Роль місцевого самоврядування в сучасній регіональній політиці

Зміст

 

Вступ ....................................................................................................................3

1. Класифікація сучасних проблем функціонування органів місцевого самоврядування в умовах трансформації суспільства...............................4
2. Аналіз політико-правових проблем ............................................................7
3. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності           органів місцевого самоврядування в світлі соціально-економічних проблем......................................................................................................... 14
4. Регіональні особливості діяльності органів місцевого       самоврядування.............................................................................................21
5. Роль місцевого самоврядування в сучасній регіональній політиці.........27

Висновок ........................................................................................................... 33

Література ..........................................................................................................35

 

 

 

Вступ

 

Після здобуття Україною незалежності в державі активізувалися процеси демократизації суспільства, які були започатковані ще у 80-х юках XX ст. в колишньому Радянському Союзі. Значною мірою Іони визначаються сукупністю проблем, які доводилося і доводиться вирішувати для утвердження демократії на місцевому рівні.

Нині низка проблем, пов'язаних із, відновленням і розвитком  місцевого самоврядування в Україні, не зменшилася. Значна його частина стосується особливостей функціонування органів місцевого самоврядування в умовах реформуванні української економіки і методів, які вони використовують у процесі своєї діяльності.

Отже, актуальність дослідження проблем  становлення і розвитку в Україні місцевого самоврядування не знижується, а навпаки зростає. це не дивно: з плином часу ускладнюється не тільки суспільно-політична та соціально-економічна реальність! але й діяльність, спрямована на управління нею. що привертає до них увагу не тільки науковців, але І працівників владних структур різних ієрархічних рівнів управління. Про це засвідчують Укази Президента України, Постанови КМУ, матеріали конференцій, організованих владою, координаційно-методологічних нарад, всеукраїнських муніципальних слухань.

 

1. Класифікація  сучасних проблем функціонування органів місцевого самоврядування в умовах трансформації суспільства

 

Зазначимо, що проблема — це теоретичне чи практичне питання, яке вимагає розв'язання, дослідження. Оскільки відновлення місцевого самоврядування в незалежній Україні здійснюється протягом дуже короткого періоду в умовах жорсткого політичного протистояння, то зрозуміло, що розв'язати усі теоретичні і практичні питання, пов'язані з розвитком місцевого самоврядування, було просто неможливо, як і довести його до рівня характерного для розвинених суспільств, а отже сучасних проблем у цій царині нагромадилось надзвичайно багато.

Усі проблеми, які тою чи іншою  мірою пов'язані з місцевим самоврядуванням, умовно можна поділити на дві великі групи:

1.  Проблеми відновлення та  розвитку місцевого самоврядування  як політико-правового інституту  та гарантованого державою права  територіальної громади

2.  Проблеми, які повинні вирішувати  безпосередньо територіальна громада, її представницькі органі — рада (сільська, селищна, міська, районна, обласна) і голова (сільський, селищний, міський) та виконавчі органи (функціонально-галузеві і територіальні) місцевого самоврядування.

Зазначимо, що обидві групи проблем  надзвичайно тісно пов'язані між собою. Адже розв'язання проблем, які повинно вирішувати місцеве самоврядування, часто є неможливим без вирішення проблем становлення і розвитку самого місцевого самоврядування, зокрема без розв'язання проблем, пов'язаних з принципами і методами діяльності органів самоврядування.

Беручи за критерій оцінки проблем  місцевого самоврядування відповідне коло суб'єктів суспільних відносин та мету, яку вони переслідують, можна встановити класифікацію таких оцінок.

На нашу думку, доцільно розрізняти евристичні, експертні, пізнавально-критичні, споживацькі та службові оцінки.

Відповіді населення (у % % до кількості опитаних) на запитання "Чи знаєте ви, які заходи вживаються місцевими владами для вирішення місцевих проблем?"

Рівень влади	Варіанти можливих відповідей
		Так, добре знаю	Знаю частково	Скоріше ні	Зовсім не знаю
Обласна влада	2	23	33	42
Міська влада	4	32	28	38
Районна влада	2	20	33	45

 

Відповідно оцінюється і сучасна  діяльність органів місцевого самоврядування. Дані табл. свідчать, що приблизно половині населення важко оцінити діяльність органів місцевого самоврядування сьогодні.

У результаті порівняння даних, отриманих  на опитуваннях у Харкові (2004), аналогічний висновок про дві причини домінування негативних оцінок діяльності місцевих влад зробили тамтешні соціологи: перша — наслідок відображення в масовій свідомості ситуації, що склалась в цілому, і друга — низький рівень інформованості населення про діяльність місцевих органів самоврядування.

 

Оцінка населенням сучасної діяльності органів місцевого самоврядування

(в  % до кількості опитаних)

 

Рівень влади	Можливі варіанти відповідей на поставлене запитання
		Політика влади правильна. Є позитивні результати	Мають добрі ідеї,; але  не здатні ІЧ І реалізувати	Політика влади викликає в мене багато заперечень	Нинішня влада не дієздатна. Вона повинна піти у відставку	Мені важко відповісти
Обласна влада	14	20	15	4	47
Міська влада	3	17	23	34	27
Районна влада	1	І 16	19	26	38

 

 

До речі, в лютому 2005 р. Лише 38,3 % респондентів вважали, що політика, яка проводилася Міським головою Львова, була в цілому правильною і мала вже позитивні результати, 28 % опитуваних думали, що ця політика викликає багато заперечень, усі інші стверджували, що в місті не розв'язувалися жодні важливі питання. При цьому варто зауважити, що населення стверджує: преса, радіо, телебачення недостатньо добре висвітлюють діяльність органів місцевого самоврядування. Так, лише 9 % опитаних вважали, що преса, радіо, телебачення висвітлюють діяльність органів місцевого самоврядування добре і дуже добре, 17 % респондентів думали, що це робиться задовільно, всі інші оцінюють цю діяльність як погану і дуже погану.

