Анализ деятельности ГП «Конотопский авиаремонтный завод« Авиакон »

Завдання підприємства реалізуються з використанням різних шляхів і методів, але методи організації виробництва відіграють істотну роль. Тому безліч цілей підприємства визначає різноманітні завдання і напрями організаційної діяльності (табл. 1).

 

Таблиця 1

Основні цілі організації виробництва і напрями роботи щодо їх реалізації

Галузі діяльності	Основні цілі організації виробництва	Напрями роботи щодо реалізації цілей  організації виробництва
Виготовлення і постачання продукції  споживачам	Задоволення попиту споживачів, постачання продукції відповідно до замовлень і договорів. Виконання планів виробництва з номенклатури, асортименту і якості продукції	Організація маркетингових досліджень; оперативного планування виробництва; виробничих процесів; матеріального  і технічного забезпечення виробництва; збуту і реалізації продукції
Підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції	Розробка нових видів продукції  й удосконалення виробів, що пускаються, відповідно до вимог ринку. Забезпечення стабільності випуску продукції високої якості, скорочення браку	Організація маркетингових досліджень; підготовка виробництва й ви освоєння нових видів продукції; робота щодо забезпечення якості продукції і  організації технічного контролю; метрологічне забезпечення
Раціональне використання виробничих ресурсів	Підвищення продуктивності праці  працівників. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Скорочення тривалості виробничого  циклу і запасів товарно-матеріальних цінностей. Раціоналізація інформаційних потоків	Організація праці працівників, функціонування знарядь праці, руху предметів праці  у виробництві. Організація інформаційних потоків
Науково-технічний і організаційний розвиток виробництва	Удосконалення виробничо-технічної  бази підприємств і підвищення рівня організації виробництва	Реалізація робіт зі складання  і виконання планів технічного розвитку й удосконалення організації  виробництва
Удосконалення економічних відносин на підприємстві	Створення умов для забезпечення єдності  інтересів суспільства, колективу і його членів	Надання економічної самостійності  підрозділам підприємств і налагодження госпрозрахункових відносин між  ними
Соціальна організація колективу  підприємства	Створення умов для підвищення якості трудового життя й активізації творчої активності працівників	Організація праці працівників. Залучення  їх до вирішення завдань організації  та управління виробництвом

 

Засобами для досягнення головної мети організації виробництва  є цілі другого рівня — основні  цілі, що, у свою чергу, визначаються характером діяльності підприємства.

Ступінь досягнення головної й основної цілей організації  виробництва повинен оцінюватися  системою кількісно виражених показників. Комплексна оцінка досягнення цілей  організації виробництва може бути здійснена, якщо кожна мета буде зазначена, проранжована, а рівень досягнення мети — обмірюваний і зіставлений із критерієм досягнення мети [6, с.311].

Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів у єдиний виробничий процес, система організації виробництва  здійснює інтеграційні функції, що реалізуються шляхом створення виробничої структури, системи оперативного планування виробництва і системи економічних відносин ( рис. 1.1).

 

 

Розглянемо сутність категорії “збут” в комплексі  маркетингу, визначимо особливості  сучасного управління збутовою діяльністю на підприємстві, виділимо основні категорії збутової політики підприємства та охарактеризуємо механізм взаємозв’язку маркетингових комунікацій з процесом управління збутовою діяльністю.

Збут – це складова частина маркетингової діяльності підприємства, яка складається з цілісного процесу доведення продукції до кінцевого споживача шляхом використання маркетингових заходів щодо вивчення потреб, формування та стимулювання попиту на продукцію підприємства для задоволення потреб споживачів та отримання прибутку [7, с.110].

