Планування в організації

Запроваджуватиметься  система соціально-економічного стимулювання здорового способу життя, обмеження  тютюнопаління та реклами алкоголю, тютюну й інших шкідливих для  здоров'я речовин. В Україні проводиться державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв. Реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв та інших товарів, шкідливих для здоров'я людини, здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу". ( Частина друга статті 32 в редакції Закону N 70/97-ВР від 14.02.97 )   

Гігієнічне  виховання населення буде трансформовано у державну систему безперервного  навчання і здійснюватиметься на всіх етапах соціалізації особистості.   
Широке впровадження профілактичних технологій потребує серйозних змін у роботі амбулаторно-поліклінічних закладів. Ключовою фігурою має стати сімейний лікар - лікар загальної практики.    

Забезпечуватиметься виконання галузевої програми інформатизації, яка дасть змогу створити необхідні  інформаційні системи, в тому числі  управління охороною здоров'я всіх рівнів, створення реєстру медичних даних усіх громадян країни, забезпечить входження галузевої інформаційної системи до світової комп'ютерної мережі.  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
    

6.Перспективи  розвитку медичної  галузі в Україні   

Перспективи розвитку сфери охорони здоров'я  в Україні визначаються Концепцією розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000р. №1313/2000.   

Згідно  з основними напрямами державної  політики у сфері охорони здоров'я провідними фахівцями України опрацьовано Програму розвитку галузі до 2010 року, яка має визначати її діяльність на найближчу перспективу, та проект Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації".   

Правовою  базою розвитку охорони здоров'я є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров'я, закони, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів, які стосуються проблем охорони здоров'я населення.  
В основу цих документів покладено Концепцію реформування системи охорони здоров'я України, схвалену Кабінетом Міністрів 27 лютого 1997 р., проект програми реформування, опрацьований Українським інститутом громадського здоров'я, програму "Перспектива-2010", розроблену громадською ініціативою "Пульс України" і прийняту І Всеукраїнським з'їздом медичних працівників. Під час їх формування враховано рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, пропозиції медичної громадськості України, набутий досвід перебудови галузі, відтворено стратегію ВООЗ "Здоров'я для всіх у XXI столітті".  
Першочерговим завданням медичної галузі є забезпечення конституційних гарантій громадянам України щодо охорони здоров'я та медичної допомоги, закріплених у ст. 49 Конституції України [1].   

Відповідно  політика і стратегія розвитку галузі охорони здоров'я здійснюватимуться за такими пріоритетними напрямами:   

-  профілактична спрямованість діяльності системи охорони здоров'я на формування здорового способу життя, створення здорових умов праці та побуту, забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення;   

- формування  нової системи управління галуззю,  яка ґрунтується на принципах  ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства;   

- уведення  гарантованого державою рівня безоплатної медичної допомоги та її державного стандарту;   

- залучення додаткових до державного бюджету джерел фінансування медичної допомоги;  
- запровадження медичного страхування як нової форми медико-соціальних та економічних відносин у галузі охорони здоров'я;   

- перебудова первинної медико-санітарної  допомоги на засадах сімейної  медицини та реструктуризація спеціалізованої медичної допомоги;   

- запровадження багатоукладності  форм власності у сфері охорони  здоров'я, лібералізація умов  для розвитку приватного сектора;   

- організація раціональної системи  медикаментозного та матеріально-технічного забезпечення галузі;   

- реформування вищої медичної  освіти, переорієнтація на підготовку  лікарів загальної практики/сімейних  лікарів;   

- удосконалення кадрової та інноваційної  політики і системи впровадження  в практику наукових медичних досягнень.    

Стратегія забезпечення доступності медичних послуг для всіх верств населення  України буде реалізована шляхом впровадження механізму гарантованого  державою рівня безоплатної медичної допомоги, а також політичним регулюванням інших каналів фінансування сфери медичної допомоги.   

Державні  гаранти в охороні здоров'я  забезпечуватимуться державним  замовленням на медичні послуги, які складатимуться з трьох частин — гарантованого державою рівня  безоплатної медичної допомоги, національними  медичними програмами і цільовими державними програмами [8; c.453].    

