Структура, складові й особливості механізму фінансового забезпечення вищої школи

У офіційній статистичній звітності України (2006р.) витрати  на освіту  включені в  «Національні  рахунки» і є витратами як на отримання  середньої, так і вищої освіти.  Нами  зроблені   розрахунки по  уточненню  фінансування  тільки вищої освіти і визначення його  взаємозв'язку  з  приростом валової  доданої вартості. Ця залежність представлена на рис.2.5.

Рис 2.5 Вплив фінансування вищої освіти України на  зростання валової доданої вартості (2001-2006 рр.)

 

З рис. 2.5 видно, що на кожну  гривну витрат на вищу освіту в 2001 одержано по 5 грн. валової доданої вартості, а при збільшенні інвестицій  в 2006 до 20 млрд. грн. на  загальну освіту, на кожну гривну, направлену на вищу освіту, одержано по 8,5 грн. У зв'язку з цим було вирішено рівняння,  де  використані ті ж чинники виробництва (табл. 2.3), але замість фінансування загальної освіти  використані витрати на  вищу освіту.

Одержано наступне рішення (ДОДАТОК  Б). 

У=9,1649 Х ₁ +2,56 Х ₂ +0,061 Х ₃ -61,94   при   R²= 0,78    (2.22)

З рівняння  виходить висновок, що при збільшенні фінансування  вищої освіти  на кожен 1 млрд. грн. приросту фінансування буде одержано по 9.146 млрд. грн. валової доданої вартості. Таке  значення  фінансування  вищої освіти в Україні. Зрозуміло, приймаючи на себе відповідальність за підготовку кадрів з вищою освітою, держава враховує реальну фінансову обстановку і  необхідність залучення до додаткового фінансування   освіти населення країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 

3.1. Вдосконалення управління фінансовим  механізмом  державних ВНЗ

 

Фінансове забезпечення є складеною частиною стратегії управління галуззю вищої освіти. Питання управління пов'язані насамперед з вибором пріоритетних напрямів розвитку фінансування ВНЗ. За даними Всесвітнього Банку реконструкції і розвитку (1995г.), в промислово розвинених країнах пріоритетними є витрати на обов'язкову шкільну і вищу професійну освіту (табл. 3.1)

 Таблиця 3.1

Структура витрат на освіту в деяких країнах  світу (1995р, %)

№ п/п	Показники	США	Німеччи на	Фран ція	Великобританія	Італія	Японія	Україна
1	Всього бюджетних витрат держави на освіту	100	100	100	100	100	100	100
2	У тому числі: а) на обов’язкову  шкільну освіту   б) на вищу професійну освіту   в) на інші види освіти	67 27 6	70 27 3	73 16 11	74 22 4	76 20 4	89 8 3	75 23 2

 

На основі даних табл. 3.1 можна сказати, що українська вища школа має середній рівень забезпечення державними коштами (більш ніж у Франції, Великобританії, Італії і Японії). Але, маючи на увазі вартість кожного відсотка бюджетних асигнувань, висновок буде прямо протилежний. Саме тому важливим джерелом зміцнення фінансового положення українських ВНЗ є платна освіта впровадження в систему української вищої школи науково-дослідної діяльності. Зарубіжна практика показала, що найбільша частка засобів, що поступають у ВНЗ, доводиться на платні освітні послуги (табл. 3.2)

Таблиця 3.2

Динаміка  частки позабюджетних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів вищої школи  РФ та України в 2002-2006 рр., %.

Частка позабюджетних  коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів	2002	2003	2004	2005	2006
Російська Федерація	22-28	29-30	29-30	25-30	25-30
Україна	34-38	39-40	41-43	45-49	45-49

 

Звертаючись до досвіду  розвинених зарубіжних країн, слід зазначити, що  досягнутий рівень фінансування ВНЗ за рахунок позабюджетних джерел складає 25-30% від всіх фінансових ресурсів освітньої установи і є верхньою прийнятною межею цього показника. Позабюджетна діяльність  для ВНЗ є джерелом не зв'язаних ресурсів, що дозволяє їм здійснювати свою освітню і наукову місію в суспільстві. Таким чином, державні ВНЗи міняють свій статус і перетворюються на суб'єкт економічної діяльності. Це спричиняє за собою  зміну методів фінансового управління ВНЗ.

Планування доходів  не завжди повністю забезпечує покриття  витрат і створює  фінансову нестійкість. Тому позабюджетна діяльність  ВНЗ стає одним з важливих фінансових інструментів, вживаних для управління державної установи. За те десятиріччя, що пройшло у вищих навчальних закладах відбулося усвідомлення  глибини проблем, викликаних переходом до ринкових відносин. ВНЗ достатньо успішно вирішують задачі по поліпшення якості  підготовки фахівців ринкового спрямування. Відбулися корінні зміни в програмах навчання, технічному їх оснащенні комп'ютерними засобами, новими навчальними посібниками. Дуже серйозні зміни відбулися у викладацькому складі навчальних закладів, їх спеціалізації, в обсягах підготовки фахівців. Слід відзначити також зростаючий потік абітурієнтів, бажаючих здобути  економічну та юридичну освіту.

