  прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії, або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону про ліцензування копія рішення органу ліцензування про видачу ліцензії додається до ліцензійної справи суб’єкта, якому видана ліцензія.

Для кожної філії, кожного  відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.

За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі  одного неоподаткованого мінімуму доходів  громадян. Плата за видачу копії  ліцензії зараховується до державного бюджету України.

Відповідно до ч. 9 ст.14 Закону про ліцензування у разі створення  ліцензіатом нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які  провадитимуть вид господарської  діяльності, згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до ст.10 Закону. Однак, зазначена стаття не містить переліку документів, які подає ліцензіат саме для видачі копії ліцензії.

Відповідно до ч.14 ст.14 Закону про ліцензування та п. 1.10 Ліцензійних  умов провадження господарської  діяльності з надання послуг з  перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 року №136/985, передбачає видачу на кожен автомобіль ліцензійної картки, яка засвідчує відповідність транспортного засобу  ліцензійним вимогам.

Частина 6 ст.11 Закону про  ліцензування передбачає, що рішення  про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до ст.12 Закону про ліцензування ліцензії можуть видаватися на конкурсних засадах. На підставі вищезазначеної статті, ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з використанням обмежених ресурсів, у разі надходження кількох заяв про видачу ліцензій, здійснюється тільки за результатами відкритих конкурсів. Такий конкурсний порядок встановлено з метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених ресурсів, застосування новітніх технологій і обладнання, створення вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів.

Закон про ліцензування  до видів діяльності, здійснення яких пов’язане з використанням обмежених  ресурсів, відносить: видобування уранових руд; видобування дорогоцінних металів  і дорогоцінного каміння; постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом; зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, встановлюваний ліцензійними умовами; надання послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот).

Порядок проведення конкурсів на отримання  ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачене законами України. Орган ліцензування не пізніше, ніж за шістдесят календарних днів до дня проведення конкурсу на отримання ліцензій, дає оголошення про проведення конкурсу, яке підлягає обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях.

Суб’єкти господарювання для участі у конкурсі на отримання ліцензій на конкурсній основі не пізніше, ніж за тридцять календарних днів до дня проведення конкурсу, подають до органу ліцензування повідомлення про намір взяти участь у конкурсі. Подаються також інші документи, що передбачені порядком проведення конкурсу на отримання ліцензії для виду діяльності, що підлягає ліцензуванню на конкурсній основі [24,Cт.12].

Результати конкурсу оформлюються протоколом і затверджуються керівником органу ліцензування. Повідомлення по результатах конкурсу у вигляді рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати затвердження рішення. Таке рішення може бути оскаржено в судовому порядку. Суб’єкти господарювання можуть конкурувати між собою за право одержання ліцензій, пропонуючи кращі умови експлуатації обмежених ресурсів.

Здійснюючи господарську діяльність, що ліцензується, нерідко ліцензіату необхідно переоформлювати ліцензію на даний від діяльності. Відповідно до ст.16 Закону про ліцензування підставами для цього є: зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності; зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності; зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, що ліцензується. Відповідно до ч.2 ст.16 Закону про ліцензування у вищезазначених випадках, ліцензіат зобов’язаний на протязі десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії. До заяви повинні бути додані: ліцензія, яка переоформлюється, та документи, що підтверджують вказані зміни. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Аналіз норм Закону про ліцензування дає підстави говорити про те, що до підстав переоформлення ліцензії також слід віднести: створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності, згідно з отриманою ліцензією; ліквідація філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою б ліцензією, або в разі припинення провадження філією, іншим відокремленим підрозділом ліцензіата господарської діяльності.

Орган ліцензування зобов’язаний на протязі трьох робочих днів з  дати надходження заяви видати переоформлену  на новому бланку ліцензію і засвідчені ним копії такої ліцензії. Протягом цього часу ліцензіат може здійснювати свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви на переоформлення ліцензії на здійснення визначеного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування [24,Cт.16]. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії ліцензії, що переоформлялася.

Відповідно до статті 18 Закону про  ліцензування підставами для видачі дубліката ліцензії є: втрата або  пошкодження ліцензії. Ліцензіат, у разі втрати ліцензії, повинен звернуться до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії. До заяви додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії. Якщо внаслідок пошкодження бланк ліцензії непридатний для користування, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування заяву. До заяви додає непридатну для користування ліцензію та документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії. Однак, зазначений припис не містить строку, протягом якого ліцензіат має звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії. Відсутність чітко встановленого строку звернення дає можливість по-різному визначати цей строк.

Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати отримання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявнику дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначено у втраченій чи пошкодженій ліцензії. Ліцензіат, який подав заяву про видачу дубліката, може здійснювати господарську діяльність на підставі довідки, що видається органом ліцензування при поданні заяви про видачу дубліката ліцензії.

Ліцензіат зобов’язаний повідомити орган ліцензування про всі зміни  даних, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії. В разі виникнення таких змін ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів надати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами, що підтверджують вказані зміни [24,Cт.17].