Курс лекций по "Проектной деятельности"

Наприклад, на певну дату планові витрати за проектом становлять 480 тис. грн., а фактичні — 510 тис. грн., тобто відхилення — 30 тис. грн. Але це не дає нам інформації про те, чи є затрати на виконаний обсяг вищими або нижчими від запланованих; якими будуть кінцеві витрати на проект; як іде виконання робіт стосовно планового графіка; яким буде ймовірний час завершення проекту.
Порівнянням цих показників за наведеною методикою визначають відсоток виконання, проте дуже часто ці оцінки є нереалістичними і ненадійними.
Підсумовуючи, можна виокремити такі недоліки цього методу: аналізує минуле і не спрямований у майбутнє; не визначає рівня виконання чітко і просто; недостатньо гнучкий і чутливий, аби визначити проблему на ранній стадії; неефективно використовує усі наявні дані; визначення відсотка виконання має високий ступінь суб’єктивності й ненадійності; не визначає тренди; не інтегрує календарне планування і плани витрат, тому змішуються ефекти відхилень у часі й витратах та їх взаємодія; не структурований і не персоніфікований, аби сприяти індивідуальній звітності й відповідальності.

Щоб запобігти цим недолікам, у сучасному управлінні проектами широко застосовують метод скоригованого бюджету (earned value), який базується на обчисленні планового, скоригованого і фактичного бюджетів виконання проекту. Скоригований бюджет — це планові витрати, що їх обчислено на фактично виконаний на певну дату обсяг робіт.

Розгляньмо на прикладі, як обчислюється та оцінюється виконання проекту за цим методом. Нехай після закінчення першого тижня виконання проекту менеджер проекту отримав таку інформацію:

за планом за 1-й тиждень проектна команда мала виконати 80 % обсягів певної роботи, яка коштує 800 грн. Фактично було зроблено 70 % цієї роботи і витрачено при цьому 680 грн.

за планом на кінець 1-го тижня бюджет складав:
 

Бюджет усього проекту становить 2400 грн., термін виконання — чотири тижні. Оцінюємо хід виконання проекту стосовно бюджету за допомогою коефіцієнта по витратах Kв: Кв=Сск/Сф=560/680=0,824.

Тобто з кожної реально витраченої гривні за планом члени команди мали витратити лише 0,824 грн. Якщо такі тенденції збережуться і надалі, то за прогнозом вартість усього проекту становитиме: С прогн = 2400/0,824=2913
де С прогн — прогнозна оцінка вартості усього проекту.

Як бачимо, перевищення бюджету проекту може становити 513 грн.
Оцінка своєчасності виконання проекту ведеться за відповідним коефіцієнтом Kt:
Kt=Cск/Спл = 560/640 = 0,875.

Знайдений рівень свідчить про наявність відставання у проектних термінах, яке може призвести до того, що виконання всього проекту затягнеться і за прогнозом вимагатиме 4,8 тижня: Т прогн = 4/0,875=4,8 тижня, де Т прогн — прогнозні терміни виконання проекту.

Крім аналітичного, ці дані можна використати для графічного аналізу проекту за допомогою так званих S-подібних кривих (рис. 2.3).

Як бачимо з графіка, якщо тенденції, що спостерігаються після завершення першого тижня проектних робіт, матимуть місце, то бюджет за проектом буде перевищено на 513 грн., а терміни збільшаться майже на тиждень.

