Система управління виробництвом та реалізацією продукції

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Система управління виробництвом та реалізацією продукції.

1.1. Сутність  та класифікація продукції в  системі управління підприємством………………………………………………………..7

1.2. Аналіз виробництва  та реалізації продукції………………………16

1.3. Управління  витратами на виробництво і  реалізацію продукції.29

 

РОЗДІЛ ІІ.АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ОБСЯГОМ ВИРОБНИЦТВА  І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ДП ЦУМАНСЬКЕ ЛГ)

2.1.Загальна  характеристика підприємства…………………………. 39

2.2.Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства…………………………………………………………43

2.3 Аналіз динаміки і виконання плану виробництва і реалізації продукції……………………………………………………………..59

2.4. Аналіз резервів  збільшення обсягів виробництва  і реалізації продукції……………………………………………………………64

2.5.Пропозиції  по вдосконаленню збуту продукції  на підприємстві…………………………………………………………..67

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..71

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..75

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..78

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження процесу регулювання виробничо-збутової діяльності полягає в тому, що розробка дієвого механізму такого регулювання дозволить виявляти несприятливі тенденції, які виникають в процесі господарської діяльності підприємств і нейтралізувати їх за допомогою відповідного інструментарію. Виокремлення виробничо-збутової діяльності зумовлено тим, що регулювання розвитку вітчизняних підприємств вимагає комплексного підходу, який передбачає дослідження їх діяльності на основі взаємозалежності та взаємозв’язку визначальних для підприємства сфер діяльності. Завдання полягає в тому, щоб у процесі регулювання охопити ті сфери діяльності підприємства, які є найважливішими для нього на сучасному етапі.

У розвинутій економіці регулятивний вплив на виробничо-збутову діяльність підприємств здійснюється через ринковий механізм та випробувані заходи державного впливу. Для підвищення результативності взаємодії між підприємством і ринком застосовуються відповідні механізми, що спираються на сучасний інструментарій регулювання. Внаслідок того, що ці підходи до регулювання діяльності підприємств недостатньо адаптовані до умов перехідної економіки і майже не використовуються у вітчизняній практиці, необхідне їх додаткове дослідження і осмислення. Складність розроблення механізму регулювання діяльності вітчизняних підприємств зумовлена тим, що необхідно пристосувати його сучасний методологічний інструментарій до умов перехідної економіки.

На сучасному етапі ринкової трансформації економіки України існує потреба подальшого дослідження процесу регулювання виробничо-збутової діяльності господарюючих суб’єктів. На перший план при цьому виходять проблеми аналізу і оцінки виробничо-збутової діяльності у перехідній економіці, вибору і застосування відповідного інструментарію регулювання, організаційного забезпечення реалізації основних напрямків регулювання.

Розв’язання сучасних проблем  розвитку України справедливо пов’язують з переходом до ринкової економіки  і обранням курсу євро інтеграції. Проблема ускладнюється тим, що у  світі не існує історичних аналогів такого швидкого переходу, таких стартових умов виходу з адміністративно-командної системи, а тому досить складно визначити єдино правильний шлях і обґрунтувати всі аспекти нового економічного мислення, тим більше, що так відчувається дефіцит економічних знань та ідей.

Особливо в цей момент відчувається потреба в якісному і обґрунтованому аналізі як на мікро  так і на макро рівні. Оскільки аналіз – це діяльність, перш за все, зорієнтована на перспективу. Саме аналітична діяльність спрямована на вивчення і облік попиту та вимог ринку для обґрунтованої орієнтації виробництва на випуск конкурентноздатних продуктів у раніше встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству отримання найвищого прибутку.

Прийняття управлінських  рішень у будь-якій сфері діяльності суб’єкта господарювання передбачає глибокий аналіз виробничо-господарських, фінансових, соціально-політичних та інших  ситуацій, причин та можливостей їх зміни для вибору найбільш ефективних важелів адаптації та цільової трансформації.

Важлива особливість  аналізу як системи внутрішньовиробничого  управління полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних  розрахунків і зорієнтована на створення організаційних, економічних та юридичних умов для високоефективного функціонування фірми загалом.

Аналіз передбачає широкий  пошук, творчий підхід до вирішення  конкретних завдань виробничої діяльності, а кінцевою його метою є розробка аналітичних програм, що є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони дають змогу визначити оптимальну структуру і ефективність виробництва.

Щодо самої виробничої програми підприємства, то це оптимальний  обсяг виробництва продукції, який повинен бути обґрунтований наявними ресурсами (виробничими фондами, трудовими і фінансовими ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Для будь-якого виробничого  підприємства аналіз виробничої програми є досить важливим і необхідним елементом в плануванні його подальшої роботи. Аналітична робота виробничих підприємств спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись на попит ринку, визначити конкретну поточну і, головним чином, довготермінову стратегічну мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, а також асортимент та якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток.

У вітчизняній економічній  науці проблеми регулювання виробничо-збутової діяльності господарюючих одиниць досліджені, на наш погляд, ще недостатньо. Передусім слабо досліджено питання маркетингового та логістичного регулювання та контролінгу як основи операційного та стратегічного аналізу діяльності підприємств. Є потреба у глибшому аналізі впливу сучасний концепцій управління на процес регулювання виробничо-збутової діяльності. Залишається також недостатньо висвітленими напрями практичної реалізації стратегій регулювання виробничо-збутової діяльності.

