Теоретичні основи логістичного менеджменту

Транспорт незагального користування – це внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. Організація переміщення вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення виробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується в галузі розподільчої логістики .

Транспортування у логістиці відіграє дуже велику роль, це пояснюється не тільки великою питомою вагою  транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, а й тим, що без транспортування неможливе  саме існування матеріального потоку .

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається з комплексних та елементарних активностей, включаючм експедитування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж та страхування.

Транспорт у системі логістики  відіграє двояку роль:

- він присутній як складова  частина або компонент у основних  функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

- Транспорт є однією із галузей  економіки, у якій також розвивається  підприємницька діяльність: транспорт  пропонує на ринку товарів  і послуг свою продукцію –  транспортні послуги, за які  отримує доходи і має прибуток.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:

1) За видом доставки:

- пряма;

- з переробкою;

- з переробкою і зберіганням  у розподільчих центрах.

2) За видом обслуговування:

- зі складу постачальника або  розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

- зі складу постачальника або  розподільчого центру безпосередньо  споживачу;

- з виробництва постачальника  у виробництво споживача без  складського зберігання та переробки.

3) За видами тронспортного сполучення:

- пряме;

- змішане.

Ще дуже важливо звернути увагу  на те, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні  функції, звільняючи споживача від  збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.

Збутова логістика – це процес планування, реалізації та контролю за збутом(підсистема підприємства, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи [1, с. 182]) товарів кінцевому споживачу. Ефективність збутової логістики залежить від факторів, що знаходяться поза межами логістики, а саме від знання психології покупців, вміння оформити торгову залу, організувати рекламу. Під цими факторами розуміємо рівень торгового обслуговування на підприємстві. Якісне обслуговування несе за собою забезпеченість конкурентних переваг, прихильність споживачів до товарів підприємства, формування іміджу та дозволяє збільшити економічні показники діяльності підприємства, що є кінцевою метою.

Закупівельна логістика – це управління рухом товарних та інформаційних  потоків від постачальника до торгового підприємства з метою  задоволення потреб торгівлі в товарах та забезпечення економічної ефективності.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою закупівельної логістики  є адекватне і повне задоволення  потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Основним завданням закупівельної  логістики є :

1. Визначення поточних і перспективних  потреб споживачів;

2. Виявлення та вивчення джерел  надходження товарів і постачальників  товарів;

3. Дослідження конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників;

4. Участь у формуванні асортиментної  плітики товаровиробників з орієнтацією  на ринок і з урахуванням  життєвого циклу товарів;

5. Встановлення раціональних госрподарських  зв’язків з постачальниками;

6. Здійснення договірних відносин;

7. Формування та надання замовлень  на потребу та замовлень на  виробництво товарів;

8. Закупівля товарів з урахуванням  їхніх споживчих характеристик,  цін, довговічності та конкурентоспроможності, життєвого циклу;

Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі включає в себе такі основні елементи: аналіз руху товарних потоків; визначення потреби в товарах; вибір методу закупівель; вибір і оцінка постачальників; оцінку конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників; аналіз товарного портфеля підприємств; транспортування.

Вибір методу закупівель залежить від  особливостей і складності закупованого товару. Основними методами закупівель є: оптові закупівлі, регулярні закупівлі  дрібними партіями, закупівлі по мірі необхідності та різноманітні комбінації перерахованих методів. У кожного методу є недоліки і переваги, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати. Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі націлена на оптимізацію вибору постачальників, встановлення необхідного їх складу, налагодження стійких господарських зв’язків з підприємствами-виробниками оптовими посередникамина довгостроковій взаємовигідній основі. Цей вид логістики сприяє своєчасному, достатньому та доцільному формуванню та підтриманню товарного асортименту за обсягом і структурою, раціоналізації товарних запасів та ефективному управлінню ними, мінімізації витрат на придбання та транспортування товарів. Закупівельна логістика є початковою ланкою в системі комерційної логістики на підприємствіта визначає подальшу ефективність функціонування всієї логістичної системи.

Логістика складського господарства – забезпечує концентрацію запасів, їх зберігання та забезпечення безперебійності  та ритмічності постачання роздрібної мережі. Це впливає як на рівень торгового обслуговування покупців, так і на економічні показники роботи торгового підприємства.

До основних завдань складського  господарства належать: розміщення та зберігання товарних запасів; перевірка  відповідності якості та кількості  отриманих товарів; забезпечення належних умов зберігання товарних запасів, перетворення товарних потоків, забезпечення цілісності упаковки. Реалізація вказаних завдань здійснюється в процесі виконання окремих логістичних операцій. У цілому комплекс складських операцій являє собою таку послідовність:

1. розвантаження транспорту;

2. приймання товарів;

3. розміщення товарів на зберігання;

4. підготовка товарів до продажу.

Важливим напрямом удосконалення  складського господарства є скорочення часу на виконання окремих логістичних операцій, а також їх автоматизація та механізація.