Роль збуту в діяльності підприємства полягає в наступному:

1. збут є продовженням виробничої діяльності, не просто зберігає створену, а й створює додаткову споживчу вартість і вартість товару, тим самим збільшує його загальну вартість;
2. збут направлений на комерційне завершення маркетингової та речове завершення виробничої діяльності підприємства; одночасно виявляє, формує та реалізує не тільки конкретні економічні підсумки його діяльності, а й конкретні потреби конкретних споживачів. Тобто, будучи однією з найважливіших підприємницьких функцій виробничого підприємства, він не тільки втілює його корпоративну місію, а й в означеній мірі визначає її;
3. збутова діяльність є одним із джерел конкурентної переваги як товару, так і підприємства в цілому [8, с.219 ].

Метою збутової діяльності є реалізація довгострокових рішень щодо забезпечення потрібного обсягу продажу продукції підприємства з визначеною прибутковістю за рахунок задоволення потреб споживачів [9, с.57].

Відповідно до мети збуту  основним його завданням є доведення до конкретних споживачів певного товару з потрібними споживчими якостями, в необхідній кількості (обсязі), у визначений час (термін), у визначеному місці, з допустимими (мінімальними) витратами.

Досягнення цілей збуту  та реалізація його задач здійснюються за допомогою функцій збуту, які виконують канали збуту. Ефективність збутової політики багато в чому залежить від вибору ефективного каналу розподілу.

Дослідження трактування  сутності каналу збуту, каналу товароруху і каналу розподілу, які наводяться рядом вчених, свідчить про те, що під даними поняттями вчені розуміють одну і ту ж категорію [10, с.69].

Так, С.С.Гаркавенко стверджує, що “канал збуту – це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар  чи послугу або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача” [11, с. 365].

А.Н.Романов розглядає  каналу збуту як можливий шлях руху товарів і послуг до кінцевого  споживача [12, с.20]. А Л.Є.Варданян стверджує, що канал збуту – це сукупність організаційно-технічних та економічних способів доставки товару до місця продажу чи споживання, у встановлений термін, при високому рівні обслуговування і оптимальних витратах продавця [13, с.156].

Порівнявши вищенаведені визначення поняття “канал збуту” можна дійти висновку, що найбільш конкретним та актуальним є трактування С.С.Гаркавенко, яка вказує на суб‘єкт каналу збуту — сукупність фізичних та юридичних осіб, та об‘єкт — право власності на товар чи послугу [14, с.381].

Канали збуту мають дві характеристики: рівень каналу і ширина каналу.

Рівень каналу збуту  – це будь-який посередник, який виконує  ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього  до кінцевого споживача. Кількість  рівнів визначає довжину каналу [15, с. 108].

Якщо фірма використовує пряму систему розподілу “виробник  – споживач”, це так званий “канал нульового рівня”, що отримав свою назву через відсутність посередницької ланки в ланцюгу товароруу.

Однорівневий канал  включає одного посередника: “виробник  – роздрібна торгівля – споживач”, “виробник – торговий агент –  споживач”.

Дворівневий канал представлений  двома посередниками: “виробник  – оптовик – роздрібний торгівець  – споживач”, “виробник – брокер – роздрібний торгівець – споживач” тощо.

Кількість рівнів каналу розподілу визначається видом товару, галузевою належністю, розмірами  ринку тощо.

Ще однією характеристикою  каналу розподілу є ширина каналу – кількість посередників на кожному  рівні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремому рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде залучено до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін [16, с. 366].

Згідно з визначеннями економістів, функції збуту є досить численними і різноманітними. Але не зважаючи на це, думки вчених із приводу складу функцій збуту здебільшого співпадають. Лише в дечому спостерігаються розбіжності.

Так, О.А.Новіков і В.В.Щербаков розділяють функції збуту залежно від їхньої значимості в ході здійснення збутової діяльності на основні і допоміжні, залежно від характеру функцій — на комерційні та технологічні.

С.С.Гаркавенко усі функції  збуту розподіляє на три групи: функції, пов’язані з угодами, логістичні функції, функції обслуговування [17, с. 368].

