Отчет по практике Одессастандартметрология

   На першому поверсі знаходяться харчова випробувальна лабораторія, частина відділу теплотехнічних вимірювань та бюро прийому, в яке клієнти приносять прилади або вироби для перевірки або аналізу.

   Другий  поверх – відділ електровимірів  та відділ фізико-хімічних вимірів.

   Третій  поверх – повірка електричних,  радіотехнічних та теплотехнічних  приладів, також радіометрична лабораторія.

   Четвертий  поверх – адміністрація, актовий  зал та відділ сертифікації  автомобілів.

    Нульовий  поверх – повірка механічних  та геометричних засобів вимірювання.

     Історія розвитку метрології свідчить, що однією з першопричин створення мір і проведення вимірів був розвиток торгово-обмінних операцій. В Одесі із самого початку її існування для цього використовувалися правила, які діяли в імперії. За цими правилами на органи місцевого самоврядування й поліцію був покладений обов'язок - стежити за правильністю визначення ваги, обсягу й розмірів товарів, які продаються в торговельних установах . Для цієї мети торговельна депутація із числа своїх членів обирала найавторитетніших представників, які разом із чинами поліції періодично перевіряли торговельні установи. При перевірці звертали увагу на стан ваг і мір, щоб не було ушкоджених і тих, що не мають державних клейм. Але перевірки проводилися нерегулярно. Виправити цей недолік у контролі були покликані так звані міські ваги, які облаштовувалися на всіх торговельних площах та базарах і здавалися в оренду відкупникам.

     Перше згадування про міські ваги й міри в історії Одеси документовано 1808 роком, коли "откупщик оных" на Грецькому базарі Фроїм Барнас звернувся в міську думу із проханням "... о сделании новых весов и мер в связи с ветховностью имевшихся ". У них покупець міг за незначну плату переважити (переміряти) куплені товари, щоб перевірити чесність продавця. У випадку виявлення обважування або обмірювання покупець заявляв про це орендареві, який у свою чергу доводив скаргу до відомості поліцейського на ринку. Він мав право вилучати непридатні засоби виміру , ще й оштрафувати нечесного продавця. Тому ті , хто не мав постійних торговельних місць, продавали товари або поштучно, або без оцінки ваги - кружками, цебрами, мішками або бочками. Знайдені непридатні ваги після ремонту підлягали обов'язковій повірці в губернській казенній палаті. Для виконання цих робіт в 1824 році було представлено одеському градоначальникові прохання - побудувати новий будинок для перевірки ваг та мір.

     В Одесу в 1844 році були прислані порівняльні таблиці російських і іноземних мір , "... выверенные с надлежащей точностью копии аршина, фунта, ведра и четверти", а також повірені в Петербурзькому депо мір і ваг контрольні ваги. Усі засоби вимірів мали державні клейма. 7 листопада 1842 року в "Одеському віснику " було надруковано офіційне оголошення для всіх торговців, майстрів і художників "... изготовлять сажени, аршины, коромысла, гири, меры жидкости и емкости по формам казенным". Ці засоби повинні були представлятися для державної повірки й клеймування в "присутственные места". Але бажаючих виготовляти міри й ваги в Одесі не найшлося. Такі підприємці з'явилися в місті лише в 80-ті роки. Міська дума, з огляду на важливість питання з погляду як забезпечення єдності вимірів у державі, так і захисту жителів, включила до кошторису на 1879 рік витрати в сумі 1589 рублів на облаштованість приміщень для повірки й придбання двох комплектів найточніших копій з нормальних ваг і мір. У ці роки в Росії проводилася робота з переходу на метричну систему мір, і питання про придбання перенесли на 1880 рік. У листопаді 1880 року управа звернулася до вченого хоронителя Депо В.С. Глухову із проханням про виготовлення й повірку комплектів мір для міста, а 26 червня 1881 року був перерахований аванс на їхнє виготовлення й повірку.

      До серпня 1882 року комплекти зразкових мір були виготовлені, повірені в Петербурзькому депо мір і ваг і доставлені в Одесу. Крім цього, були виготовлено в монетному дворі 12 державних і 6 міських клейм. До цього ж часу в будинку міських "присутственных мест" були підготовлені й обладнані дві кімнати в напівпідвалі з боку двору для збереження, повірки й клеймування мір і ваг. Будинок, де розташувалася міська повірочна камера, і понині перебуває на Приморському бульварі, 7. Завідування повірочною камерою здійснював торговельний доглядач А.І. Зволинський, а виконував повірку призначений службовець пробірного намету Міністерства фінансів пробірер Іван Федорович Зубарєв. Це був перший фахівець з повірки в Одесі! Тому саме від цієї дати - серпня 1882 року - слід вести відлік часу існування в Одесі справжнього метрологічного центру, як з технічної, так і з організаційної точки зору!

