Законодавчо-нормативне регулювання діловодства в Україні

     b) обов’язкові  норми практичної діяльності;

     с) добровільні  кодекси усталеної практики;

     d) добровільні  кодекси поведінки й етики;

     е) очікування  суспільством належної діяльності  у певній галузі або організації.

     У шостому  розділі “Політика та обов’язки”  висвітлено загальні принципи  запровадження і дотримання політики  в організації, що стосується  процедур керування документаційними  процесами. Зокрема організаціям  пропонується: запровадити, задокументувати  та визначити ті ділянки, де  законодавство, інструкції та  інші методики найбільше застосовуються  при створенні службових документів, що стосується діяльності організації.

     У сьомому  розділі “Вимоги до керування  документаційними процесами” розглянуто  ці вимоги, розкрито принципи  програм керування документаційними  процесами. Зокрема подано характеристику  структури службового документа,  що стосується автентичності,  достовірності, цілісності та  придатності для користування. Службовий  документ повинен бути захищеним від несанкціонованих змін, будь-яке санкціоноване доповнення має бути задокументовано та проконтрольовано.

     Восьмий розділ  “Розробляння та впроваджування  документаційних систем” має  кілька підрозділів. У них розглядаються як загальні положення, що стосуються стратегії та запроваджування політики, процедур і методики, так і характеристика документаційних систем, що має відповідати достовірності інформації, цілісності, відповідності, всебічності, систематичності. Також розглядається розробка та впровадження документаційних систем, що передусім мають бути функціональними та охоплювати процеси, пов’язані з певними службовими документами. Приділяється увага фізичному зберіганню носіїв інформації та їхньому захисту, що можуть виникнути під час надзвичайних ситуацій. При роботі з документаційними системами можуть виникнути будь-які зміни, тому потрібно обов’язково контролювати і документально оформляти, особливо це стосується системи електронної документації. Слід забезпечити, щоб службові документи залишались автентичними, достовірними та придатними для користування протягом усього періоду їхнього зберігання. Обов’язковим є контроль за доступом, для забезпечення цілісності службових документів, та захисту їх від несанкціонованого користування. Слід також контролювати передачу документів до архіву або вилучення їх для знищення за допомогою контрольного журналу, або інших методів контролю. В цьому розділі досить детально розглядається методика розробки та впровадження документарних систем, що передбачають:

     а) попереднє  дослідження;

     b) аналіз ділової  діяльності;

     с) встановлення  вимог до службових документів;

     d) оцінка наявних  систем;

     е) визначення  стратегії дій, що забезпечують  виконання вимог до документів;

     f) розробка  документаційної системи;

     h) аналіз упровадження  системи.

     Припинення  функціонування документаційних  систем запропоновано обов’язково  документально оформляти, тому  що службові документи до системи  більше не додаються, а доступ  до неї залишається відкритим.

     У дев’ятому  розділі “Документаційні процеси  та їхнє контролювання” розглянуто  визначення службових документів, які підлягають долученню до документаційної системи, та строки їхнього зберігання, а також долучання службових документів до документаційних систем, що включає перелік різних методів, таких як класифікування та індексування, систематизування у логічній послідовності, незалежно від виду носія, реєстрація. Функціонування системи в процесі ділової діяльності має:

забезпечити створення метаданих, що описують діловий контекст;

засвідчувати місцезнаходження службового документа;

виявляти, яка дія не виконана;

виявляти, хто має доступ до службового документа;

виявляти, коли цей доступ мав місце;

забезпечувати свідчення дій, що здійснювалися зі службовим документом.

     Реєстрація  документів засвідчує факт їхнього  створення та долучення до  документаційної системи і полегшує  їхній пошук.

     Велика увага приділяється класифікуванню напрямів службової діяльності, а також системам класифікації, які можна використовувати для операцій керування документаційними процесами.

     У десятому  розділі “Відстежування та здійснювання  перевірення” наголошується на  тому, що для того, щоб перевірити  рівень задоволеності користувачів системою та ефективність її функціонування, потрібно регулярно проводити відстежування відповідності до політики та вимог організацій. У разі непридатності чи неефективності такої системи її модифікують.

