Контрольна робота з "Економічному аналізу"

Методи

Організація

Методика

Рис. 1. Взаємозв’язки між методологією, організацією, методом і методикою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття «методика» можна визначити як певну послідовність методів,

 

 

Методологія  науки може бути загальною і конкретною. Загальна методологія вивчає закони розвитку наукового знання в цілому, конкретна – грунтується на законах окремих наук, особливостях пізнання конкретних процесів і виявляється в існуванні, з одного боку, теоретичних узагальнень і принципів цих наук, а з другого – конкретних методів дослідження.

До системи логіко-методологічних засобів контролю і аналізу входять  як спеціально-наукові, так і загально-логічні  методи, наукові методи емпіричних і теоретичних досліджень та методи тривалих процесів.

У процесі вимірювання показників ефективності (в результаті виконання  управлінських функцій планування і обліку), їх контролю і аналізу  застосовуються наступні логіко-методологічні  засоби [ 6, с. 42] (рис.2).

 

 

 

 

 

Система логіко-методологічних засобів

Тривалих процесів

Філософсько-гносеологічні

Загально-логічні 

Емпіричних досліджень

Спеціально-наукові

Історичний, логічний

Обліку

Подвійний запис, система  рахунків

Планування

Теоретичних досліджень

Наукові

Бюджетування, оптимізація

Аналіз 

Синтез

Абстрагування

Узагальнення

Індукція

Дедукція

Аналогія

Моделювання

Спостереження

Опис 

Вимірювання

Порівняння 

Експеримент

Формалізація 

Аксіоматичний

Гіпотетичний

Сходження від абстрактного до конкретного

Рис. 2. Система логіко-методологічних засобів контролю і аналізу

Контролю

 

Методи порівняння (фактичні, документальні)

 

Аналізу

 

Традиційні, економіко-математичні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрізняють  наступні типи логіко-методологічних засобів [3, с.394-405]: загально-логічні  і наукові. До загально-логічних методів  відносять: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукцію, дедукцію, аналогію, моделювання. Для дослідження довготривалих  процесів застосовують історичний або  логічний методи. Наукові методи поділяються  на методи емпіричних і теоретичних  досліджень. Методи емпіричного дослідження  – це спостереження, опис, вимірювання, порівняння, експеримент. Методи теоретичного дослідження - формалізація, аксіоматичний, гіпотетичний, сходження від абстрактного до конкретного.

Слід зазначити, що порівняння є  окремим випадок вимірювання, який можна вважати його методом. Порівняння є також єдиним методом вимірювання  при здійсненні функції контролю.

Так як управлінська функція  аналізу і загально-логічний метод  аналізу мають однакову назву, то надалі необхідно їх розмежувати.

Івахненко В.М. [6,с.177] ототожнює науку економічного аналізу з загальнонауковим методом дослідження. Основним методом аналізу Івахненко В.М. вважає аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, простіші складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії. Він вважає, що, крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності та послідовності застосування вони становлять притаманну тільки цій науці методику дослідження економічних явищ.

Таким чином, Івахненко В.М. ототожнює поняття методики та методології. Разом з тим, він виділяє принципи економічного аналізу. Але очевидно, що те, що він називає принципами аналізу, є, в основному, принципами класифікації. Проте, окрім класифікації (визначення складу), аналіз передбачає ще й дослідження структури та функціональних властивостей елементів системи, тобто їх взаємозв’язків, які будуються за допомогою моделювання.

В результаті застосування загально-логічного методу аналізу  до господарської системи розкладаємо  її на окремі елементи, що схематично зображено  на рис. 3, з чого логічно випливає, що аналіз як наука і функція управління підприємством є елементом загально-логічного  методу аналізу і виявляє причинно-наслідкові зв’язки явищ і процесів у господарській  системі.

Можна констатувати, що загальнологічний метод аналізу передбачає застосування методів класифікації. Прокласифіковані елементи для вивчення їх зв'язків  піддаються моделюванню.

Доцільно розрізняти структурні та причинно-наслідкові моделі за аспектом системи чи явища, який моделюється. Структурні моделі є двох видів: статичні, які відображають зв'язки елементів  у просторі, і динамічні – у  часі. Причинно-наслідкові зв’язки  є генетичними, тобто визначають генетичний аспект системи чи явища, що моделюється.

Якщо управлінська функція  аналізу та наука фінансово-економічного аналізу є елементом загально-логічного  методу аналізу і вивчає причинно-наслідкові зв’язки показників системи, то в  процесі її здійснення застосовуються методи вимірювання впливу факторів на результативний показник.

