Теоретичні основи логістичного менеджменту

- випереджаючий інформаційний  потік у прямому напрямку це  попередні повідомлення про майбутнє  прибуття вантажу;

- одночасно з матеріальним потоком  йде інформація в прямому напрямку  про кількісні та якісні параметри  матеріального потоку;

- у слід за матеріальним потоком  в зустрічному напрямку може  проходити інформація про результати  приймання вантажу за кількістю або за якістю, різноманітні притензії, підтвердження.

Шлях, яким рухається інформаційний  потік у загальному випадку може не збігатися з маршрутом переміщення  матеріального потоку.

Вимірюється інформаційний потік  кількістю обробленої або переданої  інформації за одиницю часу. Інформаційний потік грунтується на переміщенні паперових або електронних документів. Залежно від цього, він може вимірюватися або кількістю оброблених і преданих одиниць паперових документів або сумарною кількістю документних рядків у цих документах, або кількістю інформації (біт), яка міститься в тому чи іншому повідомленні.

Інформаційний потік характеризується такими параметрами:

- джерело виникнення;

- напрямок руху потоку;

- періодичність;

- вид існування;

- швидкість передачі та прийому;

- інтенсивність потоку та ін.

Управління інформаційним потоком  можна здійснювати таким чином:

- змінюючи напрямок потоку

- обмежуючи швидкість передачі  до відповідної швидкості прийому

- обмежуючи обсяг потоку до  велечини пропускної здатності  окремого вузла або ділянки шляху.

Матеріальний потік – це сукупність товарно-матеріальних цінностей, які  розглядаються на часовому інтервалі  в процесі застосування до них  різних логістичних операцій.

Матеріальний потік визначають як предмет праці підприємства, що знаходиться у постійному русі від одного робочого місця до іншого, де його змінюють згідно з формами, розмірами, станом, фізико-хімічними властивостями, зовнішнім виглядом, спільним розміщенням деталей і вузлів, що складають вибір під час технічного процесу. Матеріальний потік визначається також із позиції розгляду логістичних принципів, як взаємозв’язки усіх процесів й операцій (добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та на виробничих дільницях).

Матеріальний потік - це об’єкт логістичних  операцій, який знаходиться у постійному русі та є сукупністю різновидів сировини матеріалів, комплектуючих, готової  продукції та товарних одиниць.

Матеріальні потоки розрізняють на зовнішній та внутрішній. Зовнішній циркулює за межами певної логістичної системи, а внутрішній утворюється та функціонує всередині відповідної логістичної системи. Розрізняють також вхідні і вихідні матеріальні потоки. Вхідний – потрапляє в логістичну систему із зовнішнього середовища (сировина, матеріали, напівфабрикати), а вихідний – пересувається із логістичної системи у зовнішнє середовище (готова продукція, відходи виробництва, тара).

Матеріальнтий потік утворюється  в результаті сукупності певних дій з матеріальними об’єктами. Ці дії називаються логістичними операціями.

Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального  та інформаційного потоку.

Логістична операція – відособлена  сукупність дій з реалізації логістичних функцій, спрямована на перетворення матеріального і/або інформаційного потоку.

Логістична операція – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального  чи інформаційного потоку.

Логістичні операції з матеріальним потоком – навантаження, транспортування, розвантаження, комплектація, складування, упакування. Логістичні операції з інформаційним потоком – збір, обробка та передача інформації відповідної матеріальному потоку.

Матеріальний потік з окремої  операції являє собою обсяг робіт з окремої операції, розрахований на окремий проміжок часу.

Матеріальні потоки – це вантажі, деталі, товарно-матеріальні цінності, що розглядаються в процесі застосування до них різних логістичних операцій та віднесені до часового проміжку.

Раціональна організація та управління матеріальними потоками передбачають використання основних логістичних принципів: односпрямованість, гнучкість, синхронізацію, оптимізацію, інтеграцію потокових процесів. Організації та оперативному управлінню матеріальними потоками належить провідна роль в оперативному управлінні підприємством, у своєчасній поставці продукції та особливо з метою підвищення ефективності виробництва, так як в їх межах вирішуються всі питання, що пов’язані з використанням виробничих ресурсів у часі та в просторі.

Організація та оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати певним вимогам:

1. Забезпечення ритмічної, узгодженої  роботи всіх ланок виробництва  за єдиним графіком і рівномірного  випуску продукції.

2. Забезпечення максимальної неперервності виробничих процесів.

