Теоретичні основи логістичного менеджменту

Об’єктом вивчення логістики є  матеріальні і пов’язані з  ними інформаційні потоки. Актуальність цієї нової дисципліни і постійне зростання інтересу до неї зумовлені  потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем, які відкриваються із використанням логістичних знань. Логістика є прикладом системного підходу до вирішення проблем бізнесу. Це комплекс дій, який охоплює і поєднує всі сфери бізнесу для доставки товарів таким чином, щоб задовольнити споживача і досягти мети діяльності компанії. Логістика навчає збалансовувати кожну функціональну сферу і стежити, щоб жодна з них не перешкоджала іншим.

Завдання  логістики полягає в узгодженні фізичної дистриб'юції і в управлінні матеріалами для заощадження грошей і вдосконалення обслуговування. Завдання даної роботи у розкритті систем та методів управління в логістиці. Мета роботи полягає в визначенні як логістика впливає на роботу підприємства, як виробництво на підприємстві вдосконалюється завдяки методам управління логістики. Зробити аналіз роботи підприємства та навчитися розраховувати план виробництва продукції, який задовольнить попит споживачів. Для досягнення цієї мети в роботі використовується багатоперіодична модель «випуску-зберігання» продукції, яка розраховує план виробництва для задоволення попиту. Всі функції логістики, пов’язані з переміщенням та сортуванням товарів та матеріалів, мають розглядатися як єдине ціле, а не відокремлено. Отже, лідерство на сьогоднішній день має тот, хто компетентний у сфері логістики та володіє її методами.

       Теоретичні основи логістичного менеджменту.

Найбільш  розповсюдженними є дві точки  зору: за першою "логістика" походить від грецького logistikos – обчислювати, міркувати, за другою – від французького loger – постачати.

Логістика – теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними потоками .

Логістика – наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та ін. матеріальними і нематеріальними  операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводської обробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації.

Логістика – це напрям господарської діяльності, що застосовується в управлінні матеріалопотоками  у сферах виробництва та обігу.

Логістика – це процес планування, впровадження і контролю над достатнім та ефективним потоком і зберіганням сировини, незавершеної і готової продукції, обслуговуванням і відповідною інформацією від пункту надходження до пункту споживання (включно з прийманням, відправленням, внутрішнім та зовнішнім рухом) з метою задоволення потреб споживача.

Отже, можна визначити, що логістика є напрямком в організації руху вантажів, є теорією і плануванням різних потоків людино-машинних систем та сукупністю різноманітних видів діяльності з метою отримання необхідної кількості вантажу в потрібному місці і в потрібний час з мінімальними затратами.

Наукою  логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський  цар Леон VI (865 – 912рр.) вважав, що завданням  логістики є сплачувати данину армії, незалежно постачати їй зброю  і військове майно, своєчасно  та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.

Це  визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формуваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, під час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконани роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву "дослідження операцій". Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку ХХ ст. А.Г.Джаміні, котрий визначив логістику як "практичне мистецтво руху військ". Він також стверджував, що логістика стосуеться не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів і т.ін.

Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У розвинутих країнах світу  концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не "новою філософією управління", "третім шляхом раціоналізації". Пошук шляхів скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків.

Автори  розглядають логістику передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв'язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов'язковим включенням у логістику питань планування завантажен-ня обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика – це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький учений Пфоль вважає, що логістика – це процес планування, реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на

витрати переміщення та зберіганням  матеріалів, напівфабрикатів і готової  продукції, а також одержання  інформації про постачання товарів  від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський учений Б. К. Плоткін дає стисле визначення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах.

Така різноманітність визначень  логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування. Але можно виділити загальну частину : логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин).

Загальним для всіх фахівців з логістики  також є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забеспечення з урахуванням сфери товарообороту.

У сучасних умовах західні спеціалісти  виділяють декілька видів логістики:

1. Логістика, пов’язана із забезпеченням  виробництва матеріалами – логістика постачання або закупівельна логістика;

2. Виробнича логістика;

3. Збутова логістика .

Виділяють також транспортну логістику  і складську, але по суті вони є  складовими частинами кожного з  трьох видів логістики, які зазначені  вище. Отже, розглянемо кожний вид логістики окремо:

Виробнича логістика – це система планування, організації та здійснення внутрішньозаводських вантажопотоків сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, готових виробів і продукції, яка включає внутрішньозаводський транспорт, тару багаторазового використання, технічні засоби механізації й автоматизації перевантажувальних, транспортних і складських робіт в основному технологічному процесі виробництва, управління цими вантажопотоками, їх інженерно-технічне, інформаційне, юридичне, науково-методичне, фінансове забезпечення .

Матеріальні потоки первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить  низку виробничих ланок, і управління матеріальними потоками на цьому  етапі має свою специфіку і  називається виробничою логістикою (ВЛ) .

Метою виробничої логістики є оптимізація  матеріальних потоків всередині  підприємств, які створюють матеріальні  блага або надають матеріальні послуги . Виробнича логістика формує організацію відповідно до замовлень безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації запасів у процесі виробництва та відповідних затрат .

Завдання  ВЛ стосується управління матеріальними  потоками усередині підприємств, які  створюють матеріальні блага  або надають такі матеріальні  послуги, як зберігання, фасування та складування .

Виробнича логістика охоплює функціональну  сферу безпосереднього виробництва  як процесу виготовлення та охоплює  процеси від початку виробничого  процесу до передавання готової  продукції у підсистему логістичного розподілу (збуту), в тому числі внутрішньовиробниче транспортування сировини, матеріалів та копмлектуючих, внутрішньовиробничого складування.

Конкретні особливості побудови системи  виробничої логістики підприємства залежать від типу і характеру  виробничого процесу. Виробничу логістику можна розуміти як логістику «всередині» підприємства будь-якого типу. Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Дані системи можна розглянути на макро- та мікрорівні.

На макрорівні роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВВЛС) визначається такими факторами :

- ВВЛС підприємств є джерелами  матеріальних потоків і первинної  інформації. Вважається, що гнучкі  виробничі модулі промислових  підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;

- ВВЛС підприємств задають певний  ритм всьому логістичному ланцюгу.  Решта його елементів, у тому  числі система постачання і  збуту, транспортна система повинні  функціонувати відповідно до  ритму ВВЛС;

- Завдяки системному підходу  під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб’єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізацієї оперативних і стратегічних планів;

- Можливість адаптації макрологістичних  систем до змін навколишнього  середовища істотною мірою визначається  здатністю вхідних внутрішньовиробничих  логістичних систем швидко змінювати  якісний і кількісний склад  вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;

- ВВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують  системи постачання і збуту,  промислового транспорту, виробничі  ділянки підприємства. Моделювання  процесів ВВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей всієї логістичної системи – про гнучкість, стійкість, надійність.

Отже, можна визначити, що ВВЛС на макрорівні виступають елементами макрологістичних систем, задають ритм роботи цих  систем і є джерелом матеріальних потоків. Можливості адаптації до змінних умов зовнішнього середовища значною мірою визначається здатністю ВВЛС, що в них входять, змінювати якісний і кількісний склад матеріальних потоків, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається. Якісна гнучкість ВВЛС може забезпечуватись за рахунок наявності персоналу та гнучкого виробництва .

На мікрорівні внутрішньовиробнича  логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних. Тут ВВЛС є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри – забезпечують входження матеріальног опотоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова ВЛС повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту в середині підприємства.

До завдань ВВЛС у рамказ заданої  виробничої програми належать :

- Оперативно-календарне планування  з детальним розкладом випуску  готової продукції;

- Оперативне управління технологічними процесами виробництва;

- Загальний контроль якості, підтримка  стандартів якості продукції  та відповідного сервісу;

- Стратегічне і оперативне планування  постачань матеріальних ресурсів;

- Організація внутрішньовиробничого  складського господарства;

- Прогнозування, планування і  нормування витрат матеріальних  ресурсів у виробництві;

- Організація роботи внутрішньовиробничого  технологічного транспорту;

- Контроль і управління запасами  матеріальних ресурсів, незавершеного  виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництві;

- Внутрішньовиробничий фізичний  розподіл матеріальних ресурсів  і готової продукції;

- Інформаційне і технічне забезпечення  процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

- Автоматизація 

і комп’ютеризація управління матеріальними  та інформаційними потоками у виробництві.

Отже, на мікрорівні ці системи являють  собою низку підсистем, що знаходяться  у відносинах і зв’язках одна з  одною, утворюючи певну цілісність, єдність: закупівля, склади, запаси, транспорт, інформація, збут, кадри, обслуговування виробництва. Ці підсистеми забезпечують входження матеріальних потоків в систему просування і вихід з неї .

Транспортна логістика (ТЛ) – це логістика, яка вирішує комплекс задач, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування.

Транспорт належить до сфери матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій становлять до 50% від суми загальних витрат на логістику. Завданням ТЛ є :

- Вибір виду транспортних засобів;

- Вибір типу транспортних засобів;

- Спільне планування транспортного  процесу зі складським та виробничим;

- Спільне планування транспортних  процесів на різних видах транспорту;

- Забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- Визначення раціональних маршрутів  доставки.

За призначенням виділяють такі види транспорту :

1) Транспорт загального користування:

a. Залізничний;

b. Водний (морський, річковий);

c. Автомобільний;

d. Повітряний;

e. Трубопровідний.

Ця галузь народного користування задовольняє потребу всіх галузей  народного господарства та населення  в перевезенні вантажів і пасажирів.