Методологічні аспекти особистісної ініціативи, як механізму самореалізації особистості підприємця

                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                                                                                

Вступ

 

Актуальність теми дослідження. Сучасна ситуація, що свідчить про серйозні зміни дійсності, припускає формування якостей, що дозволили б приватному підприємцю самостійно побачити проблему, сформулювати та визначити мету і в подальшому досягти її, таким чином самореалізувати себе як особистість в певній сфері діяльності.

Реалізація цієї мети позв'язана з розвитком у людини соціальної адаптивності, мобільності, заповзятливості, ініціативи - соціально значимих якостей, необхідних при переході до ринкової економіки і демократії. Поки ж часто виявляється неспроможність особистості самореалізувати себе в новій системі суспільних вимог. Проблема ініціативності особистості приватного підприємця - одна з наайактуальніших у наш час.

Особистісна ініціатива є однією з найважливіших характеристик приватного підприємця, що виступає як результат професійної підготовки і найважливіша умова успішної підприємницької діяльності.

Вивчення ініціативності має давню наукову традицію.

Значний внесок у розвиток представлень про ініціативність внесли філософи Древньої Греції Платон і Аристотель, у більш пізній період – Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Гоббс, Дж. Локк, Д. Юм, Ж. Ламетрі, П. Гольбах, І. Кант та інші.

Актуальність розвитку ініціативності відзначали у своїх працях Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, а також вчені початку ХХ століття - М.І. Вайсфельд, П.Ф. Каптерьов, П.Ф. Лесгафт, А.М. Макаренко, С.Т. Шацький. Вони вважали ініціативність важливою складовою морально-вольових якостей.

У сучасних дослідженнях у теоретичному плані процес формування ініціативності розкривається на тлі загальних закономірностей розвитку особистості (С.І. Архангельський, Б.С. Гершунский, В.І. Загвязинський, В.А. Сластьонін, Л.Ф. Спірин і інші).

Проблема ініціативності особистості також обговорюється у філософії (Є.А. Ануфрієв, М.С. Каган та інші).

 

 

Психологічний аспект ініціативності особистості представлений у працях К.А. Абульханової-Славської, А.Г. Асмолова, А.Н. Леонтьєва, В.А. Петровського, С.А. Рубінштейна й інших.

Виходячи з досліджень Д.Б. Богоявленської, А.К. Абульханової-Славської, А.І. Висоцького й інших учених, ініціативність може бути визначена як інтегрована якість, що є формою соціальної активності і детермінована вольовим зусиллям.

Проблемна ситуація полягає в тому, що в умовах сучасної дійсності, з переходом країни до ринкової економіки, з’явився та розповсюджується новий прошарок суспільства – приватні підприємці. Отже для кожного з них виникає проблема самореалізації. В даній роботі розглядається самореалізація приватного підприємця через особистісну ініціативу, розробляються фактори та умови сприяння самореалізації приватного підприємця, розглядаються критерії та показники самореалізації.

Об¢єкт дослідження: самореалізація особистості.

Предмет дослідження: особистісна ініціатива як механізм самореалізації особистості підприємства

Мета дослідження: визначити шляхи та напрямки самореалізації особистості

Завдання дослідження:

 – уточнити поняття: особистісна  ініціатива, активність, ініціатива, ініціативність, самореалізація;

 – визначити принципи та методи дослідження;

 – охарактеризувати зміст  та механізм дії особистісної  ініціативи;

 –  визначити критерії та  показники самореалізації особистості;

 – проаналізувати фактори  та умови формування особистісної  ініціативи особистості підприємця.

 

Розділ 1

 Методологічні аспекти  особистісної ініціативи, як механізму  самореалізації особистості підприємця

 

1.1. Уточнення основних понять  дослідження 

В умовах інтенсивного оволодіння учнями змістом розвивальної освіти як основи виробництва нових ідей і технологій, а також гострої конкуренції у всіх сферах життєдіяльності необхідно не тільки передбачати появу нових знань про такий феномен як „ініціативна особистість”, але й брати участь у його формуванні.

