Нова соціальна система управління

 

                                     4.2. Сучасні проблеми  управління.

 

Сучасний менеджмент,  враховуючи  досягнення  всіх  шкіл  і напрямів,   інтегрує  їх  в процесі управління.

Сучасний менеджмент  характеризують  наступні  положення: 

-  відмова  від  пріоритету  класичних  принципів шкіл менеджменту,    згідно  з якими  успіх підприємства  визначається  передусім раціональною  організацією  виробництва  продукції,     зниженням  витрат,   розвитком  спеціалізації,    тобто  впливом  управління  на  внутрішні чинники   виробництва.    Замість цього  першорядною  стає  проблема  гнучкості  і  адаптованості  до  постійних  змін  зовнішньої  середи.    Значення  чинників  зовнішнього середовища  різко підвищується  в зв'язку  з  ускладненням  всієї системи  суспільних  відносин  (  в тому  числі політичних,   соціальних,  економічних), що складають  середовище менеджменту організації.

-  використання  в управлінні  теорії  систем,    що полегшує  задачу  розгляду  організації в єдності її  складових  частин,     які нерозривно  пов'язані із  зовнішнім світом.    Головні  передумови  успіху  підприємства  знаходяться   у  зовнішньому середовищі,     причому  кордони  з  нею є відкритими,     тобто  підприємство  залежить  в своїй діяльності  від енергії,     інформації   і інших ресурсів,     що поступає  ззовні.    Щоб  функціонувати,     система повинна  пристосовуватися  до  змін  у зовнішньому середовищі .  

- застосування  до  управління  ситуаційного  підходу,   згідно  з яким  функціонування  підприємства  обумовлюється реакціями на  різні за  своїй природою  впливи  ззовні.    Центральний  момент  тут -- ситуація,    тобто  конкретний  набір обставин,     які впливають  істотний  чином на  роботу  організації в даний період  часу.    Звідси  випливає визнання  важливості  специфічних  прийомів  виділення  найбільш  значущих  чинників,   впливаючи  на  які,    можна  ефективно  досягати  мети. 

-  нова  управлінська  парадигма приділяє  величезну  увагу  таким чинникам,    як  лідерство   і стиль керівництва,    кваліфікацію  і культуру  працюючих,    мотивація поведінки,     взаємовідношення  в колективі і реакція   людей на  зміни.  

 

    Орієнтація  на  нові  умови  і чинники  розвитку  знайшла  відображення  в принципах менеджменту,    формулювання  яких  показує роль  людини,  що зросла,     його  професіоналізму,     особистих  якостей,     а також  всієї системи  взаємовідносин  людей в організаціях.   Наприклад,    в складі  найважливіших принципів,     якими  рекомендується  користуватися  менеджерам  в останньому  десятиріччі потокового  віку,    нерідко називаються  наступні: 

-  доброзичливе  відношення  менеджерів  до  всіх  працюючих  в організації;

-  відповідальність  менеджерів  всіх  рівнів  за  успішну  діяльність  організації; 

-  комунікації  (  горизонтальні  і  вертикальні)  як  всередині,  так  і  за  межами  організації; 

-  створення  атмосфери  відвертості,   чесності,  довір'я людям;

-  сприяння  реалізації  їх  талантів  і прагнення  до  постійного  вдосконалення,   як  особистої  роботи,   так і роботи  організації.

    Практичне  втілення  нових  принципів управління  вельми  складне  і вимагає радикального  перегляду  всієї філософії бізнесу,     зміни психології  працюючих  (  в тому  числі   менеджерів  ),    підвищення  їх  кваліфікації  і  зростання  особистого   потенціалу. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.3. Наукові підходи до менеджменту.

 

Ефективність  менеджменту  визначається,  передусім,    обґрунтованістю  підходів  і  методів.  

Аналіз  теорії  і  практики  управління  різними  об'єктами  дозволяє   встановити  необхідність  застосування  до менеджменту 13  наукових  підходів  (таблиця  3):

 

                                                                                 Таблиця  3. 

 

НАЗВА	КОРОТКИЙ  ЗМІСТ
Адміністративний	При  адміністративному підході регламентуються  функції,   права,  обов'язки,  елементи  системи менеджменту в нормативних  актах.
Відтворюваль ний	Відтворювальній підхід  орієнтований  на  постійне  поновлення  виробництва  товару  для задоволення  потреб  ринку  з  меншими  витратами.
Динамічний	При  динамічному підході об'єкт управління  розглядається в діалектичному розвитку,   в причинно - слідчих зв'язках.
Інтеграційний	При  інтеграційному підході  встановлюються  взаємозв'язки  між окремими  підсистемами  і елементами  системи  менеджменту,  рівнями,  суб'єктами  управління.
Кількісний	Суть  кількісного  підходу  полягає  у  використанні  кількісних  оцінок  при  допомозі  математичних,   статистичних,  інженерних  розрахунках  і т.д.

 

Комплексний	При  комплексному підході враховуються  технічні,   економічні,  соціальні   і інші  аспекти  менеджменту.
Маркетинговий	Маркетинговий  підхід  передбачає  орієнтацію  керуючої  підсистеми  на  споживача
Нормативний	При  нормативному підході встановлюються  нормативи  в управлінні
Поведінковий	Поведінковий  підхід  полягає  в  тому,  щоб  допомогти  працівнику  усвідомити  власні  можливості.
Процесний	При  процесному підході управління  розглядається як  сукупність  взаємопов'язаних  функцій.
Системний	При  системному підході будь-яка система розглядається як  сукупність  взаємопов'язаних  елементів.
Ситуаційний	Ситуаційній    підхід  передбачає,   що застосування  різних  методів управління  визначається  конкретною  ситуацією.
Функціональний	Суть  функціонального  підходу  полягає  в  тому,  що  потреба  розглядається як  сукупність   функцій,   які треба  виконувати  для її  задоволення.

