Структура та функції апарату управління ВЧД

Оплата праці по його результатам  викликає власну матеріальну зацікавленість робітників в рості виробництва  та поліпшенні якості продукції.

Заробітна плата встановлюється на основі системи оплати праці та форми оплати праці.

Система оплати праці на державних  підприємствах вибирається виходячи із діючої законодавчої системи.

Форма оплати праці вибирається  виходячи із конкретних умов роботи.

На сьогоднішній день існують наступні види систем оплати праці:

• поденна (ураховує час робіт);
• здільна (ураховує час та якість виконання роботи);
• тарифна (базується на тарифних сітках, тарифно-кваліфікаційних довідниках);
• система участі в прибутках;
• контрактна система;
• диференційна.

Форми оплати праці:

• погодинна (визначає, що праця визначається одиницею часу);
• здільна (визначає, існує певна норма виробітки виробу);
• акордна (заробітна плата виплачується виходячи із об’єму виконаних робіт).

Погодинна форма оплати праці на сьогоднішній час перетворлась в  погодинопреміальну.

Здільна – здільно-преміальну, здільно-прогресивну, здільно-косвенну.

Для депо, що проектується в даній  курсовій роботі обираю наступну систему  та форму оплати праці:

• система оплати праці – тарифна;
• форма плати праці – відрядно-преміальна.

Для регулювання оплати праці робочих застосовується тарифна система, яка представляє сукупність нормативів, на основі яких здійснюється регулювання заробітної плати в залежності від якості і умов праці. Основні нормативи, які входять в тарифну систему – це тарифні ставки і сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифні сітки містять перелік  розрядів і відповідних їм коефіцієнтів, які встановлюють співвідношення в  оплаті праці робочих різної кваліфікації. Тарифний розряд віддзеркалює міру складності, точності і відповідальності виконуємої роботи, а також рівень кваліфікації роботи. Кожному розряду присвоюється певний тарифний коефіцієнт, який показує в скільки разів збільшується оплата при переході від одного розряду до іншого, або від першого розряду (йому присвоєний коефіцієнт 1) до всіх інших.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робочого за одиницю часу (години, зміни, місяць) в залежності від розряду. Більш високі тарифні ставки встановлені для робочих гарячих цехів, на важких працях та на працях зі шкідливими умовами.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – це збірка кваліфікаційних характеристик робіт для кожної професії і певного розряду. За допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника визначається кваліфікація робочих і присвоюється їм той або інший розряд.

Існують два види тарифно-кваліфікаційних довідників: галузеві і єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій (ЕТКД) для професій, властивих багатьом галузям.

Тарифні розряди встановлюють за допомогою  тарифно-кваліфікаційного довідника  адміністрацією підприємства.

Погодинна оплата заснована на виплаті  певної суми заробітку за фактично відпрацьований час з врахуванням кваліфікації (розряду) робочого.

Широко застосовується відрядно-преміальна форма оплати праці, яка може бути індивідуальною або колективною (бригадною). Відрядно-преміальна оплата включає відрядний заробіток і премію за досягнення встановлених кількісних та якісних показників. Відрядний заробіток визначається шляхом складання відрядних розцінок на роботу, виконану робочим (бригадою) за певний період.

Оплата праці ІТП і службовців відбувається по системі штатно-посадових  окладів. Для різних категорій ІТП  встановлені різноманітні розміри  посадових окладів, які залежать від місця працівника в структурі  підприємства, потужності заводу, цеху, дільниці та складності виробництва. Враховується характер і обсяг роботи виконавця, а також його відповідальність згідно з посадою. Для кожного посадового окладу встановлені вища та нижча межі.

