Діяльність, та здійснення переказів за допомогою WesternUnion установами банків

Наприклад, у Франції інтернет-платежі становлять 8% від загального обсягу, проте на них припадає 60% випадків шахрайств. Злочинці викрадають персональні дані користувачів, використовуючи скінінг, фішинг. Запобігаючи цьому, регулятор вимагає від банків встановлювати надійні системи аутентифікації клієнтів для допуску їх до здійснення безготівкових платіжних операцій. Для здійснення операції через мережу Інтернет необхідно отримати електронний паспорт, який засвідчуватиме, що саме цей користувач є легальним тримачем платіжної картки. Центральні банки та наглядові органи країн — членів ЄС [11].

під час загальноєвропейського форуму з питань безпеки роздрібних платежів затвердили дані норми. При цьому провайдери платіжних послуг самостійно обирають технічні рішення для надійної ідентифікації користувачів.

Безконтактні платіжні інструменти набувають дедалі більшого поширення серед тримачів платіжних карток і закладів торгівлі. Адже це насамперед зручно. Крім того, такі платіжні інструменти спрощують і пришвидшують процедуру розрахунків. Але іміджевий ризик для цього виду платежу є значним, адже кожен випадок крадіжки коштів впливає на прихильність споживачів. Проте є певні контрзаходи. Якщо безконтактні розрахунки здійснюються без уведення персонального коду, їх сума обмежена до 20—30 євро. Цей спрощений вид використовується для повсякденних споживчих розрахунків, а для шахраїв така сума не може бути привабливою. Дуже важливою складовою є захист даних на шляху від мобільного пристрою до платіжного терміналу. Надійний контрзахід — відмова від використання однакового коду при здійсненні повторних платежів. Тобто кожний платіж має унікальний код, який не повторюється, отже, перехоплення попереднього електронного ключа не дає шахраям доступу до системи. Французький експерт також наголосив, що безпека значною мірою залежить від самих платників. Здебільшого їхнє легковажне ставлення до цієї проблеми є основним стимулом для дій злочинців [11].

Аналізуючи нормативно-правові умови безпеки банківської діяльності в Україні, необхідно зазначити, що спеціального законодавства в цій галузі на сьогодні немає. Україна є однією з небагатьох країн світу, де, незважаючи на значне зростання злочинності, приватний сектор економіки позбавлений права на захист власності, підприємницької діяльності та іміджу своїми силами. Є тільки окремі положення законодавчих та нормативних актів про захист бізнесу.

В основу дій банку з охорони його власності покладено ст. 54 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [1]. Згідно з положеннями цієї статті банкам надається право забезпечувати захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

Водночас законодавство, надаючи це право, одразу ж створює умови для його обмеження. Термін «згідно з чинним законодавством», який вживається майже в усіх законодавчих і нормативних актах, надає право державним органам вводити різні інструменти контролю та державного впливу у вигляді підзаконних актів. Такі умови створені й для охоронної діяльності, в тому числі і щодо банків. За Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» охоронну діяльність віднесено до ліцензійних видів діяльності (ст. 9), що вже є обмеженням. Тобто право підприємця на охорону його власності і діяльності потребує відповідної ліцензії, а остання ставить його у залежність від відповідних державних структур.

Законодавче регулювання такої форми реалізації заходів безпеки банківської діяльності, як режим, найбільш розвинене з точки зору інформаційної безпеки. Інформаційні взаємовідносини суб'єктів підприємництва і держави регулюються на сьогодні понад 30-ма законодавчими і майже такою ж кількістю підзаконних актів. Але чи виграють від цього підприємці, зокрема банки.

Отже, банківська інформація, у тому числі і з обмеженим доступом, є досить прозорою, принаймні для державних органів. А враховуючи, що останні не несуть практично ніякої відповідальності за використання такої інформації, говорити про створення ефективного правового режиму захисту банківської інформації немає підстав. Доказом цього є і те, що на п'ять законодавчих актів, які надають суб'єктам підприємництва право захисту своїх таємниць, існує близько 25 інших законодавчих і нормативних актів, які це право, якщо і не скасовують, то суттєво звужують, встановлюючи свої правила користування інформацією.

Істотним недоліком є і те, що створене правове поле ніяк не передбачає зворотної дії. Так, у жодному із законодавчих актів не передбачено, що правоохоронні органи, органи державної податкової служби та інші установи, які користуються інформацією банку, зобов'язані (або мають право) надавати банкам відомості, без яких останні не можуть забезпечувати безпеку своєї діяльності, відсутність яких завдає шкоди банкам, а отже, і економіці держави.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки.