 

 

Дані  підходи  потрібно  віднести  до  головних  принципів управління.  Уперше  термін  « принципи  управління»   ввів  інженер - технолог  Ф.Тейлор,     який  в 1911  році  опублікував роботу  під назвою  « Принципи  наукового  менеджменту».

 

                                                                 РОЗДІЛ 5

Нова  соціальна система  управління.

 

    Комплексний підхід до управління як єдності усіх функцій дозволив виділити нове в характері управління – функцію керівництва персоналом.

      Керівництво персоналом як функція управління покликана поєднувати, координувати, з’єднувати і інтегрувати всі інші функції в єдине ціле. Функція керівництва – це мозок усього управління, його центральна нервова система. Ніж складніше система функцій управління, диференціювання, тим гостріше перед керівництвом встає задача постійного удосконалювання управління як усередині кожної функції, так і в міжфункціональному аспекті. У результаті від функції керівництва все частіше уособлюється специфічна функція удосконалювання управління як самостійну функцію.

        Система управління, що складає  з ієрархії різних ступіней (ланок), припускає закріплення різних  етапів управління за окремими  керівниками або органами (апаратом) управління. Ці керівники мають  різні ранги. Так, при розвинутій ієрархії управління вищий керівник не зайнятий якою-небудь однією функцією управління. 

      У сучасних умовах перетерпіла  істотні зміни мотивація керівництва  персоналом: переважне значення  придбали соціально-економічні і  соціально-психологічні методи управління персоналом над адміністративними; керівництво тепер спрямоване на здійснення співробітництва персоналу й адміністрації для досягнення намічених цілей; одержав розвиток принцип колегіальності в керуванні.

      Колегіальність у керуванні припускає, що професіонали-менеджери працюють у тісному контакті один з одним і зв'язані узами співробітництва і взаємозалежності, складаючи управлінський штат.

     Важливе  значення придбали наступні соціально-психологічні  аспекти управління:

• стабільність службового становища – головний стимул у роботі;
• звільнення з ініціативи адміністрації порівняно рідко, тому що зв’язано з дотриманням безлічі різних правил;
• виховання в працівників почуття прихильності своїй фірмі ( видання фірмових інформаційних бюлетенів, журналів, у яких висвітлюються діяльність і події життя фірми; показ престижних відео -  і кінофільмів; організація свят і днів відпочинку, на які витрачаються значні засоби).

Соціальна система  управління покликана забезпечити  ефективну роботу технічної системи. Вона створюється в тісному взаємозв'язку з нею і не передається в розпорядження підрозділів по керуванню виробництвом.

       Розробка і проведення соціально-економічної  політики у фірмах здійснюються  по багатьом напрямкам, найважливіші з який6

• політика доходів;
• політика у відношенні співробітництва з профспілками;
• політика соціального забезпечення працівників.

          У сучасних умовах підготовці  і перепідготовці кадрів менеджерів  надається важливе значення як  на офіційному рівні, так і на рівні окремих фірм.

        Перехід до нових технологій  вимагає значних витрат, зв'язаних  з відновленням знань, перепідготовкою  працівників. Вважається, що перепідготувати  працівника дешевше, ніж замінити  його. 

       Розвиток нових технологій вимагає більш досконалих знань і умінь. Проблема полягає в тому, щоб знайти механізм постійного підвищення кваліфікації всіх зайнятих у процесі переходу від одного набору необхідних знань і навичок до іншого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.1.  Нові види  менеджменту.

 

Менеджмент  пронизує  всю  організацію, торкається  практично  всі  сфери  її  діяльності. Однак  при  всьому  різноманітті  взаємодії менеджменту і організації можна  досить  чітко визначити  кордони  діяльності,     яка складає зміст менеджменту,    а  також  виділити  його окремі  види: 

 

   Виробничий менеджмент  --  це  комплексна  система забезпечення  конкурентноздатності   товару,  що випускається  на  конкурентному ринку.  Вона  включає питання  побудови  виробничих  і організаційних  структур,    вибору  організаційно   правової  форми  управління  виробництвом,     збуту  і фірмового обслуговування  товару  відповідно  до  попередніх  стадій  життєвого циклу.   

 

   Фінансовій менеджмент  - це  комплексна  система  стійкості,    надійності  і ефективності  управління  фінансами.    Вона  включає формування  і планування  фінансових  показників  з  дотриманням  наукових  підходів   і принципів менеджменту,    балансу прибутків і витрат,     показників  ефективності  використання  ресурсів,     рентабельності  роботи  і   товарів.  

 

   Інноваційний менеджмент  -- це  комплексна  система управління  інвестиціями,     що вкладаються  власниками  в розвиток  всіх  видів інновацій.    Вона  включає побудову  організаційних  структур,    вибір  напрямів  інновацій,     оптимізацію  інвестицій,   різні  аспекти  управління  персоналом. 

 

     Крім  приведених  видів спеціального  менеджменту в наш час  розробляються  інші  види:

-    менеджмент  соціальної  сфери;

-    банківський  менеджмент;

-    податковий менеджмент;

-    організаційний  менеджмент;

-    міжнародний  менеджмент та  інші.

     Менеджмент  як  сукупність    принципів,     методів,    функцій  і   форм  управління  фірмами   на  Заході  відомий  в  нашій  країні  давно.    Однак  ще  десять  років назад наші  фахівці вважали,     що  його  основними  цілями  є отримання  високого  прибутку  і постійне  випередження  країн соціалізму  по  продуктивності праці в інтересах зміцнення позицій  імперіалізму.