Профілактичний  зміст охорони здоров'я розглядається  в Програмі як система державних  заходів щодо формування здорового  способу життя та забезпечення сприятливого довкілля, запровадження профілактичних технологій у лікувально - профілактичних закладах та діяльність санітарно-епідеміологічної служби.  
Особливого значення надається заходам щодо реформування управління, організації, інфраструктури, змісту роботи санітарно-епідеміологічної служби, піднесення престижу і значущості діяльності лікаря гігієнічного профілю та самої системи забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя в країні, зокрема щодо санітарно-гігієнічної експертизи довкілля, комунальне-побутових умов життя, якості питної води, продуктів, умов праці, навчання, лікування тощо, що сприятиме досягненню кінцевої мети — збереження і зміцнення здоров'я нації.    

Реорганізація медико-санітарної допомоги є одним  із стратегічних напрямів реформування системи охорони здоров'я і  передбачає впровадження гарантованого  державою рівня безоплатної медичної допомоги та її державного стандарту; переорієнтацію медичної діяльності галузі на первинну медико-санітарну допомогу та впровадження принципів сімейної медицини; структурну перебудову системи медичної допомоги та трансформацію медичних закладів, які, залишаючись у державній власності, мають стати некомерційними неприбутковими організаціями; уведення для медичних закладів системи контрактів на державне замовлення; підвищення ефективності, якості та збільшення обсягу послуг усім верствам населення; створення умов для розвитку недержавних закладів охорони здоров'я.  
Означені завдання потребують змін у підготовці кадрів, збереження пріоритетів у матеріально-технічному забезпеченні, а також проведення ліцензування та сертифікації медичної діяльності, акредитації медичних закладів різних форм власності.  
Під час реформування первинної медико-санітарної допомоги зберігається принцип багатоукладності зі збереженням провідної ролі державних медичних закладів.  
Програма передбачає зміни в структурі первинної медико-санітарної допомоги в сільській місцевості, наближення лікарської допомоги до жителів села, посилення ролі та збільшення числа сільських лікарських амбулаторій з багато джерельним їх фінансуванням та посилення профілактичної діяльності фельдшерське-акушерських пунктів.  
Передбачається розвиток державного, комунального та приватного секторів охорони здоров'я [8].

Державний сектор охорони здоров'я забезпечуватиме  населення необхідним обсягом медичних послуг і братиме участь в обов'язковому медичному страхуванні. Комунальний сектор охорони здоров'я базуватиметься на комунальній формі власності, управлятиметься органами місцевої влади на основі державних стандартів якості медичної допомоги, ліцензування медичної діяльності, акредитації закладів охорони здоров'я.   

Приватна  медична практика буде складовою  системи охорони здоров'я, набуде свого поширення з розвитком  ринкових відносин в економіці країни і буде тісно пов'язана з добровільним медичним страхуванням. Держава регламентуватиме частку платних медичних послуг у загальному обсязі медико-санітарної допомоги, враховуючи, що більшість населення ще тривалий час не буде спроможне сплачувати страхові внески.   

У реформі управління важливе місце  займає оптимізація її структури, зокрема, взаємодія між різними управлінськими органами як по горизонталі, так і по вертикалі. Подальша політика перебудови передбачає реалізацію принципу децентралізації управління зі збереженням відповідальності за стан справ в охороні здоров'я на кожному її рівні.   

Реалізація гарантованого  державою рівня безоплатної медичної допомоги забезпечуватиметься державним  замовленням на державному та регіональних рівнях [5; c.327].   

Невідкладним  завданням перебудови системи управління є визначення місця Міністерства охорони здоров'я України в цьому процесі, його структури та функцій. Потребують також перегляду структури обласного рівня управління галуззю.  
Забезпечуватиметься виконання галузевої програми інформатизації, яка дасть змогу створити необхідні інформаційні системи, в тому числі управління охороною здоров'я всіх рівнів, створення реєстру медичних даних усіх громадян країни, забезпечить входження галузевої інформаційної системи до світової комп'ютерної мережі,  
Більшу підтримку матимуть громадські медичні об'єднання, діяльність яких позитивно позначиться на вирішенні багатьох регіональних та місцевих проблем і сприятиме демократизації системи управління (медичні ради, ради керівників медичних закладів, асоціації лікарів та медсестер тощо).   