3. Забезпечення максимальної надійності  планових розрахунків і мінімальної  трудомісткості планових робіт:

3.1. Дефіцит виробничих потужностей.

3.2. Субоптимальність календарних  планів.

3.3. Більша тривалість виробничих циклів.

3.4. Неефективне управління запасами.

3.5. Низький ККД обладнання.

3.6. Відхилення від технології  виробництва.

4. Забезпечення достатньої гнучкості  та маневрування в реалізації  мети при виникненні різних  відхилень від плану.

5. Забезпечення неперервності планового  керівництва.

6. Забезпечення відповідності системи  оперативного управління виробництвом  типу та характеру конкретного  виробництва.

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління, які вирішують завдання, відповідаючи меті безперебійного забезпечення споживача матеріальними ресурсами.

Такими класичними системами є :

1. Система управління запасами з фіксованою величиною замовлення;

2. Система управління запасами  з фіксованим інтервалом часу  між замовленнями.

Отже, розглянемо дані дві системи  більш детально.

Система упарвління запасами з фіксованою величиною замовлення.

Величину замовлення чітко зафіксовано і не змінюється ні за яких умов роботи системи. Критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на збереження запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на величину названих сукупних витрат:

- Використовувана площа складських приміщень;

- Витрати на збереження запасів;

- Вартість оформлення замовлення;

За допомогою основної формули  Уілсона прагнуть мінімізувати повні  змінні затрати на управління запасами, тобто суму затрат на реалізацію замовлення та затрат утримання товарно-матеріальних запасів.

Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних  витрат і затрат на придбання товару.

Основні позначення будуть такими:

- D – попит на товар з боку  замовника за одиницю часу;

- L – витрати на реалізацію замовлення;

- H – витрати на збереження  товару за одиницю часу в  процентах від С.

- C – витрати на придбання  одиниці товару;

- Q – обсяг замовлення.

Витрати на виконання замовлення –  це витрати на реалізацію одного замовлення, помножені на кількість здійснених замовлень протягом періоду часу, який розглядається.

Витрати збереження товару на складі. Запаси безперервно змінюються від  замовленої величини Q до 0, а потім  знову неперервно зростають до Q (при надходженні нового замовлення). Відповідно середній рівень запасів дорівнює Q/2 протягом всього часу, який розглядається. Так, як витрати на збереження одиниці товару виражаються в процентах від ціни закупівлі цього товару, витрати на збереження будуть рівні Q/2 і СН. Тоді повні змінні витрати на утримання запасів будуть виражатись, як:

CVT = Q/2*CH*D/Q*L (1.3.1)

Ця функція Q проходить через  екстремум в точці, де її перша  дорівнює нулю:

0 = Ѕ*CH*D/Q*L. (1.3.2)

Звідки:

Q* = v2DL / CH. (1.3.3)

Запровадження деякого часу на отримання  партії товару Q (затримка постачальником або для внутрішнього виробництва) не змінює цього результату. Змінюючи Q формулою економічної кількості, отримуємо мінімальну величину повних змінних витрат на управління товаро-матеріальними запасами:

CTV* = v2 DLCH. (1.3.4)

Часто у випадку виготовлення поповнення запасів не відбувається раптово, а  охоплює деякий проміжок часу, який тут передбачається лінійним із продуктивністю Р. Наприклад, якщо замовлено Q=1000 шт., при D=20 шт./день та Р=100 шт./день, то замовлення Q буде виконано лише через 10 днів, тобто період часу, за який буде спожито 200 одиниць товару, максимальні товаро-матеріальні запаси будуть дорівнювати Q*(1- D/Р), тобто 1000*(1-20/100)=80.

Отже, тоді формула економічної  кількості для виготовленя буде:

Q*=v2DL / CH(1-D/P). (1.3.5)

Величина загальних змінних  витрат управління запасами виглядає таким чином:

CVT*= v2 DLCH (1-D/P). (1.3.6)

Вихідні дані для розрахунку параметрів системи:

- потреба в продукті, що замовляється, шт.;

- оптимальний розмір замовлення, шт.;

- час поставки, дні;

- можлива затримка поставки, дні.

Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Дану систему ще називають як «система періодичного поповнення». Замовлення робляться в чітко визначений час, які відстають один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів. Період, що розділяє два замовлення на виготовленя або придбання, чітко встановлено, а обсяг замовлення є змінним. Визначити інтервал між замовленнями можна з врахуванням оптимального розміру замовлення. Розрахунок інтервалу часу між замовленнями можна зробити:

I = N*S/Qопт, (1.3.7)

де N – кількість робочих днів у році, дні, S – потреба в продукті, який замовляють, шт.