     В одинадцятому  розділі “Навчання” вказується, що весь керівний склад та  весь допоміжний персонал і  всі працівники, які мають відношення, чи працюють з документаційними системами, повинні обов`язково навчатися, та мати програму навчання роботи зі службовими документами[40].

     До першої  частини стандарту розроблено  покажчик, що полегшує роботу  зі стандартом.

     Також у першій частині стандарту є додатки, які носять довідковий характер:

     1) Додаток НА  містить перелік стандартів України, на які є посилання в цьому стандарті.

     2) Додаток НБ  містить порівняльну таблицю визначення понять, згідно зі стандартом ДСТУ 2732:2004 та згідно з цим стандартом.

     3) Додаток НВ  містить перелік національних відхилів, що є в цьому стандарті та їхнє пояснення.

     4) Додаток НГ  містить абетковий покажчик українських термінів, що значно полегшує роботу зі стандартом, а безпосередньо – з його першою частиною.

     Друга частина  стандарту складається з національного  вступу, шести розділів, чотирьох  додатків, покажчика і бібліографії.

     У національному  вступі йде про те, що цей стандарт є переклад міжнародного стандарту ISO/TR 15489-2:2001, також до стандарту внесено зміни, які зумовлені вимогами до організації діловодства й архівної справи в Україні, а також внесені відповідні редакційні зміни.

     У першому  розділі другої частини стандарту,  який має назву “Сфера застосування”,  вказується, що це настанови, які  полегшать упровадження ISO 15489-1, і  мають застосовуватися фахівцями  з керування документаційними  процесами та організаціями, що  керують службовими документами.

     Другий розділ  “Політика та обов`язки” складається з кількох підрозділів. Друга частина стандарту “Настанови” має більш практичний характер. Якщо в першій частині “Основні положення” було подано у загальній формі, то в другій частині надаються додаткові рекомендації щодо політики керування документаційними процесами та їхнього впровадження. Зокрема організації зобов`язані розробити, задокументувати та забезпечити впровадження та дотримання політики керування документаційними процесами. Виклад цієї політики визначає, хто відповідатиме та здійснюватиме контроль за використанням програм і політики керування документаційними процесами. Формування політики має бути забезпечене відповідними інструкціями та номенклатурою справ. Політика керування документаційними процесами повинна зобов`язувати всіх працівників створювати та зберігати всі відповідні документи, що належним чином документують діяльність організації.

     Політика визначає  повноваження та обов`язки всіх категорій працівників, що беруть участь у керуванні документаційними процесами. Відповідно на вище керівництво покладено найвищий рівень відповідальності. Зокрема фахівці з керування документаційними процесами розробляють загальну політику, процедури та стандарти для організації і несуть основну відповідальність за впровадження ISO 15489-1.

     У третьому  розділі “Стратегія. Розробляння  та впроваджування” наведено  рекомендації, що стосуються розробляння  та впроваджування системи керування  документаційними процесами, які  розписані поетапно. Охарактеризовано  мету кожного етапу та здійснено його детальний опис. R

     Етап А. Попереднє  дослідження допоможе визначити, які службові документи треба долучати до документаційної системи та як довго зберігати, а також визначити сильні та слабкі сторони організації у сфері керування документаційними процесами, визначити головні чинники та потреби у створенні і зберіганні службових документів.

     Етап В. Аналізування  ділової діяльності забезпечить  розуміння зв`язку службового документа з діяльністю організації та процесами цієї діяльності, допоможе розробити модель напрямів роботи організації та процедури її виконання.

     Етап С. Встановлення  вимог до службових документів. Цей етап забезпечує засади  створення, зберігання та передачі  службових документів до архіву або вилучення їх для знищення, а також визначення вимог організації до створення, одержування та зберігання службових документів.

     Етап О. Оцінювання  наявних систем дає змогу визначити  будь-які розбіжності між вимогами, їхнім виконанням і можливостями  наявних систем, щоб оцінити рівень їхньої ефективності.

