Теоретичні основи логістичного менеджменту

Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», або складаються з системоутворюючих елементів, тісно взаємоповязаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані звязки й утворюють певну структуру із заздалегіть заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгодженості вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними матетріальними потоками.

Логістична  система – це адаптивна система із зворотнім звязком, яка виконує ті ці інші логістичні функції (операції), складаються із підсистем і має розвинуті внутрішньо-системні звязки та звязки із зовнішнім середовищем.

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в  необхідній кількості та заданої  якості в потрібному місці й у  потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами. Будь яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичний системи, між якими встановлені певні функціональні звязки і відношення. Внутрішньо-системні звязки є більш міцними, ніж звязки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга. Більшість реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшість складних систем, притаманні такі властивості:

- складність – характеризується  такими основними ознаками: наявність  великої кількості елементів  (ланок), складний характер взаємодії  між окремими елементами, складність  функцій, виконуваних системою, наявності складно-організованого управління, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;

- ієрархічність – підпорядкованість  елементів нижчого рівня (порядку,  рангу) елементами вищого рівня  у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

- цілісність – властивість системи  виконувати задану цільову функцію,  реалізована тільки логістичною  системою в цілому, а не окремими  її ланками або підсистемами;

- структурованість передбачає наявність  певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємоповязаних обєктів і субєктів управління, що реалізує задану мету;

- рухливість – мінливість параметрів  елементів логістичної системи  під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;

- унікальність та непередбачувальність  і не визначеність поведінки  в конкретних умовах і під  впливом зовнішнього средовища;

- адаптивність – заданість логістичної  системи змінювати свою структуру  і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища.

Межі  логістичної системи визначаються циклом обігу запасів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального  потоку надходять у логістичну систему складаються, обробляються, зновозберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж логістичної системи на базі циклу обігу запасів виробництва отримало назву принципу «сплати грошей – отриманння грошей»

Логістичні  системи класифікуються за такими ознаками. Принципово за ознакою просторового обмеження логістичні ситсеми поділяються  на два типи:

1. Макрологістичні;

2. Мікрологістичні.

Макрологічна система є великою  логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і  більше не залежних субєктів господаоювання, необмежених у територіальному  розташуванні. Виділяють такі макрологістичні  системи:

- регіональні;

- національні (міжрегіональні);

- міжнаціональні.

Створення маркологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку  взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під  час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створювальній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критерій синтезу  мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовуються під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розвязання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами. Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює  внутрішньовиробничу логістичну сферу  одного підприємства або групи підприємств, обєднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належить технологічно повязані виробництва, обєднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у виглаяді основних підсистем:

- закупівлі

- виробництва

- збуту.

Закупівля – підсистема яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.

Планування та управління виробництвом – ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконанні різних технологічних оперцій, які перетворюють предмет праці на продукт праці.

Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з  логістичної системи.

Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікрологічні системи є окремими ланками макрологічних систем. Однак це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологічну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньо виробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно.

З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну  систему, там більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища.

Залежно від виду логістичних ланцюгів логістичні системи поділяються  на:

- логістичні системи з прямими  звязками – це системи, у  яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських звязків.

- Ешелоновані (багаторівневі) логістичні  системи – це системи, у  яких матеріальний потік доводиться  до споживача за участю як  мінімум одного посередника.

- Гнучкі логістичні системи – це системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюються як за прямими звязками, так і за участю посередників.

Поруч з поняття «Логістична  система» у вітчизняній та закордонній  літературі широко використовуються поняття  «Логістичний ланцюг» і «Логістичний канал». У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вважаються як синоніми.

Логістичний канал – це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального  потоку від конкретного виробника до його споживачів .

Множина є частково впорядкованою, поки не обрано конкретних учасників  процесу просування матеріального  потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал  перетворюється в логістичний ланцюг. Можливість вибору логістичного каналу є суттєвим резервом підвищенням ефективності логістичних процесів.

Логістичний ланцюг – це лінійно  впорядкована множина учасників  логістичного процесу, які здійснюють логістичні операції і з доведення  зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої за умови виробничого споживання або до кінцевого споживача за умови особистого не виробничого споживання.