Таблиця 2 – Тарифні ставки на оплату праці робітників

№	Найменування професії	Розряд робітника	Тарифна ставка, грн.
1	2	3	4
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14	Старший майстер Майстер Технік-нормувач Розчеплювач Машиніст крану Стропольник Слюсарі Слюсарі автоматчики Електрозварювальники  Газозварювальними Маляри Диспетчер Трафаретники  Підсобні робітники	5 5 4 4 4 4 5 5 5 5 4 4 4 4	7,2 7,2 6,3 6,3 6,3 6,3 7,2 7,2 7,2 7,2 6,3 6,3 6,3 6,3

 

Продовження таблиці 2

1	2	3	4
15	Бригадир	5	7,2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7 Потреби в обладнанні, планування  дільниці

 

7.1 Вибір та розрахунок потрібної кількості обладнання

 

Обладнання поділяється на технологічне, допоміжне, підйомно-транспортне і енергетичне. Потреба в обладнанні для вагоноремонтного цеху визначається згідно вибраному технологічному процесу по витратним агрегато-годинам або верстато-годинам на один вагон.

До технологічного обладнання відносяться  металоріжучі верстати, преси, мийні машини, спеціальні стенди і установки, на яких виконуються всі технологічні операції.

Допоміжне обладнання – це обладнання, на якому виконуються допоміжні операції, наприклад, заточування інструменту, ремонт оснастки і технологічного обладнання.

Підйомно-транспортне обладнання забезпечує підйом та переміщення матеріалів, деталей, вузлів, виробів та інших вантажів.

До енергетичного обладнання відносяться: джерела струму, що стоять окремо, насоси, трансформатори, компресори і т.п.

Необхідна кількість визначеного  обладнання розраховується за формулою:

                                                  

                                      (25)

де  - річна програма ремонту вагонів, шт.

- агрегатомісткість або станкомісткість,  г

- дійсний річний фонд обладнання  в одну зміну, г

- коефіцієнт використання обладнання в годинах ( =0,8…0,9 )

- кількість змін роботи

Ряд обладнання (домкрати, пристрої для  зняття головок автозчепів і фрикційних апаратів, майданчики стаціонарні, крани консольні, крани мостові і т.п.) приймається без розрахунку по технологічним міркуванням.

Визначене обладнання зводимо в  таблицю 3.

Таблиця 3 – Обладнання вагонозбиральної дільниці

№	Найменування обладнання	Кількість	Примітки
1	2	3	4
1 2 3 4   5   6 7   8   9 10   11	Мостовий кран Конвеєрна лінія Електрозварювальні апарати Тросовий конвеєр для викочення  візків з-під вагона Візок-підйомник для знімання та постановки фрикційних апаратів Електоронагрівач заклепок Візок-підйомник для правки кришок люків Електронавантажувач для заміни кришок люків Комбайн для правки кузова вагону Візок для передачі вагонних візків у дільницю Електрокар	2 1 4   3   2 4   3   1 2   2 2	Q=10 т.       Р=340 кг.     ЕН-16               ЕК-2Т

 

 

 

 

7.2 Планування дільниці

 

Призначення компоновочного плану – взаємна прив’язка розташування цехів і відділень в будівлі, вибір оптимального виробничого процесу, аналіз направлення потоку вантажів і переміщення людей по будівлі, а також визначення найкращого розміщення допоміжних та побутових приміщень.

Від вибору варіанту компоновки і  планування дільниць залежать виробничі  показники: простій вагона в ремонті, величина транспортних розходів, собівартість продукції, розмір капіталовкладень, прямоточність  і неприривність виробничого процесу.

