Система управління виробництвом та реалізацією продукції

 

Аналіз структури  продукції

Структура продукції  – відношення питомої ваги окремих  видів виробів до загального їх випуску (який приймається за 100%).

Виконати по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів.

Зміна структури виробництва  впливає на обсяг випуску у  вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Наприклад, якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її виробництва у вартісному вираженні зростає і навпаки.

Причинами невиконання  плану по структурі можуть бути:

1) невиконання плану  матеріально – технічного забезпечення;

2) виробничі неполадки;

3) прагнення підприємства замінити випуск працемісткої продукції, менш працемісткою, але прибутковою [20,c.77].

Аналіз  якості виготовленої продукції

Якість — це здатність  продукції задовольнити потреби  споживача відповідно до її призначення.

Загальні показники - характеризують якість усієї продукції незалежно від її виду і призначення.

Індивідуальні показники - характеризують одну з її властивостей. Показники якості продукції впливають  на обсяг продукції. Так, наприклад, питома вага продукції вищої категорії якості впливає на збільшення обсягу продукції за рахунок перевищення ціни. Коефіцієнт сортності — на зменшення або зростання суми знижок з ціни. Процент браку на зменшення обсягу, на вартість забракованої продукції за місяць.

Завданням аналізу якості продукції є:

1) вивчення динаміки  всіх показників якості продукції,  виконання плану по їх рівню,  причини їх змін, оцінка виконання  плану за рівнем якості продукції;

2) визначення впливу  якості продукції на вартісні  показники діяльності підприємства: випуск товарної продукції (DТП);виручка від реалізації (DВ); прибуток (DП).

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості використовують різні методи:

• бальний метод;
• середній коефіцієнт сортності;
• середньозважені ціни в порівняльних умовах [22,c.67].

Суть бального методу оцінки полягає у визначені середньозваженого балу якості продукції; шляхом порівняння фактичного та планового його рівня знаходять відсоток виконання плану по якості.

При цьому користуються бальною оцінкою, яка використовується іноді при атестації продукції. Наприклад, у верстато-будівельній промисловості виробам вищої категорії присвоюють 5 балів, першої категорії 4 бали, а неатестованої — 0 балів.

При виведенні середнього балу береться до уваги лише атестована по вищій і першій категорії частина виготовленої продукції.

У легкій, харчовій і інших  галузях для характеристики якості продукції використовують такі показники:

• питома вага кожного сорту в загальному об’ємі випущеної продукції;
• середній коефіцієнт сортності;
• середньозважена ціна.

Підвищення сортності продукції проти плану означає покращення її якості. Випуск продукції понижених сортів більших розмірів, ніж це передбачено планом при інших різних умовах, знижує виконання плану випуску продукції у вартісних показниках і погіршує результати діяльності підприємства.

Основними причинами  браку є:

1) халатність працівників;

2) недостатня кваліфікація  робітників;

3) дефекти в обладнанні;

4) низька якість інструментів;

5) порушення технологічного  процесу;

6) помилки в технічній  документації;

7) низька трудова дисципліна.

Визначити кількість  недовиготовленої продукції за рахунок  браку можна також за фактичним  рівним рентабельності, який визначається за формулою:

Р = (ТП – С) / С х 100, де

Р – рентабельність;

ТП – товарна продукція;

С – собівартість;

Витрати товарної продукції = витрати від браку (факт.) х на фактичний рівень рентабельності в коефіцієнтах [18,c.77].

Аналіз  ритмічності виробництва.

Ритмічність - рівномірний  випуск продукції у відповідності  із графіком в обсязі та асортименті, які передбачені планом.

Рівномірний випуск не означає  виробництво продукції в однаковій  кількості. Неритмічна робота безпосередньо  впливає на обсяг реалізації продукції, бо продукцію, яка виготовлена наприкінці періоду важко реалізувати в  цьому ж періоді. Неритмічна робота є однією з причин невиконання плану. Якщо робота неритмічна, то це означає недовикористання робочої сили і виробничих потужностей, погіршення якості продукції. Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Для аналізу ритмічності  використовують дані оперативно –  технічного обліку, відомості або  журнали випуску окремих видів  продукції, оперативну звітність.

Для оцінки виконання  плану по ритмічності використовують прямі і непрямі показники (рис 1.6.).

Рис.1.6. Показники ритмічності виконання плану та їх розрахунок

 

Коефіцієнт ритмічності  – відхилення обсягу продукції, яка  зарахована у виконання плану (фактичний обсяг, але не більше запланованого) до планового випуску продукції.

Коефіцієнт варіації – відношення середньоквадратичного  відхилення від планового завдання за добу (декаду місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції.

Коефіцієнт аритмічності – позитивні і негативні відхилення у випуску продукції від плану [25,c.89].

Чим менше часу неритмічно працювало підприємство, тим вище коефіцієнт аритмічності.

Причини неритмічної роботи:

1. Несвоєчасне постачання  сировини, матеріалів, палива, енергоресурсів  з вини постачальника;

2. Низький рівень організації,  технології та матеріально –  технічного забезпечення виробництва:

а) простої устаткування понад план;

б) незадовільна якість продукції;

в) недостача робочої сили, у  т.ч. кваліфікованих кадрів;

г) незадовільна робота обладнання.

Аналіз реалізації продукції.

У процесі аналізу необхідно  вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але  і в обсязі реалізації, бо від цього залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан, платоспроможність і т.п. 
Аналіз реалізації продукції проводиться щомісяця, щокварталу, кожне півріччя, щороку. У процесі його фактичні данні порівнюють з плановими, за попередні періоди, розраховують процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за проміжок часу, що аналізується, абсолютне значення однопроцентного приросту.

Реалізована продукція - це відвантажена продукція. Фактори, які впливають  на обсяг реалізації, наведено на рис.1.7 [29,c.95].

 

Рис. 1.7. Структурно-логічна модель факторної системи обсягу реалізації продукції

Рис. 1.8. Зв’язок між реалізованою і виготовленою продукцією

Щоб знайти резерви збільшення обсягу реалізації, потрібно:

а) проаналізувати, чи виконується  план виробництва товарної продукції;

б) порівняти залишки  готової продукції на початок та кінець року з нормативом і виявлений нормативний залишок потрібно реалізувати.

Тепер проаналізуємо, як на результат виконання плану  обсягу реалізації продукції впливають  три фактори:

• обсяг випуску товарної продукції;
• запаси ГП на складі на початок року;
• запаси ГП на складі на кінець року.

Аналіз реалізації продукції  тісно пов’язаний з аналізом виконання  договірних зобов’язань по поставках  продукції. Виконання плану за договорами призводить до зменшення прибутку, виручки, виплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах ринку підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.

У виконання плану  зараховується фактично реалізована  продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план поставок виконаний за всіма без винятку споживачами і продукцію поставлено у відповідні строки, відповідного асортименту та якості.

У процесі аналізу  необхідно визначити виконання  плану поставок за місяць із зростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з’ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов’язань [30,c.56].

Щоб строки % виконання  договірних зобов’язань, потрібно від  планової суми відняти вартість недопоставленої  продукції і отриманий результат поділити на план поставок(РПпл):

.

Наступний етап аналізу  – вивчення факторів впливу на випуск товарної продукції, а, отже, і на обсяг  реалізації. Основні групи факторів зміни обсягу продукції зображено на рис.1.9.

1.9. Основні групи факторів зміни обсягу продукції

 

1.3. Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції

 

Досягнення  високих результатів роботи підприємства передбачає управління витратами на виробництво і реалізацію продукції. Це складний процес, який означає по своїй суті управління всією діяльністю підприємства, оскільки охоплює всі сторони виробничих процесів, що відбуваються.

У вітчизняній  практиці під управлінням собівартістю продукції розуміється планомірний  процес формування витрат на виробництво  всієї продукції і собівартості окремих виробів, контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції, виявлення резервів її зниження. [9,c.54] Основними елементами системи управління собівартістю продукції є: прогнозування і планування, нормування витрат, облік і калькуляція, аналіз і контроль за собівартістю (рис. 1.10).

 

 

Рис. 1.10. Елементи системи управління собівартістю  і їх взаємозв’язок.

 

 

Для виділення  собівартості всієї товарної продукції  підприємства розробляється кошторис витрат на виробництво. Вона визначає загальний об'єм витрат на випуск всієї продукції по економічних елементах витрат. У кошторис витрат на виробництво включаються всі витрати як основного, так і допоміжних виробництв, необхідні для випуску і реалізації промислової продукції, а також виконання робіт і послуг непромислового характеру як для господарств свого підприємства (капітального будівництва, житлово-комунального господарства, ремонту і ін.), так і для інших організацій, включаючи витрати на здійснення робіт, що не входять до складу валової і товарної продукції підприємства. Кошторис витрат розраховується без внутрізаводського обороту як сума витрат всіх цехів підприємства мінус вартість напівфабрикатів свого виробництва, робіт промислового характеру і продукції допоміжних цехів, споживаних усередині підприємства.

Дані про витрати на виробництво по економічних елементах  визначаються в розрахунках до бізнес-планів фірм.

Собівартість одиниці  окремих видів продукції визначається шляхом розробки калькуляцій.

Розрізняють наступні види калькуляцій: планові, проектно-кошторисні, звітні.

Планова калькуляція є  розрахунком витрат по калькуляційних статтях витрат на виробництво одиниці  продукції. Вона складається на всі  види виробів виробничої програми на основі прогресивних норм витрат праці  і засобів виробництва. Вона використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дозволяє виявити шляхи зниження витрат на виробництво продукції і резерви збільшення прибули за рахунок зниження собівартості продукції кожного виду [9,c.68].

Проектно-кошторисна калькуляція розробляється на знов освоювані види продукції або продукцію не передбачену планом.

Звітна калькуляція складається  бухгалтерськими службами фірми  і характеризує фактичний рівень витрат. Окрім цілей порівняння з плановими даними є важливим інструментом фінансового контролю за раціональним використанням у виробництві різних видів ресурсів.

Конкретна номенклатура статей витрат розробляється з урахуванням  галузевих особливостей виробництва  і вживаних методів організації бухгалтерського обліку витрат виробництва і звернення.

Як калькуляційна  зазвичай приймається одиниця, встановлена  для даної продукції в стандарті  або технічних умовах і службовка  для вимірювання кількості продукції  в натуральному виразі (т, м, і так далі).