Важливість даної проблеми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній літературі зумовили вибір теми дослідження, її мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методологію дослідження.

Об’єкт дослідження – ДП «Цуманське ЛГ».

Предмет дослідження – виробничо-збутова діяльність ДП «Цуманське ЛГ».

Мета дослідження – здійснити аналіз виробничо-збутової діяльності ДП «Цуманське ЛГ» з метою рекомендації шляхів покращення виробничої діяльності даного підприємства.

 

Завдання дослідження:

• здійснити теоретичний аналіз виробничо-збутової діяльності підприємств;
• здійснити аналіз фінансових показників підприємства ;
• проаналізувати виробничу програму ДП «Цуманське ЛГ»;
• вказати шляхи вдосконалення виробничо-збутової діяльності ДП «Цуманське ЛГ».

Джерела інформації. Вітчизняні економісти досліджують різні аспекти регулювання господарської діяльності підприємств. Зокрема, аналізу регулювання виробничо-збутової діяльності господарюючих суб’єктів  присвячені праці Долішнього М.І., Герасимчука В.І., Крикавського Є. В., Костоглодова Д.Д., Кузьміна О.Є., Окландера  М., Перерви П.Г.,  Савельєва Є.В. та інших.

Вагомий внесок у теорію та практику регулювання діяльності господарських одиниць зробили такі зарубіжні економісти, як Е.Майєр, Р.Ман,  Ф.Котлер, Дж. Еванс, Б. Берман, П. Портер, Дж. Болт, Л.Якока, Б. Карлоф та інші.

Методи дослідження - у кваліфікаційній роботі використані метод контент-аналізу (вивчення аналітичних, текстово-рекламних матеріалів), аналіз виробничо-фінансової діяльності (аналіз фінансово-економічних показників).

Теоретичне  та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності підприємств з метою оптимізації виробничо-збутової діяльності.

Структура кваліфікаційної  роботи зумовлена логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

 

РОЗДІЛ І. Система управління виробництвом та реалізацією продукції.

 

 

1.1. Сутність  та класифікація продукції в  системі управління підприємством

 

Мета діяльності будь-якого підприємства – забезпечити виробництво продукції, необхідної для задоволення потреб населення і держави.

Виробництво є головною ланкою суспільного розвитку і базується  на споживчих потребах людини. У  результаті виробництва праця матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу).

Готова продукція –  це продукція, що повністю закінчене  обробкою на даному підприємстві, пройшла  всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад. (схема 1.1.)[17,c.78].

Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу, тобто  виробничого циклу. Цей етап прийнято називати незавершеним виробництвом, а продукцію на етапі виробництва – напівфабрикатом.

Залежно від галузі виробництва  існують різні види результатів  праці. Зокрема, у промисловому виробництві  результатом праці є готова продукція.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

• випуск продукції з виробництва і здача її на склади;
• зберігання продукції на складах підприємства;
• відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;
• відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва);
• реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 1.1. Взаємозв’язок  між виробництвом, залишками 

і реалізацією продукції.

 

Незалежно від форм власності і  методів організації виготовлення продукції на підприємстві, продукція  є товаром, який спрямований для  обміну на інші потрібні підприємству і його персоналу товари через  грошовий еквівалент.

Продукція, яка випускається для потреб народного споживання, розподіляється на дві великі групи, які класифікуються, як:

1. група А – засоби виробництва;
2. група В – предмети споживання [1,c.56].

Засоби виробництва в свою чергу  поділяються на засоби праці та предмети праці. Предмети споживання – на продовольчі і непродовольчі товари.

Між виробництвом засобів виробництва  і виробництвом предметів споживання залежно від галузі виробництва  має бути встановлена науково  обґрунтована відповідна пропорція на рівні держави, оскільки вона є регулятором загальнодержавної економічної політики, враховуючи зовнішню торгівлю. І зовнішні економічні взаємовідносини. Такі показники науково обґрунтовуються за кожною із основних галузей народного господарства держави, і вони є орієнтиром, стратегічним напрямком в розвитку економіки. Базою для цього є наявний економічний потенціал, природно-ресурсні можливості, науковий потенціал.

Для визначення обсягу виробництва  продукції використовують натуральні і вартісні показники.

Натуральні показники – це конкретні фізичні одиниці – штуки, тони, метри і т.д. Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначаються показниками: валової, товарної, чистої і реалізованої продукції.

Валова продукція – це вся продукція у вартісному вираженні незалежно від ступеня її готовності; її визначають за формулою:

ВП = ТП + (НЗВп - НЗВк) + (Іп - Ік); грн.                 (1.1.)

де:

ВП – валова продукція;

ТП – товарна продукція;

ГЗВп і НЗВк – відповідно вартість залишків незавершеного виробництва та початок і кінець планового періоду, грн..;

Іп, Ік – вартість інструменту для  власних потреб відповідно на початок  і кінець планового періоду, грн. [6,c.45].

У ринкових умовах господарювання більш  широке застосування має показник товарної продукції.

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів і запасних частин, що реалізуються на сторону. Робіт і послуг виробничого характеру для реалізації різних споживачів, тара, що не входить в оптову ціну виробу.

Визначають товарну продукцію  за формулою:

ТП =

,                                (1.2.)