Отчет по практике Одессастандартметрология

    1.2 Характеристика факультету менеджменту та маркетингу

Декан к.т.зв., доц. Агєєва Ірина Миколаївна  
Факультет менеджменту та маркетингу здійснює підготовку бакалаврів - фахівців - магістрів по денній і заочній формах навчання по спеціальностях: 
 
* "Товарознавство й експертиза в митній справі"; 
* "Товарознавство й комерційна діяльність"; 
* "Менеджмент організацій" 
Факультет менеджменту й маркетингу утворений на базі факультету економіки, менеджменту й бізнесу, має глибоке історичне коріння: підготовка інженерів- економістів здійснюється з 1933 року.

Необхідність  створення нового факультету назрівала  давно. Сучасні зміни обумовлюють необхідність удосконалювання ведення бізнесу, вимог до фахівців різних напрямків. У зв'язку із цим в останні роки факультет економіки, менеджменту й бізнесу стрімко розвивався: відкриті нові спеціальності й спеціалізації, реорганізовані існуючі й утворені нові кафедри, у чому чимала заслуга керівництва факультету на чолі з деканом С. В. Котликом; у результаті факультет був розділений на два нові: "економіки й бізнесу" і "менеджменту й маркетингу". 

До складу факультету менеджменту й маркетингу ОНАПТ увійшли три кафедри: 

* менеджменту  й фінансів (зав. каф. - буд.э.н., проф. Д. Ф. Харківський); 
* маркетингу й логістики (зав. каф. - к.э.н.т.н., доц. І. І. Савенко); 
* товарознавства й експертизи товарів (зав. каф. - буд.т.зв., проф. Г. Ф. Козлов).

На кафедрах "менеджменту й фінансів" і "маркетингу й логістики" здійснюється підготовка студентів за фахом "Менеджмент організацій", а також по специализациям "логістика" і "менеджмент в отельно- ресторанному бізнесі", де навчають ефективному управлінню, визначенню поточних і стратегічних цілей підприємства, його підрозділів. Основною рисою менеджера є вміння працювати в команді, для чого необхідно розуміти мотиви людей у здійсненні певних кроків, визначати відповідальність і повноваження кожного. Менеджер - це керівник будь-якого рівня: від начальника цеху до керівника підприємства. В економічно розвинених країнах лише наявність освіти менеджера дозволяє працювати на керівних посадах.

Сьогодні будь-яка  галузь потребує фахівців, що вміють максимізувати прибуток, удосконалити асортиментний ряд продукції, налагодити зв'язки з партнерами, вийти на нові ринки. В умовах ринкової економіки одним з важливих елементів ефективного господарювання є маркетинг. Фахівців такого рівня планують готовити на кафедрі маркетингу й логістики, де протягом ряду років успішно виконуються науково-дослідні й дипломні роботи з напрямків маркетингової діяльності харчових підприємств.

Кафедра "Товарознавство й експертиза товарів" веде підготовку студентів по спеціальностях товарознавчого профілю.

Завдяки висококваліфікованому  професорсько-викладацькому складу, розвиненій матеріально-технічній базі й застосуванню інноваційних методів навчання на факультеті готовлять фахівців з високим рівнем знань, які швидко адаптуються до умов діяльності організацій, формулюють мети, визначають завдання, не бояться відповідальності, здатні самостійно ухвалювати управлінські розв'язки.

Студенти факультету протягом 5- ти років навчання, знайомлячись із роботою менеджерів усіх рівнів, проходять практику й стажування, а по закінченню академії або вже на старших курсах працевлаштовуються на провідних підприємствах України. Наші випускники сьогодні займають управлінські посади в різних сферах - від харчової промисловості й сфери послуг до органів державного керування, податкових органів і банків, що підтверджує висока якість знань і практичних навичок, одержуваних в академії.

Високий рівень викладання, комбінація знань по менеджменту зі знаннями технологій вигідно відрізняє наших випускників від інших, дозволяє їм бути більш затребуваними й конкурентоспроможними на ринку праці.

Велика увага на кафедрах факультету приділяється науково-дослідній роботі студентів, що сприяє розвитку їх творчого мислення. Студенти гідно представляють академію на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах, конкурсах, наукових конференціях. Високий рівень підготовки підтверджується безліччю нагород, грамот і дипломів різному ступеня.

Навчальний процес на факультеті нерозривно пов'язаний з виховною роботою. На факультеті активно працюють органі студентського самоврядування. Великою популярністю серед студентів користуються різні заходи, пов'язані з розвитком їх творчого, професійного й особистісного потенціалу. З особливим інтересом студенти всіх курсів беруть участь у художній самодіяльності й спортивних заходах усіх рівнів. 
 
 

1.3 Характеристика кафедри товарознавства та експертизи товарів 

Кафедра "Товарознавство й експертиза товарів" веде підготовку студентів по спеціальностях товарознавчого профілю.

Випускники спеціальності "Товарознавство й комерційна діяльність" одержують професійні навички й глибокі знання з питань товарного виробництва, споживчих властивостей товару, методології вивчення потреб населення, формування асортиментів, експертизи, сертифікації, кодування й ідентифікації, конкурентоспроможності товарів.

Спеціальність "Товарознавство й експертиза в митній справі" передбачає підготовку товарознавців- експертів митних служб вищої кваліфікації, основними завданнями яких є захист економічних інтересів України в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності, контроль експортно-імпортних операцій, боротьба з контрабандою й порушеннями митних правил, експертиза переміщуваних транзитних і підакцизних товарів, що перетинають державний кордон.

Склад кафедри:

Зав. каф. – д.т.н., проф. Козлов Григорій Федотович

к.т.н. доцент Погонцеві  Емілія Іванівна

к.т.н. доцент Бочарова Оксана Володимирівна

к.т.н. Мардар Марія  Ромиківна

к.т.н. асистент Кручек Оксана Анатоліївна

к.т.н. асистент Євдокимова Оксана Олександрівна

асистент Устенко Інна Андріївна

завідувач лабораторією Шенгелая Марина Володимирівна

асистент Валевська  Людмила Олександрівна

аспірант Боброва  Ірина Сергіївна

інженер Голубкова  Ірина генадіівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Історія розвитку  товарознавства 

