Структура та функції апарату управління ВЧД

 Дверні упори повинні бути  висотою 90-100 мм. з захватом для  запобігання падіння дверей на шляху прямування. Кріплення упорів повинно бути типовим та відповідати конструкції вагону.

Після проведення всіх ремонтних операцій на вагон монтується все обладнання, що було демонтовано з вагона. Під  вагон підкочуються візки після чого його опускають на нього.

Потім вагон надходить у малярне  відділення, де відбувається його часткове фарбування та постановка знаків та написів.

Відремонтовані вагони здають приймальнику вагонів УЗ начальник депо, його заступник, старший майстер або  змінний майстер при відсутності вище відмічених керівників.

До здачі вагона в цілому приймальнику УЗ, виконується проміжний контроль і іспит вузлів та деталей вагона виконавцями, бригадирами та майстрами  відповідних відділень та підрозділів  і контролюється приймальником вагонів.

На кожен відремонтований вагон  складається акт форми ВУ-36, який підписується начальником депо, або  його заступником чи приймальник  вагонів.

За якість робіт при деповському  ремонті несуть відповідальність: безпосередній  виконавець, бригадири та майстри відділень по ремонту, старші майстри, заступник начальника депо і приймальник вагонів.

Вагонне депо несе гарантійну відповідальність за якісний ремонт вузлів та деталей, справну роботу вагона та його вузлів до наступного планового ремонту, рахуючи від дати виписку повідомлення про закінчення ремонту вагона форми ВУ-36.

 

Виробнича структура депо

 

Виробничою структурою підприємства називається склад всіх дільниць і відділень, органів управління, обслуговуючих господарств і  служб, які прямо або побічно беруть участь у виробничому процесі підприємства й перебувають між собою в певному взаємозв’язку. Від правильного вибору виробничої структури підприємства залежить забезпечення її високої й стійкої економічності.

У виробничу структуру депо входять наступні дільниці та відділення:

І Основні виробничі дільниці:

а) вагоноскладальна дільниця з відділеннями зовнішнього очищення та обмивання  вагонів, приготування вагонів до ремонту, ремонтоскладальне відділення, відділення фарбування вагонів.

б) дільниця по ремонту візків та колісних пар вагонів з відділеннями: ремонту візків, обмивання та очищення колісних пар, дефектоскопії колісних пар, електрозварювальне, колісотокарне, ремонту роликових підшипників з приміщеннями для демонтажу, ремонту, комплектуванню, та монтажу букс.

в) ремонто-комплеквальна дільниця з відділеннями КПА, АКП, слюсарно-механічне, електрозварювальне, ковальське, деревообробне.

ІІ Допоміжні виробничі дільниці і відділення:

а) ремонтно-механічна дільниця;

б) дільниця по ремонту електросилового обладнання депо;

в) ремонтно-господарча дільниця;

г) інструментальне відділення;

ІІІ До обслуговуючих відносяться  транспортне та складське господарство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Обґрунтування та вибір методу організації ремонту

 

На сучасних вагоноремонтних підприємствах застосовують стаціонарний та потоковий методи організації ремонту вагонів. Провідне місце належить потоковому  та потоково-конвеєрному методам ремонту як найбільш прогресивним.

Стаціонарний метод більш простий, але має велику тривалість ремонтного циклу і низьку продуктивність праці. Суть цього методу полягає в тому, що всі роботи щодо ремонту вагона від початку і до кінця виконуються на одному робочому місці. За межі робочого місця виносяться тільки ті операції, виконання яких потребує застосування спеціального обладнання.

Поточний метод полягає у  тому, що об’єкти рухаються у  встановленій послідовності до робочих  місць (позицій) для виконання певного  обсягу робіт на кожній позиції. Основною ланкою потокового виробництва є  потокова лінія, що представляє собою сукупність робочих місць, розташованих у певній послідовності здійснення операцій технологічного процесу і призначених для виконання певного обсягу робіт.

