Методи рейтингової оцінки діяльності банку

 

1.Теоретичні основи  рейтингових оцінок банків

1.1. Поняття рейтингової  оцінки діяльності банку

Вперше рейтинги з'явилися  в США, коли в інвесторів було багато різних пропозицій і було важко вирішити, які з них вигідні, а які  не дуже. Інвесторам хотілося знати  ймовірність одержання прибутку по капіталовкладеннях. Тоді аналітичні компанії розробили методи, що дозволяють прогнозувати сильні і слабкі сторони  тієї або іншої компанії. Високі рейтинги говорили про стабільність, і відповідно компанія могла продати свої цінні папери дорожче.

Для банку важливий не тільки внутрішній аналіз його діяльності, але  і порівняння результатів роботи з результатами інших банків. В  умовах ринкової економіки особливе значення має дослідження тенденцій  розвитку банківської системи в  цілому на національному рівні. В  даний час в Україні спостерігається  дефіцит аналітичної інформації про роботу комерційних банків, тому важливо проводити рейтинг банків, як основа для вивчення їхньої діяльності.

Рейтинг банків — це система  оцінки їхньої діяльності, заснована  на фінансових показниках роботи і даних балансу банку.

Рейтинг банків — це суб'єктивна  оцінка банку і його можливостей  виконати зобов'язання в короткостроковому і довгостроковому періоді [7, с.134-137].

Рейтинговий звіт не тільки допомагає контрагентам одержати незалежну  оцінку банку, багато банків, що одержали позитивний рейтинг, говорять про користь  такого звіту для розуміння їхніх  власних дій. Оцінка ззовні допомагає  глибше проаналізувати свої сильні і  слабкі сторони.

Можливо, банк не завжди згодний  з думкою аналітиків, але саме бачення  того, як аналітики прийшли до якогось  висновку, має істотне значення для  вироблення подальшої політики.

У цьому полягає цінність рейтингу для внутрішньої діяльності банку. Рейтинг банку в цілому складається у виведенні вільної оцінки в усіх напрямках, що піддалися аналізу.

Одним з варіантів аналізу, що дозволяє одержати комплексну оцінку фінансового стану комерційних  банків і провести їхнє порівняння, є методики складання рейтингів. В Україні розробка таких методик почалася кілька років назад.

Рейтинг – це метод порівняльної оцінки діяльності декількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характеристика по визначеній ознаці, що дозволяє вибудовувати (групувати) комерційні банки у визначеній послідовності по ступені убування даної ознаки. Ознака (критерій) класифікації банків може відбивати окремі сторони діяльності банків (прибутковість, ліквідність, платоспроможність) або діяльність банку в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж).

Характер формування і  призначення рейтингів різні. Так, рейтинг надійності банків, обумовлений  відомством банківського нагляду, ґрунтується  на аналізі не тільки даних синтетичного обліку (балансів), але і даних  аналітичного обліку, супроводжуваного перевірками на місцях. Дані рейтингу не публікуються в офіційній печатці, а використовуються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків і забезпечення стабільності всієї банківської системи. Рейтинги незалежних рейтингових агентств ґрунтуються  на вивченні офіційної звітності  банків, як правило, балансів (і саме вони стають доступні масової печатки). Реальність таких рейтингів значною  мірою залежить від вірогідності звітних даних і системи показників, використовуваної для характеристики надійності банків. Такими рейтингами користуються як професіонали (фахівці  банків, бірж, асоціацій банків, аудиторських фірм), так непрофесіонали (вкладники, акціонери) [6, с.345-356].

 

1.2. Інформаційна  база, види та методи ранжування банків

Усі підходи до оцінки фінансового  стану комерційного банку можна  підрозділити на емпіричні, математичні, статистичні змішані.

Емпіричний підхід припускає, що добір, угруповання, зважування і визначення критеріальних значень факторів аналізу фінансового стану банку виробляються на основі суб'єктивної думки одного або групи експертів. У такий спосіб можна сказати, що емпіричний підхід являє собою алгоритмізацію суджень відповідальних працівників банків і фахівців в області оцінки фінансового стану останніх. Відомо, що саме експертний підхід у даний час є переважним у світовій банківській практиці. Причиною подібного підходу є:

а) складність формалізації й оцінки в кількісному вираженні  окремих сторін діяльності банку;

б) якісна різнорідність  факторів, що впливають на кінцеві  результати роботи банків, що ускладнює  визначення ваги, значимості кожного  фактора в загальній їхній  сукупності й оцінки їх математичним шляхом.

Економіко-математичні і  статистичні методи оцінки фінансового  стану комерційного банку припускають  широке використання математичного  інструментарію при створенні системи  оціночних показників, зокрема, кореляційний аналіз, математичне моделювання (створення  оптимальних моделей функціонування банку), застосування статистичних прийомів і методів оцінки роботи банку  і т.д. Сучасна практика аналізу  роботи банків свідчить про те, що подібного  роду методики в чистому виді, як правило, не зустрічаються, а застосовуються поряд з емпіричними, тобто банки  створюють звичайно методики, в основі яких лежить змішаний підхід.

Для побудови рейтингу в  рамках більш складних методик використовують бальну систему, що дозволяє здійснити  оцінку фінансового стану банку  в балах, привласнених йому по кожному  оціночному показнику. Зведена бальна оцінка банку дає можливість визначити  приналежність останнього до тієї або  іншої групи банків.

Особливість банківського рейтингу полягає в тому, що він проводиться  як по активним, так і по пасивних операціях банку, комплексно характеризує його діяльність. Рейтингова система  тісно стикається з методикою  аналізу доходів комерційного банку, його платоспроможності і ліквідності, а також з методикою аналізу  кредитного портфеля, кредитоспроможності  клієнтів.

Показники, використовувані  для аналізу, як правило, є відносними, мають визначену норму, установлену  на основі міжнародних стандартів.

Рейтингова оцінка може бути зроблена спеціальним рейтинговим  агентством на основі угоди з банком. Вона покликана захистити інтереси як банку, так і його клієнтів. По банківському рейтингу можна судити про фінансове становище кредитного інституту, його положенні серед  інших банків.

Учасникам ринку він дає  можливість підвищити якість менеджменту  в банку, поліпшити вибір ділової  стратегії, а іноземним інвесторам — вибрати надійний банк-партнер. У свою чергу рейтингова система, розроблена з урахуванням світового  досвіду, дозволить банкам установлювати  рівноправні партнерські відносини  з закордонними банками [9, c.237-239].

Методики рейтингового оцінювання діяльності банків можуть бути класифіковані за наступними ознаками.

1) За типом власності  рейтинги поділяються на:

- державні, що складаються органами, уповноваженими здійснювати перевірки діяльності банків. Класичним прикладом державної рейтингової системи є CAMELS, яка розроблена органами банківського нагляду США і має широке використання у світі, у тому числі в Україні;

- недержавні, що складаються незалежними рейтинговими агентствами. 

2) За сферою розповсюдження:

- міжнародні: коло досліджуваних  банків не обмежене кордонами країн і, як правило, має міжрегіональний характер;

- національні: здійснюють  оцінку діяльності банку у межах банківської системи однієї країни.

3) За ступенем прозорості:

- закриті. Методика побудови даного виду рейтингів не розкривається, внаслідок чого користувачі не мають чіткого уявлення про систему критеріїв та набір показників, за якими здійснюється оцінка діяльності банків. До закритих відноситься абсолютна кількість державних рейтингів;

- відкриті. Користувач рейтингів  такого типу має інформацію про методику його розрахунку і за умови достатнього рівня володіння математико-статистичним апаратом може самостійно визначити інтегральний показник, що слугує базою при побудові рейтингу.

4) За методом побудови:

- номерні. Сутність номерної системи полягає в наданні кожному з показників фінансового стану банку визначеного місця в рейтингу. Такі системи розраховані на слабо деталізовані методики з незначною кількістю факторів, які приймаються до уваги при розрахунку підсумкового показника, що характеризує фінансовий стан банку;

- бальні. Використання бальної системи передбачає надання кожному показнику певного балу у визначеній експертами шкалі. Підсумовуючи бали, отримані банком за кожним із показників, за спеціальною методикою визначається загальна їх сума, яка дає підставу зарахувати установу до певної групи. На бальному методі базується побудова системи CAMELS;

- індексні. При використанні цього методу для кожного з показників розраховуються вагові коефіцієнти. Підсумковий інтегральній індекс розраховується шляхом розв’язання лінійного рівняння. 

