Підвищення ефективності управління діяльністю туристичного підприємства

• інформаційного та ін

Оцінка ефективності управління надзвичайно складна, тому необхідні конкретні методики, підходи, які більшою мірою розроблені для оцінки ефективності окремих заходів щодо наукової організації управлінської праці, ніж управління в цілому.

Оцінка економічної  ефективності заходів щодо вдосконалення управління, найчастіше, включає в себе розрахунок річного економічного ефекту, отриманого від їх реалізації, і порівняння його з витратами на ці заходи. Ефект виміряти набагато складніше, ніж результат, тому що ефект - це довгострокове прояв досягнення результату. Наприклад, якщо в якості результату береться скорочення тривалості процесу розробки та реалізації важливого рішення, то ефектом від досягнення цього результату може бути можливість іншої аналітичної роботи та самоосвіти за рахунок вивільнення частини робочого часу управлінців.

Система показників ефективності діяльності організації  повинна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів і містити всі загальноекономічні показники. Дуже важливо, щоб розрахунки ефективності управління велися безупинно: на стадіях проекту бізнес-плану, затвердження бізнес-плану, по мірі його виконання. У системі показників ефективності управління не всі показники мають однакову значимість. Є головні й додаткові показники. Якщо перші прийнято називати узагальнюючими, то другі є част-ними (функціональними), характеризують яку-небудь певну сторону діяльності.

Оцінка ефективності апарату управління та її система  показників може бути класифікована наступним чином:

I. Група показників, що характеризують ефективність системи управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації, і витрати на управління. При оцінках ефективності на основі показників, що характеризують кінцеві результати діяльності організації в якості ефекту, обумовленого функціонуванням або розвитком системи управління, можуть розглядатися: прибуток; фактичний чистий дохід.

II. Група показників, що характеризують зміст і  організацію процесу управління, в тому числі безпосередні  ре-зультати і витрати управлінської  праці. В якості витрат на управління враховуються поточні витрати на утримання апарату управління, експлуатацію технічних засобів, утримання будівель і приміщень, підготовку і перепідготовку кадрів управління і т.п.

При оцінці ефективності процесу управління застосовуються показники, які набувають нормативний характер і можуть використовуватися як критерій ефективності обмежень, коли організаційна структура змінюється у напрямі поліпшення одного або групи показників ефективності без зміни (погіршення) інших. До нормативних характеристикам апарату управління можуть бути віднесені наступні: продуктивність, економічність, адаптивність, гнучкість, оперативність, надійність.

III. Група показників  характеризує раціональність організаційної  структури та її організаційно-технічний  рівень. До структур відносяться звенность системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, сбалансірованносгь розподілу прав і ответственносгі.

Для оцінки ефективності управління велике значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить вираження в збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідно чисельності складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією, забезпеченості процесів управління технічними і технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури.

Важливими вимогами є здатність адекватного відображення динамічності керованих процесів, збалансованість  і несуперечність показників. При  оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення системи управління допускається використання основних вимог до їх вибору - максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації заходу і повнота відображення досягається ефекту.

В умовах ринку різко зростає роль оптимального управління ефективністю праці, яку треба розглядати не тільки як відношення переробки надходять ресурсів у кінцевий продукт до витрат праці, а й як процес, що має широке коло зовнішніх впливів (ділового та фонового оточення).

Для того, щоб  якісно оцінити ефективність управління необхідна вихідна інформація. У  разі наявності збалансованої системи  показників, така інформація вже спочатку присутня у вигляді критичних  чинників успіху і ключових показників ефективності, а також їх значень. У разі відсутності збалансованої системи показників, такої інформації немає, тому спочатку необхідно провести діагностику системи управління, щоб виявити необхідні фактори і показники, а також їх значення.

1.3. Проблеми ефективності  управління діяльністю туристичних підприємств

 

Ефективне управління сьогодні - найвища цінність для  компаній, керівництво яких бажає  їх бачити високоприбутковими і конкурентоспроможними. А якість управління визначається використанням нових організаційних конструкцій, інформаційних технологій, раціоналізацією методів прийняття рішень, тобто всього того що консультанти переносять від підприємства до підприємства.