     Поява грошей не послабила інтересу до знань про властивості товарів. Мінова вартість товару в грошовому вираженні обумовлювалася його корисністю для покупця, або споживчою вартістю. 
На цьому етапі товарознавство як галузь знань про товари мало практичну спрямованість і носило емпіричний характер. Відбувалося накопичення фактичних відомостей на основі практичних описів і спостережень. Оскільки на першому етапі розвитку науки ще не диференціювалися по галузях, товарознавство також не існувало як окрема наука. Тому інформація про товари з'являлася в роботах, присвячених сільському господарству. 
    Відомі описи товарознавчого характеру в агрономічних роботах давньоримських учених: Катона Старшого (234-149 рр. до н.е.), Варрона (116-27 рр. до н.е.), Колумели (I в. н.е. ) і Плінія Старшого (23 або 24-79 рр.). Катон описував способи зберігання й переробки сільськогосподарських продуктів (винограду, м'яса й риби); Варрон - методи оцінки якості худоби, молока, сирів і ін.; Колумела - способи зберігання зерна, витримку й старіння вин, дав товарознавчу характеристику винограду й способи його зберігання. 
Найбільш капітальною роботою цього періоду є "Природня історія", написана Плініем і видана в 37 книгах. У ній дані описи багатьох видів сільськогосподарської продукції, способів їх вирощування, переробки й зберігання. Особливо докладно даний опис винограду, способів готування якісних вин, а також їх фальсифікації. Уперше в цій роботі розглядається питання про застосування різних способів зберігання залежно від кліматичних умов. 
    У середні століття розвиток природничих наук (фізики, хімії, біології) вплинуло на розширення й поглиблення товарознавчих знань. Поряд з роботами описового характеру з'являються роботи, засновані на випробуваннях. До перших слід віднести працю М.Себициуса (1630 р.), у якому даний опис багатьох пряностей, а також способів приготування хліба, сиру, вин і інших харчових продуктів, способів подовження термінів зберігання фруктових соків шляхом нагрівання. До праць дослідницького характеру належать роботи Ф.Редибреди який за допомогою мікроскопа встановив причини псування м'яса. 
     В XVIII в. намітилася диференціація багатьох наук, одним з результатів якої стало формування наукової термінології, що становить специфічна мова кожної науки. Іншим результатом диференціації слід уважати розробку власних методів досліджень (випробувань) або запозичення вже відомих (релевантних) методів з інших галузей знань. 
   Для розвитку наукового напрямку товарознавства велике значення мали роботи Бургаве (1668-1738 рр.), у яких були розроблені основи хімічного аналізу харчових продуктів, а також Лінея (1707-1778 рр.), Бюффона (1707-1788 рр.), Жюсье (1699-1777 рр.), систематичні дослідження яких в області біології послужили основою розробки наукової класифікації товарів. 
У цей період з'являються перші самостійні роботи з торгівлі й товарознавству. Так, в 1575 р. уперше в Росії вийшла "Торговельна книга. Книжка описова, як молодим людям торг вести й знаті всьому ціну й почасти в ній описані всяких земель товари різні, їх же привозять на Русь німці й інших земель люди торговельні". У книзі, автори якої невідомі, дана докладна для того часу характеристика ряду товарів, у тому числі й експортно-імпортних (меду, воску, зерна, пеньки, жирів, хутр і т.п. ).            Особливостями товарознавчой інформації, що повідомлявся в "Торговельній книзі" і інших джерелах, є її описовий характер і відсутність систематизації. 
Важливим етапом у розвитку товарознавства стала публікація в 1756 р. книги І.Г.Людовицы "Основи повної торговельної системи". У ній уперше були викладені основи товарознавства як області наукових знань. Книга одержала широке визнання в сучасників. Про це свідчить і той факт, що друге видання цієї книги було перекладенийо на російську мову й вийшло у світ в 1789 р. за назвою "Накреслення повної купецької системи вкупі з початковими підставами торговельної науки із придбанням короткої історії про торгівлю" (частини 1 і 2). Сам факт перекладу на російську мову й видання книги Людовиці говорить про те, що до кінця XVIII в. у Росії зложився стан купців, нужденних в товарознавчих знаннях. 
   У передмові книги автор повідомляє, що він є першим, хто привів "купецьку науку" у певну систему, розуміючи під цим сукупність знань, що ставляться до торгівлі, включаючи знання товарів, "счетоводчество" і зміст звітних книг у порядку. 
   Людовиці вперше визначив предмет і зміст товарознавства, а також дав визначення термінів "товар" і "товарознавство". На його думку, до товарів ставляться "усі спонукувані речі, які є предметами торгівлі, за винятком грошей і цінних паперів". 
   "Предмет товароведення особливо є знання товарів, дивлячись по купецькій у них нестатку. Знання це простирається на поділ і пологи товарів, делание, властивість, випробування або розібрання, ціну й доброту, псування, збереження й зміст, виправлення, вироблення й підроблення, а також на знання, які суть кращі сорты й пологи товарів, і які скоріше з рук збути можна й нарешті, де всякий товар краще й дешевше діставати можна" . Людовиці один з перших указав на необхідність створення комерційних (торговельних) навчальних закладів (академій, училищ). 
   Незважаючи на виділення товарознавства як особливої галузі знань інформація, що накопичується, про товари носила в основному товарознавчо-технологічний характер. Велике місце в описах товарів приділялося технології їх промислового або сільськогосподарського виробництва. 
В XVIII-XIX вв. товарознавство черпає відомості із суміжних наук: хімії, фізики, біології, агрономії, які в цей період починають інтенсивно розвиватися. Великий внесок у розвиток товарознавства внесли роботи Ф. В. Зуєва, А. Т. Болотова, H. Я. Озерецьковського, І. Я. Біндгейма, Б. А. Енгельмана, M. Г.Левковича й ін. Завдяки цим роботам з'являються хімічні методи товарознавчої оцінки, а також способи переробки й зберігання деяких споживчих товарів. У цьому зв'язку необхідно згадати також роботи Д. І. Менделєєва по способах рафінації етилового спирту, В. Лєвшина - по способах обробки й зберігання рослинних олій, Л. Пастера, що встановив причини псування харчових продуктів внаслідок ферментативних процесів, і ін. У результаті була створена основа для переходу від опису товарів до випробувань їх для виявлення складу й властивостей, а також причин, що викликає зміни властивостей товарів при переробці й зберіганні, для нагромадження і поглиблення знань про них. 
З'явилася велика кількість публікацій товарознавчого характеру, причому багато - на сторінках журналу "Праці Вільного економічного суспільства", щовидавався з 1765 по 1915 р. У цьому журналу були опубліковані роботи з вивчення складу й властивостей багатьох харчових продуктів (молока, жиру, м'яса, зерна й ін.). 
    У середині XIX в. видається ряд капітальних праць по товарознавству. ДО них ставиться, зокрема , робота акад. Моделя "Хімічні обстеження харчових продуктів", у якій були наведені відомості про хімічний склад вітчизняних харчових продуктів. 
    В 1856 г. І. Вавилов видає "Довідковий комерційний словник", у якім дає визначення товарознавства як науки й опис окремих товарів. 
Значний внесок у розвиток товарознавства внесла опублікована в 1859 г. монографія проф. A. H. Ходнєва "Хімічна частина товарознавства. Дослідження їстівних припасів і напоїв". Метою цієї праці, як заявив автор у передмові, був намір дати "стисле, але точне поняття про склад і властивості сирих і оброблених товарів, хімічне дослідження їх гідностей, відкриття підмисів". Слід зазначити, що багато з описаних способів підробок (фальсифікацій) харчових продуктів і засобів їх виявлення не втратили своєї актуальності й у наші дні. 
    У тому ж 1859 г. вийшла у світ книга A. M. Наумова "ПРО живильні речовини й найважливіших способах раціонального їхнього готування, заощадження й відкриття в них домішок", у якій була розглянута товарознавча характеристика харчових продуктів. 
Слідом за цими виданнями в 1860 г. з'являються класичні роботи M. Я. Кіттары (1825-1880 рр.), представлені циклом книг під єдиним назвою "Публічний курс товарознавства" (випуски 1-4). M. Я. Кіттары був автором перших російських підручників по товарознавству, де були викладені наукові основи товарознавства. 
    Професори Московського й Казанського університетів, інспектори Московської академії комерційних наук M. Я. Кіттары по праву слід уважати одним з основоположників товарознавства. З його ініціативи в Московській академії був уведений самостійний навчальний курс "Товарознавство". Слід зазначити, що за рубежем товарознавство в той час ще вивчався разом з технологією, а в підручнику M. Я. Кіттары були не тільки поставлені теоретичні питання товарознавства, але й показані конкретні варіанти їх розв'язку. M. Я. Кіттары був широко ерудованим ученим. Він розробив питання сушіння харчових продуктів, спиртового шумування, працював по технології шкіри, текстильних виробів і інших непродовольчих товарів. 
За рубежем в 1878 г. виходить багатотомну капітальну працю І. Беніга "Хімія харчових і смакових продуктів людину", який придбав широку популярність і використовувався в руководствах по товарознавству. 
    Потужним стимулом розвитку наукового напрямку товарознавства послужило відкриття в Росії й за рубежем комерційних навчальних закладів, у навчальні плани яких поступово вводився навчальний курс товарознавства. Це було обумовлено тим, що інтенсивний розвиток промисловості й торгівлі вимагав підготовки висококваліфікованих кадрів, що володіють достатніми знаннями товарів. 
    Уперше у світовій історії викладання товарознавства рослинних, тварин і фармацевтичних матеріалів було почато в Падуанському університеті, де в 1549 г. була заснована кафедра товарознавства. Викладання товарознавства в Геттингенському університеті почалося в 1774 г., у Віденському політехнічному інституті - в 1866 г., у Будапештській комерційній академії праці - в 1877 г. 
    У Росії викладання товарознавства почалося в Московськім комерційнім училищі, яке було відкрито в Москві в 1772 г., а в 1799 г. переведене в С.-Петербург. В 1804 г. у Москві з'явилося нове комерційне училище. У цих училищах товарознавство спочатку викладалося як частина фізики й хімії. Лише з 1842 г. у комерційних навчальних закладах товарознавство почали вивчати як самостійну навчальну дисципліну. 
Одне з перших торговельних навчальних закладів Росії - Московська практична академія комерційних наук, створена в 1810 г., передбачила цю спрямованість, включивши в навчальні плани товарознавство в якості самостійної навчальної дисципліни. 
    До кінця XIX в. - початку XX в. у Росії налічувалося вже близько 400 комерційних навчальних закладів. У Москві, Петербургові й Києві були відкриті торговельні інститути з економічним і товарознавчим відділеннями, що мали товарознавчі лабораторії, обладнані сучасними по тем часам приладами для випробувань і оцінки якості споживчих товарів. У Московському комерційному інституті (пізніше - Московський інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова, а зараз - Російська економічна академія), який 19 лютого 1997 р. відзначив свій 90- літній ювілей, багато із цих лабораторій збереглися й понині.

    Подальший розвиток наукового товарознавства багато в чому пов'язане із ученими цього інституту: П. П. Петровим (1850-1928 рр.), Я. Я. Нікітінским (1854-1924 рр.). Ф. В. Церевітіновим (1877-1947 рр.). В 1906-1908 рр. ними був виданий підручник по товарознавству промислових товарів і харчових продуктів у двох томах. Пізніше цей підручник був перероблений, значно розширений і вийшов в 1914-1915 рр. уже в чотирьох томах. Цей підручник витримав кілька видань і довгі роки був основою підготовки багатьох поколінь товарознавців. 
     Після підручника M. Я. Кіттары це була нова капітальна праця, у якій знання товарознавства ґрунтувалися на фундаментальних науках: природознавстві, хімії й фізику. У передмові автори писали, що технологія в курсі товарознавства повинна мати допоміжне значення й викладатися з позицій розуміння походження якості товарів. 
Спроби створити підручники по товарознавству мали місце й наприкінці XIX в. - початку XX в.. Так, в 1900 р. виходить підручник А. Альмадінгена "Товарознавство", однак по широті відомостей про товари він значно уступає згаданим раніше книгам. 
    В 1927 р. Я. Я. Нікітінскій опублікував першу наукову монографію "Нариси по товарознавству харчових продуктів", а в 1933 р. Ф. В. Церевітінов видав велику монографію по товарознавству "Хімія свіжих плодів і овочів", багато теоретичних положень якої не втратили своєї актуальності й на сучасному етапі розвитку товарознавства. 
     В 30- і роки відбувається диференціація товарознавчих знань із виділенням загального й приватних розділів по групах споживчих товарів. Товарознавство харчових продуктів і товарознавство непродовольчих товарів стають двома самостійними навчальними дисциплінами. 
     В 1933 р. вийшла книга M. С. Бродського й Г. P. Корек "Основи товарознавства", у якій була почата спроба використовувати знання суміжних з товарознавством дисциплін для створення теоретичних основ товарознавства харчових продуктів. Ця книга вплинула на подальший розвиток товарознавства. 
    Традиції основоположників товарознавства були продовжені С.А. Єрміловым, H.І. Козіним, A.A. Колісником, Ф. С. Касаткіним, В. С. Грюнером, Г. С. Ініховим, В.Г. Спєранським, B.C. Смирновим, С.H. Бруєвим, 
Г.Г. Скробанським, І. Ф. Гак, А. І. Гріммом, A. H. Рукосуєвим, О. Б. Церевітіновим, M. А. Габріельянцем, Л. H. Ловачевим і ін., у наукових працях і підручниках яких одержало подальший розвиток товарознавство харчових продуктів, засноване на результатах великих експериментальних досліджень. 
     У розвиток товарознавства непродовольчих товарів великий внесок внесли H. А. Архангельський, А. І. Андрусевич, H. С. Алексєєв, H. В. Булгаков, В. М. Зайцев, H. І. Єгоркіна, Г. І. Кутянін, T. С. Остановський, M. С. Сергєєв, В. П. Склянников, H. В. Чернов і ін. 
     Під їхнім керівництвом були проведені великі науково-дослідні роботи в області товарознавства харчових продуктів і промислових товарів, що дозволили значно розширити банк даних про споживчі властивості товарів, а також про методи їх досліджень. У результаті цього суттєво поповнилася навчальна інформація, підсилилося теоретичне обґрунтування товарознавства. 
   Багаторазово видавалися зі змінами й доповненнями підручники по товарознавству. Так, чотиритомний підручник "Товарознавство харчових продуктів" витримав два видання (в 1938 р. і в 1949 р.). Останнє видання (1949 р.) здійснювалося по постанові Ради Міністрів СРСР про ввічнення пам'яті проф. Ф. В. Церевітінова. 
    За редакцією проф. Смирнова В. С. в 1941 р. був виданий, а потім двічі перевиданий (в 1946 р. і в 1954 р.) підручник по товарознавству харчових продуктів для економічних факультетів. 
    Наприкінці 50- х - початку 60- х років виходять окремими книгами підручники по різних розділах товарознавства. У період з 1957 по 1965 р. було видано вісім підручників по товарознавству харчових продуктів, що витримали по три- чотири видання. Окремо видаються підручники по товарознавству для кооперативних вузів, а також для технікумів. 
Підручники по товарознавству промислових товарів вийшли у світ у дев'яти книгах в 1957-1962 рр. 