5) За формою спостереження: 

- дистанційні. На дистанційному спостереженні базується більшість експертних оцінок. Використання рейтинговими агентствами дистанційного методу деякими авторами сприймається як недолік методики рейтингу, проте, слід зауважити, що це стосується, головним чином, вивчення та оцінки стану активів банку, для яких потрібен перегляд первинної документації, також практично неможливий дистанційний аналіз якості управління банком.

Перевагою дистанційного  методу є можливість регулярно здійснювати поточний моніторинг банків, такі рейтинги швидко реагують на зміни фінансового стану банку;

- комбіновані рейтинги  передбачають поєднання аналізу публічної фінансової звітності з внутрішньою інформацією з метою перевірки наявності та якості первинних документів, методів контролю, дотримання діючих нормативно-правових актів та чинного законодавства, ефективності роботи, ставлення керівництва до системи ризик-менеджменту тощо.

6) За способом оцінювання:

- бухгалтерські. Така оцінка базується в першу чергу на аналізі фінансової звітності банків. При цьому розраховуються показники (групи показників) достатності капіталу, ліквідності, доходності активів та капіталу тощо. Основним недоліком даного методу є те, що якісні чинники діяльності банку не враховуються;

- експертні. Така оцінка базується на кількісному та якісному аналізі діяльності банків. Кількісний аналіз передбачає розрахунок економічних параметрів, якісний враховує окремі аспекти функціонування банків (наприклад, строк роботи на ринку). Для забезпечення достовірності рейтингових оцінок створюється експертна група, висновки якої узагальнюються за допомогою відповідних статистичних прийомів [10, c.100-104].

Таким чином, рейтинги є одним  з варіантів фінансового аналізу діяльності банків, що дозволяє отримати комплексну оцінку їх фінансового стану та провести їх порівняння з іншими кредитними установами. Рейтинговий аналіз дає можливість менеджменту банку здійснювати порівняльну оцінку його ефективності та надійності, розв’язати питання дохідності кредитування банків-партнерів завдяки отриманню об’єктивної інформації про результати їх діяльності.

 

2.Огляд та характеристика  сучасних методик рейтингових  оцінок

2.1. Методика рейтингової оцінки за системою СAMELS

З метою встановлення реального фінансового стану банків Національний банк України проводить оцінювання банків на базі розробленої ним рейтингової системи “CAMELS”. Рейтингова система “CAMELS” ґрунтується на міжнародній системі CAMEL, яка розроблена експертами Sheshunhoff Bank (США) і впродовж багатьох років застосовується у світовій практиці.

Основою рейтингової системи CAMELS є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

• достатність капіталу  (C – capital adequacy);
• якість активів   (A – assets quality);
• менеджмент    (M – management);
• надходження (дохідність) (E – earnings);
• ліквідність (L – liquidity);
• чутливість до ринкового ризику (S – sensitivity to market risk).

За результатами аналізу кожному банку визначається цифровий рейтинг за усіма шістьма компонентами за п’ятибальною шкалою, де оцінка “1” є найвищою оцінкою, а оцінка “5” – найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка також визначається за п’ятибальною шкалою – на підставі рейтингових оцінок кожного з компонентів. Остаточний рейтинг банку (його комплексна оцінка) не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок компонентів, має бути цілим числом та враховувати усі основні чинники, які відображені при оцінюванні за усіма компонентами [3].

Визначення комплексної рейтингової оцінки за системою CAMELS проводиться шляхом підрахунку скільки компонентів системи мають однакову рейтингову оцінку та які саме з них однакові. Зазвичай (у більшості випадків) остаточний рейтинг банку виставляють фахівці суб’єктивно, експертним методом за рейтинговою оцінкою, що трапляється найчастіше. Але така оцінка має бути добре обґрунтована та спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи CAMELS визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.