      В 1883-84 роках в Одесі було відкрито дві фабрики децимальних ваг: Густава Мірендзе на вул. Прохорівський, 82 та інженера Іллі Семеновича Каца на вул. Інститутській, 3. А до 1895 року до них додалося ще дві: Бемера на вулицях: Болгарській, 72 і Зельдовича на Мірошницькій. Не залишилася Одеса й без майстерні з ремонту ваг і виготовлення мір місткості. Ці роботи виконував майстер Герш Пінкус на вул. Старорезничній. До початку ХХ сторіччя фабрика Каца переїхала на Балківськую вулицю, а після громадянської війни була перейменована в держзавод №13 ім. Старостіна. Сьогодні цей завод - флагман вітчизняного вагобудування.

       В 1886 році міська дума прийняла постанову про торгівлю, а в наступному році - інструкцію про порядок контролю правил. Завідувачем міської камери клеймування мір і ваг було визначено "... открывать камеру два раза в неделю в назначенные управой дни и часы и производить поверку и клеймение доставляемых в камеру мер и весов, с взысканием за это платы, установленной управой ".

       Після того, як в 1893 році Д.І. Менделєєв став головним доглядачем Депо мір і ваг, почалися кардинальні зміни в справі метрологічного забезпечення в імперії. В 1899 році було затверджено нове "Положення про міри й ваги". На підставі цього документа передбачалося відкрити до 150 спеціальних державних установ - повірочних наметів мір і ваг. І, природно, Одеса потрапила в число перших міст. Адже крім того, що в нас уже існувала камера для повірки, тут вироблялося 25 відсотків усіх ваг у Російської імперії. Відповідно до цього Положення за розпорядженням міністру фінансів С.Ю. Вітте перші повірочні намети були відкриті у вересні - жовтні 1900 року в містах С. - Петербург (2), Москва, с. Павлово з відділенням у Нижньому Новгороді. В 1901 році відкрилися ще 4 повірочні намети в містах Харків, Тула, Нахічевань-на-Доні, Муром. Наступні 10 наметів відкрилися в Києві, Одесі, Вільно, Катеринграді, Ризі, Казані, Саратові, Катеринославлі, Катеринбурзі, Уфі. Усього за життя Д.І. Менделєєва було відкрито 25 повірочних наметів.

      Роком народження Центру стандартизації став 1902 рік. У червні 1902 року в одеських газетах було надруковане оголошення, а слідом за ним - постанова градоначальника, яка сповіщала всіх підприємців: ... поверка гирь, мер и весов производится в Поверочной палатке торговых мер и весов по адресу: ул. Кузнечная, 21, открытой с 15 июля 1902 года на основании положения о мерах и весах от 4 июня 1899 года. Все меры и весы, применяющиеся в торговле и промышленности при всякого рода сделках, обмене, купле и продаже, должны быть верны и снабжены установленными поверочными клеймами. При обнаружении мер и весов неверных или не имеющих установленных клейм будут составляться протоколы о привлечении виновных к ответственности: денежным штрафам до 100 рублей, заключению в тюрьму до 3-х месяцев и лишению права торговли". Перший штат повірочного намету був невеликим - усього 4 людини, які забезпечували періодичну перевірку мір ваги, довжини й обсягу один раз у три роки. У подальші роки, до початку першої світової війни, перевірочний намет двічі змінював дислокацію й до 1917 року займав приміщення на вул. Єлизаветинській, 2.

       В 1921-му, після прийняття декрету Ради народних комісарів від 14 вересня 1918 року "Про введення міжнародної метрологічної десяткової системи мір і ваг", Одеський повірочний намет був перейменований у Палату мір і ваг. Після закінчення "смутного времени" відновила свою роботу метрологічна служба в місті . До 1925 року вона звалася "Перевірочна палата мір і ваг". В 1930 році палата переїхала на вул. Чорноморську, 10, у будинок, який займає й понині, і в черговий раз змінилася назва - бюро стандартизації Одеської області й Автономної Молдавської РСР. Уперше в складі бюро з'явилися сектор стандартизації й група експертів з повірки. В 1932-му, після чергової реорганізації територіального адміністративного поділення України, палата перейменована в обласне бюро стандартизації й метрології.