Визначення складу функцій  збуту та розуміння їх сутності з  позиції маркетингу є важливим, оскільки від цього залежить їхнє належне  виконання, що в підсумку визначатиме  результативність збутової діяльності підприємства в цілому. Дослідження думок вчених дає можливість стверджувати про відсутність єдиного підходу до класифікації функцій збуту з позиції маркетингу. Ліквідуючи існуючі недоліки, класифікувати функції збуту можна наступним чином:

1. технологічні функції збуту – не змінюються залежно від орієнтації збутової діяльності підприємства (оброблення замовлень; зберігання продукції та оброблення вантажів; сортування, комплектація продукції; підтримка товарних запасів; розподіл, транспортування продукції; допродажне та післяпродажне обслуговування);
2. комерційні функції збуту – зумовлені маркетинговою орієнтацією збуту (проведення маркетингових досліджень; встановлення контактів з потенційними споживачами та покупцями продукції і підтримка з ними взаємовідносин; підготовка та укладання угод з продажу продукції; посування продукції до споживача; прийняття відповідальності за функціонування каналу збуту).

Під час виконання  цих функцій між учасниками процесу  обміну виникають п’ять типів  потоків: фізичні (переміщення товарів від виробника до споживача), фінансові, потоки прав власності, потоки замовлень, інформаційні потоки [18, с.112].

Функції розподілу, пов’язані  зі збутом товару, можуть виконувати фірма  виробник – прямий збут, або посередники  – опосередкований збут.

Розуміння основних категорій  збуту з позиції маркетингу має  бути основою для формування організаційного, методичного та матеріально-технічного забезпечення збутової діяльності промислового підприємства. Саме такий підхід забезпечить  ефективний збут продукції промислового сектора України.

Отже, збільшення ефективності функціонування підприємства, модернізація усіх виробничих процесів в сучасних умовах неможливе без розробки нових методів управління виробничою та збутовою діяльністю, які б допомагали орієнтуватись на потреби ринку і вести конкурентну боротьбу.

Головною метою організації виробництва є забезпечення високої економічної  і соціальної  ефективністі функціонування підприємств. А відповідно до мети збуту основним його завданням є доведення до конкретних споживачів певного товару з потрібними споживчими якостями, в необхідній кількості (обсязі), у визначений час (термін), у визначеному місці, з допустимими (мінімальними) витратами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Особливості управління виробничою діяльністю підприємства

 

Підприємство - самостійний  господарюючий суб'єкт, який виробляє продукцію, виконує роботи і надає  послуги з метою задоволення  суспільних потреб та отримання прибутку. Виробниче підприємство характеризується виробничо-технічною, організаційною, економічною і соціальною єдністю. Виробничо-технічна єдність визначається комплексом засобів виробництва, що володіють технологічною єдністю і взаємозв'язком окремих стадій виробничих процесів, в результаті яких використовувана на підприємстві сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Також вони дозволяють надавати послуги та виконувати певні роботи на стороні з метою отримання прибутку. Організаційна єдність визначається наявністю єдиного колективу і єдиного керівництва, що знаходить своє відображення у загальній та організаційній структурі підприємства. Економічна єдність визначається спільністю економічних результатів роботи - обсягом реалізованої продукції, рівнем рентабельності, масою прибутку, фондами підприємства і т.д., і головне, отримання прибутку виступає в якості основної мети діяльності. Однак підприємство перш за все не виробнича, не економічна, а соціальна одиниця. Підприємство - це колектив людей різної кваліфікації, пов'язаних певними соціально-економічними відносинами та інтересами, а отримання прибутку є основою для задоволення потреб (як матеріальних, так і духовних) всього колективу. Тому найважливішими завданнями підприємства є: виплата персоналу соціально справедливої заробітної платою, яка забезпечувала б відтворення робочої сили, створення нормальних умов праці та відпочинку, можливостей для професійного зростання і т.д. У загальному випадку під назвою «підприємство», в практиці виробничо-господарської діяльності, мається на увазі виробнича організація, головною метою діяльності якої, в умовах ринку, є отримання прибутку на вкладені працю і капітал [19, с.240].