На базовому підприємстві використовується стаціонарний метод ремонту вагонів. Для поліпшення умов праці та зменшення трудомісткості робіт в даній курсовій роботі буду впроваджувати потокову лінію ремонту.

Необхідною умовою доцільності  впровадження потокового виробництва  є наявність відповідного обсягу робіт для завантаження потокової лінії.

Для цього необхідно визначити  мінімальну кількість виробів, при  якій доцільно впроваджувати потокову лінію.

                                                     

,                                             (1)

де 2 - мінімальна кількість позицій на потоковій лінії;

    F_{е. пл.} - ефективний річний фонд часу роботи потокової лінії, F_{е. пл}=2056 год.;

    Т_пр – норма простою одного вагону в ремонті, г, Т_пр=4,2 год.

вагон.

N_min<N_p

391<2500

При такій мінімальній кількості ремонтованих вагонів доцільно впроваджувати потокову лінію ремонту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 Теоретичні основи проектування  та розрахункові параметри потокових  ліній

 

4.1 Класифікація та вибір потокової  лінії

 

Вибір варіанта потокової лінії залежить від великого числа факторів, куди відносяться:

• тип виробу;
• конструктивні параметри виробу;
• особливості виробничої структури та виробничих площ.

По номенклатурі випускаємих виробів  потокові лінії поділяються на:

• однопредметні;
• багатопредметні;

Однопредметні потокові лінії характеризуються випуском одного виду виробів протягом певного часу. У разі виникнення випуску іншого виробу лінія повинна  повністю переобладнатися.

Багатопредметні лінії характеризуються тим, що на них випускаються декілька видів виробів одночасно, часто паралельно протягом обмеженого часу.

За особливостями багатопредметної потокової лінії:

• групові;
• змінно-потокові лінії.

Групові лінії призначені для виготовлення або ремонту виробів різних найменувань, об’єднаних загальними особливостями.

Зміно-потокові лінії використовуються в серійному виробництві  та при  необхідності повністю переобладнуються під новий виріб.

По неперервності потокові лінії  поділяються на:

• неперервні;
• дискретні.

Під неперервністю потокової лінії  розуміється технологічний процес виготовлення або ремонту, який не зупиняється протягом певного часу, тобто відсутній міжопераційний простій.

Під дискретними потоковими лініями  розуміється те, що час виконання  технологічних операцій на кожній позиції  різний та вироби з моменту закінчення операцій на кожній позиції вимушені простоювати до моменту переходу на іншу позицію.

Для компенсації цих затримок впроваджуються заноси або заділи позицій. Вони представляють  собою додаткову робочу позицію, на якій в момент простою виробу робітник виконує додаткові виробничі операції.

По виду такту потокові лінії  можуть бути:

• з регламентованим тактом;
• з вільним тактом.

Лінія з регламентованим тактом використовується в тих випадках коли вдається добитися повністю синхронізованого технологічного процесу.

Лінія з вільним тактом використовується в тих випадках коли добитися синхронізації  не можливо.

За способом переміщення виробу або об’єкта ремонту поділяються  на:

• конвеєрні лінії;
• неконвеєрні лінії.

За місцем виконання технологічних  операцій ПЛ бувають:

• з робочим конвеєром;
• з не робочим конвеєром.

В залежності від степеню механізації  бувають:

• немеханізовані;
• механізовані;
• комплексно-механізовані;
• напівавтоматичні;
• автоматичні.

В залежності від способу розміщення у просторі та форми розміщення робочих місць:

• прямолінійні;
• Г-подібні;
• П-подібні;
• Ш-подібні;
• кругові;
• еліпсоподібні;
• зиґзаґоподібні та інші.

За степенем охоплення виробництва:

• дільничні;
• цехові;
• сквозні заводські.

Для розрахунку поточної лінії в  даній курсовій роботі приймаємо  потокову лінію, що має наступну характеристику:

По номенклатурі випускаємих виробів  потокові лінії поділяються на –  однопредметна.

