Управління перосналом інноваційної організації

 

 

Загальний обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій Рівненської області збільшився у порівнянні з 2011 роком на 23,9% і склав 15444,4 тис. грн. (0,2% по Україні). При цьому обсяг науково-дослідних робіт також зріс – на 29,3% (фундаментальні дослідження у 2012 р. – 1365,6 тис. грн. або 8,8% до загального по регіону, прикладні дослідження – 6661,4 тис. грн. або 43,1%), науково-технічних послуг – на 73,9% (2012 р. – 3019,4 тис. грн. або 19,6% до регіону), а науково-технічних розробок навпаки, зменшився на 2,7% (2012 р. – 4398,0 тис. грн.

або 28,5% до загального показника  по регіону)

 

Таблиця 3.2- Витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт у Рівненській області, протягом 2011–2012 рр.

 

Показники	Роки
	2011		2012
	тис.грн.	у %	тис.грн	у %
Всьго	11770,4	100	15721,1	100
витрати на оплату   праці	6461,3	54,9	8426,9	53,6
відрахування на   соціальні заходи	1914,5	16,3	2953,4	18,8
матеріальні витрати	2106	17,9	2751,7	17,5
капітальні   вкладення	192,8	1,6	279,2	1,8
з них устатковання	180,5	1,5	142,6	0,9
інші витрати	1020,8	8,7	936,4	6
витрати, виконані   співвиконавцями	75	0,6	373,5	2,3

 

 

Таблиця 3.3- Розподіл наукових та науково-технічних робіт у Рівненській області за напрямами у 2012 р., одиниць

 

	Всього	З них впровадженно
Кількість робіт	366	247
з низ зі створення
нових
відів виробів	29	19
у тому числі техніки	6	6
технологій	33	28
з них ресурснозберігаючих	18	15
матеріалів	12	3
сортів рослин, порід тварин	1
методів,теорій	92	90
інші роботи	199	107

 

 

Продовжує зростати публікаційна активність науковців Рівненської  області. Так, у 2012 році науковцями опубліковано на 6,0% робіт більше, ніж у 2011 році. Загальна кількість публікацій склала 2531 одиниць, з них 1430 – статті у фахових наукових журналах, з яких 83 – входять до міжнародних баз даних, 210 – підручники та навчальні посібники, 30 – монографій, 861 – інші роботи. Найбільше наукових публікацій – 94,2% припадає на сектор вищої освіти.

У 2012 році погіршилась винахідницька активність. Кількість поданих заявок на видачу охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності в Рівненській області, порівняно з 2011 роком, зменшилась – на 23,6% і склала 42 заявки, а кількість отриманих охоронних документів навпаки, збільшилась – на 1,9% і становила 53 патенти, з яких 1 – за кордоном.

Для подальшого розвитку інноваційної інфраструктури наукової, інноваційної діяльності та підприємництва, як на державному так і, на регіональному рівнях необхідно прийняти наступні заходи: укріпити матеріально-технічну базу організацій інноваційної інфраструктури; фінансувати видатки, пов’язані з затвердженням організацій інноваційної інфраструктури; здійснити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів для організацій інноваційної інфраструктури; фінансувати видатки, пов’язані з міжнародним співробітництвом організацій інноваційної інфраструктури; створити Інноваційний банк, який би працював в особливому правовому режимі; створити та розвивати інфраструктуру підтримки малого підприємництва в інноваційній сфері; створити глобальну інформаційну систему з інновацій та моніторингу тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Інноваційний розвиток регіону  залежить від впливу різноманітни факторів, які відрізняються змістом та формою прояву та зумовлюютьсямінливістю ринкової кон’юнктури і особливостями структурних змін в регіональних господарських комплексах. Вплив цих факторів і визначає діяльність суб’єктів інноваційного підприємництва, які, реалізуючи весь спектр прав і повноважень, спрямовують свої дії у напрямку створення сприятливих передумов для продукування, поширення та комерціалізації інновацій. Розроблення стратегії нарощення інноваційного потенціалу регіону повинна базуватися на оцінці впливу зазначених факторів, що дасть можливість визначити цілі суб’єктів інноваційної діяльності і вибрати найбільш прийнятну стратегію, використовуючи підходи, що враховують існуючі умови реалізації інноваційних проектів.