Прогнозування остаточної вартості проекту

Першими питаннями, що починає задавати керівник після початку виконання проекту є: “Чи укладаємося ми в кошторис?”, “Яка буде остаточна вартість проекту?” Для невеликих чи середніх по розмірам проектів існує гарна система прогнозування й аналізу вартості; процедура визначення розрахункової вартості проекту по завершенні (ЕАС), запропонована раніше, імовірно, підходить для оцінки остаточних витрат. Однак якщо проект великий, то цифри, отримані в результаті довгострокового прогнозу, або ненадійні, або їх узагалі не можна одержати. Однак існує принаймні один метод, що заслуговує на довіру і який довів свою точність і надійність при прогнозі остаточних проектних витрат. Він заснований на використанні показника сумарної вартості виконання роботи на визначену дату - CPI (CPI = BCWP/ ACWP). Модель прогнозу вартості робіт по завершенняю(FAC) може бути описана наступним рівнянням:

FAC = ETC + ACWP,

Де: ETC — орієнтована вартість по завершенні (робіт);
CPI — кумулятивний індекс вартості виконання роботи на визначену дату; 
BCWP — кумулятивна кошторисна вартість робіт, завершених до конкретного моменту; ACWP — кумулятивна фактична вартість робіт, завершених до конкретного моменту; ВАС — загальна кошторисна вартість опорного плану; FAC — прогнозована загальна вартість робіт із завершенні. 

Наприклад, якщо ми допустимо наявність наступної інформації, то прогнозована вартість при завершенні (FAC) розраховується в такий спосіб: Загальний основний кошторис (ВАС) проекту $5000 Кумулятивна приведена вартість (BCWP) на даний момент 1600 Кумулятивна фактична вартість (ACWP) на даний момент 2000 $5000 - $1600 $3400 FAC = + $2000 = + $2000 =  $1600/$2000 0,8
= $4250 + $2000 = $6250.

Прогноз остаточної вартості проекту дорівнює $6250. Дані досліджень показують, що стосовно великих проектів, виконаних більш ніж на 20%, ця модель працює добре, даючи погрішності менш 10%. Ця модель може бути використана для рахунків витрат наборів робіт, що застосовуються для прогнозу майбутніх і загальних витрат. Важливо, що ця модель виходить з того, що умови не зміняться, база даних вартості надійна, BCWP і ACWP кумулятивні, а на підставі попереднього ходу уже виконаних робіт можна судити про майбутній хід робіт. Цей прогноз є гарною основою, що менеджмент може використовувати для порівняння інших прогнозів, що включають у себе інші умови і суб'єктивні думки фахівців.

УНЕ 2. Мета, види і напрямки моніторингу

Планування та моніторинг інвестиційного процесу на конкретному об'єкті здійснюється суб'єктами інвестування за такими документами:

- дозвіл на будівництво;

- проектно-кошторисна документація;

- проект організації будівництва;

- програма введення об'єкта в експлуатацію;

- план виробництва продукції (фаза експлуатації);

- план фінансування будівництва.

Всі ці документи додаються до бізнес-плану інвестиційного проекту.
Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвестиційних проектів.

Загальний моніторигн проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснити фірми-девелопер.

Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення.

Отже, є 3 види моніторингу:

- фінансовий;

- маркетинговий;

- технічний.

Маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах по матеріально-технічному забезпеченню будівель.

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво). За умов в Україні оціка виконання річної програми може проводитися по місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійне спостереження підпадають поелементно вироблені витрати, оренда або закупівля земельної ділянки. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів.

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники - в рамках авторського нагляду. Даний вид моніторингу проводився з метою забезпечення відповідальності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, технічних умов.

Попередня та незалежна експертиза проектів

Експертиза проектів здійснюється інвестором на різних фазах життєвого циклу проекту і переслідує при цьому різні цілі. На передінвестиційній фазі життєвого циклу проекту експертиза переслідує ціль відбору та аналізу інвестиційних пропозицій з метою прийняття рішення про фінансування проекту.

Процес обробки та аналізу інвестиційних пропозицій побудований на багаторівневій схемі, яка включає наступні етапи:

1)     попередня експертиза;

2)     незалежна експертиза;

3)     прийняття рішення про фінансування.

Попередня експертиза. Проводиться аналітичним відділом компанії – потенційного інвестора. Цей етап проведення експертизи повинен відповідати наступним вимогам:

- багатокритеріальність;

- мінімальна трудомісткість;

- мінімальні витрати часу на проведення експертизи;

- можливість залучення декількох незалежних експертів;

- можливість отримання інтегрального показника ефективності проектів за результатами аналізу, проведеного різними експертами, що дозволить порівнювати проекти між собою.