В умовах економічних  змін сучасна туристична фірма, як і  будь-яке підприємство, яке виробляє товари або послуги, стикається з безліччю проблем. Джерелами підвищеної складності управління є високий ступінь невизначеності ринкової ситуації, сезонна нестабільність попиту на туристичні послуги, посилення конкуренції в туристичному бізнесі, нестача фінансових ресурсів і т.д. У таких умовах фірма не може обмежуватись тільки поточним плануванням і оперативним управлінням своєї діяльності. Виникає необхідність стратегічного мислення, яке повинно втілитись в програму дій, уточнюючу цілі і засоби реалізації вибраного шляху розвитку.

В Україні склалася ситуація, коли організації ефективного  управління підприємствами туристичного бізнесу ще не відводитися належного  місця. Керівники і менеджери  діють не завжди продумано, служби управління мають низький організаційний статус, недостатню кваліфікацію. Тому далеко не завжди виконуються всі функції по управлінню.

Діюча в перебігу багатьох десятиліть планова економічна система обмежувала можливості підприємств, а також пред'являла певні вимоги до їх персоналу. Економічна реформа, яка передбачає зміну форм власності, права фірм на господарську самостійність і розпорядження результатами праці, створює об'єктивні економічні умови застосування менеджменту в діяльності фірм. [10.С. 119-124]

Зрозуміло, що ринкова економіка часто пред'являє до кваліфікації фахівців більш високі вимоги, ніж планова. Так, керівники повинні розробляти і рекомендувати ефективну стратегію, орієнтовану на ринкові критерії, забезпечувати постійне оновлення продукції, створювати сприятливу організаційну культуру.

Протягом тривалого часу управління сферою послуг грунтувалося переважно на прямому адмініструванні, роль економічних законів і стратегій, притаманних ринковим відносинам ігнорувалася. Загальноприйняті в світовій практиці економічні регулятори не використовувалися, планування розвитку санаторно-курортних і туристичних послуг грунтувалося на можливостях виробництва, а не на потребах населення; основні показники доводилися до підприємств вищестоящими організаціями і були обов'язковими до виконання. [9; с. 36-42]

Міжнародний і вітчизняний досвід показує, що розвиток підприємств санаторно-курортних і туристичних послуг є важливим чинником створення нових робочих місць і скорочення безробіття. Керівники повинні постійно відслідковувати зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, а також оцінювати зміни, що відбуваються в діяльності фірми. [11].

Як свідчить порівняльний аналіз, в Україні туристична індустрія є недостатньо розвинутою і водночас раціональною, що в поєднанні  з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і, відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по інших країнах Європи.

Еволюція системи  управління, що склалася на перших етапах економічної реформи в Україні, відбувається в специфічних умовах перехідного періоду. Важливими  його особливостями є:

- Нестійкість  зв'язків між підприємствами туристичного  бізнесу та недостатня координація  їх діяльності;

- Свобода господарської  діяльності, обумовлена ​​існуючою  правовою системою;

- Нестабільність  нормативної сфери і економічної політики.

Також сюди можна  віднести брак інформації практично  в усіх галузях економічного життя. В результаті виникла обстановка невизначеності, коли діяльність підприємств  спрямована головним чином на щоденне  виживання. У цих умовах особливо важливим стає ефективне управління підприємствами та людськими ресурсами, зокрема, дуже важливо провести істотну коригування економічної стратегії і реалізувати ряд організаційно-структурних рішень.

Успішний розвиток підприємств туристичного бізнесу  в сучасних умовах багато в чому залежить від конкурентоспроможності персоналу, яка досягається постійною підготовкою персоналу, підвищенням його кваліфікації і стратегічним визначенням його кількості і професійною орієнтацією.

Однак склалася в Україні державна політика у  сфері людських ресурсів ускладнює вирішення цих завдань. З найбільш гострих проблем слід також відзначити такі як: догляд кваліфікованих фахівців, низька виконавська і трудова дисципліна персоналу, недостатня кваліфікація персоналу і окремих керівників, незадовільний морально-психологічний клімат, низький рівень мотивації працівників, і як наслідок, недостатня ініціативність працівників при вирішенні виробничих проблем , конфротація адміністрації та персоналу.