Методи аналізу, що описані в  літературних джерелах, класифікуються, в основному, на традиційні та економіко-математичні[5,6,7,8,9,10]. Застосовуються й інші ознаки класифікації: за можливістю формалізації (формалізовані і неформалізовані), залежно від способу пізнання економічних систем (загальнонаукові, економіко-логічні і економіко-математичні).

 

 

 

 

 

 

Побудова взаємозв’язків елементів  системи у статиці (просторі) і  динаміці (часі)

Класифікація системи  у статиці, динаміці і генетиці

Виділення ознак класифікації

Розкладання системи на аспекти

Виділення елементів системи

Визначення складу господарської  системи

Моделювання системи у  статиці, динаміці, генетиці

Аналіз (загально -логічний метод пізнання)

Побудова взаємозв’яз-ків у генетиці

Внутрішніх 

Зовнішніх

 

Визначення структури господарської системи

Виявлення причинно-наслідкових зв’язків елементів системи чи явища

 

Аналіз як функція управління підприємством

Рис. 3. Взаємозв’язки аналізу  і синтезу як загально-логічних методів  пізнання і аналізу як науки і  функції управління підприємством

Синтез (загально -логічний метод пізнання)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Традиційні методи окремі автори називають  економіко-логічними, дехто наводить безсистемний перелік методів. Проте, усі автори змішують методи моделювання  і вимірювання впливу факторів, окремі автори – також і методи елементарного  вимірювання, класифікації, традиційні та економіко-математичні методи.  Таким чином, класифікація методів, які застосовуються в контролі і  аналізі, потребує удосконалення.

У табл. 1 наведена удосконалена класифікація методів моделювання та вимірювання  впливу факторів [8,9].

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця1

Класифікація за філософським підходом методів і моделей, які  застосовуються в фінансово-економічному контролі і аналізі 

Класифікація моделей і методів	Методи моделювання					Методи вимірювання впливу факторів
	Структурних зв’язків елементів				Причинно-наслідкових зв’язків
І.Формалізовані моделі і методи:	У просторі (статичні)	У часі (динамічні)			У розвитку (генетичні)
1. Традиційні методи контролю	-	-			-	Порівняння фактичних значень  з еталонами
2. Традиційні моделі і методи  аналізу (класичні)	Розрізняють математичні, логічні, графічні та електронні моделі. В залежності від зв’язків факторів з результатним показником (прямі і непрямі зв’язки) розрізняють функціональні (жорстко  детерміновані) і стохастичні (ймовірні) моделі. Жорстко детерміновані моделі бувають адитивні (баланс), мультиплікативні (добуток), кратні (ділення), змішані. В залежності від інформаційного забезпечення в аналізі використовуються різні типи моделей: дескриптивні; предикативні;   нормативні.					Методи детермінованого факторного аналізу (арифметичних різниць, ланцюгових підстановок, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, простих і складних процентів, метод коефіцієнтів, інтегральний)
3. Традиційні статистичні моделі  і методи	відносні, середні величини, індексний  метод	динамічні моделі і прогноз на основі часових рядів		лінійний і нелінійний регресійний  аналіз, кореляційний аналіз, багатомірний статистичний аналіз (лінійний і нелінійний дискримінантний аналіз, кластер-аналіз, компонентний аналіз, факторний аналіз), методи, засновані на нечітких множинах		«якщо…, то….»
4. Моделі і методи математичної  статистики	дисперсійний аналіз, метод головних компонент, коваріаційний аналіз, метод об’єкто-періодів, кластерний аналіз, трансформаційний аналіз, метод Монте-Карло, теорія надійності, марковські процеси					«якщо…, то….»
5. Матема-тичні моделі і методи експерименту	Метод аналогій, теорія подібності, метод  розмірностей					«якщо…, то….»
6. Методи і моделі математично-го програмуван-ня	-		методи лінійного, нелінійного, динамічного, випуклого програмування			«якщо…, то….»
7. Економетрич-ні моделі і методи	методи теорії міжгалузевого балансу		матричні методи, гармонічний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій			«якщо…, то….»
8. Системного аналізу	дослідження операцій, методи теорії графів, дерев, байєсовського аналізу, теорії ігор, теорії масового обслуговування, теорії множин, методи сітьового планування і управління					«якщо…, то….»
9. Економічної кібернетики	методи системного аналізу, машинної імітації, методи нейронних мереж, еволюційного і генетичного програмування, синергетичні методи					«якщо…, то….»
ІІ.Неформалі- зовані моделі і методи:	побудова систем показників, побудова систем аналітичних таблиць, експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні					«якщо…, то….»
1. Евристичні моделі і методи	метод «мозкового штурму», анкетування, морфологічний метод, метод семикратного пошуку, метод асоціацій та аналогій					«якщо…, то….»
2. Умовно експертні моделі і  методи	метод «найближчого сусіда», дерево рішень, алгоритм дерев класифікації і регресії					«якщо…, то….»