У системі вищої освіти в АР Крим підготовкою фахівців в 2006 р. займалося 37 вищих навчальних закладів і 29 філій (факультетів) різних ВНЗ з денною формою навчання (табл.3.3).

Таблиця 3.3

Динаміка основних показників діяльності вищих навчальних закладів у АР Крим за  період з 1995 по 2006 рр.

Показники діяльності вищих навчальних закладів	1995/1996	2005/2006		2005/6 рр  до % 1995 /1996 рр (усі ВНЗ)
	Державні	Державні	Недержавні
Кількість навчальних закладів 1,2,3,4 рівнів акредитації, од.	3	24	13	112,1
В них студентів, чол.	47610	65505	13549	166,0
По формі навчання – денна, чол.	32111	40266	7772	140,8
- вечірня, чол.	2894	266	-	9,1
- заочна, чол.	12717	25638	5877	247,8
Прийнято студентів, чол.	13258	15500	3986	146,9
Випущено студентів, чол.	10921	13456	2482	145,7

 

У 2006 р. у ВНЗ АР Крим вчилося 78,0 тис. студентів, що  в 1,66 разів  більше, ніж в 1995/1996 навчальному році.  Крім того,  у  вищих навчальних  закладах  республіки вчиться  1430 іноземних громадян. По відношенню до дореформеного періоду з'явилося 13 недержавних ВНЗ. Серед них є досить крупні навчальні заклади 3-4 рівнів акредитації, в яких вчиться 13549 чоловік.

Порівняно з 1995/96 навчальним роком прийом у вищі навчальні  заклади збільшився на 46,9 %, причому перевага була віддана державним ВНЗ. За 2006р. вищими навчальним закладами республіки підготовлено 15,5 тис. фахівців, з них 4,9 тис. чол. - молодших фахівців, 3,2 тис. - бакалаврів, 7,2 тис. - фахівців і 287 магістрів. Змінилася структура фахівців, що готуються, за рахунок різкого зростання юридичних і економічних спеціальностей, що  відповідає потребам всіх сфер економічної діяльності. Проте залишається проблемним питання з працевлаштування випускників. За 2006р. направлення на роботу одержав тільки кожен четвертий випускник ВНЗ. Це не означає, що випускники не мають місця роботи, але вони, як правило,  працюють  поза вибраною ними спеціальністю. Як показали наші дослідження, найзначніше поповнення відбулося в секторі виробництва засобів виробництва. Це пояснюється достатньо високою оплатою праці. Випускники використовують свої знання в сфері виробництва предметів споживання і сфері  обслуговування (фінансового, інформаційного і ін.). Погано поповнюється  третій сектор (освіта, охорона здоров'я) де оплата праці нижча, ніж в інших секторах.

За останні п'ять років число  штатних викладачів ВНЗ, що працюють на повній ставці, збільшилося на 19,5% і на початок 2005/2006 навчального року складало 4,8 тис. чол. 1,6 тис. викладачів працювало на умовах штатного сумісництва та неповної ставки. Третя частина штатних викладачів має науковий ступінь кандидата наук, 262 викладачі - доктори наук. Вчене звання доцента має кожен п'ятий з числа штатних викладачів, професори - 241  викладач.

Серед великих навчальних закладів АР Крим виділяються: Таврійський Національний університет, Національна Академія природоохоронного і курортного будівництва, Кримський медичний університет, Кримський державний агротехнологічний університет. Особливе місце в галузі займає  Республіканський вищий навчальний заклад «Кримський інженерно-педагогічний університет», створений для відновлення кадрів кримсько-татарського народу й інших народів, що піддалися насильницькій репатріації в період сталінізму. Проаналізуємо  формування і використання фінансових ресурсів ВНЗ на прикладі Кримського інженерно-педагогічного університету (табл.3.4).     

 

Таблица.3.4.