      В 1934-36 роках метрологічна служба увійшла до складу Всесоюзного комітету стандартизації й називалася обласним керівництвом мір і ваг цього комітету, але з 1937-го до 1941 року знову була перейменована в обласний відділ мір і ваг, який був одним з найбільших в Україні. В 1940 році чисельність працівників в Одеському відділі метрології збільшилася до 30-ти. Були створені спеціалізовані лабораторії: механічних, лінійно-кутових, теплотехнічних і електромагнітних вимірів. Період до 1941 року можна визначити як час становлення метрологічної служби в Одесі й накопичення досвіду.

       В 1941 році частина співробітників була евакуйована в м. Чкаловськ. Але як тільки Одеса була звільнена від окупантів, 17 квітня працівники відділу, які залишилися в місті, прийшли на вул. Чорноморську, 10. Була проведена інвентаризація залишків устаткування відділу й у міру повернення з евакуації зразкових засобів і приладів відновлювалася робота спеціалізованих лабораторій. До 1948 року Одеський відділ, скорочено названий "Коммерприбор", досягся показників 1941-го по обсягах і номенклатурі засобів вимірювань, які повірялися.

       В 1947 році на роботу у відділ прийшло багато нових молодих фахівців. Штат держповірників зріс до 23 фахівців. Підконтрольними Одеському відділу були Ізмаїльське, Миколаївське, Херсонське, Кіровоградське й Молдавське керівництво. Виконуючи постанову уряду, Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів організував в 1955 році 132 державні контрольні лабораторії вимірювальної техніки. Одеська була віднесена до 1 розряду. З 1955-1957 років у Державній контрольній лабораторії розгорнулися роботи в області стандартизації й була створена спеціальна лабораторія з повірки радіовимірювальних приладів.

      В 1966 році Одеська державна контрольна лабораторія вимірювальної техніки відповідно наказу Комітету стандартів при СМ СРСР №160 від 10.06.66 була перейменована в Одеську міжобласну лабораторію Держнагляду за стандартами й вимірювальною технікою (ОМЛДН), а начальником її призначили З.Б. Сейфулліна. Відтоді почався новий період в історії метрологічної служби, вона перетворилася в науково-технічний центр із питань метрології й стандартизації всього південного регіону України. Створений зусиллями багатьох поколінь одеських фахівців - метрологів і стандартизаторів - потенціал, починаючи з камери повірки й клеймування мір і ваг в 1882 році , дозволив до 2000 року перетворити ОМЛДН у державний центр стандартизації, метрології та сертифікації. З 1998 року державний центр стандартизації, метрології та сертифікації очолює директор В.М. Царюк. На підставі наказу Держспоживстандарту України від 22.12.2003р. № 239 Одеський державний центр стандартизації, метрології й сертифікації перейменований у Державне підприємство "Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Одесастандартметрологія").  
 

3.1 Структура ДП «Одесастандартметрологія»

   Царюк Віктор Миколайович - генеральний директор ДП "Одесастандартметрологія" 
   Соломенко Валерій Павлович - заступник генерального директора 
   Голомовзий Євген Миколайович - заступник генерального директора 
   Смислов Олександр Анатолійович - заступник генерального директора 
    Сейфуллін Заріф Борисович - головний фахівець 

    Олексієнко Костянтин Миколайович - начальник відділу метрологічного забезпечення вимірювань електромагнітних, теплотехнічних та фізико-хімічних величин (відділу №05)

    Провідні фахівці відділу метрологічного забезпечення вимірювань електромагнітних, теплотехнічних та фізико-хімічних величин (відділу №05) (за адресою - м. Одеса, вул. Кузнечна, 13):

     Олевинська Лідія Костянтинівна, Горшкова Ірина Костянтинівна - кімната 307 
     Усенко Зінаіда Феофілактівна - кімната 106

     Ткачук Іраіда Андріївна,  Кузнецова Валентина Андріївна - кімната 203 
     Гайдукевич Наталія Арсентіївна - кімната 205

     Щекудов Сергій Вікторович - кімната 206

     Стаматакі Ірина Тарасівна - кімната 207

3.2 Завдання ДП «Одесастандартметрологія» 

    ДП "Одесастандартметрологія" виконує роботи та надає послуги із стандартизації, метрології, сертифікації продукції, послуг та систем управління якістю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. Індивідуальне завдання 

Історія розвитку метрології

Потреба у вимірах з'явилася давно. Для виконання вимірів у стародавності використовувалися підручні засоби. Із глибини століть дійшли до нас одиниця ваги дорогоцінних каменів - каратів, що в перекладі з мов прадавнього південно-сходу означає "насіння бобу", "горошина", одиниця аптекарської ваги - гранів, що в перекладі з латинського, французького, іспанського означає "зерно". 
     Багато заходів мали антропометричне походження або були пов'язані з конкретною трудовою діяльністю людини. Так, у Київській Русі в побуті застосовувалися вершки ("верх перста") - довжина фаланги вказівного пальця; п'ядь (від "п'ять", "п'ятірня") - відстань між кінцями витягнутих великого й вказівного пальців; лікоть - відстань від ліктя до кінця середнього пальця; сажень (від "сягатьлягать,сигать,тягать", "досягати") - те, що можна дістати; косий сажень (межа того, що можна дістати) - відстань від підошви лівої ноги до кінця середнього пальця витягнутої нагору правої руки; верста (від "верти", "повертай" плуг або соху назад) - довжина борозни. 
      Прадавнє походження мають і заходу часу. На основі астрономічних спостережень прадавні вавилонці встановили рік, місяць і година. Згодом 1/86400 частина середнього періоду обігу Землі навколо своєї осі одержала назву секунди. 
Прадавні вавилонці в II в. до н.е. запропонували вимірювати час у мінах. Міна рівнялася проміжку часу (приблизно, дві астрономічні години), за який із прийнятих у Вавилоні водяних годин випливала "міна" води, маса якої становила 500 г. Згодом міна перетворилася у звичну для нас хвилину. Згодом водяний годинник поступився місцем пісковим, а потім більш складним маятниковим механізмам. 
       У Прадавній Русі метрологічної служби не існувало. Однак є відомості про застосування зразкових заходів і зберіганні їх у церквах і монастирях, а також про щорічні перевірки засобів вимірів. Наприклад, "золотий пояс" великого князя Святослава Ярославовича служив зразковим заходом довжини. 
      У Статуті новгородського князя Всеволода "ПРО церковні суди й про людей, і про мірила торгівлі", виданому в 1136 г., пропонувалося "торговельні всі ваги й мірила дотримувати без капості, не умалювати, ні умножати, а всякий рік извещивати...". Порушник цих приписань міг бути покараний аж до "...переказу страти смертію". 
     Найважливішим метрологічним документом є Двинська грамота Івана Грозного (1550 г.). У ній регламентовані правила зберігання й передачі розміру нового заходу сипучих речовини-осьмини. Її мідні екземпляри розсилалися по містах на зберігання виборним людям- старостам, соцьким і целовальникам. ІЗ цих заходів пропонувалося зробити тавровані дерев'яні "копії для використання й побуті. 
        Зразкові заходи, з яких знімалися перші копії, зберігалися в наказах Московської держави. Ці дані свідчать про те, що при Івану Грозному почала створюватися державна система забезпечення єдності вимірів і державна метрологічна служба. 
       Московські укази по введенню єдиних заходів у країні відсилалися на місця разом зі зразками державних заходів. Роботи з нагляду за заходами і їх перевірку проводили дві столичні установи: Помірна хата й Більша митниця. У провінції нагляд був доручений персоналу воєводських і земських хат, а також старостам, цілувальникам і іншим "вірним людям". Державна дисципліна була суворою. За злочинне псування контрольних заходів загрожувало серйозне покарання- аж до смертної страти. 
       Більшу роботу в області метрологічних реформ провів Петро 1. Указом до обігу в Росії були допущені англійські заходи, що одержали широке поширення на флоті, в армії й у кораблебудуванні, - фути й дюйми. Для полегшення обчислень були видані таблиці заходів і співвідношень між росіянами й іноземними заходами. У цей час почали формуватися метрологічні центри.Комерц- Колегія зайнялася питаннями єдності заходів і метрологічного обслуговування в області торгівлі.Адміралтейств- Колегія контролювала правильне застосування кутомірних приладів, компасів і інших навігаційних пристосувань.Берг- Колегія опікувала вимірювальне господарство гірських заводів, рудників і монетних дворів.