Як правило, аналітична служба розробляє типові форми представлення проектів, які містять перелік питань, що характеризують основні значимі критерії. Кожному з критеріїв призначається питомий коефіцієнт, в залежності від його ваги. 
Аналіз проектів завжди починається з найбільш вузького місця, а саме – з аналізу реалізації продукції та послуг на ринку. Традиційно попередня експертиза промислових проектів відбувається за наступною схемою:

1.      Аналіз аспектів, що характеризують продукт, повинен оцінити:

- концепцію продукту;

- функціональні та споживчі властивості продукту, його дизайн у порівнянні з продукцією конкурентів;

- сумісність продукту з найбільш розповсюдженими міжнародними стандартами;

- ступінь залежності продукту від реалізації інших, супутніх товарів.

2. Аналіз аспектів, що характеризують ринок, повинен оцінити:

- потенціал та масштаб ринку: міжнародний, державний, регіональний, локальний;

- конкурентоспроможність ціни;

- рівень конкуренції на ринку;

- канали розподілу продукції;

- тенденцію попиту;

- потребу в рекламі;

- час, що потрібен для досягнення запланованих обсягів збуту;

- тривалість життєвого циклу продукту.

3. Аналіз аспектів, що характеризують виробництво, повинен оцінити:

- технологічність продукту;

- складність підготовки виробництва;

- технологічне обладнання;

- наявність сировини, матеріалів, електроенергії для початку серійного виробництва;

- наявність виробничої кооперації;

- відповідність кваліфікації персоналу вимогам проекту;

- необхідність сервісного обслуговування.

4. Аналіз юридичних аспектів, повинен відповісти на такі запитання:

- чи відповідає продукт та технологія поточному та перспективному законодавству?

- рівень патентно-ліцензійного захисту;

- відповідність нормам безпеки та екології.

5. Аналіз фінансових аспектів включає:

- оцінку потреби в інвестиціях;

- оцінку прибутку від проекту;

- оцінку строку окупності проекту.

В результаті попередньої експертизи розраховується інтегральний показник ефективності пропозиції і, на його підставі, робиться висновок про прийняття або відмову від проекту. Попередня експертиза дозволяє відмовитись від 80 до 90% пропозицій, що дає можливість сконцентрувати увагу на декількох проектах, які передаються до наступного етапу експертизи – незалежній експертизі.

Незалежна експертиза також проводиться аналітичним відділом інвестора, вона включає проведення наступних видів робіт:

1) фінансово-економічного аналізу проекту ( експертизі підлягає фінансова частина інвестиційного проекту);

2) технологічної експертизи ( аналіз ТЕО проекту);

3) оцінку соціально-економічної ефективності проекту;

4) оцінку комерційної ефективності проекту;

Фінансово-економічний аналіз проекту передбачає оцінку:

- перевірки правильності використаних даних;

- потрібного обсягу інвестування з точки зору можливостей бюджету;

- вкладу в фінансування організації, що представляє проект;

- можливості залучення до фінансування вітчизняних інвесторів;

- гарантій інвесторам.

Технологічна експертиза передбачає аналіз структури та рівня постійних та змінних витрат у співставленні з аналогічними підприємствами, оцінку ефективності формування виробничих запасів, оцінку раціональності використання технологічного потенціалу підприємства, оцінку контролю якості.

Оцінка соціально-економічної ефективності проекту включає аналіз впливу проекту на:

- вирішення проблеми зайнятості в регіоні;

- розвиток галузі;

- розвиток нових ринків збуту продукції;

- розвиток виробництв, які не прямо пов’язані з проектом;

- розвиток соціальної інфраструктури регіону;

- раціональне використання ресурсів;

- екологічну ситуацію в регіоні;

- розмір податкових надходжень в місцевий та державний бюджети.