Грошовий переказ (moneyremittance) – форма переказу грошей у банківській або поштовій системі, зазвичай між фізичними особами або між фізичними та юридичними особами. В структурі грошового переказу присутній відправник, одержувач і посередник[1].

Грошові перекази є найпоширенішою і безпечною формою швидкого переказу коштів у валюті без оформлення додаткових документів та без відкриття поточного рахунку. Вони різняться за швидкістю і розміром плати за послуги.

На сьогодні існує велика кількість видів банківських переказів залежно від території, платіжної системи та інших ознак, кожна з них має свої переваги та недоліки, а також здобуває популярність у певних країнах світу. Вибір виду банківського переказу залежить від потреб та цілей його здійснення.

Грошові перекази доцільно розглядати як ключове джерело глобальних фінансів, які володіють вагомим потенціалом стосовно їх використання в якості генератора економічного розвитку.

Неефективне використання потенціалу грошових переказів зумовлене не недостатністю підприємницьких здібностей мігрантів, а структурними перешкодами, які виникають на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

Надаючи послуги грошових переказів банк користується такими міжнародними платіжними системами як: WesternUnion, SWIFT, Soft, Contact.

Грошові перекази WesternUnion виплачуються, як правило, у валюті країни отримання. В Україні та в державах-учасницях СНД виплата грошових переказів здійснюється в доларах США.  
Виплата переказів не прив'язана до конкретного пункту обслуговування - одержати гроші можна в будь-якій країні світу, де є пункти обслуговування Вестерн Юніон (причому в будь-якому з них).

Компанія вперше знижує тарифи для своїх клієнтів, що переводять гроші з України. Зниження тарифів відноситься до грошових переказів, що здійснюються у доларах США з України до Вірменії, Азербайджану, Бєларусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, РФ, Таджикистану й Узбекистану. З 10.квітня.2013 року. Доступність та вигідність тарифів – це велика плюс для клієнтів цієї системи.

Компанія Вестерн Юніон (повна назва WesternUnionFinancialServices) визнаний світовий лідер у сфері термінових грошових переказів. У створеній нею системі діє більше 285 000 пунктів у 200 країнах і територіях, здійснюючи найшвидші перекази грошей. Послуги WesternUnion доступні практично на всій земній кулі. Звідси можемо сказати, що завдяки таким перевагам як : вигідність, надійність, доступність, швидкість та економія, WesternUnion має велику популярність у порівнянні з іншими системами грошових переказів.