Існує й інша інтерпритація логістичного ланцюга, під яким розуміють сукупність логістичних операцій, виконуваних послідовно від моменту зародження до моменту згасання потоку товарів, робіт, послуг на відповідному споживчому ринку. Однак, на нашу думку, доцільніше за окремі ланки логістичного ланцюга вважати підприємства, які беруть участь у процесах доведення товарів, послуг та інформації до кінцевих споживачів. Логістичні ланцюги протягують між логістичними ланками щоб проілюструвати організаційну структуру логістичних систем.

У найпростішому випадку, коли логістична система характеризується як система  з прямими звязками, логістичний ланцюг складається із постачальника і споживача. У складніших випадках за умови функціонування ешелованових систем даний ланцюг може мати деревовидну структуру або вигляд орієнтованого графа із циклами (гнучка логістична система).

У цілому, у логістичному ланцюзі, тобто в ланцюзі, яким проходять  матеріальний та інформаційний потоки від постачальника до споживача, виділяють такі головні ланки:

- постачання матеріалів, сировини  і напівфабрикатів;

- зберіганння продукції та сировини;

- виробництво товарів;

- розподіл, включаючи відправлення  товарів зі складу готової  продукції;

- споживанння готової продукції.

У реальних умовах господарювання ічнує  велика кількість логістичних посередників, широких асортимент матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві товарів, і розгалужені розподільчі мережі. Як наслідок можуть формуватися складні логістичні ланцюги взаємоповязаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів, так звані логістичні мережі.

     Методи і інструменти раціоналізації інформаційних та матеріальних потоків в логістиці.

Сучасний стан логістики багато в чому визначається бурхливим розвитком  і впровадженням в усі сфери  інформаційно комп’ютерних технологій. Реалізація більшості логістичних  концепцій і систем була б неможливою без використання швидкодіючих комп’ютерів, локальних обчислювальних мреж, телекомунікаційних систем та інформаційно-програмного забезпечення. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу інформаційну логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами. Цю функціональну область логістики часто називають комп’ютерною.

Інформаційна логістика організовує  потік данних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для підприємства ланкою, яка повязує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщування і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.

Інформація виступає рушієм діяльності логістичної системи і тримає її відкритою – здатною пристосовуватися до нових умов. У звязку з цим в одному із ключових понятть логістики є поняття інфораційного потоку. В загальному вигляді інформаційний потік є переміщенням у деякому середовищі даних, виражених у структурованому вигляді.

Щодо логістики інформаційний  потік – це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.

Зростання ролі інформаційних потоків  у сучасній логістиці обумовлено такими основними причинами:

- для споживача інформація про  статус замовлення, наявність товару, сроки постачання, відвантажувальні  документи є необхідним елементом  споживчого логістичного сервісу;

- з позицій управління запасами  в логістичному ланцюзі наявність повної та достовірної інформації дозволяє скоротити потребу в запасах і трудових ресурсах за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту;

- інформація збільшує гнучкість  логістичної системи щодо того, як, де і коли можна використовувати  ресурси для досягнення конкурентних переваг.

У логістиці виділяють такі види інформаційних потоків:

1. Залежно від виду систем, які  повязуються потоком:

- горизонтальний, який належить  до одного рівня ієрархії логістичної  системи;

- вертикальний 

– від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.

2. Залежно від місця проходження:

- зовнішній, що циркулює між  логістичною системою і зовнішнім  середовищем;

- внутрішній, що циркулює в середині  логістичної системи або її  окремого елемента.

3. Залежно від напрямку по  відношенню до логістичної системи:

- вхідні;

- вихідні.

4. За видом носіїв інформації:

- на паперових носіях

- на магнітних носіях

- електронні

- інші.

5. Залежно від призначення:

- дириктивні (управляючі);

- нормативно-довідкові;

- обліково-аналітичні;

- допоміжні.

Взаємозвязок матеріального та інформаційного потоків є очевидним, однак відповідність одного потоку іншим є умовною. Вміст матеріального  потоку відображають дані інформаційного потоку, але за часовими параметрами  вони можуть не збігатися. На практиці в логістичних системах матеріальні та інформаційні потоки не рідко випереджають або запізнюються один щодо одного. Векторна взаємовідповідальність матеріальних та інформаційних потоків також маж специфічну особливість, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямовані, так і різноспрямовані:

- випереджаючий інформаційний  потік у зустрічному напрямку  містить, як правило, відомості  про замовлення;