Аналіз досліджень з цього питання показав, що серед дослідників немає єдиної точки зору стосовно визначення цього поняття. Розглянемо загальні напрямки у тлумаченні цього терміну з метою цілісного визначення сутності  поняття „ініціатива”.

Визначення терміну особистісна ініціатива пов’язується в сучасній літературі з поняттями „творча активність”, „творча особистість”, „самостійність”, як сукупність соціально-значущих якостей. Якщо дослідження в сфері психології творчості ведуться досить давно, то дослідження особистісної ініціативи, у теоретичному й експериментальному планах, почалися зовсім недавно [16, 59].

 Як зазначає  дослідник О. Трошкін: „існують різні напрямки в обґрунтуванні сутності поняття особистісна ініціатива у психолого-педагогічній літературі. Можна визначити, що особистісна ініціатива – це якість особистості, у якій виявляється діяльнісний стан людини з її ставленням до змісту, характеру діяльності і прагненням мобілізувати свої морально-вольові зусилля на досягнення навчально-творчої мети; засіб вияву певної якості, що є складовою діяльності людини” [26, 35].

Ряд дослідників, як основну характеристику особистісної ініціативи виділяє особистий почин (М. Говоров, Б. Теплов, Н. Левітов та ін.)

На думку цих фахівців, особистісну ініціативу слід розглядати як уміння людини діяти за своєю власною потребою без нагадування і підштовхування, потребу відповідальності за свої дії і вчинки.

До того ж, етимологічний аналіз слова ініціатива дає нам значення „входжу, наставляю, починаю”.

У тлумачному словнику В.Даля ініціатива – це „начінаніє, зачінаніє, учинаніє”[9, 185].

На основі семантичного аналізу можна зробити висновок, що зміст ініціативності полягає у тому, що людина, яка її виявляє, спонукається внутрішніми метою і цінностями.

 Так, К. Абульханова-Славська розглядає особистісну ініціативу як одну з найважливіших форм соціальної активності, „що виступає проявом особистісного інтересу і творчого ставлення до дійсності, зустрічної активності стосовно іншої людини. Особистісна ініціатива – це зберігання особистістю творчої або авторської позиції в процесі діяльності. Ця форма виступає як причина початку і розгортання діяльності” [2, 45].

  Це дало можливість  деяким  науковцям виділити зв’язок особистісної ініціативи і вольових якостей особистості. Таку точку зору розділяють О. Радугін, М. Говоров, Ф. Гоноблін, Н. Левітов. На думку цих дослідників ініціативність характеризується як якість волі, пов’язана зі ставленням людини до праці, що виявляється в умінні працювати творчо, здійснюючи вчинки з власної ініціативи.

 Багато авторів розглядають особистісну ініціативу як складне утворення особистості, її інтегральну якість. Сутність особистісної ініціативи, як вважають П. Рудик, Т. Тищенко та ін., полягає у здатності людини на самостійні вольові прояви, що виражаються у самостійній постановці мети, у самостійній організації самої дії, спрямованої на досягнення цієї мети.

Ряд дослідників  (Т. Тищенко, Н. Татарнікова та ін.) розглядають особистісну ініціативу і самостійність, як основні ознаки, що визначають рівень розвитку самодіяльності.

У працях деяких дослідників особистісна ініціатива розглядається як показник вищої форми активності особистості (В. Лозова, А. Цаболова та ін.) Розглядаючи ознаки, на основі яких визначається поняття „активність” професор В. Лозова виділяє особистісну ініціативу, позитивне ставлення до процесу пізнання показником активності індивіда. „Людський індивід стверджує себе як особистість там і тоді, де і коли він проявляє почин і особистісну ініціативу ” [15, 62].

 Д. Богоявленська, Л. Попов, П. Іванов розглядають особистісну ініціативу як інтелектуальну властивість особистості. На думку Л. Попова, інтелектуальна ініціатива - один з проявів творчості, здатність до пошуку завдань, проблем, нових засобів дій, вищим проявом яких є самостійна постановка проблем [19, 33].

Таким чином, ми бачимо, що специфіка особистісної ініціативи, її багатофункціональність полягає в тому, що вона є основою взаємозв’язку багатьох інтегративних якостей особистості і має формуючий вплив на її розвиток.