Структура і динаміка  фінансових витрат на  освіту

студентів у РВНЗ

«Кримський  інженерно - педагогічний університет»*

Показники	2003		2004		2005		2006
	Бюд- жет ,%	Спец. фонд, %	Бюд- жет ,%	Спец. фонд, %	Бюд- жет, %	Спец. фонд, %	Бюд- жет %	Спец. фонд, %
Фінансування всього, тис. грн.	4645		6373		9536		12189
Розподіл ресурсів, %	60,68	39,3	69,18	30,82	71,53	28.46	74,7	25,3
Заробітна плата, %	31,15	5,27	37,46	4.93	36.,28	5.74	37,7	6,07
Нарахування на зарплату, %	11,03	1,87	13,12	1,8	13,42	2,12	13,95	2,24
Предмети, матеріали, %	0,03	1,74	0,007	4.61	0.04	2,25	0,03	2,91
М’який інвентар, %	-	-	-	-	-	0,42	-	0,68
Оплата транспортних послуг, %	-	0,32	0.01	0,21	0,005	0,155	0.004	0,25
Оренда, %	-	-	-	0.004	-	0,007	-	0.04
Ремонт інвентаря та  споруд, %	-	1,13	-	1.1	0.005	0,88	0,004	0,82
Послуги зв’язку, %	0,01	0,73	0.01	0,44	0,0012	0,45	0,01	0,49
Оплата інших послуг, %	0,03	0.42	0.047	1,23	0,025	1,06	0.02	1,0
Витрати на відрядження, %	-	0,62	0.0044	0,43	0,012	0,53	0.01	0,49
Оплата теплопостачання, %	1,86	-	2,86	-	1,5	-	1,74	0.02
Оплата водопостачання, %	0,72	-	0.76	-	0.88	0.02	1,24	0.04
Оплата електроенергії, %	0,87	0.07	0.82	0,.07	0,72	0.06	1,31	0.04
Оплата заходів  регіональних програм ,%	-	10.29	-	1,33	2,2	0,32	0.08	0,37
Стипендії, %	13,77	0,017	12,49	0,1	14,12	-	17,62	0,08
Придбання предметів довгострокового використання, %	-	8,93	1,41	4,72	1,9	3,11	-	3,5
Інше будівництво, %	-	-	-	4.2	-	7,76	-	0.45
Капітальній ремонт, %	1,18	6,12	0.156	5,5	0,37	3,47	0,56	5,7

* Складено за даними  фінансової звітності ВНЗ. 

 

З табл. 3.4 добре видно, що за останні п'ять років  обсяг  фінансування (бюджетного і позабюджетного) ВНЗ зріс  в 3,7 разів. Це зростання фінансування  обумовлено об'єктивною необхідністю підготовки  кадрів  кримськотатарської національності, що повернулися з депортації на батьківщину, а також інфляційними процесами в Україні. Фонд заробітної плати за  останні  шість років виріс з 780 тис. грн. до 5.3 млн. грн., а стипендіальний фонд з 238 тис. грн. до 2, 15 млн. грн.

Для забезпечення повноцінної вищої освіти  державні  ВНЗ залучали додаткові джерела: навчання студентів на повній компенсаційній основі понад контрольні цифри, здача в оренду майна і площ, відрахування від НДР за угодами, гранти, проекти, додаткові  освітні послуги і т.д.  

В цілому пo ВНЗ Криму частка не державних коштів в навчальних закладах складала 30-40 % консолідованого бюджету. Дотепер  проблемними  питаннями залишаються:  методика управління  витратами, враховуючи, що державні кошти чітко контролюються казначейством; проблема інвестицій на реконструкцію і модернізацію матеріально-технічної бази навчання як за рахунок бюджету, так і позабюджетними коштами; розробка нової місії  і стратегії розвитку ВНЗ. Природно, що структура витрат сильно змінилася, що видно з рис 3. 1.

Рис.3.1 Динаміка зростання  питомої  ваги фонду зарплати, стипендіального фонду і частки витрат на створення умов навчання  в загальних витратах в Кримському  індустріально-педагогічному університеті.

 

З рис. 3.1 видно, що якщо матеріальні  витрати на створення умов навчання (тепло.- водо.- електропостачання, зв'язок, придбання устаткування, інвентаря, підручників, ремонт приміщень і т.д. ) складали в 2001 р. 66,2 % всіх витрат, то в 2006 р. (не дивлячись на те, що вони  сумарно зросли) їх частка знизилася до 37,1 %. Частка фонду зарплати виросла в 2006 р. до 37,7 %, а стипендіального фонду до 17,0 % від всіх витрат на підготовку фахівців. Такі серйозні структурні  зміни примушують по-новому  розглядати прогнозні потреби у фінансових ресурсах. Очевидно, що фінансове зміцнення економіки Криму дозволило знизити частку позабюджетного фінансування до 25,3 % (рис 3.2).

 Рис.3.2. Тенденція зниження позабюджетних  фондів у фінансуванні  Кримського індустріально-педагогічного університету.

 

 У зв'язку  з тим, що позабюджетне фінансування  є обов'язковим доповненням до бюджетного і складає частину консолідованого бюджету ВНЗ,  з'явилися статті, суть яких зводиться до  перетворення  ВНЗ в  бізнес - центри ділової активності. Наголошується, що ВНЗ повинен уміти  «робити гроші». Це припускає, розробку стратегії  для трансформації ВНЗ з організації, вимушеного займатися комерційною діяльністю, в ділове підприємство. Далі необхідно обґрунтувати радикальну перебудову  організаційної  структури  ВНЗ, яка повинна  спричинити необхідні зміни  бізнес -  проектів його  освітньої діяльності.