Оптимальний результат часу може бути скоригований на основі експертних оцінок. При оптимальному розрахунковому результаті чотири дні можливо використати 5 днів, щоб проводити замовлення один раз у тиждень.

Величина замовлення в системі  з фіксованим інтервалом часу між  замовленнями розраховується за формулою:

РЗ = МБЗ – ПЗ + ОС, (1.3.8)

Де РЗ – величина замовлення, шт., МБЗ – максимально бажане замовлення, шт., ПЗ – поточне замовлення, ОС – очікуване споживання за час  поставки, шт.

Аналіз логістики на підприємстві.

Ефективне функціонування складського господарства сприяє раціональному руху матеріальних потоківу логістичному ланцюгу, використанню транспортних засобів та витрат обігу. Головним завданням складського господарства є концентрація запасів, їх зберігання, забезпечення ритмічного виконання замовлень споживачів. Головними функціями складського господарства є перетворення виробничого асортименту продукції на споживчий відповідно до попиту споживачів та створення торгового асортименту. Завдяки складуванню та зберіганню можназвести до мінімуму різницю між виробництвом і оживанням товару та створити систему виробництва і постачання, ґрунтуючись на створених запасах. Критерієм економічної ефективності складу є стабільний та високий оборот. Якщо попит значний і постійний, то краще мати власний склад. В даній ситуації кожен з магазинів «Фуршет» має свій власний склад, розмір складу залежить від розміру магазину.

Логістичний процес на складі передбачає виконання таких операцій:

- поповнення запасів;

- здійснення контролю за надходження  товару;

- розвантаження та прийняття вантажів;

- внутрішнє транспортування;

- складування та зберігання  товарів;

- збір та повернення тари;

- інформаційне обслуговування;

-забезпечення своєчасного виконання  послуг.

Операції з розвантаження та прийняття вантажів виконуються в такій послідовності:

1. розвантаження вантажу, що  надійшов на підприємство;

2. контроль документації та фізичного  стану замовленого товару;

3. документальне оформлення вантажу  через інформаційну систему.

Внутрішне розвантаження полягає  в переміщенні вантажу в різні зони складу. З розвантажувальної рампи в зону прийняття, в зону зберігання.

Створення логістичної складської підсистеми сприяє раціональному використанню складських зон, застосуванню універсального обладнання, максимальному використанню комп’ютерних систем, скороченню витрат на складські операції.

Система складування виступає як основа рентабельності складського господарства. Оптимальну структуру складського  господарства визначають за допомогою  техніко-економічних розрахунків  для кожного варіанту. Отже, розглянемо критерії ефективності складу:

- показниками ефективності використання  складських площ (S) та об’єму (V) складу  є коефіцієнти використання складських  площ і корисного використання  об’єму складу:

Кs = Se / УS (2.2.1)

де Кs – коефіцієнт використання складських площ;

Se – площа, яка використовується  корисно, м2;

УS – загальна площа складу, м2;

Kk = Ve / УV (2.2.2)

де Kk – коефіцієнт корисного використання об’єму складу;

Ve - об’єм, що використовується  корисно, м3;

УV – загальний об’єм складу, м3.

- показник приведених витрат  на 1т товару для кожного варіанту:

Впр = вп + Ен*Квпит >min (2.2.3)

де Впр – приведені витрати  на одиницю товару, грн;

вп – питомі умовно-постійні витрати  на одиницю товару, грн;

Ен – коефіцієнт економічної  ефективності капітальних витрат (норматив – 0,32);

Квпит – капітальні витрати на одиницю товару, грн.

-капіталоємність обороту:

Кво = УКВ / ОК*Мт*tз (2.2.4)

де Кво – капіталоємність  обороту, грн;

УКВ – загальний капітал в  обороті, грн;

ОК – оборотність капіталу (365/ tз);

tз – термін зберігання товару, дн.;

Мт – маса товару, розміщеного  в складі, т.

- коефіцієнт поточних витрат:

Кпв = (Ар+Вр+Век)/(ОК*Мт) (2.2.5)

де Ар – річна амортизація  основних фондів складу, грн;

Вр – витрати на ремонт складу, грн;

Век – експлуатаційні витрати складу, грн.