Методологічні аспекти особистісної ініціативи, як механізму самореалізації особистості підприємця

 

2.1. Критерії та показники самореалізації підприємця

У поведінці людини, є дві функціонально взаємозалежні  сторони: спонукальна і регуляційна. Спонукання забезпечує активізацію і спрямованість поводження, а регуляція відповідає за те, як воно складається від початку до кінця в конкретній ситуації. Психічні процеси, явища і стани: відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, увага, мислення, здібності, темперамент, характер,  емоції - усе це забезпечує в основному, регуляцію поводження. Що ж стосується його стимуляції, або спонукання, то воно зв'язано з поняттями мотиву і мотивації. Ці, поняття, містять у собі представлення про потреби, інтереси, мети, намірах, прагненнях, спонуканнях, що маються в людини, про зовнішні фактори, що змушують його поводитися  певним чином, про керування діяльністю в процесі її здійснення і багато про що іншому. Серед усіх понять, що використовуються в психології для забезпечення і пояснення спонукальних моментів у поводженні людини, самими загальними, основними є поняття мотивації і мотиву. Розглянемо їх.

Термін "мотивація" представляє більш широке поняття, чим термін "мотив". Слово "мотивація" використовується в сучасній психології в двоякому змісті: як позначає систему факторів, що  детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, мети, наміри, прагнення і багато чого іншого) і як характеристика процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на визначеному рівні.

Основні задачі мотивації:

- формування в кожного приватного підприємця розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;

- навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрифірменного спілкування;

- формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.

Однак, для рішення цих задач необхідний аналіз слідуючих явищ:

- процесу мотивації в організаціях;

- індивідуальної і групової мотивації, якщо така є в залежності між ними;

- змін, що відбуваються в мотивації діяльності приватного підприємця при переході до ринкових відносин [6, 140].

Для рішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації, сутність яких розглянемо нижче.

Найпершим і найбільше поширеним методом був метод покарання і заохочення, так називана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

Такий метод був ефективний при повторюваних рутинних операціях, незначної змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи (по різних причинах), а також в умовах бригадних і колективних підрядів, де діяли регламентовані надвишки й утримання.

З підвищенням ролі людського чинника з'явилися соціологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі в чім-небудь. Відчуття нестачі в чім-небудь має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб.

Вивчення потреб людини привело до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної теорії і процесуальної, що описані нижче.

Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути подана у виді шести наступних одна за іншої стадії.

Природно, такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в реальному житті немає настільки чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації. Однак для з'ясування того, як розвертається

 

 

процес мотивації, яка його логіка і складові частини, може бути прийнятна і корисна нижче приведена модель.

Перша стадія - виникнення потреб. Потреба виявляється у виді того, що людина починає відчувати, що йому чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає “вимагати” від людини, щоб вона знайшла можливість і почала діяти для її усунення. Потреби можуть бути самими різними. Умовно можна розбити на три групи:

        ¾   фізіологічні;

¾    психологічні;

¾    соціальні.

Друга стадія - пошук шляхів усунення потреби.

Разом потреба виникнула і створює проблеми для людини, то він починає шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити, не зауважувати. Виникає необхідність щось зробити, щось почати.

Третя стадія - визначення цілей (напрямки) действия- Людина фіксує, що і якими засобами він повинний робити, чого домогтися що одержати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії відбувається ув'язування чотирьох моментів:

¾ що я повинний одержати, щоб усунути потребу;

¾ що я повинний зробити, щоб одержати те, що бажаю;

¾ якою мірою я можу домогтися того, чого бажаю;

¾ наскільки те, що я можу одержати, може усунути потребу.

Четверта стадія - здійснення дії. На цій стадії людина витрачає зусилля для того, щоб здійснити дії, що у кінцевому рахунку повинні дати йому можливість одержання чогось, щоб усунути потребу. Тому що процес роботи, робить зворотний вплив на мотивацію, то на цій стадії може відбуватися корегування цілей.

П'ята стадія - одержання винагороди за здійснення дії. Проробивши визначену роботу, людина або безпосередньо одержує те, що вона може використовувати для усунення потреби, або те, що вона може обміняти на бажаний для неї об'єкт. На даній стадії з'ясовується те, наскільки виконання дій дало бажаний результат. У

 

залежності від цього відбувається або ослаблення, або зберігання, або ж посилення мотивації до дії.

Шоста стадія - усунення потреби. В залежності від ступеня зняття напруги, що викликається потребою, а також від того, називає усунення потреби ослаблення або посилення мотивації діяльності, людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби, або продовжує шукати можливості і здійснювати дії по усуненню потреби.

Знання логіки процесу мотивації не дає істотних переваг у керуванні цим процесом. Можна зазначити на декілька чинників, що ускладнюють і роблять неясним процес практичного розгортання мотивації:

Важливим чинником є не очевидність мотивів. Можна припускати, здогадуватися з приводу того, які мотиви діють, але в явному виді їх виділитити неможливо.

Наступним важливим чинником є мінливість мотиваційного процесу. Характер мотиваційного процесу залежить від того, які потреби ініціюють його. Однак самі потреби знаходяться між собою в складній динамічній взаємодії, найчастіше суперечать один одному, або ж навпаки, посилювать дії окремих потреб - при цьому складової цієї взаємодії можуть змінюватися в часі, змінюючи спрямованість і характер дії мотивів. Тому навіть при найглибшому знанні мотиваціонної структури людини, мотивів, його дії, можуть виникати непередбачені зміни в поведінці людини і непередбачена реакція з її боку на мотивуючі впливи.