За думкою дослідника О. Трошкіна, найбільш істотними компонентами особистісної ініціативи є: спрямованість особистості на творчу діяльність; активність і енергійність; самостійність; здатність до реалізації особистісного почину. До того ж, імпонує  визначення науковця, що особистісна ініціатива - це складна якість особистості, у якій виявляється діяльнісний стан людини з її ставленням до цілей, змісту, характеру діяльності і прагненням мобілізувати свої морально-вольові зусилля на досягнення  навчально-творчої та професійно-практичної мети. Особистісна ініціатива - це засіб прояву даної якості, що є складовою діяльності” [26, 18].

У розумінні особистісної ініціативи чимало суперечливого, але найчастіше  вона визначається як здатність висловлювати прогресивні, творчі ідеї в процесі активної діяльності, як міра активної участі в ній, здатність до оригінальних дій. Особистісна ініціатива розглядається як моральна якість особистості, її властивість, сукупність зусиль і дій особистості, спрямованих на перетворення в життя новаторських пропозицій, на задоволення інтересів і потреб, що є основою зародження ініціативності.

При всіх розходженнях існуючих тенденцій у розумінні особистісної ініціативи позначимо одну загальну ознаку: особистісна ініціатива використовувалася як  засіб інтерпретації й опису навчальної, трудової, суспільної діяльності.

При інтерпретації особистісної ініціативи був реалізований підхід до неї з погляду  її соціальної детермінації, вивчення її як форми соціальної активності особистості співвідносилося тільки із соціально-психологічними умовами її реалізації (колектив, характер спілкування в ньому і здійснювана їм діяльність).

Отже, аналіз літератури розкриває всю складність проблеми: поняття особистісна ініціатива дотепер не одержало однозначного і загальноприйнятого визначення - її зв'язують з окремими якостями (воля, здібності), з особливими проявами особистості (самостійність).

У визначенні специфіки самої особистісної ініціативи вона ототожнюється з відкриттям нового; визнаються й інші "виконавські" стадії як важливі для розкриття її сутності. Тобто  особистісна ініціатива визначається за допомогою різноманітних характеристик, що відносяться до різних особистісних утворень. Найчастіше  вона визначається як спонукання до нових форм діяльності, почин, починання, уміння, здатність і прагнення до самостійних дій, як наднормативна діяльність, почуття нового, спритність і легкість орієнтування, схильність до реформаторської діяльності і тощо.

Зазначемо, що зміст істотних ознак особистісної ініціативи співвідноситься з такими відомими науці феноменами, як екстраполяція, проекція і т.п. Це свідчить про аспектний характер дослідження особистісної ініціативи, коли аналізувалася яка-небудь її одна сторона, а не особистісна ініціатива у цілому.

Уперше системний аналіз особистісної ініціативи був реалізований у роботах Н.В. Тучака, А.Е. Пятиніна на основі концепції багатомірно-функціональної організації властивостей особистості й індивідуальності (А.І. Крупнов). Ми згодні з їхньою думкою про те, що поняття особистісна ініціатива має самостійне значення і відбиває сою специфіку.

Особистісна ініціатива нами визначена як будь-яка первісна дія людини, виконувана нею в оригінальній, нетрадиційній формі, що переслідує принципово нові для особистості, суспільства мети і задачі. Ступінь особистісної ініціативи стимулює інтеграцію і духовний розвиток особистості, що створює передумови її гармонічного розвитку.

Характер особистісної ініціативи залежить від особистісної спрямованості людини, соціальних потреб, інтересів. Особистісна ініціатива по-різному виявляється в різних сферах і видах діяльності. Але, виявляючись в підприємницькій діяльності, вона стимулює підприємництво, істотно  впливає на його усвідомленість і розвиває необхідні для будь-якої діяльності властивості: цілеспрямованість, самостійність, відповідальність, наполегливість тощо.  

При цьому особистісна ініціатива, творча активність можуть мати різний ступінь вираженості: від самостійного виконання відомих правил до вміння по-новому подивитись на старе і звичне, самостійно поставити й вирішити будь-яке нове завдання, або знайти новий, більш раціональний підхід до вирішення вже знайомого.