    Одночасно з навчальною літературою в СРСР видавалося багато довідкової й науково-практичної товарознавчої літератури, внісшої значний внесок у розвиток наукового товарознавства. Були видані багатотомний "Товарний словник" (1947 р.), "Довідник товарознавця продовольчих товарів" у двох томах (1968 р., 1980 р. і 1987- 1988 рр.), "Довідник товарознавця непродовольчих товарів" у двох томах (1970 р., 1987-1988 рр.), серія книг "Контроль якості товарів у торгівлі" ( 1-ше видання 1976-1978 рр. і 2- е видання - в 1985-1988 рр.). Крім того, були видані великі наукові монографії: Церевітінов Ф, В. "Хімія плодів і овочів" ( 1-ше видання 1933 р., 2-ге - 1949 р.), Колісник А. А. "Фактори тривалого зберігання плодів і овочів" (1957 р.), Козин H. И. "Хімія й товарознавство харчових жирів" ( 1-ше видання - 1939 р., 2- е - 1947 р., 3- е - 1958 р.), Рукосуєв A. H. "Основи товарознавства хлібних продуктів" (1966 р.), Сперанський В. Г. "Біологічні основи зберігання плодів і овочів" (1964 р.) і ін. 
на жаль, на початку 90- х років видання товарознавчої літератури в російських видавництвах повністю припинилося. Не вийшла у світ через фінансові труднощі вже готовий рукопис четвертого видання "Довідника товарознавця продовольчих товарів", намічена до випуску в 1991-1992 рр. Лише в 1995 р. з ініціативи видавництва "Економіка" і автора почате видання серії науково-практичних книг по товарознавству за назвою "Товарний довідник". Перші чотири книги цієї серії по товарознавству харчових продуктів уже випущені. 
    Необхідно відзначити значний внесок у розвиток товарознавства й закордонних учених, у першу чергу німецьких і польських, чиї праці були перекладені на російську мову й вплинули на розвиток вітчизняного товарознавства. В 1967 р. у СРСР була перекладена на російську мову й видана книга Г. Грундке "Основи загального товарознавства". 
    Підручники по товарознавству видавалися в багатьох східноєвропейських країнах, причому товарознавство в цих країнах розвивалося в тіснім співробітництві з радянськими вченими-товарознавцями. 
     У Японії в період з 1976 по 1979 р. було видано п'ять підручників по теорії товарознавства: Іошатана Кацамакі "Виникнення товарознавства" (1976 р.), Іошнакі Ішіі "Загальна теорія товарознавства" (1977 р.), Такао Икогаями "Основи теорії товарознавства" (1978 р.), Таміоши Іошида "Товарознавство" (1978 р.), Мосахару й Копії Акіяма "Введення в сучасне товарознавство" (1979 г.). 
     Починаючи з 1962 р. кілька раз проводилися міжнародні конгреси товарознавців, на яких обговорювалися загальні питання подальшого розвитку товарознавства.       Останній конгрес відбувся в 1989 р. у Німеччині. 
     Підводячи підсумки історичного шляху розвитку товарознавства як науки й навчальної дисципліни, слід зазначити два основні напрямки: практичне й наукове. Причому на різних етапах розвитку або переважало те або інший напрямок, або обоє напрямку існували спільно. 
     На ранніх етапах розвитку товарознавства домінував практичний напрямок, для якого були характерні описові підходи до розгляду товарів і відсутність наукового аналізу при оцінці їх споживчих властивостей. 
     У міру нагромадження описової інформації й розвитку природничо-наукових методів оцінки якості товарів виникає й розвивається науковий напрямок у товарознавстві. Цьому в чималому ступені сприяв розвиток природничих наук (фізики, хімії, біології), а також прихід у комерційні навчальні заклади вчених із цих галузей науки. Поступово цей напрямок стає домінуючим, що впливає й на змістовну частину товарознавства. У ній починають переважати відомості про хімічні й фізичні властивості товарів, методах їх досліджень. 
    Необхідність цього напрямку була викликана недостатністю інформації про склад і властивості різних товарів, а також нестачею наукових і педагогічних кадрів в області товарознавства. Завдяки підготовці таких кадрів товарознавство одержало потужний стимул для подальшого розвитку наукового напрямку, який став переважним на товарознавчих кафедрах і в науково-дослідних торговельних інститутах. 