Головна ідея логістики це організація  у рамках єдиного потокового процесу  переміщення матеріалів та інформації вздовж ланцюга від виробництва  до споживача. Логістичний підхід вимагає  інтеграції виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товаро-матеріальних цінностей у єдину систему, це повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.Одже, мета логістики – це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництвіта розподілі продукції.

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит  при найменших витратах.

Головна мета логістики конкретизується  в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:

- глобальні;

- загальні;

- часткові (локальні).

До глобальних завдань відносять:

1. створення копмлексних інтегрованих  систем матеріальних, інформаційних потоків;

2. стратегічне узгодження, планування  і контроль за використанням  логістичних потужностей сфер  виробництва і обігу;

3. постійне вдосконалення логістичної  концепції в рамках обраної  стратегії в ринковому середовищі;

4. досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Але вирішення глобальних завдань  не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєдіяльності логістичних  систем усіх видів є розв’язання таких загальних завдань:

- здійснення наскрізного контролю  за потоковими процесами в  логістичних системах;

- розробка та удосконалення  способів управління матеріальними  потоками;

- багатоваріантне прогнозування  обсягів виробництва, перевезень, запасів.

- Виявлення незбалансованості  між потребами виробництва і  можливостями матеріально-технічного  забезпечення, а також потребами  у логістичних послугах під  час збуту і можливостями логістичної  системи;

- Стандартизація вимог до якості  логістичних послуг і окремих операцій;

- Раціональне формування господарських  зв’язків;

- Виявлення центрів виникнення  втрат часу, матеріальних, трудових  і грошових ресурсів;

- Оптимізація технічної та технологічної  структури транспортно-складських  комплексів;

- Визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

Часткові завдання в логістиці  мають локальний характер. Вони більш  динамічні та різноманітні:

- Оптимізація запасів усіх видів  і на всіх етапах товароруху;

- Максимальне скорочення часу  зберігання продукції;

- Скорочення часу перевезень;

- Швидка реакція на вимоги  споживачів;

- Підвищення готовності до постачань;

- Зниження витрат у всіх ланкахлогістичного  ланцюга;

- Раціональний розподіл транспортних засобів;

- Підтримка постійної готовності  до прийому, обробки і видачі  інформації;

- Послідовність і поетапність  просування через трансформаційні  об’єкти.

Практична реалізація методології  логістики виражається через  її функціональні важелі. Логістична функція – це велика група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію завдань логістичної системи. Отже, можна виділити такі функції логістики:

1. системоутворююча функція.

Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. Логістика утворює систему управління товарорухом, тобто формуванням господарських зв’язків, організацією пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток та організація складського господарства.

2. Інтегруюча функція.

Логістика забезпечує синхронізацію  процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і  надання посередницьких послуг споживачам.Забезпечує узгодження інтересів логістичних  посередників у логістичній системі.

3. Регулююча функція.

Логістичне управління матеріальними  потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці  на стику різних організаційно-економічних  рівнів і галузей. Управлінський  вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого.

4. Результуюча функція.

Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і  місце з заданою якістю, за мінімальних  витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання-виробництво-розподіл-споживання», вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.

Для створення інтегрованої матеріалопровідної системи, що забезпечує виграш в економіці лише за рахунок якісної зміни управління матеріальними потоками, необхідно розв’язати економічні, технічні, технологічні та математичні задачі.

Концепція – це система поглядів на те чи інше розуміння явищ та процесів. Новизна логістичного підходу до управління матеріальними потоками – зміна пріорітетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значення діяльності з управління матеріальними потоками. Система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів є концепцією логістики.

Основні положення концепції логістики  :

1. Реалізація принципу системног  опідходу: максимальний ефект при  оптимізації матеріальних потоків  можна отримати лише, якщо:

- Оптимізується сукупний матеріальний потік протягом усього шляху;

- Оптимізуються значні окремі  ділянки матеріальних потоків.  Всі ланки повинні працювати  злагодженно, тому до вибору  техніки, проектування технологічних  процесів потрібно підходити  з системних позицій;

2. Відмова від випуску універсальнотехнологічного та піднімально-транспортного обладнання; використання обладнання, що відповідає конкретним умовам. Універсальне обладнання поступається обладнанню, що

створюється для кожної конкретної операції.

3. Створення сучасних умов праці. Кадри є одним з елементів логістичних систем.

4. облік логістичних витрат протягом  усього логістичного ланцюга.

5. розвиток послуг сервісу на  сучасному рівні.

Діяльність у сфері логістики  має кінцеву мету, яка отримала назву семи правил логістики :

- відповідний товар;

- у відповідній кількості;

- у відповідному стані;

- у відповідному місці;

- у відповідний час;

- для відповідного споживача;

- за відповідною ціною.

Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо усі сім правил виконано. 

 

         Характеристика основних логістичних систем.

Одним з основних методологічних принципів  логістичної концепції є системний  підхід.

Системний підхід – це методологія  наукового пізнання в основі якої лежить розгляд обєктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний обєкт як комплекс взаємоповязаних підсистем, обєднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.