Ліквідність та платоспроможність

За результатами аналізу  розробляються заходи поліпшення фінансового  стану підприємства.

Залежно від змісту завдань  аналізу використовують такі основні  інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з облікової документації (вибіркові дані); експертн оцінки.

Інформаційною базою  для оцінювання фінансового стану  підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний  капітал (форма № 4);

дані статистично звітності  та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже відкритою.

Кожне підприємство розробляє  свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємозв’язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану  підприємства залежить від хньої  вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового  аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

1. оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
2. оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
3. прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення нвестиційної політики.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансов результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові  результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізац продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансов результати від операційної  діяльності (прибуток чи збиток); дохід  від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайно діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чист прибуток чи збиток.

Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів прибутків підприємства.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П (С) БО 1), затвердженому наказом  Міністерства фінансів України від 31.03.99 87. Дане положення визначає:

мету фінансових звітів, їх склад, звітний період,, якісн характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів, вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П (С) БО 1 Міжнародний  стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р) Комітету з Міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність  визначена П (С) БО 1 як бухгалтерська  звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою тако звітності  є забезпечення загальних інформаційних  потреб широкого кола користувачів, які  покладаються на неї як на основне  джерело фінансово нформації  під час прийняття економічних рішень.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти  господарських операцій і подій  за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття  облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові  результати, звіт про власний капітал  та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, як об’єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст установлені П (С) БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

1. існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;
2. оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансова звітність  має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, як визначаються чинним законодавством. У разі надмірної  затримки в наданні звітно нформації  вона може втратити свою актуальність.

Дані фінансово звітності  є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а  й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів  діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Таблиця 1.2

Призначення основних компонентів  фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних  ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові  результати діяльност підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості  діяльності підприємства; структури  доходів та витрат
Звіт про власний  капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз  змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз  операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Вибрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо  у фінансових звітах, але обов’язкова  за П (С) БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової  політики;ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути повною, зважаючи на важливість для  користувача та витрати, пов’язані  з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансов результати, власний капітал та рух грошових коштів. Вона містить примітки, як надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу. Наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції.

У складі річного бухгалтерського  звіту українських підприємств передбачено форму № 3 "Звіт про рух грошових коштів" та форму № 4 "Звіт про власний капітал" та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі задовольняє потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття прогнозних фінансово-економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій після складання балансу, то вони раніше не впливали на показники  звітів і не розкривались у пояснювальній  записці. Тепер, за П (С) БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або пояснюються в примітках.

Щоб скласти фінансову  звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає  принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансове положення й результати діяльності підприємства та забезпечити порівнянність фінансових звітів.

За П (С) БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

 

 

 

1.2 Економічна сутність ліквідності та платоспроможності

 

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.

 З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання:

1. підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями;
2. забезпечення фінансування в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які активи підприємства, у тому числі необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.

Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та платоспроможності тісно взаємозв'язані, вони не є тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наявністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються.

Ступінь ліквідності  визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів.

Слід зауважити, що в складі поточних активів є такі їх елементи, які можна швидко продати, але зі значною знижкою в ціні. До таких елементів відносять виробничі запаси, при реалізації яких підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх облікової вартості.

У зв'язку з цим ліквідність необхідно розглядати:

1. як час, необхідний для продажу активів;
2. як суму, одержану від продажу активу.

Платоспроможність  підприємства характеризується  його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності  є:

1. наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;
2. відсутність простроченої кредиторської заборгованості .