     Етап Е. Визначення стратегії виконання вимог до службових документів полягає у визначенні організацією політики, процедур, стандартів, засобів та методів, які потрібно запровадити для створення і зберігання службових документів, необхідних для її діяльності. Пропонується брати до уваги історію, вид діяльності, технологічне забезпечення, зовнішні умови та інші чинники, які впливають на функціонування організації.

     Етап F. Розробляння  документаційної системи. Показано  зв`язок усіх етапів на певному рівні їхнього запровадження. На цьому етапі відбувається залучення експертів та інших фахівців із керування документаційними процесами, до розробки інструкцій, які відповідають вимогам до документації.

     Етап G. Впроваджування  документаційної системи. На цьому  етапі потрібно розробити стратегію  шляхом системного дослідження, щоб упровадити план, який забезпечує загальний огляд, як діють разом різні складники системи.

     Етап Н. Аналізування  після впровадження системи охоплює аналіз процесу розвитку системи, та оцінку її ефективності для того, щоб усунути недоліки.

     Четвертий розділ  “Документаційні процеси та їхнє  контролювання” містить вступ та кілька підрозділів, у яких розкрито певним чином операції з керування документаційними процесами, що стосуються документів, де інформація записана на паперовому носієві, та електронної документації. У цьому розділі приділяється увага основним засобам, які використовуються під час керування документаційними процесами, та класифікуванню напрямів діяльності організації. Обов`язковим є словниковий контроль – перелік санкціонованих заголовків. Це дає змогу контролювати термінологію, що використовується для назв службових документів в організації. Відповідно також розробляється тезаурус, який застосовується в разі класифікування конкретних службових документів[41].

     У національному  відхилі, який подається до  цього підрозділу, вказано, що централізовано уповноважені архівні установи повинні розробляти перелік службових документів зі строками їхнього зберігання, що затверджуються нормативно-правовими актами, відповідно до яких розробляють номенклатуру справ, та погоджують її з уповноваженою архівною установою.

     Для того, щоб  визначити, які службові документи  потрібно долучати до документаційної  системи та як довго їх зберігати,  потрібно проаналізувати внутрішнє  та зовнішнє середовище організації,  її функції, діяльність та взаємозв`язки з цим середовищем.

     Подається схема  класифікації рівнів доступу та безпеки. Цей процес поширюється на визначення, які документи потрібно долучати до документаційної системи та хто може мати до них доступ, і як довго їх зберігати. Доступ до службових документів обмежується для захисту інформації від будь-якого несанкціонованого доступу, збирання, використання, вилучання, змінення, знищування тощо. Процес долучання службових документів поширюється як на документи, які були створені організацією, так і на ті, які вона отримала. Формою долучання службового документа є результат визначення, до якого класу належить конкретний службовий документ відповідно до класифікації та його розміщення у визначеній послідовності серед інших службових документів.

     Реєстрація  свідчить, що службовий документ було створено або долучено до документаційної системи, що охоплює запис інформації про службовий документ, та надання йому унікального умовного позначення. Службові документи також можна реєструвати на різних рівнях. Стосовно документів на паперових носіях, таке реєстрування може здійснюватися на рівні справи та на рівні документа або аркуша (аркуш бухгалтерської книги). У комп`ютеризованих системах пропонується розробити реєстрацію документів таким чином, щоб вони реєструвались автоматично без втручання фахівця з керування документаційними системами, відповідно процес реєстрації в електронних документаційних системах може містити класифікацію і визначення статусу доступу.

     У цьому розділі  розкриваються також загальні  принципи класифікування, словниковий  контроль, що передбачає визначення  місцезнаходження окремих службових  документів, та індексування, що  розширює можливість пошуку документів  за допомогою класифікування, категорій  та носіїв.

     Процес установлення  статусу службових документів  для передачі їх на зберігання  до архіву або вилучення для знищення можна пов`язати із класифікуванням напрямів діяльності, або автоматизувати як окрему функцію системи, що містить такі етапи: