Форми та способи захисту права

Зміст

 

Вступ .................................................................................... 5

 

1 Інтелектуальна власність як право на

  результат творчої діяльності людини ....................... 7

 

   1.1 Поняття інтелектуальної  власності ............................ 7

   1.2 Еволюція інтелектуальної  власності ......................... 10

   1.3 Місце і роль інтелектуальної власності в

         економічному і соціальному розвитку держави ........ 17

 

2 Система інтелектуальної власності ............................ 23

 

  2.1 Об’єкти права інтелектуальної власності .................. 23

   2.2 Суб’єкти права інтелектуальної власності ................ 38

   2.3 Система законодавства України про

         інтелектуальну власність ............................................ 40

   2.4 Державна система правової охорони

        інтелектуальної власності .......................................... 41

   2.5 Міжнародна система інтелектуальної власності ...... 44

 

3 Охорона права на об’єкти інтелектуальної

   власності ........................................................................... 47

 

   3.1 Мета і принципи правової охорони ............................  47

   3.2 Охорона прав на об’єкти промислової власності ...... 49

   3.3 Охорона прав на нетрадиційні об’єкти

       інтелектуальної власності ............................................ 54

   3.4 Охорона об’єктів авторського права і

         суміжних прав ............................................................... 56

   3.5 Охорона прав на об’єкти інтелектуальної

         власності за кордоном ................................................. 60

 

4 Економіка інтелектуальної власності .......................... 63

 

   4.1 Права на об’єкти інтелектуальної власності

         як товар .......................................................................... 63

   4.2 Комерціалізація прав на об’єкти

         інтелектуальної власності ............................................. 67

   4.3 Аналіз вихідних даних для оцінки

         прав на об’єкти інтелектуальної власності ................. 73

   4.4 Оцінка вартості прав на об’єкти

        інтелектуальної власності ............................................ 77

   4.5 Застосування елементів інвестиційного

        аналізу для оцінки економічної

         ефективності об’єктів інтелектуальної власності ....... 95

   4.6 Управління правами інтелектуальної власності ........ 101

   

5 Захист прав інтелектуальної власності ...................... 107

 

   5.1 Система захисту прав інтелектуальної

          власності та її призначення ....................................... 107

   5.2 Дії, що визначаються порушенням права

       інтелектуальної власності ........................................... 108

   5.3 Категорії спорів ............................................................ 110

   5.4 Форми, порядки та способи

         захисту права інтелектуальної власності .................. 112

   5.5 Захист прав інтелектуальної власності

         в рамках угоди TRIPS .................................................. 118

 

Список використаних джерел ...................................... 119

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

З переходом від планової до ринкової економіки в умовах входження України до світової спільноти суттєво зросла роль в економічному і соціальному розвитку суспільства результатів розумової (творчої) праці людини, до яких відносять: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні позначення, сорти рослин і породи тварин, комерційні таємниці, твори літератури і мистецтва, бази даних, комп'ютерні програми, фонограми та відеограми тощо. Ці та інші результати розумової праці мають назву "об'єкти права інтелектуальної власності" або "інтелектуальна власність".

Після проголошення незалежності України суттєво змінилося ставлення до інтелектуальної власності. Якщо за радянських часів виключне право розпоряджатися інтелектуальною власністю належало державі, то відтепер воно належить, насамперед, творцю цієї власності. Ця важлива норма відтворена в основному Законі - Конституції України, згідно з якою "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності..."

Одним із феноменальних і не всіма усвідомлених явищ кінця XX століття є масова поява на ринку нового виду товару - інтелектуальної власності. Темпи збільшення обсягу торгівлі цим товаром зростають значно швидше, ніж звичайних товарів, тому фахівці прогнозують, що при переході від індустріального до інформаційного суспільства, що відбувається в наш час, цей вид товару стане основним, а конкурентоспроможність звичайних товарів і послуг буде в основному забезпечуватися використанням відповідних об'єктів права інтелектуальної власності. Остання обставина особливо важлива для України, яка вибрала інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність.

 Інтелектуальна власність використовується в усіх без винятку видах економічної діяльності, тому з її основами, в ідеалі, повинен бути ознайомлений кожний громадянин.

Дисципліна "Інтелектуальна власність" має міждисциплінарний характер. Вона тісно пов'язана з блоком дисциплін, таких, як „Стратегія підприємства”, „Економіка підприємства”, „Інвестування”, „Цивільне право”, „Міжнародна економіка”, „Маркетингова товарна політика”, „Менеджмент”.

Метою вивчення дисципліни „Інтелектуальна власність” є надання теоретичних знань  про основні положення з інтелектуальної власності: її сутність, місце і роль у соціально-економічному розвитку держави, охорону і захист; формування у студентів практичних навичок щодо економічної оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

 

1.1    Поняття інтелектуальної власності

 

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості  —художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори, результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування її світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність — це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів інтелектуальною власністю у багатьох випадках заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація „перекочує” до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим самим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника внаслідок їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканність твору тощо) (рис. 1).

 

 

 

 

 

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1 —  Права інтелектуальної власності

Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності - це виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності. Але в українському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, що відображена на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме таким поняттям права інтелектуальної власності.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої  діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права — найважливіша особливість інтелектуальної власності.

 

1.2 Еволюція  інтелектуальної власності

 

Одна   з   основних   властивостей   інтелектуальної  власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності у сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному вигляді може не приносити прибутку, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Однак для того щоб одержати ту чи іншу користь  від права на об'єкт інтелектуальної власності (ОІВ), необхідно спочатку його створити, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та інші ресурси. Тому якщо на даному підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного ОІВ, а конкурент почав незаконно виготовляти ці ж вироби за цією самою технологією, то його вироби виявляться дешевшими, а отже, і більш конкурентоспроможними.

 

Таким чином, творець  об'єкта інтелектуальної власності  опиниться у невигідному становищі.

Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою там надавалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка набула форми дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.

Такі права  закріплювалися документом, що називався патентною грамотою, що означало "відкритий лист", оскільки він мав печатку в кінці, а не на згорнутому аркуші. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З'явилися протести, і питання, пов'язані з патентами, стали вирішувати в судовому порядку. Класичним прецедентом стала "Справа виробників сукна з Іпсвіча" (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: "Але якщо людина привнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьому життям і майном і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю у відшкодування його витрат може подарувати йому привілей користатися таким ремеслом чи промислом тільки визначений час, тому як на початку люди королівства перебувають у невіданні щодо цього ремесла і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може знову подарувати його".