Отчет по практике Одессастандартметрология

Заснована в 1725 г. Петербурзька академія наук здійснювала відтворення кутових одиниць, одиниць часу й температури. Вона мала у своєму розпорядженні зразкові заходи й копії еталонів туаза й фунта. Практика настійно вимагала створення в країні єдиного метрологічного центру. 
      В 1736 г. за рішенням Сенату була утворена Комісія ваг і заходів під головуванням головного директора Монетного двору графа M. Г. Головкіна. У якості вихідних заходів довжини комісія виготовила мідний аршин і дерев'яний сажень, за захід рідких речовин було прийняте цебро московського Камінномостського питного двору. B якості еталона ваги був узятий фунт. Еталоном служила бронзова золочена гиря. Цей державний еталон проіснував майже 100 років. 
       Комісія почала проводити роботу з побудови системи вимірів на десятковій основі. Уперше ідею побудови системи на десятковій основі висловив французький астроном Г. Мутон, що жив в XVII в. у Франції, де феодали мали право користуватися своїми власними заходами, містити митниці й збирати мито, питання про раціональну систему заходів стояв особливо гостро. Знадобилася революція, зліт творчої активності народу, щоб ідея пробила собі дорогу. 8 травня 1790 г. Установчі збори Франції прийняли декрет про реформу системи заходів і доручило Паризької академії наук розробити відповідні пропозиції. Комісія академії, керована   Лагранжем, рекомендувала десятковий підрозділ кратних і дольных одиниць. Інша комісія, на чолі якої стояв Лаплас, запропонувала прийняти в якості одиниці довжини одну сорокамільйонну частину земного меридіана. На основі цієї єдиної одиниці - метра - будувалася вся система, що одержала назву метричної. За одиницю площі ухвалювався квадратний метр, за одиниці об'єму- кубічний метр, за одиницю маси- кілограм (маса кубічного дециметра чистої води при температурі 4 °С). 
Метрична система із самого початку була задумана як міжнародна. 
26 березня 1791 г. Установчі збори Франції затвердили пропозиції Паризької академії наук. Національний Конвент визнав, що справа реформи заходів і ваг, "як одне з найбільших благодіянь революції, повинне бути доведене республікою до кінця". 
       7 квітня 1795 г. Конвент прийняв закон про введення метричної системи у Франції й доручив комісарам (Кулону, Деламбру, Лагранжу й Лапласу) виконати роботи з експериментального визначення одиниць довжини й маси. В 1799 г. ця робота була закінчена. Затверджені законам платинові прототипи метра й кілограма були здані на зберігання в Архів Франції й одержали назву архівних. 
Метрична система впроваджувалася на превелику силу. Наполеон, ставши імператором Франції, уважав, що "немає нічого більш суперечливого складу розуму, пам'яті й міркуванню, чому те, що пропонують ці вчені. Абстракціям і порожнім надіям принесене в жертву благо теперішніх поколінь, тому що, щоб змусити стару нації прийняти нові одиниці заходів і ваг, треба переробити всі адміністративні правила, усі розрахунки промисловості. Така робота лякає розум". В 1812 г. він підписав указ про введення нової системи одиниць, у яку повернув туаз, прирівняний до 2 метрів, і інші одиниці зі старими найменуваннями, але вв'язані з метричною системою. Законом від 4 липня 1837 г. виправлена метрична система була остаточно введена у Франції з 1 січня 1840 г. як обов'язкова.

Указом "ПРО  систему Російських мір і ваг" (1835 г.) були затверджені еталони довжини й маси. Еталон довжини являв собою платиновий сажень, рівну 7 англійським футам, і платиновий фунт, що збігається по вазі із бронзовим золоченим фунтом 1747 р. В 1842 т. на території Петропавловської фортеці й спеціально побудованім будинку було відкрито Депо зразкових заходів і ваг. У цій метрологічній установі не тільки зберігалися еталони і їх копії, але й виготовлялися зразкові заходи для місцевих органів. 
     В 1849 р. вийшла капітальна праця "Загальна метрологія", розроблений Ф. І. Петрушевським і відзначений Імператорською академією демидовської премії. 
В 1869 р. петербурзькі академіки Б. С. Якоби, Г. І. Вильд і О. В. Струве направили в Паризьку академію наук доповідь із пропозицією виготовити нові міжнародні прототипи метра, кілограма й розподілити їхні копії між зацікавленими державами. Ця пропозиція була прийнята. У травні 1875 р. була підписана Метрична конвенція.     Відповідно до цього документа Росія одержала платино- іридієві еталони одиниці маси № 12 і 26 і еталони одиниці довжини N 11 і 28, які були доставлені в новий будинок Депо зразкових мір і ваг. 
       В 1892 р. керуючим Депо був призначений Д. І. Менделєєв, який багато зробив для розвитку вітчизняної метрології. Д. І. Менделєєв (1834-1907 рр.) є основоположником наукового підходу в розвитку метрології. Час із 1892 по 1918 р. називають мєндєлєєвским етапом розвитку метрології. Це етап наукового становлення метрології й активного впровадження її в народне господарство. В 1893 г. Д. І. Менделєєв перетворить Депо зразкових заходів і ваг у Головну палату мір і ваг- одне з перших у світі науково-дослідних установ метрологічного профілю.    Учений стверджував, що "наука починається... з тих пір, як починають вимірювати; точна наука немислима без міри". Однак йому не вдалося повною мірою впровадити метричну систему в народне господарство. З 1899 р. вона застосовувалася в країні факультативно поряд зі старою росіянкою й британською дюймовою) системами. 
14 вересня 1918 р. Раднарком РСФСР прийняв декрет "ПРО впровадження міжнародної метричної системи мір і ваг", який поклав початок нормативному етапу розвитку вітчизняної метрології. ІЗ цього моменту найважливіші положення в області метрології вводяться нормативними актами - спочатку постановами уряду, а пізніше (поряд з ними) нормативно-технічними документами різного рівня. 
       Цей період характеризується остаточним становленням метрології як науки, створенням різних науково-дослідних інститутів, що займаються питаннями метрології, широким впровадженням метричної системи й створенням нових високоточних вимірювальних систем, приладів і засобів виміру. 
      У цей час з'являється система контролю над дотриманням різних мір і ваг. Розробляються заходи юридичної відповідальності посадових осіб за порушення метрологічних норм і правил. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Павлов В.І., Мєшков О.В., Опьонова І.В., Павлиха Н.В. «Основи стандартизації, сертифікації і ідентифікації товарів». Навчальний посібник. Київ, вид. Кондор, 2004р., 230стор.

2. Саранча Г.А., «Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю», Підручник, Київ, Центр навчальної літератури, 2006р, 672стор.

3. http://www.onaft.edu.ua/

4. http://uk.wikipedia.org/

4. http://www.standartmetrol.od.ua/

5. http://ziebel.ru/index.php?newsid=9