Відсутній на підприємствах  туристичного бізнесу і єдина система роботи з персоналом, передусім система науково обгрунтованого вивчення здібностей і схильностей, професійного і посадового просування працівників. Функції управління персоналом розосереджені між різними службами, відділами і підрозділами підприємства, так чи інакше беруть участь у вирішенні питань про персонал. Відсутність необхідної координації не дозволяє ефективно управляти персоналом.

Існує, таким  чином, серйозне протиріччя між зростаючою об'єктивною потребою в забезпеченні функцій управління персоналом підприємств туристичного бізнесу та реальним стан служб, що відповідають за це. Всі ці проблеми доводиться вирішувати на фоні політичної нестабільності та масштабної безробіття, які надають все зростаючий тиск на трудові колективи. [13, с. 3-6]

Окреслені вище проблеми обумовлюють актуальність розробки теоретичних і методологічних рекомендацій з організації ефективного  управління на підприємствах туристичного бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз ефективності управління діяльністю готелю "Ореанда"

2.1. Характеристика фінансово-господарського  стану готелю «Ореанда»

 

Готель «Ореанда»  була побудована 1906-1907 рр.. за проектом академіка архітектури О.М.Бекетова. Розташовувалася вона на розі вулиць Миколаївської та Гоголівській, на правому березі річки Учан-Су.

Після перебудови в кінці двадцятого століття загальний  вигляд готелю незначно змінився. Біля будівлі з'явився четвертий поверх, розташований з відступом, що дозволяє бачити його лише здалеку. Уздовж нього  влаштовані широкі відкриті тераси. Вхід в будівлю так само був перенесений, тепер він розташовується не боку моря (вул.Миколаївська), а з боку вул.Гоголя (колишня вул.Гоголівська). Практично не змінилося зовні, будівля повністю змінилося всередині. Велику увагу було приділено внутрішній обробці. Холи і вестибюлі оброблені каменем, сходи з мармуру, столярні вироби виконані з мореного дуба.

На виступаючої  в море майданчику перед готелем  пришвартувалася копія старовинної  шхуни «Еспаньола». Спеціально побудована в 1954 р. для кінозйомок на суднобудівної верфі в Херсоні, вона взяла участь у зйомках фільму «Острів скарбів», «Робінзон Крузо». Потім тривалий час шхуна стояла в Севастополі. У середині 70-х була приведена в Ялту і поставлена ​​на вічну стоянку в спеціально зроблені бетонні будови кільблоків. Після установки на вітрильнику був відкритий бар, що працює і зараз.

Таким чином, готель «Ореанда» була і залишається  візитною карткою Південного узбережжя  Криму.

Зараз готель належить ПрАТ «Готель« Ореанда », яке було створене 29 липня 1999 на базі Державного підприємства« Готель «Ореанда», реєстраційний номер 04045765юОО 10406. Розташована в місті Ялта, 98636, вул.Леніна, 35Y2, тел. 328286, т \ ф 328166, E-mail root @ oreanda. crimea.ua, ліцензія № 00563, видана 18 листопада 1999 Державним комітетом України по туризму.

Готель «Ореанда» 1 жовтня 2001 року одержав новий статус - четирехзвездночная готель. Це єдиний в Україні рекреаційний (відпочинок, відновлення сил після роботи) комплекс, що представляє найбільш повний комплекс додаткових послуг: власний  пляж, міні-аква-парк, водні атракціони, дайвінг-центр (сертифікований за системою РАDI), косметичний салон і перукарня, затишний кінотеатр, будь спортивне обладнання для активного відпочинку, кінні прогулянки, полювання, спуск на лижах по гірським схилом, рибна ловля, подорожі по підводних печер і гротів, екскурсії та піші походи по історичних місцях і пам'ятках Криму.

 Готель має  в розпорядженні приміщеннями  з обладнанням для прийому  делегацій, проведення конференцій  та семінарів, ділових зустрічей.  У готелі розташований бізнес - центр і два обладнаних спеціальною технікою конференц-залу.

Готель «Ореанда»  є одним з центрів конгресного  і ділового туризму міжнародного класу.

    Форма  власності ПрАТ «Готель« Ореанда  »колективна. Управління здійснюється  вищим адміністративним органом «Готель« Ореанда »- Правлінням на чолі з Головою Правління.