Діяльність банків зі споживчого кредитування населення

По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Передумовами виникнення відносин банку з кредитування потреб фізичних осіб у споживчих товарах, перш за все, є потреба громадян у додаткових коштах для підтримання достатнього життєвого рівня. Тому можна визначити фактори, які визначають попит на споживчі банківські кредити:

1.Ефект психологічного сприйняття ціни

 Він полягає в тому, що часто споживач чисто психологічно  не буде придбавати товар, якщо  ціна занадто висока, і все-таки  придбає його, якщо ціна знизиться. І це можна вважати головним  фактором, який буде спонукати  споживача користуватися банківськими  споживчими кредитами, враховуючи  переваги, пов’язані із скороченням  часу на задоволення його особистих  потреб.

2.Ефект корисності

Він виражається в тому, що при користуванні кожним новим банківським споживчим кредитом, клієнт хоч і отримує певні переваги, але в дійсності з кожним разом має все меншу корисність в силу того, що йому прийдеться у подальшому більше віддавати банку із своєї заробітної плати. Однак сама природа кредиту маскує негативний вплив більш високої ціни споживчого кредиту, тоді як на перший план виходять переваги, а потім вже наслідки, пов’язані з погашенням відсотків і поверненням основної суми боргу.

3.Ефект заміщення

Пов’язаний, перш за все, з альтернативою між споживчим кредитом і придбання товарів у розстрочку, де в останньому випадку товар не передається споживачу до моменту повного погашення вартості товару. Тому розстрочка не дає всіх тих переваг, пов’язаних із банківським споживчим кредитом.

Таким чином, враховуючи особливості кредитування населення та сутність кредиту взагалі, можна зробити висновок, що банківський кредит для фізичних осіб є формою економічних відносин між банком - кредитором і позичальником, фізичною особою, яка передбачає надання населенню акумульованих в банку тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, строковості, платності і забезпечення. А споживчий банківський кредит можна визначити, як різновид кредиту для фізичних осіб, який передбачає надання населенню акумульованих в банку тимчасово вільних грошових коштів на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг на умовах повернення, строковості, платності і забезпечення.

 

2. Види банківських споживчих кредитів

 

Розглянувши сутність банківського споживчого кредиту та його специфічні риси, вважаю за необхідне розглянути і його різновиди, більш детальну його характеристику за організаційно - економічними ознаками.

По забезпеченню розрізняють кредити:

• Незабезпечені (бланкові); такі кредити ще називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент;
• Забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

Забезпечення є вторинними джерелом погашення кредиту, тобто своєрідним способом страхування банком від ризику неповернення клієнтом кредиту у разі недостатності первинних джерел погашення фізичною особою - а саме недостатності отриманого доходу. Щодо фізичних осіб, то формами забезпечення зобов’язань можуть виступати застава, гарантія, поручительство, страхування і стягнення неустойки, пені та штрафів. У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали.

По термінах кредитування споживчі кредити умовно підрозділяють на:

• Короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року);
• Середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років);
• Довгострокові (терміном понад 3-5 років).

Але враховуючи специфічні риси саме споживчого кредиту,а не кредиту для фізичних осіб, слід відмітити притаманність саме короткострокового характеру, тобто до 1 року. Короткостроковий кредит можна оформити на певний строк (у межах року) або до запитання. Кредит до запитання не має фіксованого терміну, і банк може зажадати її погашення в будь-який час – це кредитування за овердрафтом. При наданні кредиту до запитання часто передбачається, що позичальник порівняно платоспроможний і активи, у які вкладені його запозичення, можуть бути трансформовані в грошові кошти найкоротший термін.

По методу погашення розрізняють кредити, що погашаються одноразово і кредити з розстрочкою платежу. Кредити без розстрочки платежів мають важливу особливість - по таких кредитах погашення заборгованості по кредиту і відсотків здійснюється одноразово, і тому вони є найбільш ризикованими для банку.

