Управління інноваційно-інвестиційними процесами (на прикладі ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12)

 

З наведеної вище таблиці 2.5 можна зробити висновок, що коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду відповідає нормі. Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсів, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобов'язань. Значення цього показника на початок періоду більше норми та становить 1,04, а на кінець періоду помітна тенденція зниження значення показника до 0,54. Це означає, що підприємство  не взмозі погасити поточні зобов'язання протягом року.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина  боргів може бути сплачена негайно. Цей  показник менший норми. І він свідчить про те, що лише 1% боргів підприємство може сплатити негайно.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частка поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Даний показник зменшився на 0,9, але відповідає нормативному значенню.

Величина чистого оборотного капіталу в 2008 році мала додатній характер, в 2009 році – зменшилась і стала від'ємною.

Зробимо аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства, адже  незалежність від позикових джерел є однією з найважливіших характеристик стійкості фінансового стану підприємства.

Таблиця  2.6

Оцінка фінансової стійкості

Коефіцієнти	2008р.	2009р.	зміна за рік
1	2	3	4
Коеф. автономії (незалежності)	0,5	0,14	-0,36
Коеф. співвіднош. власних і позикових коштів	0,99	5,76	4,77
Коеф. маневреності власних коштів	-0,19	-3,73	-3,54
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,95	0,17	-0,78
Коефіцієнт фінансової залежності	2	6,96	4,96
Коефіцієнт фінансової стійкості	1,2	0,24	-0,96

 

  З таблиці 2.6, можна зробити наступні висновки:

       Коефіцієнт  автономії  за нормативом , тому фактичні дані хлібокомбі-нату № 12 відповідають нормативу. Коефіцієнт автономії становить  0,5  у 2008 р., і  0,14 в 2009 році підтверджує забезпеченість власним капіталом відповідно на  50%, 14% наявності активів підприємства .

 Коефіцієнт співвідношення  власних і позикових засобів,  зріс на 4,77. Одержаний фактичний коефіцієнт співвідношення залучених і власних засобів хлібокомбінату № 12 в розмірі  0,99 - у 2008 році, 5,76 – в 2009 року  відповідає нормі Кз\с >1, підтверджує, що залучені кошти по відношенню до власного капіталу становлять відповідно 99%, 576% .

Згідно даним по цим  нормативам, можна сказати, що 2009 року підприємство збільшило частку залученого капіталу  порівняно з 2008 роком  і зменшилась ча-стка власного капіталу .

Коефіцієнт фінансової стійкості, норматив . – 0,24 - вказує на те, що власний капітал у 0,24 рази менший за поточні зобов'язання підприємства,  що підтверджує фінансову нестабільність підприємства.

 Коефіцієнт  фінансової незалежності характеризує частку власного капіталу в загальній сумі заборгованості підприємства.Кфн.=0,17.

За нормативом коефіцієнт фінансової залежності , а за фактичними даними – 2 в 2008 році, 6,96 в 2009 році.

Одержані коефіцієнти маневреності власного капіталу (-0,19 на 2008 р, -3,73 в 2009 р.) підтверджують, що власних оборотних активів у підприємства недоста-тньо для маневреності власного капіталу.

Проаналізуємо ділову активність підприємства за допомогою узагальню-ючих показників оцінки фінансового стану підприємства.Узагальнюючими пока-зниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за допомогою показників наведених у табл. 2.7.

                                                                                                                Таблиця 2.7

Аналіз ділової активності Хлібокомбінату №12

Показники	Нормативне значення	Роки		Відхилення
		2009	2008	абсолютне	відносне
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт обертання  активів	збільшення	2,72	2,72	0.00	0
Коефіцієнт оборотності  обігових коштів	збільшення	8,57	6,51	2,06	31,64
Коефіцієнт обертання  готової продукції	збільшення	479,6	346,5	133,1	38,41
Коефіцієнт обертання  власного капіталу	збільшення	19,07	5,57	13,5	242,37
Віддача необоротних активів	збільшення	4,03	4,68	-0,65	-13,89

   

      Коефіцієнт  обертання активів за 2009 рік не  змінився порівняно з 2008 р.  Коефіцієнт оборотності обігових  коштів  показує скільки оборотів  відбудеться протягом року чи  скільки чистої виручки припадає на 1  оборотних засобів.

У 2009 р. значення коефіцієнту (8,57)  зросло у 2,06  рази порівняно  з 2008 р (6,51), що свідчить про пришвидшення їх оборотності, що в свою чергу дозволяє зменшити потребу в оборотних  засобах і використовувати вивільнені кошти для  зростання обсягу виробництва.

Коефіцієнт обертання  готової продукції зріс на 133,1 у 2009 р. (479,6), тоді коли в 2008 р. він становив 346,5.

Коефіцієнт обертання  власного капіталу за 2009 рік (19,07) зріс  на 13,5 порівняно з 2008 р. – 5,57. Він показує скільки разів за період вартість майна підприємства була перенесена на реалізовану продукцію; характеризує ефективність виконання всіх наявних ресурсів  підприємства незалежно від їх походження. Коефіцієнт обертання власного капіталу показує швидкість обороту власних засобів. В даному випадку спостерігається зростання інтенсивності використання власних засобів, що передбачає зростання  обсягу реалізації продукції  вкладеного в підприємство капіталу.

У коефіцієнті віддачі  необоротних активів   спостерігається зниження  у 2009р. на 0,65.