Концептуально поряд із необхідністю перебудови системи медикаментозного забезпечення перебуває проблема вдосконалення матеріально-технічної бази галузі. У разі позитивних змін у системі фінансування вже на першому етапі розвитку передбачається істотне збільшення та оновлення основних фондів охорони здоров'я, зокрема, за рахунок удосконалення матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, модернізації та заміни морально застарілого технічного обладнання тощо.   

Потребує  вдосконалення система управління матеріально-технічною базою галузі. Будуть збільшені обсяги виробництва конкурентоздатної продукції для потреб охорони здоров'я, створена єдина керована система інформації про основні фонди галузі.   

Програма  передбачає зміну податкової політики у виробництві та придбанні матеріально-технічних ресурсів для охорони здоров'я.   

У процесі розвитку галузі передбачається зміцнення міжнародного співробітництва  в галузі охорони здоров'я, співпраця  зі Всесвітньою організацією охорони  здоров'я, Фондом народонаселення ООН, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та іншими агенціями Організації Об'єднаних Націй, координація діяльності міжнародних організацій, що діють в Україні, в напрямі реалізації загальноєвропейської стратегії "Здоров'я для всіх у XXI столітті", виконання положень Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" та Конвенції ООН про права дитини.   

Розвиток  двосторонніх стосунків з країнами передбачатиме спільні заходи, щодо охорони довкілля; вирішення транскордонних проблем, зокрема, з питань міграції та біженців; здійснення обміну інформацією про медико-санітарний стан тощо. Зростатимуть роль та обсяги державних інвестицій, іноземних кредитів під гарантії Уряду України для запровадження сучасних медичних технологій, розвитку мережі закладів охорони здоров'я, збільшення виробництва лікарських засобів та медичної техніки [6; c.453].   

З метою забезпечення ефективного  розвитку сфери охорони здоров'я  в Україні передбачається широке міжсекторальне співробітництво, залучення  сил , засобів різних відомств і галузей  народного господарства до вирішення проблем здоров'я згідно з Міжгалузевою комплексною програмою "Здоров'я нації".  
Унаслідок реалізації Концепції розвитку охорони здоров'я населення України і Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на першому етапі має бути зупинено погіршення здоров'я нації, а в подальшому досягнуто підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і забезпечення здорового способу його, збереження генофонду українського народу.  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
     

 
Висновки   

Внутрішня еволюція самої системи охорони  здоров’я й методи регулювання її життєдіяльності підлеглі законам суспільного розвитку. Саме виходячиіз цих об’єктивних законів, що визначають, з одного боку, сутність системи охорони здоров’я як специфічної галузі державного устрою, з іншого боку – формуючих науково обґрунтовані методи регулювання її життєдіяльності, можливі забезпечення й практичне здійснення конкретних планів розвитку системи [4].    

Планування  в системі охорони здоров’я – конструювання взаємодії усіх її ланок у процесі реального часу, тобто його роль полягає у тому, щоб чітко організувати та налагодити взаємозв’язок.. На кожен рік розробляється річний план діяльності галузі, який включає в себе аналіз роботи за минулі та попередній роки та зміст роботи з охорони здоров’я на новий рік.   

Планування  передбачає конкретні заходи для  підвищення рівня здоров’я та попередження захворюваності населення: нормативно-правова  основа діяльності, фінансування галузі, інформаційно-освітній аспект,кадрова та інноваційна політика, перспективи розвитку.   

Завдяки плануванню в системі охорони  здоров’я впорядковується не лише робота окремих медичних закладів, напрямів її діяльності, а й забезпечується ефективне функціонування цієї системи в цілому, що передбачається державною політикою у цій сфері.   

Державна політика у сфері охорони здоров'я спрямовується на забезпечення необхідних умов для реалізації громадянами своїх прав. У рамках системи охорони здоров’я повинні надаватись послуги, що чуйно реагують на потреби й справедливі з фінансової точки зору, при поважному відношенні до людей. Гарна система охорони здоров’я щодня повинна відчутно поліпшувати життя людей. Остаточна відповідальність за загальне функціонування системи охорони здоров’я в країні лежить на уряді, але розумне керівництво в районах, містах  і окремих медичних установах також дуже важливе. Посилення й розвиток систем охорони здоров’я, забезпечення її функціонування на більш справедливій основі визнано основними стратегіями боротьби з убогістю й сприяння розвитку [1].