Проблеми місцевого самоврядування, аналіз яких найчастіше торкається діяльності самоврядних органів та принципів і методів, застосовуваних ними, можна умовно звести в чотири основні групи: політико-правові проблеми економічні проблеми; соціальні проблеми; регіональні проблеми.

 

2. Аналіз політико-правових проблем

 

Проаналізуємо детальніше окремі політико-правові  проблеми місцевого самоврядування з метою окреслення та виявлення можливих шляхів їх розв'язання.

Незважаючи на те, що місцеве самоврядування в Україні регламентується Європейською хартією місцевого самоврядування.

Принагідне зауважимо, що якраз  недосконалість законодавства про місцеве самоврядування в Україні призвела до конфліктів між суб'єктами конституційно-правових відносин. Найчастіше такі конфлікти фіксувалися між органами самоврядування і місцевими державними адміністраціями; між радами та їх виконавчими комітетами; між місцевими радами та обраними населенням сільськими, селищними та міськими головами; між міськими головами і головами обласних державних адміністрацій; між радами та не представленими в них національними меншинамиІ(Крим) та ін.

Зазначимо, що і соціальні і економічні проблеми місцевого самоврядування, як і будь-які інші проблеми», не можуть бути вирішені без розв'язання політико-правових проблем. Адже, наприклад, для того щоб суттєво збільшити фінансові ресурси на покращення середовища життєдіяльності населення, необхідно, на нашу думку, для виконання власних повноважень законодавче закріпити відповідні податки і збори, а для виконання делегованих державою — встановити на довготерміновій основі відповідні відрахування від видів податків, зборів і платежів, що надходять до державного бюджету з відповідної території. Нормативи відрахувань повинні визначатися з використанням диференційованих в; розрізі регіонів (областей чи груп областей) коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості і рівень розвитку економіки конкретної території.

На жаль, Закон України "Про  місцеве самоврядування в Україні" має ряд недоліків, які суттєво  ускладнюють управління розвитком  міст, насамперед управління розвитком  великих міст. Так, у ст. 2 йдеться, що місцеве самоврядування вирішує "питання місцевого значення в межах Конституції і законів України".

Що ж це за "питання місцевого значення" ? Це означає, що органи місцевого самоврядування мають право вирішувати питання стосовно всіх об'єктів і суб'єктів у місцевості, на яку поширюється їх юрисдикція, тобто на конкретній території, чи йдеться про питання тільки місцевого значення з огляду на ієрархію влади? Досвід управління показав, що у різних випадках до цього питання підходять по-різному. Правда, як правило,, переважає другий підхід. Але якщо він базується на ієрархії влади, то як поділити питання "місцевого значення" і "немісцевого значення" в таких містах, наприклад, як Київ, Львів. Адже у таких містах навіть стратегічно важливі для держави об'єкти, споруди оборонного комплексу чи інші подібні "немісцеві" об'єкти користуються "місцевою" інфраструктурою, "місцевими" трудовими та іншими ресурсами. У результаті такої невизначеності місто не отримує належних коштів на своє фінансування, ускладнюється його розвиток як складної соціально-економічної системи.

Та найгірше те, що після прийняття згаданого  Закону практично припинилися великі проектні містобудівні роботи, у тому числі й розробки генеральних планів, у яких не тільки передбачалася генеральна стратегія розвитку міста на найближчу і віддалену перспективу, але, практично, давалися відповіді на питання, пов'язані з сучасним і перспективним використанням території міста. Це не означає, що у Законі зовсім не приділена увага цим питанням. Ряд статей Закону у тій чи іншій формі торкається проблем містобудування. Але редакція цих статей така, що, користуючись ними, можна приймати на практиці лише половинчасті рішення, які аж ніяк не сприяють ефективному розв'язанню питань перспективного розвитку міст.

Так, у ст. 31 (п. '6) Закону "Про місцеве  самоврядування в Україні" йдеться, що у компетенції місцевих органів  самоврядування є "підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генер4льних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації", а у ст. 26 (п. 41-46) наголошується, що від місцевих органів самоврядування залежить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, належних її виключній компетенції; встановлення відповідно до.) законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту забезпечення в ньому чистоти і порядку торгівлі на ринках, додержання тиші у громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; прийняття у межах, визначених законам, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України.

Але фактична відсутність: відповідальності конкретних посадових осіб у разі недотримання містобудівної документації робить ці норми Закону в основному декларативними. Це свідчить про те, що навіть якщо документація і затверджена, то нею можна користуватися, а можна і не користуватися. Це має і чітких роз'яснень стосовно фінансування таких робіт. Тобто, ми бачимо, що Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" викликав якогось мірою протиріччя між ним та іншими нормативно-законодавчими актами.