По неперервності потокові лінії  – неперервна.

По виду такту потокові лінії  – з регламентованим тактом.

За способом переміщення виробу або об’єкта ремонту – конвеєрна.

За місцем виконання технологічних  операцій – з робочим конвеєром.

В залежності від степеню механізації  – механізована.

В залежності від способу розміщення у просторі та форми розміщення робочих  місць – прямолінійна.

За степенем охоплення виробництва – дільнична.

 

4.2 Параметри потокової лінії

 

Параметрами потокової лінії називаються показники, що характеризують організаційно-технічний режим роботи лінії в часі і просторі.

Мають місце три групи параметрів, що характеризують:

а) роботу потокової лінії у часі;

б) положення потокової лінії  у просторі;

в) продуктивність потокової лінії.

Параметрами потокової лінії, що характеризують міру ритмічності і безперервності роботи, є такт і темп.

Такт–це проміжок часу між закінченням надходження виробу або групи виробів з попередньої позиції і початком руху на наступну позицію. Такт може бути технологічним або теоретичним.

Теоретичний такт визначається:

                       (2)

де  F_{е. пл.} - фонд часу роботи потокової лінії за певний період,г;

      Ν_в – план випуску виробів за той же період, шт.;

      к_в - кількість вагонів на одній позиції;

Технологічний такт відрізняється  від теоретичного на величину робочого ходу конвеєра:

;                      (3)

                            .                               (4)

де  L_B – довжина вагона по осям автозчепу, м;

     l_Z – відстань між осями зчеплення сусідніх вагонів ,м;

     V_K – швидкість руху вагона на потоковій лінії при робочому ході, м/г.

Технологічний такт потокової лінії можна визначити за формулою

                            (5)

де  - трудомісткість ремонту одного виробу, люд. год;

      - компактність робіт на кожній позиції;

      - кількість позицій на потоковій лінії.

Компактність робіт – це кількість  одночасно працюючих робітників на одній позиції.

,                     (6)

де L_п - лінійний розмір позиції, м;

    l_min - найменший розмір робочого місця для одного робочого, м.

Рекомендована величина компактності робіт на кожній позиції:

• для чотиривісних вантажних вагонів - 3 ... 5;

Для розрахунку приймаємо Р_р = 3 роб.

Необхідна кількість потокових ліній визначається за формулою

      

,              (7)

    де η_пл - коефіцієнт використання робочого часу потокової лінії,

             приймається 0,7…0,8).

Визначити фактичну річну програму ремонту вагонів можна за наступною  формулою:

 

                                                     

                                       (8)

 

Ритм потокової лінії – це рівномірне повторення випуску (запуску) продукції через певні проміжки часу. Визначається за формулою

                        

                    (9)

Якщо випуск виробів одиничний, то такт дорівнює темпу.

Показником, який характеризує продуктивність потокової лінії, є ритм потокової лінії.

Темп потокової лінії – це кількість виробів, що випускаються (ремонтуються) протягом певного часу (зміни, години).

Ця величина зворотна темпу і розраховується

 

              .

                   (10)

Одним з важливих параметрів, що характеризує роботу потокової лінії у часі, є виробничій цикл. Розрізняють:

а) операційний цикл ( ) – це час обробки або ремонту виробу на одному робочому місці;

б) позиційний цикл ( ) – це час роботи на одній позиції;

в) загальний цикл роботи потокової  лінії ( ) – це час роботи по всіх позиціях потокової лінії. У тривалість загального циклу входить також час транспортування виробу з однієї позиції на іншу (t_тр).

До параметрів, що характеризують розвиток потоку у просторі відноситься:

а) кількість позицій;

б) фронт роботи;

в) кількість, довжина і ширина потокової  лінії.

Кількість позицій на одній потоковій лінії визначається виходячи з технологічного процесу Θ_пл=5 позицій.