Отже, підсумовуючи вище сказане, можна стверджувати, що стабільний розвиток сучасних інтегрованих фінансових та економічних ринків великою мірою залежить від ефективного функціонування платіжних систем. Як бачимо платіжні системи в Україні на всіх рівнях потребують змін, оскільки не витримують конкуренції збоку міжнародних опонентів. Саме постійне вдосконалення інформаційної бази, технічного оснащення, рівня обізнаності користувачів тієї чи іншої системи може призвести до якісних зрушень. Також варто зосередити увагу на підвищенні конкурентоздатності платіжних систем та їх стійкості. Не менш важливим є завдання постійного оновлення законодавчої бази та відповідність його реальній ситуації, що нині існує на ринках.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. —- 1991. — № 24. — С. 272 із змінами та доповненнями
2. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-XIV.
3. Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» [Електронний ресурс] : Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14
4. Адамик Б.П. Банківські електронні послуги: Навч. посібник. – Т.: Карт-бланш, 2005. – с. 95
5. Банківське право [Текст] :методичні рекомендації щодо проведення семінарських занять і самостійноїроботи / Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України ; [уклад. О. О. Осіпова]. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”. – 
   2012 -  61 с.
6. Вдосконалення платіжної системи як необхідна умова забезпечення фінансової стабільності [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://old.niss.gov.ua/Monitor/januar2009/8.htm
7. Внутрішньо державні і транскордонні перекази за підсумками 2013 року // Вісник НБУ. – квітень, 2014. – с. 38-39 [Електронний ресурс] : Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2014_4/2014_04_23.pdf
8. Гайдуцький А.П. Роль міграційного капіталу у забезпеченні макроекономічної стабільності країни / А.П. Гайдуцький // Фінанси України, 2013. – № 7. – С. 20-34.
9. Гайдуцький, А. Облігації для мігрантів: незадіяні можливості / А.П. Гайдуцький // Дзеркало тижня. – 2013. - №20. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://dt.ua/newspaper/articles/60229#article.
10. Дані щодо послуг компанії WesternUnion. [Електронний ресурс]. Режим доступу http://industrialbank.ua/ua/yslygi/135/1523/142/724/
11. Динаміка грошових переказів в Україну – офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.bank.gov.ua
12. Єрохіна Н.А. Електронні гроші в платіжній системі держави // Фінанси України. – 2012. – №3. – С. 134–139.
13. Заробітчани посилають додому більше грошей – Світовий Банк. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.navihator.net/content.
14. Кириченко А., Геленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент. – К.: основи,2010– 671 с.
15. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності банку: стратегічний підхід // Вісник НБУ. — 2013. — № 11.
16. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківська справа. –  
    2013. - №2. – С. 28-29.
17. Кравець В. М. Розробка та впровадження національної системи масових електронних платежів : автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. економ. наук : спец. 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит / Кравець Віктор Михайлович ; УАБС НБУ. - Суми : [ Б. В. ], 2009. – с. 17
18. Кравець В. Розвиток платіжних систем в Україні та новітні форми розрахунків // Вісник НБУ. – жовтень, 2013. – с. 45-47
19. Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. Фінансовий менеджмент: Підручник—К.: Центр навчальної літератури, 2012 — с. 154 - 207.
20. Кротюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи // Вісник НБУ. – 2007. - №10. – С. 2-3.
21. Лавренчук В. Банківська система як основа легального бізнесу в Україні // Економічний часопис. – 2012. - №3. – С. 13-16.
22. Лавриненко, С.І. Тенденції трудовоїміграції з України до країн СНД /  
    С.І. Лавриненко // Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень, 2015. - №2. – С. 185-194.
23. Лапко Н. Підготовлено відкритий звіт про платіжні системи та систему розрахунку за операціями з цінними паперами в Україні // Вісник НБУ. – червень, 2012. – с. 5
24. Малютін І.А. Трудова міграція з України: тенденції розвитку / І.А. Малютін //Зовнішня торгівля: право та економіка, 2013. –  
    № 2. – С. 97-102.
25. Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: учебное пособие. — М: Перспектива — 2010 — 221 с.
26. Меджибовська Н. Інтернет у банківській справі // Економіка України. – 
    2015. - №7. – С. 78-79.
27. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпекиУкраїни // За ред. А.І.Сухорукова. — К.: НІПМБ, 2012. — 64 с.
28. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф., Олексієнко М. Д., Остапишин Т. П. Банківські операції: Підручник / Київський національний економічний ун-т / за ред. д.е.н. А. М. Мороз. — 2. вид., виправ. і доп. — К. : КНЕУ,  
    2007. — 476с.
29. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua.
30. Огляд приватних грошових переказів в Україну – офіційний сайт Національного Банку України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.bank.gov.ua
31. Операції комерційних банків / Р. Коцовського, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 3-тєвидання. – К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ,  
    2012. – 500 с.
32. Перспективи розвитку платіжної системи в Україні [Електронний ресурс]: Режим доступу :http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/6966/1/.pdf
33. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2009. – 461 с.
34. Платіжна система України та стратегія її розвитку[Електронний ресурс]: Режим доступу :http://www.bestreferat.ru/referat-216752.html
35. Позняк О.В. Проблеми формування міграційної політики України в сучасних умовах / О.В. Позняк // Демографія та соціальна економіка. – К., 2013. – № 1 (11). – С. 24.
36. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2-ге вид. доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2009 – 468 с.
37. Простобанк - Путівник у світі особистих фінансів.[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/groshovi_perekazi
38. Распутна Л. Комерційні банки у сфері фінансових послугУкраїни // Банківська справа. – 2014. - №5. – С. 43-45.
39. Ринок грошових переказів України захоплюють росіяни-[Електронний ресурс].- Доступний з http://www.newstime.com.ua
40. Світовий банк (TheWorldBankintheUkraine) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.worldbank.org.ua.
41. Смовженко Т., Хміль Л. Проблеми вдосконалення діяльності комерційних банків в економіці України // Регіональна економіка. –  
    2014. - №1. – С. 163-169.
42. Солтис Я. Сучасний стан і основні чинники стабільності банківської системиУкраїни // Економічний часопис. – 2007. - №3. – С. 10-11.
43. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2013.— с.445 – 453.
44. Халява С. Прибутковість і ліквідність комерційних банків та управління грошовою позицією. // Вісник НБУ, №5, 2012, с.34.
45. Центр соціально-економічних досліджень (CASE) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.case-ukraine.com.ua.
46. Шаров О. Проблеми залучення іноземного капіталу до банківського сектора України // Економічний часопис. – 20124 - №3. – С. 25-27.
47. Шелудько Н. М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери // ФінансиУкраїни. – 2013. - №1. – С. 25-28.
48. Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельности в Украине // Економічний часопис. – 2013. - №3. – С. 11-12.

Додатки

Додаток А

Обсяги транскордонних переказів, здійснених із використанням систем переказу коштів, створених банками України, у 2015 році

Продовження додатку А