Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2014 в 18:35, контрольная работа
Управління персоналом інноваційної організації включає в себе безліч проблем. Так, хоча матеріальні, грошові винагороди та стимули дуже важливі в багатьох організаціях, існують також і більш тонкі методи винагороди працівників.
Важлива роль у управлінні персоналом відводиться оцінюванню, навчанню, управлінню кар'єрою. Крім того, жодна організація, а тим більше інноваційна, не може заздалегідь знати, як працівникам слід вести себе в кожній конкретній ситуації. Тому в більшості організацій розвиваються загальні правила поведінки, які могли б бути застосовні і допомогти у багатьох ситуаціях і які стають частиною притаманною організації культури.
Вступ
3
1.Управління перосналом інноваційної організації
4
2.Взаємозв’язок інноваційного потенціалу та розвитку регіону
8
3.Аналіз інноваційного потенціалу Рівненського регіону в порівнянні з загальнодержавними тенденціями
13
Висновки
28
Перелік посилань
30
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Запорізький Національний Технічний Університет
Кафедра управління персоналом та економіка праці
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Інноваційний менеджмент»
Запоріжжя, 2013
Зміст
Вступ |
3 |
1.Управління перосналом інноваційної організації |
4 |
2.Взаємозв’язок інноваційного потенціалу та розвитку регіону |
8 |
3.Аналіз інноваційного
потенціалу Рівненського |
13 |
Висновки |
28 |
Перелік посилань |
30 |
ВСТУП
Управління персоналом інноваційної організації включає в себе безліч проблем. Так, хоча матеріальні, грошові винагороди та стимули дуже важливі в багатьох організаціях, існують також і більш тонкі методи винагороди працівників.
Важлива роль у управлінні персоналом відводиться оцінюванню, навчанню, управлінню кар'єрою. Крім того, жодна організація, а тим більше інноваційна, не може заздалегідь знати, як працівникам слід вести себе в кожній конкретній ситуації. Тому в більшості організацій розвиваються загальні правила поведінки, які могли б бути застосовні і допомогти у багатьох ситуаціях і які стають частиною притаманною організації культури.
На зацікавленість працівників в інноваційній діяльності впливає безліч факторів. Стимули, цілі, позитивні приклади розвитку персоналу, системи оцінювання - все це може впливати на бажання працівників ризикнути і спробувати зробити щось нове. До того ж інноваційні організації таким чином створюють свої системи найму, щоб залучати працівників, схильних до інноваційної діяльності.
У сучасному світі інноваційний потенціал є однією з основних рушійних сил соціально-економічного розвитку регіональних систем. Ефективне управління формуванням інноваційного потенціалу регіону дозволяє створити базис для успішного інтегрування регіону до соціально-економічних процесів держави. Саме тому при всій складності й багатоаспектності регіональної проблематики одним з найбільш важливих сучасних напрямків теоретичних досліджень є розроблення науково-методичних підходів до розуміння змісту та вивчення факторів, що впливають на процес становлення інноваційного потенціалу регіону.
1.Управління перосналом інноваційної організації
Персонал науково-дослідних
організацій складається
Ефективність інтелектуальної наукової діяльності інноваційної організації залежить в основному від індивідуальних творчих здібностей наукових працівників, ступеня їх підготовки та рівня кваліфікації. Ця особливість науки в порівнянні з іншими сферами людської діяльності ускладнює процес управління персоналом в наукових установах.
У міру розвитку НТП
і ускладнення праці
Науково-технічний
прогрес - це результат діяльності перш
за все творчих особистостей. Це
обумовлює необхідність створення
таких умов індивідуальної праці, при
яких фахівець не тільки стає учасником
постановки завдання, але і планує
роботу, оцінює її. У той же час
специфіка наукової діяльності багато
в чому визначається її колективним
характером, що вимагає вмілого поєднання
в наукових колективах індивідуальної
та групової діяльності фахівців. Велику
увагу слід приділяти психологічної
сумісності фахівців окремих груп або
колективів, що контактують у процесі
роботи, а також проблем вибору
або становлення лідера, удосконалення
стилю спілкування і
Склад працівників
інноваційних фірм і зміст праці
вчених вкрай неоднорідні. Поряд
з науковцями працюють інженери, техніки,
лаборанти. Праця вчених може містити
в собі типові й оригінальні роботи,
роботи організаційного характеру.
Тому для таких організацій розклад
для всіх працівників не може бути
універсальним. Крім того, нестандартні
режими роботи розглядаються як надійні
методи стимулювання результативності.
Так, за даними німецьких економістів,
до 20% працівників розглядають
У наукових організаціях найбільш часто застосовується графік, який може мати кілька варіантів:
щоденний вибір часу початку і закінчення роботи;
мінлива тривалість робочого дня;
виділення загального часу, що встановлюється керівництвом, коли всі службовці повинні бути на роботі.
На практиці використовуються також інші режими і типи графіків - залежно від зростання ступеня гнучкості:
гнучкий цикл (вибір працівниками часу приходу-відходу, але протягом певного періоду (циклу), наприклад тижня, місяця)
ковзний графік (дозволяє
змінювати час приходу-відходу, але
при цьому необхідно
змінний день із змінною тривалістю робочого дня, але так, щоб за тиждень було відпрацьовано 40 годин, або за місяць 160 годин;
дуже гнучкий
графік (вимагає присутності
гнучке розміщення (дозволяє змінювати
не тільки години роботи, а й розклад місця
роботи - вдома, у філіях, бібліотеці і
т. д.).