Значення коефіцієнтів обертання свідчить про кількість  обертів, яку здійснили за рік  певні активи чи капітал підприємства. Так наприклад обігові  кошти  обернулися за рік 8,57 рази. З  таблиці  видно, що  значення всіх показників, окрім віддачі необоротних активів має тенденцію до збільшення, що позитивно відображається на загальній фінансовій активності підприємства.

2.3. Фактори, які впливають на діяльність підприємства

Діяльність підприємства розглядається як результат різноспрямованого  впливу численних факторів економічного, соціального, організаційного, техні-чного, технологічного характеру. В економічних дослідженнях під фактором ро-зуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Кожний фактор, що впливає  на результати роботи підприємства, може скла-датися з ряду елементів, що у свою чергу виступають як самостійні фактори з пев-ним ступенем впливу на підсумкові показники роботи підприємства. Чим дета-льніше вивчаються фактори, чим більша їх кількість ураховується при аналізі, тим глибші підсумки такого аналізу [2].

Тому важливим методологічним питанням в економічному аналізі  є дослі-дження і визначення впливу факторів на величину економічних показників, що аналізуються. Без глибокого та всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Фактори можуть класифікуватися  за різними ознаками. Основні типи факто-рів в економічному аналізі [2]:

1) за ступенем впливу  на результати роботи підприємства: основні (що мають вирішальний  вплив на результативний показник) та другорядні. У першу чергу  ва-рто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним;

2) за місцем виникнення: внутрішні та зовнішні фактори  (тобто ті, що відпо-відно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства);

3) за часом впливу: постійні (що впливають безперервно  протягом усього до-сліджуваного періоду) та тимчасові (вплив яких виявляється періодично, в певний момент часу);

4) за характером впливу: інтенсивні (характеризують ступінь  зусилля, напру-женість праці в процесі виробництва – за рахунок зростання продуктивності пра-ці, кращого використання всіх ресурсів тощо) й екстенсивні (пов'язані з кількі-сним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів);

5) за охопленням дією: загальні (що властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази й ін.) і специфічні (діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін.;

6) за характером дії:  об'єктивні, що не залежать  від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.) і суб'єктивні (залежать від діяльності окремих людей, підприємств, ефективн. використання ресурсів та ін.);

7) за способом визначення: прямі (вплив яких вивчається  безпосередньо, без спеціальних прийомів) і розрахункові (дія котрих визначається за допомогою спе-ціальних розрахунків);

8) за властивостями  явищ та процесів, що відображаються: кількісні фактори (ті, що виражають  кількісну визначеність явищ) і  якісні (визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів);

9) за своїм складом:  складні (комплексні) та прості (елементні)  фактори; 

10) за ієрархією: фактори  першого рівня (ті, що безпосередньо  впливають на результативний  показник), фактори другого рівня і т.д.

Слід зазначити, що різні фактори відіграють різну роль і мають різне значе-ння для підвищення ефективності виробництва. Це визнають усі автори, але єди-ного підходу до цієї проблеми в літературі з економіки нема [40].

Зрозуміло, що роль і значення окремих факторів не залишаються постійни-ми. Вони змінюються залежно від різних економічних і конкретно-історичних умов розвитку суспільного виробництва.

Розвиток ринкових відносин змінює суть та співвідношення різних факто-рів. Усе це має знайти відображення в теорії і практиці перебудови нашого суспі-льства, у методиці обліку та аналізу виробництва. Велику роль у цьому відіграва-тимуть математичні методи економічного аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ № 12

 

3.1.Основні джерела фінансування підприємства

Ефективність інноваційного  процесу, що представляє сукупність окремих стадій, обумовлена тим, наскільки  ці стадії інтегровані в єдине ціле і забезпечені достатнім фінансуванням. У свою чергу, розмаїтість цілей при здійсненні інноваційного процесу, можливість альтернативних шляхів їхньої реалізації і застосування однієї і тієї ж науково-технічної ідеї в різних галузях з дуже різним результатом з погляду  ефективності, впливають на пошук і вибір потенційних джерел фінансування [40].

Тому вирішення завдання залучення фінансових ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності, може бути забезпечене щонайкраще  лише в тому випадку, якщо самі різні джерела фінансування будуть усвідомлені й адресно використані до різних етапів життєвого циклу інновації.

Світова практика виділяє такі джерела фінансування інновацій:

*  державні асигнування;

*  власні кошти промислових фірм, вищих навчальних закладів;

*  кошти некомерційних організацій;

*  кредитні ресурси, приватні заощадження населення й іноземний капітал.

Розвиток ринкових відносин сприяє формуванню нових джерел інноваційного фінансування, що формуються безпосередньо при участі  держави за допомогою залучення на вільному ринку капіталів у всіх його видах (оборотний, статутний, акціонерний, венчурний).

До перспективних джерел фінансування можна віднести лізинг, венчурне і трастовое фінансування, цінні папери.

 

Держбюджетне фінансування.  Виділяючи кошти з бюджету, держава має реальну можливість прискорювати інноваційні процеси, орієнтувати їх у потрібному напрямку і сприяти загальному підвищенню ефективності використання ресурсів, формуванню інноваційного клімату.

 В цілому законодавчим шляхом закріплене положення про те, що асигнування  на фінансування наукових досліджень і розробок цивільного призначення виділяються з державного бюджету в розмірі не менше 3% від видаткової частини річного бюджету [10].