Ще одним чинником який робить мотиваційнний процес кожної конкретної людини унікальним і не на сто відсотків передбаченим, є розходження інноваційних структур, різна ступінь впливу однакових мотивів на різних людей, різна ступінь залежності дії одних мотивів від інших. У одних людей прагнення до досягнення результату може бути дуже сильним, у інших  воно може бути відносно слабким. У цьому випадку даний мотив буде по-різному діяти на поведінку людей. Можлива й інша ситуація: двоє людей мають однаково сильний мотив на досягнення результату, але в однієї особистості цей мотив домінує над всіма

 

іншими, і він буде домагатися результату будь-якими засобами. У іншої  цей мотив співвідноситься по силі дії з мотивом на співучасть у спільних діях. У цьому випадку дана людина буде поводитися по-іншому.

Мотиваційного пояснення вимагають наступні сторони поведінки: його виникнення, тривалість, стійкість, спрямованість і припинення після досягнення поставленої мети, наміри на майбутні події, підвищення ефективності, розумність або цілісність окремо взятого поведінкового акта. Крім того, на рівні пізнавальних процесів  мотиваційному поясненню підлягають їхня вибірковість, емоційно-специфічна забарвленість.

Уявлення про мотивації виникає при спробі пояснення, а не опису поведінки. Це пошуки відповідей на питання "чому?", "навіщо?", "для якої мети?", "заради чого?", "який зміст?". Виявлення й опис причин стійких змін поведінки і є відповідь на питання про мотивації утримуючих його вчинків.

Будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. У першому випадку в якості вихідного і кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому - зовнішні умови й обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси і т.п., а в другому - про стимули, що виходять зі сформованої ситуації.

  Актуальну поведінку  варто розглядати  не як реакцію на визначені  внутрішні або зовнішні стимули, а як результат безперервної  взаємодії його диспозицій із  ситуацією. Це припускає розгляд  мотивації як циклічного процесу  безперервного взаємного впливу і перетворення, у якому суб'єкт дії і ситуація взаємно впливають, один на одного, і результатом цього є поведінка, що реально спостерігається. Мотивація в даному випадку мислиться як процес безперервного вибору і прийняття рішень на основі зважування поведінкових альтернатив.

Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої, на досягнення визначеної мети.

Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до

 

здійснення визначених дій. Мотив, також можна визначити як поняття, що в узагальненому виді представляє безліч диспозицій.

З усіх можливих диспозицій найбільш важливої є поняття потреби. Нею називають стан нестатку людини або тварини у визначених умовах, яких їм бракує для нормального існування і розвитку. Потреба як стан особистості завжди зв'язана з наявністю в людині почуття незадоволеності, зв'язаного з дефіцитом того, що потрібно (звідси назва "потреба") організмові (особистості). 

Кількість і якість потреб, що мають живі істоти, залежить від рівня їхньої організації, від образу, і умов життя, від місця, займаного відповідним організмом на еволюційних сходах. Найменше  потреб у рослин, що мають нестаток в основному тільки у визначених біохімічних і фізичних умовах існування. Більше всього різноманітних потреб у людини, у якої, окрім фізичних, органічних потреб, є ще й матеріальні, духовні, соціальні (останні являють собою специфічні потреби, зв'язані зі спілкуванням і взаємодією людей один з одним). Як особистості люди відрізняються один від одного розмаїтістю наявних у них потреб і особливим сполученням цих потреб. Основні характеристики людських потреб - сила, періодичність виникнення і спосіб задоволення. Додатковою, але досить істотною характеристикою, особливо коли мова йде про особистості, є предметний зміст потреби, тобто  сукупність тих об'єктів матеріальної і духовної культури, за допомогою яких дана потреба може бути задоволена.

Друге після потреби по своєму мотиваційному значенню поняття - ціль. Метою називають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який у даний момент спрямована дія, зв'язана з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною, в складній мотиваційній динаміці її поведінки, представити у виді своєрідної арени, на якій розгортається барвистий і багатогранний спектакль її життя, і припустити, що найбільш яскраве в даний момент на ній освітлене те місце, що повинне привертати до себе найбільшу увагу глядача (самого суб'єкта), то це і буде мета. Психологічно, ціль - є той мотиваційно-спонукаючий зміст свідомості, що сприймається людиною як безпосередній і найближче очікуваний результат її діяльності.

 

Ціль є основним об'єктом уваги, займає обсяг короткочасної й оперативної пам'яті; з нею зв'язаний розумовий процес, що розвертається в даний момент часу, і велика частина всіляких емоційних переживань. На відміну від мети, зв'язаної з короткочасною пам'яттю, потреби, імовірно, зберігаються, у довгостроковій пам'яті.

Розглянуті мотиваційні утворення: диспозиції (мотиви), потреби і цілі - є основними складовими мотиваційної сфери людини.

Задача як приватний ситуаційно-мотиваційний фактор виникає тоді, коли в ході виконання дії, спрямованого на досягнення визначеної мети, організм наштовхується на перешкоду, який необхідно перебороти, щоб рухатися далі. Та сама задача може виникати в процесі виконання всіляких  дій і тому так само нecпeцифичнa для потреб, як і інтерес. 

Бажання і наміри - це миттєво виникаючі і досить часто переміняючі один одного мотиваційні суб'єктивні стани, що відповідають  умовам виконання, що змінюються.

Інтереси, задачі, бажання і наміри хоча і входять у систему мотиваційних факторів, беруть участь у мотивації поведінки, однак виконують у ній не стільки спонукальну, скільки інструментальну роль. Вони більше відповідальні за стиль, а не за спрямованість, поведінки.

Багатоаспектні мотиваційні проблеми відносяться до найважливіших в соціології як в теоретичному, так і в прикладному плані.

Як і все в людській психіці, мотив немає окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з соціологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.

Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психіці людини і відтворюються у