      Одночасно в процесі викладання товарознавства був ослаблений практичний напрямок. Це викликало різку критику практиків і викладачів суміжних дисциплін, особливо економічних, а також вимога реформування змісту навчальних планів, програм і підручників по товарознавству в основному за рахунок виключення знань в області фізики, хімії й технології. Суперечка між товарознавцями й економістами про суть товарознавства тривав майже 30 років, виходячи на сторінки наукових журналів і засобів масової інформації, у зали засідань вчених рад і наукових конференцій. 
      У ході цих суперечок лунали абсурдні твердження про марність товарознавчих знань. При цьому робилися посилання на досвід ряду закордонних країн (США, Франції й ін.), де в комерційних навчальних закладах відсутня навчальна дисципліна за назвою "товарознавство". Дійсно, у цих країнах товарознавство або не виділене в особливу навчальну дисципліну й знання товару студенти одержують у курсах технології виробництва, або ця дисципліна носить інша назву. Наприклад, у деяких американських навчальних закладах у навчальних планах є дисципліни: "Політика в області асортиментів", "Політика в області якості". 
      Одним з аргументів у цих суперечках було твердження, що за якість товару відповідає тільки виготовлювач, тому продавець в умовах ринку буде одержувати товари з гарантованою якістю й може не затруднювати себе їх кваліфікованим приймальним контролем. Однак перехід на ринкові відносини виявив пріоритет товарознавчих знань у комерційній діяльності. 
      Ослаблення контролю над якістю товарів на державному й внутрішнфірмовому рівні на початку 90- х років привело до насичення ринку неякісними, фальсифікованими, а часом небезпечними товарами вітчизняного й імпортного виробництва. 
      У результаті була прийнята постанова Уряду Російської Федерації "ПРО заходи Щодо захисту споживчого ринку Російської Федерації від проникнення неякісних імпортних товарів" (від 12 липня 1996 р. № 799). 
       У зв'язку із цим підсилився інтерес практичних торговельних працівників до товарознавчих знанням, а в середніх і вищих професійних навчальних закладах збільшився конкурс на товарознавчі спеціальності. Усе це зобов'язує на сучасному етапі розвитку товарознавства гармонізувати обоє напрямку - практичні й наукове, тому що вони доповнюють і збагачують один одного, а також виявляти нові проблеми й шляху розвитку товарознавства. Одним з найважливіших є використання в товарознавстві маркетингових принципів, зокрема , розгляд предмета товарознавства не тільки як об'єкта комерційної діяльності, але і як засобу задоволення реальних і передбачуваних потреб. Такий підхід викликає необхідність пошуку сучасних шляхів розвитку товарознавства - прогнозування нових товарів, розробки їх характеристик з урахуванням передбачуваних потреб. 
     Однак це не означає відмова від тих традицій російського товарознавства, які були запропоновані його основоположниками й багато з яких не втратили актуальності й у наші дні. Більше того, у товарознавстві завжди існували й будуть існувати "вічні" проблеми - вивчення нових товарів і нових споживчих властивостей уже відомих товарів з урахуванням останніх досягнень товарознавчої і суміжних наук. 
     Зі зміною соціально-економічних умов деякі проблеми знову стають злободенними й вимагають нових підходів. До таких проблем ставиться, зокрема , ідентифікація товарів для виявлення й/або попередження їх фальсифікації. 
     Сучасний етап розвитку науки характеризується інтеграцією різних галузей наукових знань. Ця проблема сьогодні коштує й перед товарознавством як прикладною наукою. Одним з підходів до інтеграції двох розділів - товарознавства харчових продуктів і товарознавства непродовольчих товарів - є створення загальних для обох розділів теоретичних основ. У них будуть розглянуті основні характеристики всіх товарів незалежно від їхнього призначення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Характеристика ДП  «Одесастандартметрологія»  

