Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Сентября 2014 в 20:06, дипломная работа
Мета дослідження
полягає в удосконаленні закупівельної діяльності в системі менеджменту підприємства ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на основі впровадження принципів проектного менеджменту та створення інтегрованої інформаційно-маркетингової системи ContentNet, електронної комерції та моніторингу закупівель на базі ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»
Задачі:
- сформулювати і проаналізувати новітні тенденції і підходи до підвищення ефективності управління закупівельною діяльністю підприємств машинобудівної галузі України;
- проаналізувати стан виробничо-господарської діяльності досліджуваного підприємства;
РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
4.1. Гарантії працівників на охорону праці
Охорона праці громадян і працівників гарантується низкою нормативно-правових документів, головними з яких є: Конституція України, Закон України „Про охорону праці”, Кодекс законів про працю.
Конституція України відображає загальні принципи і засади по охороні праці. У ст. 43 проголошується, що кожний має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу, ніж встановлену законом рівня. В цій статті також регламентується використання праці жінок і підлітків. Ст. 45 відображає право працівників на встановлення режимів праці і відпочинку. У ст. 46 закріплено право працівників на соціальний захист в разі втрати працездатності.
Закон України „Про охорону праці” [37] є законом прямої дії, в якому деталізуються основні положення Конституції України по охороні праці. Слід відзначити, що він регламентує тільки права працівників підприємств, організацій і установ, при виконанні ними службових обов’язків.
ст. 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.
ст. 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань.
ст. 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Із Фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги. Власник зобов’язаний повернути зазначені суми до Фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.
ст. 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.
ст. 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.
ст. 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я. Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).
ст. 12. Відшкодування моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Кодекс законів про працю уточнює проблеми техніки безпеки і охорони праці на виробничому рівні. При укладенні колективної угоди між роботодавцем і найманими працівниками окремим розділом обумовлюються зобов’язання роботодавця по створенню безпечних умов праці, техніці безпеки, додаткових до діючого законодавства пільг працівників по їх соціальному захисту, заохоченню працівників по додержанню вимог законодавства про охорону праці.
4.2. Відшкодування власником збитків працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.
Згідно з Законом України „Про охорону праці” власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.
Доказом вини власника можуть бути:
Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я складається з:
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертизою комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.
При пред’явленні акта про нещасний випадок МСЕК проводить огляд потерпілих за направленням лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового органу підприємства. Крім цього, огляд проводиться за направленням органів слідства, прокуратури.
За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько - консультаційною комісією (ЛКК) або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються МСЕК.
Якщо у встановлений МСЕК термін власник не запропонував потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.
У разі коли між власником і потерпілим не досягнуто згоди щодо запропонованих згідно з рекомендаціями МСЕК робіт, питання вирішується відповідно до законодавства про працю.
Власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно до висновку МСЕК, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу.
За потерпілим, який проходить професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більш одного року), зберігається середньомісячний заробіток протягом терміну, визначеного програмою реабілітації.
У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або на день його смерті право одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилась після його смерті.
Неповнолітні діти, на утриманні яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.
Розмір відшкодування втраченого померлим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.
Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержаних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.
Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.
Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).
Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.
Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається МСЕК.
У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку і, крім того не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.
Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо). При визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні його здоров’я не враховується. Ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК. Розмір компенсації витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів міських, районних у містах про ціни на період їх придбання.
Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається МСЕК. Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються власником незалежно від того, ким вони здійснюються.
Інвалідам першої групи висновок МСЕК потрібен тільки для встановлення спеціального медичного догляду.
Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.
Витрати на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється згідно з пунктом 14 Правил.
Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам першої групи щорічно безкоштовно надається путівка для санаторно - курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санаторно - курортної путівки.