Кожному з перерахованих
типів притаманні позитивні і
негативні моменти. Так, ковзний
графік і перемінний день найбільш
ефективними в галузевій науці,
де існує нормований робочий день.
Проте нерідко виникають
Стимулювання – засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація. У практиці сучасних компаній реалізується двомоментний підхід до стимулювання праці в інноваційному процесі: прагнення максимально активізувати творчу особистість; спрямування активності працівника на досягнення конкретного комерційного результату. З цією метою використовується багато як матеріальних, так і нематеріальних стимулів, створюється взаємодоповнююча система стимулювання.
Сьогодні ефективність інноваційної діяльності залежить не тільки від її організації, творчого й інформаційного потенціалу підприємства, а й значною мірою від стилю керівництва. Під стилем керівництва розуміється манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, що дозволяє вплинути на них і примусити робити те, що необхідно в даний момент, сукупність усіх методів, прийомів, дій, які використовує керівник у своїй діяльності
Керівництво, орієнтоване
на співробітників, передбачає створення
найсприятливіших умов для творчої
праці і використовує методи делегування,
тісних контактів і взаємозв’язків,
спільних зусиль персоналу в процесі
розробки та виконання інноваційних
проектів і програм. У цій ситуації
керівник докладає максимум зусиль для
організації і підтримки
Таким чином, в організації
або на підприємстві існує безліч
факторів, що стимулюють або гальмують
творчу активність. Такими факторами
впливу є перш за все, організаційна
структура організації, стиль керівництва
безпосереднього керівника
2.Взаємозв’язок інноваційного
потенціалу та розвитку регіону
Інновації у сучасній економіці є не просто основним факторомзростання, їх впровадження набуває все більших масштабів і має не лише виробничо-технічну спрямованість, але також веде до значних соціально-економічних змін. Дія ефективного механізму управління інноваційнимпроцесом дозволяє сформувати сприятливе до інновацій економічнесередовище, що забезпечить збалансованість економічної системи.
Так, інноваційний потенціал – це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності.
На ефективне протікання інноваційних процесів в регіоні впливає цілий ряд стримуючих факторів, які доцільно згрупувати за п’ятьма ознаками: економічні, технологічні, організаційно-управлінські, правові, професійна підготовка кадрів. Їх активний вплив можливий лише при спільних зусиллях держави, регіональних органів влади та самих підприємств.
Одним з головних факторів, що впливають на ефективність формування інноваційної політики в регіоні, є інноваційний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей суб’єктів господарської діяльності регіону. Під інноваційним потенціалом регіону ми розуміємо його спроможність здійснювати інноваційну діяльність в академічному, прикладному (галузевому), вузівському, заводському секторах науки та інноваційній сфері, що функціонують на даній території. Він характеризується забезпеченістю ресурсами інноваційної сфери: науковими кадрами, матеріально-технічною базою, джерелами фінансування, інформаційними ресурсами, науковими школами, інтелектуальною власністю, наявністю прогресивних інноваційних структур та результативністю їх функціонування.
Показники оцінки наявного потенціалу інноваційного розвитку регіону :
1.Індекс інтелектуального капіталу регіону, який відображає рівень інноваційної культури, а такожпотужність інтелекуального капіталу для забезпечення інноваційного процесу в регіон.
2. Індекс забезпеченості кадрами, щохарактеризує наявність кваліфікованих людських ресурсів для здійснення інноваційного процесу в регіоні.
3. Індекс фінансової забезпеченості, що відображає мож-ливості регіону у забезпеченні коштами на науково-технічні розробки, науку, освоєння нововведень.
4. Індекс інноваційної інфраструктури, що характеризує забезпеченість усіх ланок інноваційного процесу в регіоні організаціями різних видів.
5. Індекс матеріально-технічного оснащення.
Розвиток інноваційної діяльності як на рівні окремого підприємства,так і на рівні держави в цілому повинен передбачати створення добреобґрунтованої системи фінансування. Тільки в цьому випадку можутьбути створені необхідні умови для накопичення і маневрування фінансовими ресурсами і можливості їх концентрації за основними напрямками інноваційної політики.
Усі фінансові методи ми розділяємо на методизабезпечення інноваційного розвитку, що відображають способи забезпечення відповідних процесів необхідними фінансовими ресурсами,та методи регулювання інноваційного розвитку – способи цілеспрямованого впливу на хід таких процесів. До методів фінансового забезпечення відносимо бюджетне фінансування наукових досліджень,кредитування впровадження інновацій у виробництво, інвестування та самофінансування їх реалізації. До методів регулювання – планування (у тому числі і програмування) процесів інноваційного розвитку,оподаткування виробництв з метою стимулювання реалізації інновацій,відповідне кредитне регулювання та страхування.
Фінансові важелі - це інструменти, що застосовуються привикористанні певного фінансового методу. У даному випадкурозмежовуємо бюджетні, податкові й кредитні важелі, а також виділяємо прибуток як головний мотиваційний важіль стимулювання та інструмент оцінки реалізації інноваційного розвитку.
До основних бюджетних інструментів управління інноваційним розвитком відносимо бюджетні асигнування на інноваційні цілі, дотації суб’єктам, що займаються інноваційною діяльністю. До податкових - податки та збори, у тому числі екологічного характеру, інноваційні податкові пільги, штрафи та пені за порушення податкового законодавства.
До кредитних – кредити на інноваційні цілі, відсотки за данимикредитами, кредитне забезпечення та гарантії повернення кредитів наінноваційні цілі [4].
Информация о работе Управління перосналом інноваційної організації