 

Усі моделі і методи доцільно поділити на формалізовані та неформалізовані. Серед формалізованих доцільно виділити традиційні (класичні) методи контролю, аналізу і статистики, а також  змішані методи: математичної статистики, математичного експерименту, математичного  програмування, економетричні, системного аналізу, економічної кібернетики; серед неформалізованих – евристичні та умовно експертні методи. Методи моделювання доцільно поділити на методи моделювання структурних зв’язків (у просторі і часі) та причинно-наслідкових (генетичних). До методів моделювання генетичних зв’язків слід віднести групу методів вимірювання впливу факторів на результативний показник. 

Перш ніж провести аналіз впливу факторів, необхідно побудувати факторні моделі. В залежності від зв’язків факторів з результативним показником факторні моделі підрозділяються на функціональні (жорстко детерміновані) та імовірні (стохастичні). В якості інструменту аналізу впливу факторів,  за якими неможливо побудувати жорстку детерміновану модель, є стохастичний аналіз [4,5,7]. Стохастичний аналіз направлений на вивчення непрямих зв'язків. При цьому використовуються математичні, статистичні і змішані методи.

В залежності від інформаційного забезпечення в аналізі використовуються різні типи моделей: дескриптивні –  моделі описувального характеру, засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності (побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності); предикативні – прогнозні (розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (факторні жорстко детерміновані і регресійні), моделі ситуаційного аналізу); нормативні – для порівняння фактичних результатів з очікуваними по бюджету (встановлення нормативів по кожній статті затрат за технологічними процесами, видами товарів, центрами відповідальності тощо, визначення і аналіз відхилень фактичних даних від нормативів (багаторівневий аналіз)).

 

 

3. Економіко – логічні  методи та прийоми економічного  аналізу

1.  Спосіб пропорційного поділу використовують тоді, коли мають справу з адитивними моделями У = і моделями кратно-адитивного типу [7, с. 101]:

;

в однорівневій моделі типу Y = a+b+с алгоритм розрахунку впливу факторів буде таким:

 

 

 

У моделях кратно-адитивного виду спершу необхідно за методом  ланцюгової підстановки визначити, на скільки змінився результативний показник за рахунок числівника і  знаменника, а потім за способом пропорційного поділу зробити розрахунок впливу факторів другого порядку  за наведеними вище алгоритмами.

Для розв’язання такого типу задач, можна також використати  спосіб часткової участі. Для цього спершу визначають частку кожного фактора в загальній сумі їхніх приростів, котру потім помножують на загальне зростання результативного показника [8, с. 120]:

 

 

 

Інтегральний метод застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моделях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші результати розрахунку впливу факторів порівняно з методами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії факторів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Розглянемо алгоритми  розрахунку впливу факторів для різних моделей [9, с. 136-137].

1. ;

 або  ;

 

 або  ;

2. ;

 

;

 

;

 

;

Для розрахунку впливу факторів у кратних і змішаних моделях  використовують такі алгоритми [14, с. 142].

1. Вид факторної моделі: ;

;

2. Вид факторної моделі:   ;

;

 

;

 

.

Якщо в знаменнику більше двох факторів, то процедуру продовжують. Отже, застосування інтегрального методу не потребує знання всіх процесів інтегрування. Достатньо у ці готові робочі формули  підставити необхідні числові дані і зробити не дуже складні обчислення за допомогою калькулятора або іншої обчислювальної техніки [12, с. 153].

Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних моделях. Як і при інтегруванні тут теж результат розрахунку не залежить від розміщення факторів у моделі і, порівняно з інтегральним методом, забезпечується більш висока точність розрахунку. Якщо при інтегрування додатковий приріс від взаємодії факторів розподіляється порівну між ними за допомогою логарифмування результат сумісної дії факторів розподіляють пропорційно до частки  ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного фактора. У цьому його перевага, а недолік  -  в обмеженості сфери його застосування.

На відміну від інтегрального  методу, при логарифмуванні цим способом використовують не абсолютні прирости показників, а й індекси їх зростання (зниження).