  За роки своєї роботи державне підприємство "Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Одесастандартметрологія") довело свою компетентність, обєктивність, незалежність, відповідальність і неупередженість при виконанні робіт із забезпечення єдності вимірів і оцінки відповідності вимогам стандартів.

    Підприємство має сучасне випробувальне оснащення, кваліфікований і досвідчений персонал, атестованих аудиторів, а також численні угоди про співробітництво з компетентними організаціями (Держфлотінспекцією України, Російським Морським Регістром Судноплавства, акредитованими в Україні й за кордоном органами сертифікації, випробувальними лабораторіями й т.і.).

    ДП "Одесастандартметрологія" акредитоване в Системі УкрСЕПРО як орган з сертифікації продукції, послуг та систем якості, а також на право повірки, калібрування й державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки. Також до складу підприємства входять випробувальні лабораторії харчової продукції, сировини й визначення змісту радіонуклідів.

   ДП «Одесастандартметрологія» - це державна установа з самостійним фінансуванням, що займається перевіркою вимірювальних приладів, аналізом продуктів харчування на вміст шкідливих речовин та радіонуклідів,

перевіркою та діагностикою приладів та устаткування, що мають проходити обов’язкові перевірки через певні відрізки часу.

Вона складається  з двох корпусів – адміністративного  та лабораторного, які знаходяться за адресами:

      Адміністративний корпус: м. Одеса, вул. Чорноморська 
      Лабораторний корпус: м. Одеса, вул. Кузнечна, 13

   Будівля  лабораторного корпусу стоїть  на «розв’язаному» фундаменті, який гасить зовнішні коливання(від транспорту наприклад), щоб нічого не заважало проведенню дослідів. Також по будівлі установлено два контури: перший – електричний, для забезпечення безпеки співробітників під час роботи з електро приборами; другий – радіотехнічний, для усунення радіоперешкод, що можуть впливати на роботу чутливої радіотехніки.

   Є своя  міні-котельна, та кондиціонери у  кожному кабінеті, для підтримання необхідної для дослідів температури.

   Раз на  п’ять років проводиться перевірка установи та персоналу на відповідність займаним посадам.