Так, одним із напрямів підвищення рівня інноваційного розвитку в регіоні є вдосконалення дохідної частини місцевих бюджетів. Саме тому необхідно переглянути ставки оподаткування залежно від рівня конкурентоспроможності регіону. Місцеві органи влади могли б спрямовувати частину цих відрахувань на інноваційну діяльність структурних підрозділів регіону, які мали б змогу випускати конкурентоспроможну продукцію, та її реалізацію не лише на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку, що в кінцевому варіанті забезпечить конкурентоспроможність регіону.

Джерелами інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону можуть бути також власні кошти підприємств, спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ, кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб та інші джерела, не заборонені законодавством. Основним джерелом фінансування на цей час залишаються власні кошти. За відсутності механізму залучення їх в інноваційну сферу економічне зростання країни та її регіонів зокрема є неможливим. Тому існує необхідність створення на регіональному рівні системи стимулів, що зроблять застосування нових технологій економічно вигідним. Регіони повинні відігравати роль центру, який, з одного боку, сприятиме виробництву і продажу інновацій, а з іншого – придбанню і масовому застосуванню нових розробок. Існує необхідність створення механізму мотивації інноваційної діяльності. Від того,наскільки цей механізм буде дієвим, залежить успішність створення,поширення і масового використання інноваційної продукції.

 

 

 

В Україні, яка  має високі показники розвитку сфер, що є первинними джерелами інноваційного  розвитку, інноваційний потенціал використовується, у порівнянні з іноземними країнами, менш ефективно. Це створює загрозу  перетворення України у країну, яка  експортує сировинні ресурси  для промислового та інтелектуального виробництва.

Наукоємність  промислового виробництва в Україні  складає близько 0,3%, що на порядок  менше світового рівня. За випуском продукції 3-й технологічний уклад  в Україні сьогодні складає майже 58%, 4-й технологічний уклад – 38%, і лише 4% припадає на 5-й технологічний  уклад.

 

 

 

Перелік посилань:

 

1. Фірсова С.М., Чеботар  С.В. Основні елементи інноваційного потенціалу // Економічний вісник Донбасу. – №3 (25). – 2011. – С. 202-207

1. Мюллер Р. Избранные  вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий / Р. Мюллер, В. Соловьева. – Киев; Дрезден, 1999. – 283 с.

2. Онишко С. В. Фінансове  забезпечення інноваційного розвитку: [монографія] С. В. Онишко. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с.

3. Економіка України: стратегія  і політика довгострокового розвитку/ [за ред. акад. НАН України В. М. Геєця]. - К. : ІЕП НАНУ; Фенікс, 2003. – 1008 с.

4. Боронос В. Г. Теоретичні  засади функціонування фінансового механізму управління інноваційним розвитком економіки / В. Г. Боронос, К. В. Савченко // Проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку : монографія / за заг. ред. Т. А. Васильєвої, В. Г. Боронос. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – С. 121-134.

5. Костицький В. В. Інноваційне  законодавство України. Повне зібрання нормативно-правових актів / за заг. ред. В. В. Костицького, В. Л. Рижова – К. : Фінанси і статистика, 2003. - Т. 1 – 253 с.

6. Городиський Т. І.  Інноваційний потенціал регіону: суть, функції та структура / Т. І. Городиський // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. Праць Дніпропетровського національного університету : у 3 т. – Дніпропетровськ : Вид-во"ДНУ", 2006. – Вип. 220, Т. 3. – С. 889-901.

9. Біловодська О. А.  Формування маркетингових критеріїв щодо оцінки інноваційного потенціалу регіону / О.А.Біловодська, О. Ф. Грищенко// Механізм регулювання економіки. - 2009. - № 4, Т. 2. – С. 246-256

10. Матеріали XVIІ наукової конференції ТНТУ ім. І. Пулюя. 2013. Том ІІІ. Гуманітарні, соціальні та економічні наукиБ. Андрушків, Т. Павлусик (Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя) 5-6с.

11. Офіційний сайт Головного  управління статистики у Рівненській  області