План дільниці з розміщенням необхідного обладнання наведено у додатку 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8 Розробка алгоритму вирішення  задачі та складання програми  розрахунку

 

Програму розрахунку складаємо  за допомогою табличного редактора Microsoft Office Exel. Змінюючи параметри (кількість позицій ПЛ, кількість змін) отримано варіанти розрахунку поточної лінії, що наведено в додатку 4

За результатами розрахунків обираємо найбільш раціональний варіант розрахунку параметрів потокової лінії з  наступними данними:

Кількість змін 1

Кількість позицій 5

Кількість вагонів  на позиції 2

Кількість робітників на позиції 5

T1= .168      N4= 1           N5= 19581      T2= 1.215953

R1= .8224     N6= 10        L3= 44.46       L6= 44

B1= 10        S1= 440        S2= 44             S3= 484

C1= 2.471784E-02           P2= 16             P3= 18        P4= 3

P5= 1                                P6= 1               P7= 1         N7= 10

Оптимальний варіант обираємо за найменшим  значенням питомої площі дільниці депо на один вагон, що ремонтується. В даному варіанті розрахунку f_цз=0,02 м²/вагон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9 Техніко-економічне обґрунтування  собівартості ремонту критого  вагона

 

Собівартість продукції є грошовим вираженням затрат виробництва на правку та підготовку вагона до ремонту. Рівень собівартості залежить від багатьох факторів: технології виробництва, об’єму продукції, що випускається, продуктивності праці, витрати матеріалів, палива, електроенергії, ступені використання машин та механізмів.

Щоб визначити собівартість треба  скласти матеріали, заробітну плату, загальногосподарчі витрати та адміністративні витрати. До загальногосподарчих та адміністративних витрат відносять електроенергію, паливо, освітлення, стисле повітря, воду.

Таблиця 4 – Собівартість ремонту  критого вагона

Найменування витрат	Собівартість ДР стаціонарним методом	Собівартість ДР потоковим методом
заробітна плата, тис.грн: основна допоміжна	0,7 0,8	0,4 0,5
2 Витрати на матеріали та  запасні частини, тис.грн	3,4	3,4
3Загальногосподарчі витрати, тис.грн: - електроенергія -амортизаційні відрахування - паливо - інші	0,2   0,6 0,4 0,9	0,6   0,6 0,4 0,9
Всього на один вагон, тис.грн	7	6,8

 

Із даної калькуляції собівартостей  ДР вагона при стаціонарному методі ремонту та при потоковому методі ремонту, можна зробити висновок, що у вагоноскладальній дільниці доцільно впроваджувати потоковий метод ремонту вагонів. При цьому значно зменшаться затрати на ремонт.

Розрахунки економічного ефекту по впровадженню потокової лінії ремонту.

Засоби по впровадженню нової техніки  та удосконаленню виробництва обумовлюються техніко-економічними розрахунками. Метою цих розрахунків являється порівняння результатів одержаних від впровадження цих заходів з витратами на їх впровадження, вибір тих з них, які дадуть найбільш економічний ефект.

Економічну ефективність оцінюємо по фактичним розрахункам (економії матеріальних та трудових затрат). До витрат відносимо річні витрати на ремонт вагонівта капітальні вклади

 

Таблиця 5 – Розрахунок економічної  ефективності по впровадженню потокового методу ремонту вагонів

 

№	Найменування	2012	2013	2014	2015	2016
1	Річна програма ремонту, вагони	2500	2500	2500	2500	2500
2	Собівартість ремонту вагона до впровадження ПЛ, тис.грн	7	7	7	7	7
3	Річні витрати на ремонт до впровадження ПЛ, тис.грн	17500	17500	17500	17500	17500
4	Собівартість ремонту вагона після  впровадження ПЛ, тис.грн	6,8	6,8	6,8	6,8	6,8
5	Річні витрати на ремонт після впровадження ПЛ, тис.грн	17000	17000	17000	17000	17000
6	Єдиноразові витрати, тис. гнр	400	-	-	-	-
7	Всього витрат, тис.грн.	17400	17000	17000	17000	17000
8	Економічний ефект, тис. грн.	100	500	500	500	540
9	Коефіцієнт приведення, тис. грн.	1,5	1,36	1,23	1,11	1
10	Економічний ефект з урахуванням  коефіцієнту приведення, тис.грн.	150	680	615	555	540
11	Економічний ефект наростаючим підсумком, тис.грн.	150	830	1445	2000	2540