 

 

Споживчі банківські кредити в розстрочку платежу включають:

• кредити з рівномірним періодичним погашенням кредиту (щомісяця,щокварталу і т.д);
• кредити з нерівномірним періодичним погашенням кредиту (сума платежу в погашення кредиту змінюється (зростає чи знижується) у залежності від визначених факторів (наприклад, по мірі наближення дати остаточного погашення кредиту або завершення кредитного договору з нерівномірним неперіодичним погашенням).

По способу сплати відсотків за споживчим кредитом класифікують на такі види:

• з утриманням відсотків у момент надання;
• зі сплатою відсотків у момент погашення кредиту;
• зі сплатою відсотків рівними внесками протягом усього терміну користування (щокварталу, один раз у півріччя або по спеціально визначеному графіку).

По характеру кругообігу коштів кредити поділяють на разові і поновлювані (револьверні). У групу револьверних кредитів, як правило, включають кредити, надані клієнтам по кредитних картках або кредити по єдиних активно-пасивних рахунках у формі овердрафта. Кредитні лінії по рахунках до запитання приватних осіб менш поширені у світовій банківській практиці, але використовуються аналогічно кредитам по кредитних картах. Таким чином, овердрафтне кредитування за пластиковою карткою є формою короткострокового кредитування без оформлення документів на одержання кредиту, гарантією при цьому може служити лише ім’я самого потенційного позичальника та історія його відносин з банком-емітентом.

За ступенем покриття кредитом вартості (ціни) споживчих товарів і послуг - кредити на повну вартість і кредити на часткову оплату товару (послуги) тощо.

Новими видами грошових банківських споживчих кредитів вважаються чековий кредит і банківські кредитні картки.

Чековий кредит - це вид споживчого кредиту, при якому надання кредиту здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту - кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточному рахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків.

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредитної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення,  є зручність у практичному користуванні.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

За способом організації взаємовідносин банку з фізичними особами споживчі кредити можна поділити на:

• опосередковані (через торгівельного посередника); залучення клієнтів до співпраці є оптимальним через найбільш привабливі для нього обслуговуючі заклади і через допомогу в одержанні бажаного у найкоротший термін;
• прямі або цільові, які надаються безпосередньо банком фізичній особі без посередників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Особливості організації кредитних відносин з фізичними особами

 

При організації кредитної діяльності банком базовим положенням і орієнтиром виступає тенденція щодо використання сучасною банківською практикою по суб’єктного методу кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника. І це находить своє вираження в особливостях організації кредитних взаємовідносин банку і клієнтів (саме фізичних осіб), як відособленої частини економічних відносин, пов'язаної з наданням вартості (коштів) у тимчасове користування і поверненням її разом із певним відсотком. Здійснення банківських операцій з кредитування реального сектора, зокрема кредитування фізичних осіб, завжди сполучено з певними ризиками, пов'язаними як із загальноекономічними причинами, так і з причинами, обумовленими діями конкретного кредитора, його вмінням аналізувати можливі ризики, оцінювати та управляти ними.

Запровадження операцій із споживчого кредитування вимагає вирішення низки певних проблем у сфері керування власними ризиками через специфіку даного кредитного продукту. Отже, доцільно розглянути специфіку діяльності банку при організації споживчого кредитування, яка виражається:

1. Суб’єктом кредитних відносин,а саме фізичною особою, та перевагами співпраці саме з цим видом позичальників. На відміну від коштів підприємств, кошти населення не мають таких суттєвих обмежень зростання, тому що існують дуже значні резерви покращення життєвого рівня населення України, а звідси, збільшення можливостей заощаджувати частину коштів. Підприємства, згідно закону, зобов’язані мати поточні рахунки, отже, банки максимально використовують їхні кошти і практично не мають можливостей збільшення рахунків підприємств та коштів, що обертаються за ними. Населення не зобов’язано мати поточні та інші рахунки, отже, банки можуть скористатись цією можливістю залучення додаткового джерела грошових коштів з метою активізації своєї діяльності.
2. Об’єктом кредитних відносин з фізичною особою,а саме товарами (що сплачуються за рахунок банківського кредиту), та грошима. Специфічною рисою даного об’єкту являється переважно короткостроковий характер кредитування банком, що пов’язано в сучасних умовах з раптовістю виникнення потреби фізичних осіб у послугах банку. З однієї сторони, це пов’язано з ліквідністю банку, оскільки під ліквідністю розуміють здатність (спроможність) банку своєчасно виконувати не тільки свої зобов’язання з повернення вкладених коштів з виплатою встановленої плати, а й можливість надання кредитів в певний час. При цьому важливими і навіть принциповими рисами є швидкість і беззбитковість задоволення потреби клієнтів у грошових коштах. Тому неможливо не відмітити притаманність споживчому кредитуванню ризика ліквідності, який часто визначають як ризик, який виникає через раптове скорочення обсягу готівки і змушує банк у визначений момент купувати грошові кошти за вищою ціною чи втрачати вартість своїх активів. Метою банку в розробці зваженої політики при організації споживчого кредитування є планування достатнього рівня ліквідності з урахуванням коливань і відхилень, а також спеціальними вимогами Національного банку України щодо банків, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, а саме дотриманням спеціальних (підвищених) значень економічних нормативів для забезпечення більш високого рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).З іншої сторони, короткостроковий характер об’єкту споживчого кредитування безпосередньо пов’язан із формуванням ресурсів під даний вид активних операцій, а саме із врахуванням збалансованості між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.
3. Метою кредитування фізичних осіб - визначення загального ризику. У світовій банківській практиці велика увага приділяється оцінці і мінімізації кредитного ризику при споживчому кредитуванні на рівні всього кредитного портфеля. Здійснюється оцінка обсягу, структури та якості кредитного портфеля, а вже потім приймаються заходи, які дозволяють оптимізувати його структуру для зменшення ризику. Формально можна виділити два основних підхода щодо управління кредитним ризиком при споживчому кредитуванні:

• підтримка ризику на рівні не вище заданного. Природно, в кожному банку свої вимоги до рівня ризику, які залежать від вимог НБУ, стану ринку, стратегії банку (агрессивна, консервативна, поміркована). З часом банк може ослабити вимоги до ризику (наприклад, якщо не вдається одержувати достатній прибуток) або, навпаки, підвищити їх;

• мінімізація ризику за деяких заданих умов (наприклад, при заданному рівні прибутку).

Особливо важливим стратегічним питанням для зменшення ризиків споживчого кредитування є політика кредитної установи, що повинна забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку, ретельний контроль за ними і мінімізацію втрат від настання кредитних ризиків. Банки мають успіх тоді, коли ризики контрольовані і знаходяться в рамках їх фінансових можливостей. При організації кредитних відносин з фізичними особами кредитна політика комерційного банку може виступати певною стратегією і тактикою банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі таких принципів кредитування, як строковість, платність, забезпеченість, поверненність та цільовий характер використання. В більш вузькому розумінні кредитна політика є системою заходів банку в сфері кредитування його клієнтів, що здійснює банк для реалізації своєї загальної стратегії в певному періоді часу. Визначаючи кредитну політику з орієнтацією на споживче кредитування, необхідно враховувати специфічні зовнішні і внутрішні чинники. До найважливіших зовнішніх чинників слід віднести:

• загальний стан економіки країни, темпи інфляції, темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), дефіцит державного бюджету;
• грошово - кредитна політика Національного банку України;
• рівень доходів населення, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг тощо;
• регіональна та галузева специфіка функціонування банку;
• рівень конкуренції (враховуючи наявність кредитних спілок, ломбардів, кас взаємної допомоги, торгівельних посередників);
• рівень цін на банківські продукти та послуги та їх доступність для фізичних осіб;
• соціальна напруженість.

До найважливіших внутрішніх чинників, які визначають кредитну політику банку при орієнтації на споживче кредитування, належать: